Рішення № 130310187, 17.09.2025, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/2797/25

Провадження № 2/346/1762/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2025 р.м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої- судді Третьякової І.В.

за участю секретаря- Дутчак Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломия в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

03 червня 2025 року ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» звернулося до суду з позовом, в якому зазначило, що 21.04.2016р. між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 було укладено угоду № 200510625 щодо кредитування (кредитний договір) за умовами якого банк надав позичальнику у користування кредитні кошти в розмірі 10200,00 грн., а відповідач зобов`язався повернути отримані кошти у встановлений в Кредитному договорі строк та сплатити відсотки за користування кредитними коштами. 20 липня 2020 року ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі договору № 7_БМ від 20 липня 2020 року, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведеного 15 червня 2020 року, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01 липня 2021 року у справі № 910/11298/16, відповідно до якої позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», в тому числі і за даним Кредитним договором № 200510625. ПАТ «Банк Михайлівський», правонаступником якого є ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», виконав свої зобов`язання за кредитним договором належним чином, в той же час відповідач порушив умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами в повному обсязі та у визначений строк. Позивач зазначив, що станом на 29.05.2025р. розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 30295,93 грн, з яких 9955,42 грн. - заборгованість за кредитом та 20340,51 грн. - заборгованість за відсотками. Вказана заборгованість розрахована станом на дату укладання договору факторингу №7_БМ від 20.07.2020 та зафіксована в додатку до договору реєстрі кредитних договорів. Крім цього, позивач вважає, що відповідач має сплатити 3 % річних в сумі 2729,12 грн. та інфляційні втрати в сумі 11027,29 грн. Таким чином, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» просили стягнути з відповідача заборгованість за договором №200510625 від 21.04.2016 в загальному розмірі 44052,34 грн., а також стягнути судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 26.06.2025р. у справі було відкрито спрощене позовне провадження, призначено перше судове засідання з викликом сторін. Роз`яснено відповідачу право на подання відзиву.

Відзив на позовну заяву до суду не надходив.

В судове засідання представник позивача не з`явився, в прохальній частині позовної заяви просив проводити розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити. Проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 подала до суду заяву, в якій позовні вимоги визнає частково, а саме заборгованість за тілом кредиту, в решті позовні вимоги не визнає, просила в їх задоволенні відмовити. Зокрема, клопотала про розгляд справи за її відсутності.

В зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, давши оцінку представленим доказам, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що підписавши анкету № 2706458, заяву (оферту) №200510625, довідку про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту в рамках карткового продукту, договір добровільного страхування життя та тарифи по продукту «Platinum CashBack/Зарплатна», а також отримавши платіжну картку та ПІН-код до неї, ОСОБА_1 21 квітня 2016 року уклала з ПАТ «Банк Михайлівський» кредитний договір №200510625, відповідно до якого сума кредиту становить 10200 грн.. Відповідач зобов`язався повернути отримані кошти у встановлений в кредитному договорі строк та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.

У відповідності до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1ст.1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ч. 1 ст.1055ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно з ч. 1ст.631ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і обов`язки відповідно до договору. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Заст.629ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Позивач стверджує, що ПАТ «Банк Михайлівський» належним чином виконав умови кредитного договору та надав відповідачу можливість використати кредитні кошти в обумовленому сторонами розмірі. Натомість, відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, унаслідок чого утворилася заборгованість. Доказів погашення відповідачем указаної заборгованості за кредитним договором матеріали справи не містять.

20 липня 2020 року ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі договору № 7_БМ від 20 липня 2020 року, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведеного 15 червня 2020 року, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01 липня 2021 року у справі № 910/11298/16, відповідно до якої позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», в тому числі і за даним Кредитним договором.

У договорі про відступлення права вимоги № 7_БМ, укладеному 20 липня 2020 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», зазначено, що згідно з п. 1 якого банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів та/або фізичних осіб, зазначених у Додатку № 1 до цього договору, надалі за текстом - боржники, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту) та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно з реєстром у Додатку № 1 до цього Договору, надалі за текстом - «Основні договори», надалі за текстом - Права вимоги.

Згідно з додатком № 1 до Договору №7_БМ від 20 липня 2020 року відповідач за кредитним договором № 200510625 має загальний залишок заборгованості 30295,93 грн., з яких: 9955,42 грн. - заборгованість за кредитом та 20340,51 грн. - заборгованість за відсотками.

Факт укладення кредитного договоруКД №200510625 від 21.04.2016, отримання грошових коштів та сума заборгованості за кредитом також підтверджується заявою відповідача ОСОБА_1 про визнання позову в цій частині.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Нормами ч. 1ст. 1077 ЦК Українивизначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зст. 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до ст. ст.525,526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається. Боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

Згідно зст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Відповідно дост. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання /неналежне виконання/.

Суд бере до уваги, що наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідачем не спростований, будь-яких доказів, які б вказували на необгрунтованість суми боргу, відповідачем не надано, а тому даний розрахунок сприймається судом, як належний доказ.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач не виконав свої зобов`язання за кредитним договором, не повернув кредитору суму кредиту та проценти за його користування. При вказаних обставинах, суд приходить до висновку, що позивач, як новий кредитор, відповідно до положень ст.1054 ЦК України має право вимагати від ОСОБА_1 , як позичальника, повернення суми кредиту, що залишилась та сплати належних йому процентів. Отже, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 9955,42 грн. та 20340,51 грн. процентів.

Що стосується стягнення з ОСОБА_1 3% річних та інфляційних втрат, то в цій частині суд бере до уваги наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В частині 1, 2 ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні було введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та діє станом по сьогоднішній день.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З матеріалів справи слідує, що 3% річних на суму заборгованості за договором в розмірі 2729,12 грн. та інфляційні втрати в сумі 11027,29 грн. позивачем було нараховано за період з 29.05.2022р. по квітень 2025 року, тобто в період дії в Україні воєнного стану, а тому вказані суми не можуть бути стягнуті з боржника в силу приписів п. 18 Прикінцевих таперехідних положеньЦивільного кодексуУкраїни та підлягають списанню. За цих підстав, суд відмовляє в задоволенні цієї частини позовних вимог.

Щодо судових витрат.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» підлягають стягненню судові витрати понесені позивачем за сплату судового збору у розмірі 2422 грн. 40 коп.

Щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу необхідно зазначити таке.

Відповідно до ч.1ст.137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п.1,2 ч.2ст. 137 ЦПК Україниза результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження надання правової допомоги позивачем надано копію договору №26 про надання правової допомоги від 15.02.2024, укладеного між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та адвокатським бюро «Анастасії Міньковської» та детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатським бюро, з якого слідує, що загальна вартість робіт за підготовку позовної заяви з додатками про стягнення кредитної заборгованості становить 7500,00 грн.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, (провадження № 14-382цс19) та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі №755/9215/15-ц та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року в справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, суд доходить висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15.

При цьому, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною.

За таких обставин суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 7 500 грн є завищеними, належним чином не обґрунтованими, не підтвердженими належними та допустимими доказами та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд доходить висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» понесені в даній справі витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 гривень.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.526-530, 625, 626, 638, 1048-1049, 1054-1055, 1077, 1078, 1081 ЦК України, ст.12,13,81,141,263-265,354,355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовзадовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (Код ЄДРПОУ 42649746, адреса: 04212, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8) заборгованість за договором №200510625 від 21.04.2016р. в розмірі 30295 (тридцять тисяч двісті дев`яносто п`ять) грн. 93 коп., а такожсудові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп., та витратина професійнуправничу допомогув сумі3000(три тисячі) гривень 00коп., а всього: 35718 (тридцять п`ять сімсот вісімнадцять) гривень 33 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Івано-Франківського апеляційного суду безпосередньо або через Коломийський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 17.09.2025р.

Суддя: Третьякова І. В.