Рішення № 130312846, 17.09.2025, Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 947/27695/25

Провадження № 2/947/4868/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2025 року

Київський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді Калініченко Л.В.

при секретарі Матвієвої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі у залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою

Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

25.07.2025 року до Київського районного суду міста Одеси в електронній формі через систему Електронний суд надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №73637715 від 20.12.2024 року в загальному розмірі 26640,00 грн. та судові витрати, з посиланням на невиконання відповідачем взятих на себе грошових зобов`язань.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільну справу за вказаним позовом розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси від 29.07.2025 року булоприйнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін по справі, призначено дату, час і місце проведення судового засіданні. Визначено відповідачеві п`ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

У судове засідання призначене на 17.09.2025 року сторони по справі не з`явились.

Представник позивача 30.07.2025 року надав до суду заяву, в якій просить суд здійснювати розгляд справи за його відсутності, а також не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідачка ОСОБА_1 31.07.2025 року надала до суду відзив на позовну заяву, в якому визнала факт отримання грошових коштів у кредит та просить суд позовні вимоги ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» задовольнити частково та стягнути з останньої на користь позивача заборгованість за тілом кредиту в розмірі 8000,00. Також позивачка у відзиві посилається на скрутне матеріальне становище, викликане втратою роботи, а також відсутність у позивача будь-яких пропозицій щодо врегулювання боргу на лояльних умовах, у зв`язку з чим вважає нараховані штрафи, комісії та відсотки за користування кретином необґрунтовано завищеними. Також відповідачка просить суд відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу на користь позивача.

15.09.2025 року від відповідачки надійшла до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

05.07.2025 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якому представник просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Дослідивши, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позов підлягаючим задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20.12.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено договір позики (з комісією за надання кредиту) за №73637715, за умовами якого позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти в сумі 8000,00 грн., строком до 18.01.2025 року, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю таку ж саму суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково, та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми позики та комісію за надання кредиту.

У відповідності до договору, денна процентна ставка 0,625% на день; процентна ставка за понадстрокове користування кредитом (його частиною) 4,00% на день; пеня 4,00% на день; визначена орієнтовна реальна річна процентна ставка 769,67% на рік; орієнтовна загальна вартість позики 9500,00 грн.

Підписанням цього договору, позичальник засвідчила що ознайомилась на сайті: https://mycredit.ua/ua/documents-license/ з повною інформацією щодо кредитодавця та його послуги, в тому числі інформацією, що передбачена ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансової компанії» та нормативно-правовими актами Національного банку України.

Як вбачається вказаний договір укладено із використанням веб сайту http://mycredit.ua. Сторони узгодили наступний спосіб надсилання (у тому числі повторного) підписаного Договору позичальнику: примірник договору надсилається на електронну пошту позичальника, вказану в договорі. Примірник договору також доступний позичальнику в особистому кабінеті. Засвідчена копія договору на папері надається Позичальнику за його письмовим зверненням, яке розглядається у порядку та строки, визначені Законом України «Про звернення громадян» з урахуванням положень Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та Закону України «Про захист персональних даних».

Як вбачається договір складений українською мовою, підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором 20187.

18.01.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №14013808 до договору позики (з комісією за надання кредиту) за №73637715 від 20.12.2024 року, згідно з умов якої сторони домовились продовжити строк кредитування на 30 днів, тобто до 17.02.2025 року.

У відповідності до додаткової угоди №14013808 до договору позики (з комісією за надання кредиту) за №73637715 від 20.12.2024 року, денна процентна ставка 1,00% на день; орієнтовна реальна річна процентна ставка 1108,50%, орієнтовна загальна вартість кредиту 11900,00 грн.

Згодом, 20.02.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №14277653 до договору позики (з комісією за надання кредиту) за №73637715 від 20.12.2024 року, згідно з умов якої сторони домовились продовжити строк кредитування на 30 днів, тобто до 22.03.2025 року.

У відповідності до додаткової угоди №14013808 до договору позики (з комісією за надання кредиту) за №73637715 від 20.12.2024 року, денна процентна ставка 1,00% на день; орієнтовна реальна річна процентна ставка 1113,48%, орієнтовна загальна вартість кредиту 14300,00 грн.

Згідно з довідки про ідентифікацію, підтверджено підписання ОСОБА_1 , шляхом використання одноразового ідентифікатора, що є аналогом електронного підпису відповідно до вимог законодавства України договору позики (з комісією за надання кредиту) за №73637715 від 20.12.2024 року, а також додаткових угод до нього за №14013808 від 18.01.2025 року та №73637715 від 20.02.2025 року.

З наданої позивачем до позову квитанції вбачається, що позивачем було здійснено зарахування на рахунок відповідача за вказаним договором кредитних коштів, а саме: 20.12.2024 року в сумі 8000,00.

Також, у відповідності до підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів, ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС»» здійснено наступний успішний переказ грошових коштів на рахунок ОСОБА_1 від 20.12.2024 року в сумі 8000,00 грн.

Так, під час розгляду справи відповідачкою не спростовувалось підписання договору позики (з комісією за надання кредиту) за №73637715 від 20.12.2024 року, а також додаткових угод до нього за №14013808 від 18.01.2025 року та №73637715 від 20.02.2025 року, як і не спростовувалось отримання останньою грошових коштів.

26червня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» укладено Договір факторингу №26/06/25, у відповідності до умов якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна придбання) за відповідний реєстр за плату, у передбачений договором спосіб.

Відповідно до реєстру прав вимог №26/06/25-02 від 26 червня 2025 року, ТОВ «Фінпром маркет» передані зокрема права грошової вимоги за договором позики (з комісією за надання кредиту) за №73637715 від 20.12.2024 року, укладеним з ОСОБА_1 , загальна сума заборгованості за яким складає 26640,00 грн., з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу 8000,00 грн.; заборгованість за відсотками 2400,00 грн.; заборгованість за пенею 15040,00 грн.; заборгованість за комісією 1200,00 грн.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок правонаступництва.

За змістом частини першої статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приймаючи вищевказані докази, суд вважає їх належними та підтвердженими набуття позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» права вимоги до ОСОБА_1 за договором позики (з комісією за надання кредиту) за №73637715 від 20.12.2024 року, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ.

У відповідності до поданого до суду розрахунку заборгованості вбачається, що у ОСОБА_1 виникла заборгованість за договором позики (з комісією за надання кредиту) за №73637715 від 20.12.2024 року, яка станом на 21.07.2025 року у загальному розмірі складає 26640,00 грн., з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу 8000,00 грн.; заборгованість за відсотками 2400,00 грн.; заборгованість за пенею 15040,00 грн.; заборгованість за комісією 1200,00 грн.

Вказана сума відповідає сумі заборгованості, станом на час набуття позивачем права вимоги за цим договором, на підставі договору факторингу №26/06/25 від 26.06.2025 року.

Згідно положеньст.626 ЦК України,договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст.628, 629 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду ( ч.1ст.638 ЦК України).

Згідно зі ст.634 ЦК України, договір приєднання, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За правилом ч.1ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до положеньст. 207 ЦК України, в редакції станом на момент укладення договору,правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч.1).

Згідно зі ст. ст.1046,1047 ЦК України,за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 1 ст.1048ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною 1 ст.1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1, 2ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умоввідповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно доч. 1 ст. 530 ЦК України,якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1ст. 610 ЦК України,порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частинами 1, 2ст. 612 ЦК України встановлено, щоборжник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України,у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойкигрошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов`язання.

Згідно з ч. 1, 2ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно зч.3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно достатті89ЦПКУкраїни, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Досліджуючи подані до суду докази, судом встановлено, що між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та відповідачкою належним чином укладено договір позики (з комісією за надання кредиту) за №73637715 від 20.12.2024 року, за умовами якого ОСОБА_1 отримала у позику грошові кошти в сумі 8000,00 грн., на визначених договором умовах.

Також, позивачем належним чином набуто право вимоги за вищевказаним договором позики.

Отже, наведені обставини підтверджують факт звернення відповідача до фінансової компанії та отримання ним коштів в позику, що у свою чергу свідчить про виникнення між сторонами прав і обов`язків, які ґрунтуються на кредитних правовідносинах, врегульованих параграфом 2глави 71 ЦК України«Позика. Кредит. Банківський вклад».

При цьому, судом враховується, що відповідачка не надала жодних доказів на спростування вищенаведених обставин, на які посилається банк як на підставу своїх вимог про стягнення заборгованості, надавши на підтвердження цих обставин належні, допустимі та достовірні докази.

Щодо заперечень відповідача викладених у відзиві на позовну заяву, суд вважає необгрунтованими, оскільки з матеріалів справи вбачається, що відповідачка була обізнана про умови наданої позики за укладеним між сторонами договором, до якого неодноразово були внесені зміни, а відповідні нарахування позивачем здійснені у відповідності до погоджених сторонами у договорі умов. Будь-яких доказів на підтвердження оспорювання умов чи визнання частково недійсним договору позики (з комісією за надання кредиту) за №73637715 від 20.12.2024 року , відповідачем до суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підлягають задоволенню, стягненню з відповідача, у зв`язку з невиконанням умов договору позики (з комісією за надання кредиту) за №73637715 від 20.12.2024 року, підлягає на користь ТОВ «Фінансова компанія «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» заборгованість у загальному розмірі 26640,00 грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З урахуванням викладеного, суд доходить до висновку, що позивачем належним чином виконані умови кредитного договору, а через невиконання відповідачем умов зазначеного договору, у останнього виникла заборгованість у заявленому до стягнення розмірі, за наслідком чого вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 3500,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно доч.ч.1-3ст.141ЦПК України,судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Ч.8ст.141ЦПКУкраїнипередбачено,щорозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Велика палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі №826/1216/16 зазначила наступне.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

Конституційний Суд зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч.2 ст.3, ст.59 Конституції покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги. Проте не всі галузеві закони, зокрема процесуальні кодекси, містять приписи, спрямовані на реалізацію такого права, що може призвести до обмеження чи звуження змісту та обсягу права кожного на правову допомогу

При цьому, Велика палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі №826/1216/16, роз`яснила, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

З матеріалів справи вбачається, що 01.11.2024 року між ТОВ «Фінпром Маркет» та адвокатом «Ткаченко Юлією Олегівною» було укладено договір про надання правничої допомоги №01-11/24.

У відповідності до витягу з акту №16-П приймання-передачі надання правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги №01-11/24 від 01.11.2024 року, підписаного складеного та підписаного сторонами 11.07.2025 року, про те, що послуги з правничої допомоги надані адвокатом якісно і в повному обсязі. Загальна вартість послуги з надання правничої допомоги щодо супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 складає 3500, грн., яка в свою чергу складається з: вивчення наявних у клієнта документів, проведення їх аналізу, визначення правової позиції/аналіз судової практики та збір документів/доказів 500,000 грн.; підготовка/складання позовної заяви до боржника за договором позики у малозначній справі 3000,00 грн.

Надаючи оцінку вищевказаним документам, судом встановлено, що надана позивачеві правнича допомога пов`язана з предметом розгляду даної справи, була необхідна для реалізації позивчем звернення до суду з цим позовом за захистом своїх прав, опис наданих позивачеві послуг у відповідності до матеріалів справи відповідає фактично виконаним діям, визначений сторонами розмір правничої допмоги є спімірним з ціною позову за даною справою.

Відповідачем у поданому відзиві на позовну заяву не обгурнтовано в чому полягає не відповідність наданих позивачеві послуг з правничої допомоги та їх необгурнтованість.

Разом з тим, під час вирішення питання щодо компенсації позивачеві витрат понесених на професійну правничу допомогу, судом враховується, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу надання послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено, що узгоджується з правовим висновком викладеним Верховним Судом у постанові від 03.10.2019 року по справі №922/445/19.

З урахуванням викладеного, задоволення позову у повному обсязі, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн.

Також, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.

На підставі вищевикладена керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 6, 81, 141, 263-265, 280-282, 352, 354 ЦПК України, ст. 509, 525, 526, 530, 536, 599, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства зобмеженою відповідальністю«Фінпром Маркет»(місцезнаходження:08205,Київська обл.,м.Ірпінь,вул.Михайла Стельмаха,9А,офіс 204)до ОСОБА_1 (місцепроживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 )на користьТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (місцезнаходження: 08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Михайла Стельмаха, 9А, офіс 204, код ЄДРПОУ:43311346, р/р НОМЕР_2 в АТ ПУМБ, код банку 334851)заборгованість за договором позики (з комісією за надання кредиту) за №73637715 від 20.12.2024 року, станом на 21.07.2025 року у загальному розмірі 26640 (двадцять шість тисяч шістсот сорок) гривень 00 (нуль) копійок, яка складається з: заборгованості за основною сумою боргу 8000 (вісім тисяч) гривень 00 (нуль) копійок; заборгованості за відсотками 2400 (дві тисячі чотириста) гривень 00 (нуль) копійок; заборгованості за пенею 15040 (п`ятнадцять тисяч сорок) гривень 00 (нуль) копійок; заборгованості за комісією 1200 (одна тисяча двісті) гривень 00 (нуль) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 )на користьТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (місцезнаходження: 08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Михайла Стельмаха, 9А, офіс 204, код ЄДРПОУ:43311346, р/р НОМЕР_2 в АТ ПУМБ, код банку 334851)у відшкодування судових витрат 5922 (п`ять тисяч дев`ятсот двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок, які складаються з: витрат зі сплати судового збору - 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок та витрат на правову допомогу 3500 (три тисячі п`ятсот) гривень 00 (нуль) копійок.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи,якому повнерішення абоухвала судуне буливручені удень його(її)проголошення абоскладення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення судунабирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційноїскаргивсімаучасниками справи,якщоапеляційнускаргу небулоподано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного.

Головуючий Л. В. Калініченко