Рішення № 130308756, 17.09.2025, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/1718/25

2-о/303/48/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2025 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в складі головуючого судді Заболотного А.М.

секретар судового засідання Желізняк К.П.,

за участі заявника ОСОБА_1

представника заявника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Мукачево цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Перша Мукачівська державна нотаріальна контора, про встановлення факту проживання однією сім`єю,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу. В обґрунтування своїх вимог заявник зазначає, що ОСОБА_1 перебувала з ОСОБА_3 у фактичних шлюбних відносинах, а саме проживала з ним у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу з 2005 року. Проживали вони за адресою АДРЕСА_1 , вели спільне господарство, мали спільний бюджет, фактично виконували права та обов`язки подружжя, тобто проживали однією сім`єю, як чоловік та жінка. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася донька ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер. Зазначає, що встановлення факту проживання однією сім`єю необхідне заявнику для реалізації її спадкових прав. Таким чином просить встановити факт проживання ОСОБА_1 однією сім`єю без шлюбу із ОСОБА_3 в період з 15.08.2006 року по 20.11.2024 року.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.03.2025 року (головуючий суддя Монич В.О.) заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

16.06.2025 року на підставі розпорядження керівника апарату Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області № 37/01.2-01 від 16.06.2025 року призначено повторний автоматизований розподіл усіх судових справ, що перебувають на розгляді судді Монича В.О.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.2025 року цивільна справа передана на розгляд судді Заболотному А.М.

Ухвалою суду від 25.06.2025 року заяву прийнято до провадження. Цією ж ухвалою задоволено клопотання заявника про витребування доказів та виклик свідків.

Заявник ОСОБА_1 та її представник, адвокат Кузьма Н.П., в судовому засіданні заяву підтримали, просили суд її задовольнити.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Заслухавши пояснення заявника та її представника, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, не визнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 5 ЦПК України закріплено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, не визнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної у позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Процесуальні гарантії, викладені у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення від 21.02.1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Colder v. The United Kingdom), п.п. 28-36). Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення «спору судом».

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

За змістом ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Обґрунтовуючи свої вимоги, заявник зазначає про те, що факт її спільного проживання без шлюбу з ОСОБА_3 підтверджується показаннями свідків та іншими доказами. При цьому позивач зазначила, що метою встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_3 є отримання можливості оформлення її спадкових прав.

На підтвердження цього заявник надала суду наступні докази.

Свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 21.11.2024 року відповідно до якого встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 від 15.08.2006 року відповідно до якого встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 розірвали шлюб 15.08.2006 року.

Свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 від 05.06.2007 року відповідно до якого встановлено, що ОСОБА_6 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками зазначено ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .

Таким чином встановлено, що ОСОБА_1 до 15.08.2006 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , а також те, що батьком дитини ОСОБА_7 записаний ОСОБА_5 .

Одночасно встановлено, що відповідно до акту дослідження ДНК рідним батьком дитини ОСОБА_7 є ОСОБА_3 .

Акт обстеження матеріально-побутових умов від 06.12.2024 року відповідно до якого встановлено, що ОСОБА_1 з квітня 2006 року проживала разом за адресою АДРЕСА_1 , з ОСОБА_3 до дня його смерті як жінка та чоловік.

Довідка Мукачівської спеціальної школи І-ІІІ ступенів № 01-28/538 від 11.12.2024 року відповідно до якої батько ОСОБА_3 постійно приводив дочку ОСОБА_6 до навчального закладу та забирав її.

Фотографії зі спільним відображенням ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , а також їхньої дитини.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показала, що з 2014 року знає сім`ю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , які постійно разом провідували батьків ОСОБА_1 так як живе по сусідству з ними.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показала, що проживає в с. Ключарки, Мукачівський район, Закарпатська область. По сусідству з нею ОСОБА_1 та ОСОБА_3 купили будинок в якому постійно проживали як сім`я, тобто чоловік та жінка. Через деякий час у них народилася донька.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показала, що проживає в с. Ключарки, Мукачівський район, Закарпатська область. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 її сусіди. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 жили як сім`я, часто приходили до неї в гості.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) зазначено, що згідно з абзацом п`ятим п. 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 року № 5-рп/99 обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.

Водночас покази свідків та спільні світлини самі собою не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу (див. постанови Верховного Суду від 18.12.2024 року в справі № 185/11061/21, від 18.10.2023 року в справі № 201/11673/20 та ін.).

У постановах від 12.02.2025 року в справі № 361/5996/19, від 23.12.2024 року в справі № 177/1163/16-ц, від 30.06.2022 року в справі № 694/1540/20 та інших Верховних Суд виснував, що факти спільного відпочинку сторін, спільної присутності на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивача, самі собою, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не можуть однозначно свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю.

У постанові від 03.07.2019 року в справі № 554/8023/15 (провадження № 14-130цс19) Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).

Факт місця реєстрації (проживання) жінки та чоловіка за однією адресою не є ні головною, ні обов`язковою ознакою наявності фактичного шлюбу. Так само факт спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу не може бути встановлений лише показаннями свідків та наявністю спільних фотографій за відсутності інших доказів (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 04.12.2023 року у справі № 543/563/22).

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (постанова Верховного Суду від 26.05.2022 року у справі № 362/3705/20).

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У ст. 80 ЦПК України зазначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

З врахуванням вищенаведеного, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, зокрема, враховуючи послідовність та узгодженість показань свідків, наявність спільної дитини, спільних фотографій, єдине фактичне місце проживання/перебування у с. Ключарки, суд приходить до висновку про підтвердження факту спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету, проведення спільних витрат, наявності між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю в період з вересня 2006 року по 20.11.2024 року, у зв`язку з чим слід встановити факт проживання ОСОБА_1 однією сім`єю без шлюбу із ОСОБА_3 в період з вересня 2006 року по 20.11.2024 року.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 18, 76-81, 141, 263-265, 315, 354, 355 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Заяву задовольнити.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , однією сім`єю без шлюбу із ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період з вересня 2006 року по ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Заявник: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ).

Представник заявника: ОСОБА_11 ( АДРЕСА_3 ).

Заінтересована особа: Перша Мукачівська державна нотаріальна контора (89600, вул. Пушкіна, 30, м. Мукачево, Закарпатська область).

Повне рішення складено 18.09.2025 року.

Суддя А.М.Заболотний