Рішення № 130306394, 17.09.2025, Казанківський районний суд Миколаївської області

Справа №478/984/25

пров. №2/478/461/2025

З а о ч н е р і ш е н н я

І м е н е м У к р а ї н и

17 вересня 2025 року Казанківський районний суд Миколаївської області

в складі: головуючої судді Сябренко І.П.

за участю: секретаря Поліщук С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду с-ще Казанка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В с т а н о в и в:

15 серпня 2025 року позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» (далі - ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява обґрунтована тим, що 31 травня 2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено Договір №4698178 про надання коштів на умовах споживчого кредиту підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором 12813. Відповідно до умов якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов`язалося надати клієнту грошові кошти в сумі 11000 грн, строком 360 днів з 31.05.2024 року по 26.05.2025 року на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язувалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало їй кредит в сумі 11000 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 .

31 березня 2025 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі Договору факторингу №31-1/03/2025 за плату відступило, а ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» набуло право грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 . Станом на дату укладання договору факторингу, строк дії Договору №4698178 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 31 травня 2024 року не закінчився. А тому, в межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» у період з 01.04.2025 року по 25.05.2025 року (55 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою у сумі 9074 грн 98 коп. Після укладання договору факторингу та переходу права вимоги до відповідачки ОСОБА_1 , остання не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості.

На підставі викладеного, позивач ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за Договором №4698178 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 31 травня 2024 року у розмірі 59837 грн 55 коп., яка складається із заборгованості за основною сумою боргу (тіло кредиту) 10999 грн 98 коп., заборгованості за процентами - 48837 грн 57 коп., судові витрати, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу, у розмірі 10000 грн та витрат пов`язаних зі сплатою судового збору, у розмірі 2422 грн 40 коп.

Крім того, в порядку ч.ч.10, 11 ст.265 ЦПК України, зобов`язати орган (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до ст.625 ЦК України за формулою: Розрахунок інфляційних втрат: І = ((si * s): 100) s, де І - сума інфляційних втрат; si - індекс інфляції за певний період; s - сума заборгованості; 100 - переведення відсотків, Розрахунок 3 % річних: С* 3: 100: 365 * Дн., де С сума основного боргу; 3 3% річних; 100 - переведення відсотків; 365 кількість днів у році; Дн. кількість днів прострочення, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3% річних з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ», та роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування.

Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 19 серпня 2025 року відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, але від нього надійшла заява в якій він просить справу розглядати без його участі, заявлені вимоги підтримує, просить їх задовольнити, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про час, дату і місце його проведення була повідомлена належним чином, про причини неявки суду не повідомила, відзиву не подала. Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Оскільки учасники справи у судове засідання не з`явились, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові докази та матеріали справи, суд приходить такого висновку.

За положеннями ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За правилом ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

У відповідності до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.

З огляду на зазначені норми права Верховний Суд в своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19.

За ст.6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» договір про надання фінансових послуг (крім послуг з торгівлі валютними цінностями та послуг з переказу коштів, якщо відповідні правочини повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення і при проведенні відповідних операцій у суб`єкта первинного фінансового моніторингу не виникає обов`язку здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта згідно із законом) укладається виключно в письмовій формі:

1) у паперовому вигляді;

2) у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг»;

3) шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги;

4) в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Закон України від 03 вересня 2015 року №675-VIII «Про електрон нукомерцію»(даліЗакон № 675-VIII) визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У ст.3 цього Закону зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону №675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону №675-VIII).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст.11 Закону №675-VIII).

Згідно із ч.6 ст.11 Закону №675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами ч.8 ст.11 Закону №675-VIII у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону №675-VIII моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Матеріалами справи встановлено, що 31 травня 2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено Договір №4698178 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого відповідачу надано кредитні кошти у розмірі 11000 грн строком на 360 днів (п.п.1.2, 1.3).

Кредитний договір підписано відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 12813.

Згідно з п.3.1. Договору проценти, що нараховуються за цим договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».

Пунктом 1.4.1. Договору передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 1,50% за кожен день користування кредитом та застолсовується в межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 Договору.

Також, 31 травня 2024 року відповідач ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором підписала паспорт споживчого кредиту, яким останню до укладення договору про споживчий кредит було ознайомлено з інформацією про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту.

Згідно з листом директора ТОВ «ПЕЙТЕК» від 09.04.2025 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» було повідомлено про перерахування коштів, а саме: 31.05.2024 13:19:16 на суму 11000 грн на карту № НОМЕР_1 .

На виконання ухвали суду про витребування доказів АТ КБ «ПриватБанк» направило лист, в якому зазначило, що на ім`я ОСОБА_1 в Банку емітовано картку № НОМЕР_2 та 31.05.2024 року на вказану картку було здійснено переказ коштів у сумі 11000 грн.

Отже, матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого первісним кредитором ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» були виконані, однак відповідач ОСОБА_1 у передбачений договором строк кредит не повернула.

Аналогічні висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», викладені у постановах Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19, від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20.

Відповідно до розрахунку заборгованості за Договором №4698178 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 31.05.2024 року станом на 31.03.2025 року у ОСОБА_1 наявна заборгованість у розмірі 56262 грн 57 коп., з яких: 10999 грн 98 коп. -прострочена заборгованість за кредитом, 39762 грн 59 коп. - прострочена заборгованість за нарахованими процентамита штрафні санкції у розмірі 5500 грн.

31 березня 2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» укладено Договір факторингу №31-1/03/2025, відповідно до умов якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступило ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників, який формується згідно з додатком № 1 та є невід`ємною частиною договору.

Згідно з витягом з реєстру боржників від 31 березня 2025 року до Договору факторингу №31-1/03/2025 ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором №4698178 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 31.05.2024 року у розмірі 56262 грн 57 коп., кількість днів прострочення211.

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно зі ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до ст.1084 ЦК України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові. Якщо відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором, фактор зобов`язаний надати клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, який забезпечений відступленням права грошової вимоги, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Отже, до ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» відповідно до укладеного Договору факторингу №31-1/03/2025 перейшло право грошової вимоги до Відповідача за №4698178 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 31.05.2024 року у розмірі 56262 грн 57 коп., з яких: 10999 грн 98 коп. - прострочена заборгованість за кредитом, 39762 грн 59 коп. - прострочена заборгованість за нарахованими процентамита штрафні санкції у розмірі 5500 грн.

Враховуючи те, що ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» у встановленомузакономпорядку набуло право грошової вимоги за вказаним вище кредитним договором, а ОСОБА_1 прийняв умови та правила надання банківських послуг шляхом підписання їх електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора, однак в порушення умов цього кредитного договору не виконала своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а тому права кредитора порушені та підлягають захисту.

Відповідно до розрахунку здійсненого ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» заборгованості за Договором №4698178 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 31.05.2024 року за 55 календарних днів (01.04.2025 25.05.2025) сума нарахованих процентів становить 9074 грн 98 коп.

Отже, загальна заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» за Договором №4698178 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 31.05.2024 року, станом на 15.08.2025 року (день подачі позовної заяви), складає 59837 грн 55 коп., яка складається із заборгованості за основною сумою боргу (тіло кредиту) 10999 грн 98 коп. та заборгованості за процентами - 48837 грн 57 коп. Вимоги про стягнення штрафних санкцій позивач не заявляв.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

За ст.ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У ч.1 ст.612 ЦК України вказано, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За таких обставин, суд приходе висновку про те, що з відповідача ОСОБА_1 слідстягнути накористь ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» заборгованість за Договором №4698178 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 31.05.2024 року у розмірі 59837 грн 55 коп., яка складається із заборгованості за основною сумою боргу (тіло кредиту) 10999 грн 98 коп. та заборгованості за процентами - 48837 грн 57 коп.

Вирішуючи позовні вимоги про застосування положень ч.ч.10, 11ст.265 ЦПК Українита зобов`язання органу, що здійснюватиме примусове виконання рішення суду нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно дост.625 ЦК Українисуд зазначає наступне.

Відповідно до ч.10ст.265 ЦПК Українисуд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

В свою чергу, згідно ч.11 ст.265 ЦПК Україниостаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.

Тобто, при ухваленні рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, суд може вирішити питання нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення.

Однак, це є правом суду, а не обов`язком, та має вирішуватись з урахуванням обставин конкретної справи.

Суд зазначає, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року, а також п.18 Перехідних положеньЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Кредитні правовідносини між сторонами у даній справі виникли 31 травня 2025 року, тобто у період дії в Україні воєнного стану, який діє і на даний час.

Отже, суд вважає, що вимоги позивача про здійснення нараховування органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення в порядку ч.ч.10, 11ст.265 ЦПК Україниінфляційних втрат та 3% річних, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили та стягнення отриманих сум інфляційних втрат і 3% річних, а також роз`яснення даному органу чи особі, що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні трати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування, є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат по справі, суд зазначає наступне.

Відповідно дост.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції.

Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

Згідно із ч.2 ст.137ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Частиною 4 ст.137ЦПК Українипередбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року по справі №826/1216/16 визначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.02.2021 року (провадження №61-44217св18), витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

На підтвердження факту надання адвокатом правничої допомоги у зв`язку із розглядом справи до позовної заяви позивачем додано Договір про надання юридичних послуг № 01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року, укладеного між адвокатом Дідухом Є.О. та ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ»; детальний опис робіт (наданих послуг) №4698178 від 04.08.2025 року; копію Акту №4698178 приймання-передачі наданих послуг від 04.08.2025 року до Договору про надання юридичних послуг №01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №5972/10.

Відповідно до умов Договору про надання юридичних послуг №01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року, укладеного між адвокатом Дідухом Є.О. та ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ», факт наданих послуг та їх вартість визначається Актом наданих послуг.

В Акті №4698178 приймання-передачі наданих послуг від 04.08.2025 року до Договору про надання юридичних послуг №01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року надані адвокатом послуги оцінено в суму 10000 грн.

В той же час, враховуючи, що вказана категорія справ відноситься до малозначних та розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, практика розгляду справ даної категорії є досить поширеною, тож її вивчення, аналіз обставин справи, складання процесуальних документів не вимагають витрачання значного часу, беручи до уваги зміст заявлених позивачем позовних вимог, ціну позову, обсяг виконаних адвокатом робіт, обсяг наданих послуг, значимість спору для сторін, а також те, що всі обставини справи були встановлені при розгляді справи без участі представника позивача, суд вважає, що витрати, понесені позивачем на правничу допомогу в розмірі 10000 гривень є завищеними та неспівмірними до складності справи та виконаних адвокатом робіт.

Відтак, суд вбачає підстави для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача та, виходячи з засад розумності, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

Оскільки, позовна заява подана ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» до суду в електронному вигляді з використанням підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», тому у відповідності до вимог Закону України «Про судовий збір»застосовується понижуючий коефіцієнт для обчислення судового збору.

При звернені до суду ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» було сплачено 2422 грн 40 коп. судового збору, що підтверджується Платіжною інструкцією №848 від 08 серпня 2025 року.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, які складаються із витрат на правничу допомогу, у розмірі 5000 грн та витрат пов`язаних зі сплатою судового збору, у розмірі 2422 грн 40 коп.

Керуючись ст.ст.13, 259, 263-265, 279, 280-282, 284, 289 ЦПК України, суд

У х в а л и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номероблікової карткиплатника податків НОМЕР_3 ,зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» (03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. №27, приміщення 2, код ЄДРПОУ 40966896) в рахунок відшкодування заборгованості за Договором №4698178 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 31травня 2024 року у розмірі 59837 (п`ятдесят дев`ять тисяч вісімсот тридцять сім) грн 55 коп., яка складається із заборгованості за основною сумою боргу (тіло кредиту) 10999 грн 98 коп. та заборгованості за процентами - 48837 грн 57 коп.

В останній частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» судові витрати, які складаються із витрат на правничу допомогу, у розмірі 5000 грн та витрат пов`язаних зі сплатою судового збору, у розмірі 2422 грн 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його складення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку.

Копію судового рішення надіслати відповідачу ОСОБА_1 протягом двох днів з дня його складення рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

Повний текст заочного рішення складено 17.09.2025 року.

Суддя І.П. Сябренко