Рішення № 130306758, 08.09.2025, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.09.2025м. СумиСправа № 920/362/25

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., при секретарі судового засідання Виходцевій О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду матеріали справи №920/362/25

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-сервісне підприємство Сумипостачфонд (вулиця Леваневського, будинок 12, квартира 36, місто Суми, Сумська область, 40004, Україна; код за ЄДРПОУ 23048713),

до відповідачаРосійської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (вулиця Житня, будинок 14, будівля 1, місто Москва, 119991, Російська Федерація; код ISO: RU/RUS 643),

про стягнення 4536000,00 грн упущеної вигоди від неможливості проведення господарської діяльності та 2000,00 грн реальних збитків

за участю представників сторін:

від позивача:не прибув,

від відповідача:не прибув,

справа розглядається у порядку загального позовного провадження

установив:

12.03.2025 позивач звернувся з позовом, в якому просить стягнути з відповідача 4536000,00 грн (чотири мільйони п`ятсот тридцять шість тисяч грн 00 коп.) упущеної вигоди від неможливості проведення господарської діяльності та 2000,00 грн (дві тисячі грн 00 коп.) збитків, що також визначені в еквіваленті іноземної валюти (долари США).

Ухвалою від 17.03.2025 у справі №920/362/25 залишено без руху позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-сервісного підприємства Сумипостачфонд до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про стягнення 4536000,00 грн (вх №1217 від 12.03.2025); установлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня вручення даної ухвали шляхом реєстрації позивачем, як юридичною особою, електронного кабінету або у разі неможливості такої реєстрації - подання заяви, передбаченої абзацом 3 частини 6 статті 6 ГПК України.

19.03.2025 позивач подав наступні документи:

1) заяву про усунення недоліків позовної заяви (вх №1601 від 19.03.2025), до якої позивач додав відповідь №8120695 від 17.03.2025, сформовану засобами підсистеми ЄСІТС Електронний суд про реєстрацію 17.03.2025 о 18:12 ТОВ ВСП Сумипостачфонд електронного кабінету у підсистемі Електронний суд ЄСІТС;

2) клопотання про долучення доказів (вх №1603 від 19.03.2025), в якому позивач зауважив, що позивачем на адресу консульського відділу Посольства Російської Федерації в Республіці Польща (Республіка Польща, м. Варшава, вул. Бельведерська, б. 25С) були надіслані копія позовної заяви та додані до неї додатки, для забезпечення обізнаності відповідача про звернення позивача з позовом до суду. Докази надсилання додано до даного клопотання. Разом з тим, у клопотанні позивач просить долучити до матеріалів справи відеофайл на СD-диску та копії наступних документів: свідоцтва серії АА від 22.10.2014 №009839 про реєстрацію Державному реєстрі суб`єктів племінної справи у тваринництві; атестата від 22.03.2012 №9296 про присвоєння суб`єкту племінної справи у тваринництві відповідного статусу; атестата від 11.09.2014 №10343 про присвоєння суб`єкту племінної справи у тваринництві відповідного статусу; ліцензії від 19.06.2012 серії АВ №597206 Міністерства аграрної політики та продовольства України; довідки ТОВ ВСП Сумипостачфонд; висновку Сумської районної державної лікарні Ветеринарної медицини.

Ухвалою від 21.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №920/362/25 в порядку загального позовного провадження; призначено підготовче судове засідання на 12.05.2025, установлено сторонам строки для надання заяв по суті справи.

21.03.2025 та 24.03.2025, відповідно, повідомлено відповідача про місце, дату та час розгляду справи шляхом розміщення відповідного оголошення на офіційному вебсайті Судова влади України за посиланням https://court.gov.ua/unknown/ в порядку, передбаченому ч. 4, 5 ст. 122 ГПК України, та на офіційному вебсайті Господарського суду Сумської області https://su.arbitr.gov.ua/sud5021/.

12.05.2025 позивач подав заяву (вх №2607/25) про проведення підготовчого судового засідання, призначеного на 12.05.2025, за його відсутності, зауваживши, що позовні вимоги підтримує та просить позов задовольнити.

12.05.2025 розгляд справи, призначений у підготовче судове засідання на 10:30, не відбувся у зв`язку із оголошенням на території Сумської області повітряної тривоги, що підтверджено актом Господарського суду Сумської області від 12.05.2025 у справі №920/362/25.

Ухвалою від 13.05.2025 у справі №920/362/25 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та призначено підготовче судове засідання на 18.06.2025.

13.05.2025 повідомлено відповідача про місце, дату та час розгляду справи шляхом розміщення відповідного оголошення на офіційному вебсайті Судова влади України за посиланням https://court.gov.ua/unknown/ в порядку, передбаченому ч. 4, 5 ст.122 ГПК України, та на офіційному вебсайті Господарського суду Сумської області https://su.arbitr.gov.ua/sud5021/.

10.06.2025 позивач подав заяву (вх №3195), в якій ТОВ ВСП Сумипостачфонд просить провести підготовчого судового засідання, призначене на 18.06.2025, за відсутності його представника; закрити підготовче провадження і призначити розгляд справи по суті.

18.06.2025 розгляд справи, призначений у підготовче судове засідання на 10:00, не відбувся у зв`язку із оголошенням на території Сумської області повітряної тривоги, що підтверджено актом Господарського суду Сумської області від 18.06.2025 у справі №920/362/25.

Ухвалою від 19.06.2025 у справі №920/362/25 призначено підготовче судове засідання на 23.07.2025.

19.06.2025 повідомлено відповідача про місце, дату та час розгляду справи шляхом розміщення відповідного оголошення на офіційному вебсайті Судова влади України за посиланням https://court.gov.ua/unknown/ в порядку, передбаченому ч. 4, 5 ст.122 ГПК України та на офіційному вебсайті Господарського суду Сумської області https://su.arbitr.gov.ua/sud5021/.

Ухвалою від 23.07.2025 у справі №920/362/25 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті в судове засідання на 25.08.2025.

28.07.2025 повідомлено відповідача про місце, дату та час розгляду справи шляхом розміщення відповідного оголошення на офіційному вебсайті Судова влади України за посиланням https://court.gov.ua/unknown/ в порядку, передбаченому ч. 4, 5 ст.122 ГПК України та на офіційному вебсайті Господарського суду Сумської області https://su.arbitr.gov.ua/sud5021/.

20.08.2025 позивач подав заяву (вх №4438/25), в якій ТОВ ВСП Сумипостачфонд просить провести судове засідання з розгляду справи по суті, призначене на 25.08.2025, за відсутності його представника, зауваживши, що позовні вимоги підтримує та просить позов задовольнити.

25.08.2025 розгляд справи, призначений у судове засідання на 14:30, не відбувся у зв`язку із оголошенням на території Сумського району Сумської області повітряної тривоги, що підтверджено актом Господарського суду Сумської області від 25.08.2025 у справі №920/362/25.

Ухвалою від 26.08.2025 у справі №920/362/25 призначено судове засідання у справі №920/362/25 по суті на 08.09.2025.

26.08.2025 та 27.08.2025 відповідно, повідомлено відповідача про місце, дату та час розгляду справи шляхом розміщення відповідного оголошення на офіційному вебсайті Судова влади України за посиланням https://court.gov.ua/unknown/ в порядку, передбаченому ч. 4, 5 ст.122 ГПК України, та на офіційному вебсайті Господарського суду Сумської області https://su.arbitr.gov.ua/sud5021/.

У судовому засіданні 08.09.2025 судом встановлено:

Представники сторін у судове засідання не прибули, про місце, дату та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Судовий процес на виконання ч. 3 ст. 222 ГПК України не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Судом розпочато розгляд справи по суті.

Під час судового розгляду, відповідно до статей 209, 210 ГПК України були з`ясовані всі обставини, на які сторони у справі посилалися, як на підставу своїх вимог та/або заперечень, та досліджені всі докази, що містяться в матеріалах справи.

У судовому засіданні суд здійснив перехід до стадії ухвалення та проголошення судового рішення та відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України проголосив скорочене рішення.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд установив наступне.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України Про міжнародне приватне право, Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Закону України Про міжнародне приватне право пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.

Таким чином, Закон встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави за відсутності згоди компетентних органів цієї держави на залучення її до участі у справі у національному суді іншої держави, зокрема як відповідача.

Водночас міжнародно-правові норми про юрисдикційний імунітет держави уніфіковано у двох конвенціях: Європейській конвенції про імунітет держав, прийнятій Радою Європи 16 травня 1972 року, та Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності, прийнятій резолюцією 59/38 Генеральної Асамблеї 02 грудня 2004 року. Ці Конвенції втілюють концепцію обмеженого імунітету держави, визначають, в якій формі є можливою відмова держави від імунітету (явно виражена відмова від імунітету на підставі укладеного міжнародного договору чи контракту, або відмова від імунітету, яка передбачається, коли іноземна держава вступає у судовий процес і подає зустрічний позов у суді іноземної держави), а також закріплюють перелік категорій справ, у яких держава не користується імунітетом у суді іншої держави-учасниці.

Як Європейська конвенція про імунітет держав 1972 року (стаття 11), так і Конвенція ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року (стаття 12) передбачають, що Договірна держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції при розгляді справи в суді іншої Договірної держави, який зазвичай має компетенцію розглядати справи, які стосуються грошової компенсації (відшкодування) у разі смерті чи заподіяння тілесного ушкодження особі чи заподіяння шкоди майну або його втрати в результаті дій чи бездіяльності держави, якщо така дія чи бездіяльність мали місце повністю або частково на території держави суду.

Позивач звернувся з позовом про відшкодування упущеної вигоди та збитків, завданої його майну в результаті збройної агресії Російської Федерації, місце завдання шкоди - територія суверенної держави Україна за адресою: Сумська область, Сумський район, Миколаївська ОТГ, с. Кровне (вул. Першотравнева, 59).

Згідно із висновком Верховного Суду у постанові від 14.04.2022 у справі №308/9708/19 після початку війни в Україні, а саме з 2014, суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено Російську Федерацію, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої особі в результаті збройної агресії РФ, за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни.

У цій категорії спорів іноземна держава-відповідач не користується судовим імунітетом проти розгляду судами України таких судових справ.

В таких висновках Верховний Суд керується тим, що дії іноземної держави вийшли за межі своїх суверенних прав, оскільки будь-яка іноземна держава не має права втручатися шляхом збройної агресії в іншу країну.

У постановах від 18.05.2022 у справах №428/11673/19 та №760/17232/20-ц Верховний Суд розширив правові висновки, згідно яких підтримання юрисдикційного імунітету Російської Федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Застосування судового імунітету Російської Федерації (зокрема, частини першої статті 79 Закону України Про міжнародне приватне право) у справі про відшкодування майнової шкоди, завданої збройною агресією РФ проти України не буде узгоджуватися із обов`язком України як держави і суду зокрема забезпечити реалізацію права позивача на справедливий суд. З огляду на відсутність інших ефективних засобів судового захисту порушеного права позивача, застосування судового імунітету РФ буде порушенням самої сутності права на справедливий суд. Також, зважаючи на військову агресію Російської Федерації, якою порушується державний суверенітет України, застосування судового імунітету РФ буде непропорційним до своєї мети.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що у цій справі судовий імунітет РФ не підлягає застосуванню з огляду на завдання збройними силами РФ шкоди майну позивача, що є винятком до судового імунітету держави відповідно до звичаєвого міжнародного права.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до атестатів Міністерства аграрної політики та продовольства України від 22.03.2012 №9296 та від 11.09.2014 №10343 ТОВ ВСП «Сумипостачфонд» присвоєно статус племінний репродуктор з розведення свиней породи ландрос.

19.06.2012 позивачем отримана ліцензія Міністерства аграрної політики та продовольства України серії АВ №597206 на здійснення торгівлі племінними (генетичними) ресурсами, проведення генетичної експертизи походження та аномалії тварин (торгівля племінними (генетичними) ресурсами: племінними тваринами свині породи ландрос).

Згідно з Свідоцтва про реєстрацію у Державному реєстрі суб`єктів племінної справи у тваринництві серії АА №009839 від 22.10.2014 ТОВ ВСП «Сумипостачфонд» зареєстровано як племінний репродуктор з розведення свиней породи ландрос та присвоєно реєстраційний номер UA2304871321.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 21.12.2023 №438273507070 позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-сервісне підприємство «Сумипостачфонд», зареєстрований як юридична особа з ідентифікаційним кодом 23048713 та місцезнаходженням: вул. Леваневського, буд. 12, кв. 36, м. Суми, Сумська обл., 40004, Україна. Основними видами економічної діяльності позивача є: 01.46 Розведення свиней (основний); 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 46.32 Оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами.

Відповідно до п. 1-2 договору оренди від 01.01.2024 №01-01/2024, що був укладений з ТОВ «І.В.К.Агропродукт» як орендодавцем та ТОВ ВСП «Сумипостачфонд» як орендарем, орендодавець передає, а орендар бере в тимчасове користування на умовах оренди об`єкт оренди - споруду у формі будівельної конструкції для утримання свиней загальною площею 1380 м2, що знаходиться за адресою: с. Кровне Сумського р-ну, вул. Першотравнева, 59. В оренду надається площа, котра являє собою закриті приміщення за адресою: с. Кровне Сумського р-ну, вул. Першотравнева, 59.

Судом встановлено, що 13.08.2024 з території Російської Федерації здійснено 4 авіаудари по с. Кровне Миколаївської об`єднаної територіальної громади Сумського району Сумської області, внаслідок чого пошкоджено майно «І.В.К. «Агропродукт» та ТОВ «Сумипостачфонд» за адресою: с. Кровне, вул. Першотравнева, 59, 59А й 59/1, а саме: 4 приміщення для утримання свиней, ангар з зерном, майстерня, с/г техніку, два автомобілі марки «ВАЗ», загинула живність, пошкоджені дахи на інших приміщеннях.

За вищезазначеною подією Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.08.2024 в Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстроване кримінальне провадження №22024200000000220.

13.08.2024 комісією у складі: заступника начальника відділу ЗНС Сумського районного управління Головного управління ДСНС України у Сумській області Базиля І.О. та громадян Карапузова В.М. і Пєлєвіна В.О. складено акт про пожежу на території сільськогосподарського підприємства за адресою: Сумський р-н, с. Кровне, вул. Першотравннева, буд. 59. Імовірна причина пожежі - «потрапляння боєприпасів та їх уламків в наслідок бойових дій».

У акті обстеження ТОВ ВСП «Сумипостачфонд» Сумською районною державною лікарнею ветеринарної медицини зафіксований факт повного руйнування двох приміщень та частково - одного приміщення у наслідок авіаційного удару 13.08.2024 трьома КАБами армії РФ. Під завалами та уламками опинилися свині. На фермі утримувались свині в кількості 840 голів. Після авіаційного удару загинуло 280 голів та отримали опіки не сумісні з життям 260 голів. Кількість тварин, що загинула - 540 голів. Залишилось живими 300 голів свиней усіх вікових категорій, що утримуються у розваленому приміщенні не придатному для подальшого використання.

Позивач у позові зауважив, що у результаті завданого авіаудару 13.08.2024 здійснення ним господарської діяльності практично повністю унеможливлене (частина тварин знищена, частина розбіглася по навколишній території з неможливістю її повернення, кількість знищених тварин складає 540 голів із загального поголів`я в 840 одиниць).

01.12.2024 суб`єктом оціночної діяльності Приватним підприємством Експертно-оціночна фірма «Апекс», за замовленням ТОВ ВСП «Сумипостачфонд» здійснено оцінку єдиного майнового комплексу ТОВ ВСП «Сумипостачфонд».

05.12.2024 суб`єктом оціночної діяльності сформований звіт про визначення упущеної вигоди від неможливості проведення господарської діяльності.

У розділі «Коротка характеристика об`єкта оцінки» висновку звіту встановлено, що фактична діяльність ведеться позивачем лише за одним напрямом - розведення свиней. У складі підприємства відсутні будівлі та споруди, для ведення господарської діяльності. Підприємство орендує необхідні площі (пром.майданчик) за адресою: с. Кровне (вул. Першотравнева. 59). Власник пром.майданчику: ТОВ «І.В.К.-Агропродукт». На майданчику присутні будівлі для утримання свиней, склади, допоміжні будівлі і споруди, фактично створені всі умови для здійснення господарської діяльності з утримання поголів`я свиней.

У розділі «Коротка характеристика пошкодженого майна» висновку звіту суб`єктом оціночної діяльності встановлено, що у 2022 році загальна кількість поголів`я свиней склала 800 одиниць (загальна вага 861,8 центнерів), в 2020 році загальна кількість поголів`я свиней склала 1982 одиниць (загальна вага 2256,3 центнерів), в 2021 році загальна кількість поголів`я свиней склала 1720 одиниць (загальна вага 2644,2 центнерів), в 2023 році загальна кількість поголів`я свиней склала 628 одиниць (загальна вага 737,5 центнерів). У середині 2024 року по майданчику, на якому утримувалося поголів`я свиней, з території РФ був нанесений артобстріл, в результаті якого частина будівель, в яких знаходилися тварини, була або повністю знищена або частково пошкоджена чи зруйнована, в результаті чого здійснення господарської діяльності практично повністю унеможливлене (частина тварин знищена, частина розбіглася по навколишній території з неможливістю її повернення, кількість знищених тварин складає 540 голів із загального поголів`я в 840 одиниць), для відновлення поголів`я та ремонту будівель потрібні значні кошти. Утримання частини поголів`я (яке залишилося після пошкодження майна) проводиться в частинах будівель, які не постраждали від обстрілу, але площа приміщень для утримання поголів`я обмежена, необхідні додаткові вкладення для облаштування необхідних умов здійснення господарської діяльності.

У розділах «База оцінки» та «Вид вартості» висновку звіту визначена ринкова вартість.

Суб`єктом оціночної діяльності у висновку звіту встановлено упущену вигоду від неможливості проведення господарської діяльності, без урахування ПДВ, у розмірі 4536000,00 грн.

Розрахунок упущеної вигоди проведено з урахування загального втраченого поголів`я свиней (540 голів) середньої ваги однієї голови в 120 кг та ціни реалізації свиней на момент обмеження діяльності на рівні 70 грн за 1 кг живої ваги. Таким чином, розмір упущеної вигоди за підрахунком експерта склав: 540 голів х 120 кг х 70 грн/кг = 4536000,00 грн.

Позивач зауважує, що розмір упущеної вигоди від неможливості проведення господарської діяльності, без урахування ПДВ, склав 4536000,00 грн. що станом на день проведення оцінки еквівалентно 109078,58 дол. США

Також, у зв`язку з необхідністю проведення вказаного експертного висновку та оцінки, щодо визначення розміру упущеної вигоди від неможливості проведення господарської діяльності, між ТОВ ВСП «Сумипостачфонд» і Приватним підприємством Експертно-оціночна фірма «Апекс» було укладено договір про надання послуг з оцінки майна від 17.09.2024 та сплачені кошти в розмірі 2000,00 грн за проведення дослідження. Дані кошти позивач вважає також реальними збитками від протиправних дій відповідача.

Враховуючи зазначені обставини позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача 4536000,00 грн, що еквівалентно 109078,58 дол. США упущеної вигоди від неможливості проведення господарської діяльності та 2000,00 грн, що еквівалентно 48,09 дол. США, реальних збитків.

Згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. (ч. 1 ст. 321 ЦК України).

Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди (ч. 1, 3 ст. 386 ЦК України).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ст. 15 ЦК України).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу (ст. 16 ЦК України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з частинами першою та другою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Аналіз положень статей 11 та 1166 ЦК України дозволяє зробити висновок, що підставою виникнення зобов`язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі. Зобов`язання про відшкодування шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала шкоди та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди.

Законодавцем встановлена презумпція вини заподіювача шкоди та саме він повинен довести, що шкоди завдано не з його вини.

Відповідно до Конституції України Україна є суверенна і незалежна. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

У п. 4 ч. 1 ст. 2 Статуту ООН закріплено принцип, згідно з яким всі члени Організації Об`єднаних Націй утримуються у їх міжнародних відносинах від загрози силою чи її застосування як проти територіальної недоторканності чи політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з Цілями Об`єднаних Націй.

Відповідно до ст. 3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй "Визначення агресії" від 14.12.1974 як акт агресії кваліфікується, зокрема, вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не носила, що є результатом такого вторгнення чи нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави чи її частини, а також бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави.

У Меморандумі про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують їх зобов`язання утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об`єднаних Націй.

Факт військової агресії Російської Федерації проти України є загальновідомим.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан. Продовження строку дії воєнного стану в Україні здійснювалося відповідними Указами Президента України; воєнний стан наразі триває.

Резолюцію Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй "Агресія проти України" A/RES/ES-11/1 від 2 березня 2022 року визнано, що Росія вчинила агресію проти України, порушивши базові норми ООН. Від Російської Федерації вимагається припинити збройну агресію проти України, включаючи також деокупацію Криму та Донбасу, негайно, повністю та безумовно вивести всі свої збройні сили з території України в межах її міжнародно визнаних кордонів

Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24 березня 2022 року, якою додатково засуджує військову агресію Росії проти України, вимагає від Російської Федерації припинення військових дій, в тому числі атак проти цивільних осіб та цивільних об`єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.

Резолюцію Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй A/RES/ES-11/5 від 14 листопада 2022 року Сприяння здійсненню правового захисту і забезпечення відшкодування шкоди у зв`язку з агресією проти України визнається, зокрема, що Російська Федерація повинна нести правову відповідальність за наслідки всіх її міжнародно-протиправних дій в Україні або проти України, включаючи відшкодування шкоди та будь-яких збитків, завданих такими діями.

Відповідно до пунктів 1, 3 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 (що набрала чинності для України 24.08.1991) договірні держави видають своїм сухопутним військам накази, які відповідають Положенню про закони і звичаї війни на суходолі. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення, підлягає відповідальності у формі відшкодування збитків, якщо для цього є підстави. Вона є відповідальною за всі дії, вчинені особами, які входять до складу її збройних сил.

За приписами ст. 25 Положення про закони і звичаї війни на суходолі забороняється будь-яким способом атакувати чи бомбардувати незахищені міста, селища, житлові будинки чи споруди.

Відповідно до положень Цивільного кодексу України та Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року, за шкоду, спричинену порушенням законів і звичаїв війни, відповідальність несе воююча держава в цілому, незважаючи на те, який конкретно підрозділ її збройних сил заподіяв шкоду. Відтак, стягнення відповідної шкоди має здійснюватись із держави в цілому, за рахунок усіх наявних у неї активів.

Суд зазначає, що загальновідомим також є факт атак РФ цивільних об`єктів на території України КАБами.

Факт упущеної вигоди від неможливості позивачем проведення господарської діяльності та реальні збитки внаслідок протиправних дій збройних сил РФ підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Суд дійшов висновку, що майно позивача (поголів`я свиней та орендоване приміщення для здійснення господарської діяльності) за всіх розумних обставин не могло бути використано для військових цілей. Відтак, дії відповідача щодо удару КАБами були вчинені всупереч законам і звичаям війни, а отже, Російська Федерація несе повну відповідальність як за відповідний удар, так і за спричинені ним наслідки, у тому числі і за шкоду, заподіяну майну позивача та неможливість позивачем здійснювати свою господарську діяльність.

Процедуру визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації (далі - шкода та збитки), починаючи з 19 лютого 2014 року встановлює Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 р. №326 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2022 р. № 951).

Визначення шкоди та збитків здійснюється окремо за таким напрямом як економічні втрати підприємств (крім підприємств оборонно-промислового комплексу), у тому числі господарських товариств. Напрям включає втрати підприємств усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна, втрати фінансових активів, а також упущену вигоду від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.

До основних показників, які оцінюються, належить вартість втраченого, знищеного чи пошкодженого майна підприємств недержавної форми власності.

Під час оцінки (визначення розміру) реальних збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям, іншим суб`єктам господарювання всіх форм власності внаслідок втрати, руйнування або пошкодження їх майна у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації (далі - збройна агресія), оцінки (визначення розміру) упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності зазначеними суб`єктами господарювання, а також оцінки потреб у відновленні майна суб`єктів господарювання застосовується Методика визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності, затверджена наказом Міністерства економіки України та Фонду державного майна України 18 жовтня 2022 року №3904/1223, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02 грудня 2022 р. за №1522/38858.

Відповідно до п.7 Методики оцінка збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, здійснюється шляхом проведення незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи (експертного дослідження).

Наявність матеріальної шкоди, її розмір внаслідок пошкодження майна позивача підтверджується шляхом проведення незалежної оцінки збитків, а саме: звітом суб`єкта оціночної діяльності Приватного підприємства Експертно-оціночної фірми «Апекс» про визначення упущеної вигоди від неможливості проведення господарської діяльності від 05.12.2024 (дата оцінки 01.12.2024). Загальний розмір упущеної вигоди від неможливості проведення господарської діяльності, встановлений суб`єктом оціночної діяльності, становить 4536000,00 грн.

Відповідно до п. 9 розділу І Методики, за умовну грошову одиницю приймають долар США. Отриманий результат в еквіваленті умовної грошової одиниці переводять у гривневий еквівалент за курсом Національного банку України на дату оцінки.

Відповідно до матеріалів справи дата оцінки 01.12.2024, за даними вебсайту Національного банку України за посиланням https://bank.gov.ua/ua/markets/exchangerates?date=01.12.2024&period=daily курс долара США склав: 1 долар США - 41,5956 грн.

Таким чином, загальний розмір упущеної вигоди від неможливості проведення господарської діяльності, встановлений суб`єктом оціночної діяльності, складає 4536000,00 грн, що на дату оцінки (01.12.2024) еквівалентно 109050,00 доларів США.

Вартість послуг суб`єкта оціночної діяльності зі складення звіту від 05.12.2024 про визначення упущеної вигоди від неможливості проведення господарської діяльності склала 2000,00 грн, що на дату оцінки (01.12.2024) еквівалентно 48,08 доларів США.

За встановлених судом обставин, викладених вище, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується факт наявності шкоди, протиправність поведінки особи, яка завдала шкоду, наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди та її результатом шкодою, а також наявність вини заподіювача шкоди. Відтак, суд дійшов висновку про виникнення у РФ зобов`язання з відшкодування шкоди в повному обсязі та визнання позовних вимог законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.

Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оскільки позивачем у позовній заяві на підставі належних та допустимих доказів доведено повний склад цивільного правопорушення, що є умовою та підставою для застосування до відповідача такого заходу відповідальності як відшкодування збитків, останнім вина не спростована, суд вважає правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з Російської Федерації 4536000,00 грн упущеної вигоди від неможливості проведення господарської діяльності, що станом на 01.12.2024 еквівалентно 109050,00 доларів США, та 2000,00 грн збитків, що станом на 01.12.2024 еквівалентно 48,08 доларів США завданих витратами, які позивач мусив зробити для відновлення свого порушеного права, через обов`язковість визначення розміру збитків шляхом проведення експертного дослідження відповідно до вимог Методики.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з п. 22 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах за позовом до держави-агресора російської федерації про відшкодування завданої майнової шкоди та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Відповідно до ч. 2 ст. 129 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір, згідно з ч. 2 ст. 129 ГПК України з Російської Федерації в дохід Державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір в розмірі 68070,00 грн ((4536000,00 грн + 2000,00 грн) х 1,5%).

Керуючись статтями 2, 13, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з держави Російська Федерація (Russian Federation код ISO ru/rus 643) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-сервісне підприємство Сумипостачфонд (вулиця Леваневського, будинок 12, квартира 36, місто Суми, Сумська область, 40004, Україна; код за ЄДРПОУ 23048713) 4536000,00 грн (чотири мільйони п`ятсот тридцять шість тисяч грн 00 коп.) упущеної вигоди від неможливості проведення господарської діяльності, що станом на 01.12.2024 еквівалентно 109050,00 дол. США (сто дев`ять тисяч п`ятдесят доларів США 00 центів) та 2000,00 грн (дві тисячі грн 00 коп.) коштів, сплачених за експертну оцінку пошкодженого майна, що станом на 01.12.2024 еквівалентно 48,08 дол. США (сорок вісім доларів США 08 центів).

4.Стягнути з держави Російська Федерація (Russian Federation код ISO ru/rus 643) в дохід Державного бюджету України 68070,00 грн (шістдесят вісім тисяч сімдесят грн 00 коп.) судового збору.

5.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повний текст рішення складено та підписано 18.09.2025.

СуддяВ.Л. Котельницька