Ухвала суду № 130311576, 17.09.2025, Франківський районний суд м. Львова

465/6713/25

1-кп/465/1151/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2025 м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3

обвинувачених ОСОБА_4

розглянувши увідкритому підготовчому судовомузасіданні взалі судуу м.Львові клопотанняпрокурора Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 про продовженнястроку запобіжногозаходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № №12025142370000616 від 24.07.2025 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,-

встановив:

В провадженні Франківського районного суду м. Львова перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12025142370000616 від 24.07.2025 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.

Прокурорка Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 звернулася з клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою з можливістю визначення застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, мотивуючи клопотання тим, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України, зокрема, що обвинувачений може переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальность; незаконно впливати на потерпілого; продовжувати вчиняти інші злочини.

Ризик переховування від суду обумовлений можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для нього наслідками і, зокрема, суворістю передбаченого покарання за інкримінаоване діяння, ОСОБА_4 обгрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину під час умовно-дострокового звільнення, а також існування умов для життя ОСОБА_4 в умовах розшуку, можливості його переховування як на території України, так і за межами України, в тому числі на непідконтрольній території. Крім цього, характеризуючі дані на підозрюваного свідчать про те, що він не має стійких соціальних зв`язків, що підтверджує існування наведеного ризику і в даному випадку.

Щодо ризику незаконного впливу на потерпілого та свідка у кримінальному проваджені слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є потерпілими та свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні. Суд може обгрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на потерпілого існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від потерпілого та дослідження їх судом.

Стосовно ризикувчинення обвинуваченимінших кримінальнихправопорушень,слід зазначити,що ОСОБА_4 раніше неодноразовосудимий,в томучислі закорисливі злочинипроти власності,офіційно непрацевлаштований,не маєміцних соціальнихзв`язківта законнихджерел заробітку,на данийчас обвинувачуєтьсяу вчиненнітяжкого кримінальногоправопорушення противласності,що підтверджуєіснування даногоризику. Враховуючи вищевикладене, просив клопотання задоволити.

В судовому засіданні прокурорка клопотання підтримала та просила таке задоволити.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечив щодо задоволення клопотання прокурорки, просив змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Розглянувши клопотання прокурорки, заслухавши думку учасників справи, на які вони покликаються, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Франківського районного суду м.Львова від 26.07.2024 застосовано до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначеним розміром застави у розмірі 242240 грн. строком на 60 (шістдесят) днів до 23.09.2025 року.

Відповідно до положень ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Згідно зі ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років, до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі понад три роки.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, а згідно ч.3 ст.199 КПК України також і те, що заявлені ризики не зменшилися.

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

При розгляді клопотання суд оцінює в сукупності всі обставини, передбачені ст. 178 КПК України, в тому числі, тяжкість кримінального правопорушення, у вчинені якого обвинувачується ОСОБА_4 , яке відповідно до положень ст.12 КК України, в тому числі, відноситься до категорії тяжкого, суворість можливого покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, стан здоров`я обвинуваченого, які свідчать про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому запобіжному заході не відпала; наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

У своєму рішенні у справі "W проти Швейцарії" від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 , у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, не є єдиним критерієм, який враховується при прийнятті рішення про необхідність продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Оцінюючи можливість впливу на свідків та потерпілого, суд виходить із того, що суд може обгрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які були отримані безпосередньо під час судового засідання або отриманих у порядку ст.225 КПК України. За таких обставин ризик вливу на свідків та потерпілого існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду.

Тому з урахуванням цих обставин, в сукупності із тяжкістю злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , слід вважати доведеною прокуроркою наявність ризиків, передбачених п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України.

Розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з огляду на вищенаведене, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, тобто, застосування більш м`яких запобіжних заходів до обвинуваченого ОСОБА_4 , в тому числі і цілодобового домашнього арешту, на даний час неможливе, ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, на даному етапі не зменшилися.

Щодо клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу, слід зазначити, що, на думку суду, висока імовірність переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу на інших учасників кримінального провадження, не дозволяє суду зробити висновок про можливість запобігти зазначеним ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, зокрема домашнього арешту, відтак в задоволенні клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу слід відмовити.

У ході судового розгляду з`ясовано, що вік та стан здоров`я обвинуваченого дозволяє застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Тому, оцінюючи в сукупності всі обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання у разі визнання винуватим ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого, які свідчать про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому запобіжному заході не відпала; наявність ризиків, передбачених п.1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які не перестали існувати, а також особу обвинуваченого, вік, стан його здоров`я та стадію розгляду кримінального провадження, суд визнає обґрунтованим клопотання прокурорки та вважає за необхідне продовжити обвинуваченому строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, строком на 60 днів.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

За наведених обставин, з метою реального гарантування обвинуваченому його процесуальних прав, зокрема, щодо визначення релевантного розміру альтернативної застави, беручи до уваги стадію, на якій перебуває розгляд кримінального провадження, загальну попередню тривалість тримання обвинуваченого під вартою, суд вважає за необхідне визначити обвинуваченому альтернативний розмір застави.

З урахуванням встановлених у справі ризиків та розміру заподіяної шкоди, яка інкримінується обвинуваченому, достатньою для гарантування належної процесуальної поведінки обвинуваченого та виконання ним своїх процесуальних обов`язків, з урахуванням положень п.2 ч.5 ст.182 КПК України, суд вважає альтернативну заставу в розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб такою, яка на даний час відповідатиме характеру висунутого особі обвинувачення, його особі та слугуватиме виконанню завдань кримінального провадження.

Разом із альтернативною заставою обвинуваченому ОСОБА_4 слід визначити обов`язки, передбачені ст.194 КПК України, які, в разі внесення застави, зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та виконання останнім його процесуальних обов`язків.

Керуючись ст.ст.177, 178, 183, 197, 199, 331 КПК України, суд -

постановив:

Клопотання прокурора Львівської спеціалізованоїпрокуратури усфері оборониЗахідного регіону ОСОБА_3 пропродовженнястроку запобіжногозаходуу виглядітримання підвартою відноснообвинуваченого ОСОБА_4 - задоволити частково.

Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк шістдесят днів - до 15.11.2025 року включно.

Визначити ОСОБА_4 заставу врозмірі 60прожиткових мінімумівдля працездатнихосіб,що становить181 680(сто вісімдесят одну тисячу шістсот вісімдесят)грн. 00 коп.

Після внесення вказаного розміру застави, на відповідний рахунок, ОСОБА_4 звільняється з-під варти в порядку, визначеному ч.4 ст.202 КПК України.

У випадку звільнення з-під варти на ОСОБА_4 покладаються такі обов`язки:

1) прибувати за першою вимогою до суду, прокурора;

2) не відлучатися із міста Львова без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що у разі невиконання покладених на нього згідно цієї ухвали обов`язків, а також, якщо він, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити начальнику Державної установи "Львівська установа виконання покарань (№ 19)" для виконання.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали виготовлено 17.09.2025.

Суддя ОСОБА_1