Рішення № 130306264, 18.09.2025, Веселинівський районний суд Миколаївської області

Справа № 945/1341/25

Провадження №2/472/538/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2025 року с-ще Веселинове

Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді - Тустановського А.О.,

за участю секретаря - Маслюк А.М.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судуселища ВеселиновеМиколаївської областіцивільну справуза позовноюзаявою Товаристваз обмеженоювідповідальністю "ДіджиФінанс"до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості закредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

04 серпня 2025 року до Веселинівського районного суду Миколаївської області за підсудністю від Миколаївського районного суду Миколаївської області надійшла цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказав, що 12.04.2024 року між ТОВ "Авентус Україна" та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір № 7781521 про надання споживчого кредиту, відповідно до якого позивач зобов`язався надати та надав відповідачу кредит у розмірі 6000 грн зі строком користування протягом 360 днів, а відповідач зобов`язався вчасно повернути кредит, сплачувати проценти за користування ним за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом у розмірі 2,20 % в день, за весь строк користування кредитом в розмірі 47541,10 % річних.

27.11.2024 р. між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ "Діджи Фінанс" було укладено договір факторингу №27.11/24-Ф, за яким первісний кредитор відступив позивачу за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору № 7781521 від 12.04.2024 року.

Позичальник свої зобов`язання жодному з кредиторів належним чином не виконував, в зв`язку з чим виникла заборгованість в загальному розмірі 23869 грн. 88 коп., у тому числі: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 5985,60 грн, заборгованість за процентами в розмірі 12524,28 грн., заборгованість за пенею у розмірі 5360 грн., яку позивач просить суд стягнути з відповідача, а також судовий збір у розмірі 2422,40 грн. і витрати на правову допомогу у сумі 6 000,00 грн.

18 серпня 2025 року ухвалою судді відкрите провадження по справі та вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

Представник позивача ТОВ «Діджи Фінанс» Романенко М.Е. в судове засідання не з`явився, але до суду надійшла заява про розгляд справи у відсутності представника, позовні вимоги підтримує повністю.

Відповідач ОСОБА_1 в судовезасідання нез`явився,про дату,час тамісце розглядусправи повідомленийналежним чином.Надав досуду заявув якійпросив розглядатисправу уйого відсутність,позовні вимогивизнає частково,не згоденз нарахуваннямпені.Крім тогопросив судзменшити розмірправової допомоги.

В зв`язку з неявкою всіх учасників справи, у відповідності до ч. 2ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше якза зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленихнею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд дослідивши матеріали справи, в межах заявлених вимог та наданих доказів, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 12 квітня 2024 року між ТОВ "Авентус Україна" та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір № 7781521 про надання споживчого кредиту, відповідно до якого позивач зобов`язався надати та надав відповідачу кредит у розмірі 6000 грн. зі строком користування протягом 360 днів, а відповідач зобов`язався вчасно повернути кредит, сплачувати проценти із періодичністю платежів кожні 30 днів за користування ним за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом у розмірі 2,20 % в день, за весь строк користування кредитом в розмірі 47541,10 % річних (а.с.13-21).

Відповідно до п.2.1 Договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування: у розмірі 6000 гривень за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 .

27 листопада 2024 між ТОВ "Авентус Україна" та ТОВ "Діджи Фінанс" було укладено договір факторингу №27.11/24-Ф, за яким первісний кредитор відступив позивачу за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору № 7781521 від 12.04.2024 року (а.с. 26-30).

Відповідно до частин першої-другоїст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановленихстаттею 11 цього Кодексу.

Відповідно до положень частин першої та другоїстатті 11 ЦК Україницивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першоїстатті 202 ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною третьоюстатті 203 ЦК Українивизначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до частини першоїстатті 205 ЦК Україниправочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За нормами частини першоїст. 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Частиною першоюстатті 626 ЦК Українивизначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першоїстатті 634 ЦК Українидоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Встатті 638 ЦК Українизазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог частини першоїстатті 1055 ЦК Україникредитний договір укладається в письмовій формі, а відповідно частини другоїстатті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).

Згідно з частиною другоюстатті 1055 ЦК Україникредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентуєтьсяЗаконом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до пункту 5статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зістаттею 10 Закону України «Про електронну комерцію», електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію»визначений порядок укладення електронного договору.

Зокрема, відповідно до частини третьої цієї статті електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до частини четвертоїстатті 11 Закону України «Про електронну комерцію»пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Частиною шостою цієї статті передбачено шляхи надання відповіді особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт), до яких відноситься: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Устатті 12 Закону України «Про електронну комерцію»закріплено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частини дванадцятоїстатті 11 Закону України «Про електронну комерцію»електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначенимстаттею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

У відповідності з положеннями статей509,526,629,1054 ЦК Україниособа, яка уклала кредитний договір та отримала кошти повинна виконувати його належним чином та повернути кошти у відповідності з умовами кредитного договору.

Устатті 530 ЦК Українипередбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до частини першоїстатті 610 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першоюстатті 1050 ЦК Українипередбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу.

За змістом частини другоїстатті 625 ЦК Україниборжник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно достатті 536 ЦК Україниза користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором.

Згідно з частиною першоюстатті 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Статтею 1056-1 ЦК Українипередбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною, тип процентної ставки визначається кредитним договором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 року по справі №202/4494/16-ц, провадження №14-318цс18 викладено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другоюстатті 1050 ЦК України.

В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другоюстатті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно зі статтями512,514 ЦК Україникредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом заміна кредитора у зобов`язанні не вимагає згоди на це боржника, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною другоюстатті 517 ЦК Україниборжник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, чи який вважає, що йому не надано належних доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредитору, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору (а не новому) і таке виконання є належним. Інших правових наслідків факт не повідомлення боржника про заміну кредитора чи ненадання йому доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредитору законом не передбачено.

Відповідно до частини першоїстатті 1077 ЦК Україниза договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у

будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з частиною першоюстатті 1078 ЦК Українипредметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Аналіз досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин в сукупності з наведеними вище вимогами закону та правовою позицією Великої Палати Верховного Суду дає підстави для обґрунтованого висновку, що оскільки ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитними договорами у встановлені ним строки не виконав, то з нього підлягає стягненню на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість, яка складається з основної суми боргу та відсотків, нарахованих в межах строків кредитування, визначених цими договорами.

При цьому,Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану»(який набув чинності 17 березня 2022 року) внесено зміни до трьох нормативних актів, що стосуються регулювання кредитних правовідносини:ЦК України,Закону України «Про іпотеку»таЗакону України «Про споживче кредитування».

Зокрема, внесено зміни дорозділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України(Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 40-44, ст. 356), доповнено пунктом 18 такого змісту: у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

За таких обставин, у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх договірних зобов`язань та з урахуваннямЗакону України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, а саме заборгованості за пенею в сумі 5360 грн. задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст.133 ЦПКУкраїни судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК).

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, розподілу між сторонами встановлено у ст. 137 ЦПК України.

Частиною 2 статті 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Представник позивача просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн., на підтвердження чого надав наступні докази: договір про надання правової допомоги № 42649746, укладеного 01.01.2025 між ТОВ «Діджи Фінанс» та адвокатом Білецьким Б.М., додаткову угоду №7781521 до Договору №42649746 про надання правової допомоги від 01.01.2025 р., детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Білецьким Б.М. на суму 6000,00 грн., Акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом від 21.03.2025 р.на загальну суму 6000 грн.

Відповідач Волощакевич В.В. просив зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу посилаючись на те, що справа не складна, а тому вимоги представника позивача про стягнення з відповідача витрат на суму 6 000 грн., є завищеними.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справах №810/3806/18 від 17.09.2019, № 320/11366/20 від 13.05.2022.

З урахуванням складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу витраченого адвокатом на виконання таких робіт, враховуючи принципи розумності та справедливості, а також з огляду на часткове задоволення позовних вимог, суд вважає співмірною до проведеної адвокатом роботи у даній справі, суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст.141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи що позов задоволено частково, на користь позивача підлягають стягненню судові витрати (судовий збір) у розмірі 1878 (одна тисяча вісімсот сімдесят вісім) гривень 45 (сорок п`ять) копійок (18509 грн. 88 коп. (сума, задоволена судом) х 2422 грн. 40 коп. (сума судового збору за позовну заяву): 23869 грн. 88 коп. (загальна сума позову).

На підставі викладено, керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 223, 247, 263-265, 280-283, 288-289 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (код ЄДРПОУ 42649746, 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, п/р № НОМЕР_3 ) заборгованість за кредитним договором № 7781521 від 12.04.2024 року, у розмірі 18509 (вісімнадцять тисяч п`ятсот дев`ять) гривень 88 (вісімдесят вісім) копійок, яка складається з: заборгованості за тілом в розмірі 5985 (п`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок; заборгованості за відсотками в розмірі 12524 (дванадцять тисяч п`ятсот двадцять чотири) гривні 28 (двадцять вісім) копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (код ЄДРПОУ 42649746, 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, п/р № НОМЕР_3 ) судовий збір в сумі 1878 (одна тисяча вісімсот сімдесят вісім) гривень 45 (сорок п`ять) копійок та витрати на професійну правничу (правову) допомогу адвоката у даній справі в розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 18 вересня 2025 року.

Суддя Веселинівського районного суду

Миколаївської області А.О. Тустановський