Ухвала суду № 130306363, 13.09.2025, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа №487/4893/25

Провадження №1-кс/487/4205/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.2025 Слідчий суддя Заводського районного суду місто Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ МРУП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 07.07.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025152030000953 за ч. 5 ст. 190 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , -

ВСТАНОВИВ:

13.09.2025 слідчий СВ МРУП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_6 , звернулась до Заводського районного суду міста Миколаєва з клопотанням, погодженим заступником керівника Окружної прокуратури м.Миколаєва ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 07.07.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025152030000953 за ч. 5 ст. 190 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 з можливістю внесення застави у розмірі 3 000 000 гривень.

В обґрунтування клопотання слідчий зазначила, що в провадженні СВ Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області перебуває кримінальне провадження №12025152030000953 за ч. 5 ст. 190 КК України, за фактом заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене в особливо великих розмірах

13.09.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч.5 ст. 190 КК України .

Підставою для внесення клопотання стало те, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке по ступеню тяжкості відноситься до особливо тяжкого злочину, а також запобігання ризикам, передбаченим частинами 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

На думку сторони обвинувачення, лише обрання найбільш суворого запобіжного заходу зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілу, свідків у вказаному кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється. Застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить виконання покладених на нього процесуальних обов`язків.

В судовому засіданні прокурор клопотання про обрання підозрюваному ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою підтримав у повному обсязі з підстав викладених у клопотанні.

В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_4 просив відмовити у задоволенні клопотання слідчого. Категорично заперечував свою причетність до інкримінованого злочину. Зазначав, що визначений слідчим розмір застави є для нього непомірним. Просив врахувати, що на його утриманні перебуває дружина, двоє неповнолітніх дітей, батьки пенсійного віку. Просив обрати відносно нього запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Захисник ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання слідчого. Посилаючись на необґрунтованість підозри, недоведеність ризиків, зазначених у клопотанні, та недоведеність неможливості застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу, просив відмовити у задоволенні клопотання, та обрати відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання. Просив врахувати дані про особу ОСОБА_4 , який має на утриманні дружину, двох неповнолітніх дітей, батьків пенсійного віку. Крім того зазначав, що розмір застави який просить визначити прокурор є непосильним, та в разі задоволення клопотання судом, постраждає не тільки сам підозрюваний, та інші члени родини, близькі родичі, та призведе до неможливості звільнення з під-варти.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Із матеріалів клопотання встановлено, що в провадженні СВ Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області перебуває кримінальне провадження №12025152030000953 від 07.07.2025 року, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 190 КК України.

Відповідно до клопотання, невстановлена досудовим розслідуванням група осіб, обрала спосіб заробітку у вигляді скоєння шахрайських дій відносно громадян України, у тому числі мешканців міста Миколаєва. З цією метою, діючи відповідно до попередньої змови та вигаданої легенди, залучили інших невстановлених осіб, які представлялися співробітниками Служби безпеки України та вводили громадян в оману, повідомляючи неправдиву інформацію про те, що останні нібито придбали медичні препарати, виготовлені на території Російської Федерації, чим «підтримали країну-агресора», у зв`язку з чим підлягають до кримінальної відповідальності за державну зраду. Водночас потерпілим пропонувалося уникнути такої «відповідальності» за умови термінового перерахування грошових коштів на заздалегідь визначені рахунки підприємств, підконтрольних учасникам злочинної групи. Потерпілі, будучи введеними в оману, вважаючи дії «співробітників СБУ» законними, мали здійснювати перекази значних сум грошових коштів на підконтрольні вказаній групі осіб банківські рахунки, належних як фізичним та і юридичним особам.

За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_4 , якому визначено роль особи, на яку покладено обов`язки акумулювання та розподілення грошових коштів, якими незаконно заволоділи невстановлені особи шляхом здійснення шахрайських дій, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та їх наслідки, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 16.06.2025, вступив у попередню злочинну змову з іншими невстановленими під час досудового розслідування особами з метою заволодіння грошовими коштами громадян шляхом обману.

Виконуючи відведену йому роль пособника у вчиненні кримінального правопорушення, ОСОБА_4 , володіючи фінансовим номером та маючи доступ до банківського рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Агроконтиненталь» № НОМЕР_1 , відкритому у АТ «Перший Український міжнародний банк», сприяв невстановленим під час досудового розслідування особам у вчинені шахрайських дій, шляхом отримання грошових коштів від потерпілих, та подальшим їх перерахуванням та розподіленням на заздалегідь визначені банківські рахунки.

Так, 16.06.2025 о 13:12 потерпіла ОСОБА_8 отримала дзвінок у месенджері «Viber» з номера НОМЕР_2 , від невстановленої особи, яка представилась співробітником СБУ - « ОСОБА_9 » та для переконання потерпілої у правдивості своїх слів та наявності повноважень, переслав фотографію «службового посвідчення співробітника СБУ».

Під час спілкування з потерпілою, вказана особа переконала останню, що вона нібито купує ліки російського виробництва і буде притягнута до кримінальної відповідальності за державну зраду.

У подальшому невстановлена особа, яка представилась як ОСОБА_9 , запропонував потерпілій ОСОБА_8 конфіденційне співробітництво зі Службою безпеки України, однак зазначив про наявність у останньої двох квартир, що суперечить посадовим інструкціям та необхідно здійснити «переоформлення» нерухомого майна.

Також вказана невстановлена особа, вказала, що для оформлення документів щодо нерухомого майна потерпілій ОСОБА_8 необхідно перерахувати кошти у сумі 500 000 грн. на надані ним банківські рахунки.

Потерпіла ОСОБА_8 , будучи введеною в оману, вважаючи доводи невстановленої особи, яка представилась співробітником Служби безпеки України, законними та обґрунтованими, погодилась перерахувати вказану суму грошових коштів.

Так, 17.06.2025 о 15.37 години, потерпіла ОСОБА_8 відділення за вказівками невстановленої під час досудового розслідування особи « ОСОБА_9 », перебуваючи у відділенні АТ «Ощадний банк України» за адресою: м. Миколаїв, вул. Марка Кропивницького, 118, здійснила переказ грошових коштів у сумі 23 000 грн ( із врахуванням комісії 23 230 грн.) на наданий вказаною невстановленою особою банківський розрахунковий рахунок НОМЕР_3 (банк АТ «Юнекс Банк», отримувач - ОСОБА_10 ).

В подальшому, 24.06.2025 за вказівками невстановленої особи, яка представилася як « ОСОБА_9 », потерпіла ОСОБА_8 у різних відділеннях АТ «Ощадний банк України» на території міста Миколаєва, використовуючи надані вказаною невстановленою особою « ОСОБА_9 ». банківські рахунки, здійснила перекази грошових коштів, а саме:

- 275 000 грн (із врахуванням комісії 276 500 грн) на банківський рахунок НОМЕР_4 , користувачем якого є юридична особа - ТОВ «ДИНАМИТЕК»; 200 000 грн (із врахуванням комісії 201 500 грн) на банківський рахунок НОМЕР_1 , користувачем якого є юридична особа - ТОВ «Агроконтиненталь» та розпорядником коштів за фінансовим номером якого є ОСОБА_4 .

Продовжуючи свої злочинні дії, невстановлена під час досудового розслідування особа, використовуючи мобільний номер НОМЕР_5 , 26.06.2025 здійснила телефонний дзвінок потерпілій ОСОБА_8 за допомогою месенджера «Viber» та, представившись співробітником Служби безпеки України « ОСОБА_11 », повідомила, що особа яка спілкувалась із нею раніше « ОСОБА_9 » відсторонений від посади, та для повернення раніше перерахованих нею 500 000 грн необхідно ще раз перерахувати кошти на нові банківські рахунки у тій саме сумі.

Потерпіла ОСОБА_8 будучи введеною в оману, погодилась здійснити вказані перекази та використовуючи надані « ОСОБА_11 » банківські рахунками, знаходячись у різних відділеннях АТ «Ощадний банк України» у місті Миколаєві здійснила наступні грошові перекази:

- 30.06.2025 переказала грошові кошти у сумі 300 000 грн (із врахуванням комісії 301 500 грн) на банківський рахунок НОМЕР_1 , користувачем якого є юридична особа - ТОВ «Агроконтиненталь» та розпорядником коштів за фінансовим номером якого є ОСОБА_4

- 01.07.2025 переказала грошові кошти у сумі 200 000 грн. (із врахуванням комісії 201 500 грн) на банківський рахунок НОМЕР_1 , користувачем якого є юридична особа - ТОВ «Агроконтиненталь» та розпорядником коштів за фінансовим номером якого є ОСОБА_4 ..

Продовжуючи свої злочинні дії, невстановлена під час досудового розслідування особа, яка представилась як « ОСОБА_11 », 02.07.2025 під час чергової телефонної розмови повідомила потерпілій ОСОБА_8 про необхідність сплати податків та військового збору у сумі 230 000 грн за переказані нею грошові кошти, при цьому вказуючи на необхідність здійснення переказів певних сум грошових коштів на надані ним банківські рахунки

Потерпіла ОСОБА_8 будучи введеною в оману, 02.07.2025 за вказівками « ОСОБА_11 » здійснила перекази грошових коштів на наступні банківські рахунки:

- 75000 гривень (з врахуванням комісії 75750 гривень) на рахунок НОМЕР_6 (банк ПуАТ «КБ «Акордабнк», отримувач ОСОБА_12 )

- 75000 гривень (з врахуванням комісії 75750 гривень) на рахунок НОМЕР_7 (банк ПуАТ «КБ «Акордабнк»», отримувач ОСОБА_13 );

- 75000 гривень (з врахуванням комісії 75750 гривень) на рахунок НОМЕР_8 (банк ПуАТ «КБ «Акордабнк»», отримувач ОСОБА_14 ).

Загалом, діями невстановлених осіб, за посібництва ОСОБА_4 , потерпілій ОСОБА_8 було спричинено матеріальний збиток (з урахування сплаченої нею банківської комісії) на загальну суму 1 231 480 гривень.

Тобто, у межах злочинної схеми, організованої групою невстановлених досудовим розслідуванням осіб, та ОСОБА_4 , ТОВ «Агроконтиненталь» було використано як юридичну платформу для акумулювання та подальшого виведення коштів, отриманих від потерпілої ОСОБА_8 та ОСОБА_4 вказані грошові кошти, після їх зарахування, перераховував на карткові рахунки фізичних осіб та підконтрольних суб`єктів або оформлювалися як оплата за фіктивними договорами, що забезпечувало їх подальший розподіл між учасниками злочинної діяльності та приховування їх незаконного походження.

12.09.2025 у вказаному кримінальному провадженні було затримано ОСОБА_4 .

13.09.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 190 КК України.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, підтверджується наступними долученими до клопотання та дослідженими доказами: Витягом з ЄРДР за 12025152030000953, від 07.07.2025; Протоколом прийняття зави від ОСОБА_8 ; Протоколом допиту потерпілої ОСОБА_8 ; Протоколом огляду мобільного телефону ОСОБА_8 ; Протоколом тимчасового доступу до речей та документів щодо банківського рахунку ТОВ «Агроконтиненталь»; Рапортом начальника відділу УКР ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_15 ; Протоколом обшуку від 12.09.2025.

Слідчий суддя критично оцінює доводи сторони захисту про необґрунтованість підозри ОСОБА_4 , оскільки оцінка достатності доказів на обґрунтування підозри особи у вчиненні злочину на стадії досудового розслідування має менший стандарт доведеності у порівнянні з доведеністю винуватості особи у вчиненні злочину поза розумним сумнівом за результатами судового розгляду.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини «Мюррей проти Сполученого Королівства» 14310/88, 28 жовтня 1994 р. наголошено « … Метою допитів під час тримання під вартою відповідно до пункту (с) частини 1 статті 5 … є сприяння кримінальному розслідуванню шляхом підтвердження чи розвіювання конкретної підозри, яка послужила причиною арешту. Тому факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Фактичні дані, які містяться у наданих стороною обвинувачення доказах, на думку слідчого судді, здатні переконати об`єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_4 міг вчинити інкриміноване йому кримінальне правопорушення, а отже підтверджують наявність обґрунтованої підозри.

З урахуванням викладеного, слідчий суддя приходить до переконання, що докази надані стороною обвинувачення доводять обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, що є підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Вирішуючи питання про необхідність застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання ОСОБА_4 під вартою, слідчий суддя приходить висновку про існування процесуальних ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують прийняття такого рішення.

Так, ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливого здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого корисливого злочину, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років, з конфіскацією майна, що свідчить про можливість вчинення підозрюваним дій направлених на переховування від слідства або суду.

Оцінюючи наявність ризику незаконного впливу на потерпілу, свідків у кримінальному провадженні, слідчий суддя враховує, те, що підозрюваний ОСОБА_4 не маючи обмежень у пересуванні, буде мати можливість особисто або через спільників, схиляти свідків, потерпілих, яким відомі обставини зазначеного кримінального правопорушення, до дачі завідомо неправдивих показів, які виправдовують його, чим перешкоджати встановленню істини у провадженні, чи взагалі схиляти до відмови давати свідчення, чи їх спотворення на свою користь. Слідчий суддя бере до уваги, що потерпілою у кримінальному провадженні є жінка похилого віку, тобто вразлива категорія осіб. При цьому слідчий суддя враховує, що за змістом ч. 1 ст. 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно, а відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. Тобто ризик впливу на свідків, потерпілих та інших підозрюваних існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. За таких обставин заборона спілкуватися з певними визначеними особами як наслідок встановлення ризику впливу на них - це об`єктивна необхідність забезпечення недоторканості показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність.

Зважаючи на те, що кримінальне правопорушення у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , було фактично припинено працівниками поліції, слідчий суддя вважає, що ризик вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження злочинної діяльності є доведеним.

Разом з цим слідчий суддя вважає, що існування ризику передбаченого п.4 ч.1 ст. 177 КПК України слідчим у клопотанні та прокурором у судовому засіданні не доведено.

Відповідно до положень ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, зазначеним у ст. 177 КПК України.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя також враховує дані про особу підозрюваного ОСОБА_4 , який є інвалідом з дитинства 3 групи, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_16 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_17 ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований як фізична особа підприємець, раніше не судимий.

Разом з цим слідчий суддя враховує обставини кримінального правопорушення, стадію досудового розслідування, вчинення злочину у воєнний стан, похилий вік потерпілої у вказаному провадженні .

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".

Відповідно до пункту 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 р. - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

З урахуванням наведених обставин, слідчий суддя вважає, що така міра запобіжного заходу, як тримання під вартою, забезпечить виконання ОСОБА_4 процесуальних обов`язків, і, застосування іншого, більш м`якого запобіжного заходу, про що просить сторона захисту , не забезпечить виконання підозрюваним процесуальних обов`язків.

Слідчий суддя критично оцінює доводи сторони захисту щодо можливості запобігти вказаним ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, оскільки, хоча підозрюваний має постійне місце проживання, двох неповнолітніх дітей, що свідчить про незначне зменшення ризику переховування від органів досудового розслідування, але не усуває всіх інших, встановлених слідчим суддею ризиків.

Також, слідчий суддя виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює ЄСПЛ, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним у п.35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції»

Стосовно визначення розміру застави, слідчий суддя доходить наступного.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, між тим, згідно зазначеної статті у виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вказані розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникало бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню обставин у кримінальному провадженні.

Використання законодавцем терміну «у виключних випадках», по суті, є оціночним критерієм щодо здатності або нездатності забезпечити виконання обов`язків підозрюваним. В такому випадку для суду, як і для слідчого судді, орієнтирами для визначення розміру застави може бути майновий стан підозрюваного, розмір майнової шкоди або доходу, в отриманні якого він підозрюється, сума неправомірної вигоди. Сума застави, на думку слідчого судді, повинна бути такою, щоб, з одного боку, загроза втрати внесеної суми утримувала підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого не була завідомо непомірною для підозрюваного, що призведе до неможливості виконання застави.

Отже, оскільки законодавцем не визначено чітких критеріїв обрання розміру застави у виключних випадках, визначення її грошового еквіваленту відбувається відповідно до внутрішнього переконання суду.

Хоч максимальна межа, вказана у п. 3 ч. 5 ст. 182 КК України, визначена до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є значною, така сума не завжди є достатньою для гарантування належної процесуальної поведінки підозрюваних чи обвинувачених у вчиненні злочинів.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини. визначеної у рішенні «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28.09.2010 р., Суд посилаючись на п. 3 ст. 5 Конвенції, підтвердив, що внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи, а також те, що уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більше того, якщо навіть сума застави визначається виходячи з характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_4 , зокрема, ступінь суспільної небезпеки умисного кримінального правопорушення, пов`язаного з заволодінням чужим майном, вік потерпілої, корисливий характер правопорушення, яке могло супроводжуватись одержанням підозрюваним безпідставного доходу, як наслідок, істотного поліпшення його майнового стану, розмір завданої шкоди, що дозволяє дійти висновку про наявність виключного випадку, та зумовлює необхідність визначити розмір застави, вище максимального розміру, визначеного п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України.

За наведеного, слідчий суддя доходить висновку, що, на даний час, застава в розмірі 1700 прожиткових мінімумів , як альтернативний запобіжний захід, що перевищує передбачені п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розміри, здатний забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, і, захисником не наведено переконливих доводів того, що матеріальне становище ОСОБА_4 який підозрюється у шахрайстві, не дозволяє реалізувати внесення визначеного розміру застави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 182, 183, 186, 193, 194, 309, 370, 372, 376 КПК України,-

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого - задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 10.11.2025 (включно).

Визначити ОСОБА_4 заставу в розмірі 1700 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 5 147 600 гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою.

Покласти на ОСОБА_4 у разі звільнення під заставу обов`язки передбачені ч.5 ст. 194 КПК України :

- не відлучатися з місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування з потерпілою, свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Попередити ОСОБА_4 про наслідки невиконання обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, роз`яснивши, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвала слідчого судді в частині тримання під вартою ОСОБА_4 діє до 10.11.2025 (включно).

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення. Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Повний текст ухвали оголошено 17.09.2025 о 14.50 год.

Слідчий суддя : ОСОБА_1