Рішення № 130311015, 18.09.2025, Богодухівський районний суд Харківської області

Справа №613/2134/24 Провадження № 2/613/183/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2025 року Богодухівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Шалімова Д.В.,

за участю секретаря Герасимюк Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Богодухові цивільну справу № 613/2134/24, пров. № 2/613/183/25 за позовом ОСОБА_1 , представник позивача Колєснік І.А. до Богодухівської міської ради Харківської області, третя особа: ОСОБА_2 , про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через представника - адвоката Колєсніка І.А. звернувся до суду з позовною заявою до Богодухівської міської ради, про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, в якій просить: - встановити, як факт, її постійне проживання на час відкриття спадщини, разом із батьком, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Свої вимоги позивач мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , який є батьком позивачки та остання є його єдиною спадкоємицею за законом першої черги спадкування. Інших спадкоємців немає. ОСОБА_3 на час смерті був зареєстрований в с. Дев`ятибратове Богодухівського району Харківської області. Богодухівською державною нотаріальною конторою Харківської області на майно ОСОБА_3 заведено спадкову справу. Спадкове майно ОСОБА_3 , до складу якого входить нерухоме майно земельна ділянка, знаходиться на території Богодухівської міської територіальної громади Харківської області. Богодухівською державною нотаріальною конторою позивачці повідомлено про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину на майно батька, оскільки: надані до спадкової справи документи не доводять факт проживання позивачки разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини; позивачка пропустила строк для прийняття спадщини; рекомендовано звернутися до суду щодо вирішення питання про прийняття спадщини. Позивачка вважає, що прийняла спадщину батька за фактом спільного з ним проживання на час відкриття спадщини. На час смерті ОСОБА_3 постійно проживав із позивачкою за адресою її місця проживання в с-щі Слатине Харківського району Харківської області. Зазначене підлягає встановленню судом як юридичний факт для захисту спадкових прав позивачки - визнання її такою, що прийняла спадщину батька як спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, з подальшим нотаріальним оформленням права власності на спадкове майно.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 17 грудня 2024 року, дану позовну заявуприйнято до розгляду, відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 11 лютого 2025 року залучено до участі у даній справі в якості третьої особи ОСОБА_2 .

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 22 квітня 2025 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду, викликано в якості свідка ОСОБА_4 .

Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Колєснік І.А. в судове засідання не з`явились, представник надав до суду заяву про розгляд справи за їх з позивачем відсутності, позовні вимоги підтримав, прохав їх задовольнити.

Представник відповідача Захаров А.М. в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, не заперечував проти задоволення позову.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце його проведення повідомлений.

Статтею 4ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ч. 3 та ч. 4 ст.12, ч. 1 та ч. 2 ст.13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданим Воскресенівською сільською радою Богодухівського району 01 листопада 1969 року народження, актовий запис № 29.

Згідно до копії Державного акту на право приватної власності на землю серії Р2 № 776336, ОСОБА_3 , на підставі рішення виконавчого комітету Ульянівської сільської ради від 21 січня 2002 року № 3, належить земельна ділянка площею 4,95 га на території Улянівської сільської ради ради, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 30 жовтня 2024 року Дергачівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 12.

Відповідно до довідки відділу «Центр надання адміністративних послуг» виконавчого комітету Богодухівської міської ради № 2519 від 25 травня 2021 року, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на день смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . На день смерті ОСОБА_3 за цією адресою ніхто не був зареєстрований.

Згідно до довідки Слатинської селищної ради Дергачівського району Харківської області № 158 від 04 лютого 2020 року, ОСОБА_1 на день смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно проживали разом, вели спільне господарство та остання здійснювала за ним догляд на день смерті.

Як вбачається з витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 64879655 від 25 травня 2021 року, після смерті ОСОБА_3 ,який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в Богодухівській державній нотаріальній конторі Харківської області заведено спадкову справу № 260/2021.

З копії заяви ОСОБА_2 вбачається, що останній звернувся до Богодухівської державної нотаріальної контори з заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину після померлого діда, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до інформації завідуючої Богодухівською державною нотаріальною конторою №1273/02-14 від 11 грудня 2024 року, повідомлено, що ОСОБА_1 пропущено шестимісячний строк для прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , її батька ОСОБА_3 .

На підставі ч.ч.3, 5ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу (шість місяців), він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до п.211 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністра Юстиції України №20/5 від 03 березня 2004 року - доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Метою звернення позивача до суду є встановлення факту її постійного проживання, як спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини для подальшого оформлення прав на спадкове майно в нотаріальному порядку на підставі ч.3ст.1268 ЦК України.

Відповідно до ухвали №505/2085/14-ц від 14.09.2016 року Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшов висновку - «якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Згідно зі ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. З наведених підстав колегія суддів погоджується із висновками апеляційного суду про те, що відсутність реєстрації спадкоємця за останнім місцем проживання спадкодавця сама по собі не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини ч. 3 ст. 1268 ЦК України підтверджуються достатністю інших належних і допустимих доказів.»

Аналогічні правові висновки містяться в ухвалі Верховного Суду України №6-7165св09 від 03 листопада 2010 року, рішенні Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ №6048327св14 від 11 листопада 2015 року, ухвалі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6-20158св15 від 21 жовтня 2015 року.

Відповідно до правового висновку, висловленого у Постанові Верховного Суду від 10.01.2019 у справі №484/747/17, відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом.

Згідно з ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ №505/2085/14-ц від 14.09.2016, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини. Згідно зі ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Аналогічні правові висновки містяться в ухвалі Верховного Суду України № 6-7165св09 від 03.11.2010 та Постанові Верховного Суду № 336/709/18-ц від 07.11.2018.

Згідно з ч. 1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч.1 ст.1269 ЦК України).

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

Згідно з пп. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п.2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013). Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщини в такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Як випливає із п.3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Згідно роз`яснень, викладених у п. п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" №7 від 30.05.2008, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Метою встановлення факту спільного проживання позивача зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки; чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

На підставі вище викладеного, суд вважає доведеним, що ОСОБА_1 постійно проживала зі своїм батьком ОСОБА_3 , за адресою її проживання в селищі Слатине, Харківського району Харківської області до часу відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

При цьому, до вказаного висновку суд прийшов, виходячи не тільки із вимог національного законодавства України, а і з висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Бочаров проти України» від 17.03.2011 року (остаточне 17.06.2011 року), в пункті 45 якого зазначено, що «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів ».

Рішення виноситься у межахзаявлених вимог,на підставіпред`явлених доказів.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.76,259,263-265, 316, 319, 354 ЦПК України, на підставі ст.1261 ЦК України,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 доБогодухівської міськоїради Харківськоїобласті,третя особа: ОСОБА_2 ,про встановленняфакту постійногопроживання ізспадкодавцем начас відкриттяспадщини задовольнити.

Встановити факт постійного проживання на час відкриття спадщини ОСОБА_1 разом з її батьком - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повний текст рішення виготовлено 18 вересня 2025 року.

СУДДЯ