Рішення № 13030304, 09.12.2010, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 2-2272/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2010 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді Слюсар Л.П.

при секретарі Карпенко І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпропетровська цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк « ПриватБанк» про порушення прав споживачів , -

ВСТАНОВИВ:

ПАТ КБ « ПриватБанк» в червні 2010 року звернувся до суду із позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави. Просили в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № DNI0AU01960335 від 06.12.2006 року в сумі 77888 грн.96 коп. звернути стягнення на предмет застави : автомобіль CHEVROLET, модель AVEO SF69Y, рік випуску 2006, тип ТЗ: Легковий Седан-В, № кузова/ шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер: НОМЕР_3, що належить на праві власності ОСОБА_1 ( 49000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), шляхом продажу вказаного автомобіля Публічним Акціонерним Товариством Комерційний Банк «ПриватБанк» (49091, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги,50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені відповідача договору купівлі - продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ « Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Відповідач позовні вимоги не визнав та подав зустрічну позовну заяву до ПАТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживачів ( а.с.26-34) . В обґрунтування заявлених позовних вимог за зустрічним позовом посилався на те, що між ним та ЗАТ КБ « ПриватБанк» 06 грудня 2006 року було укладено кредитний договір за № DNI0AU01960335, відповідно до якого банком було надано йому готівковий кредит на строк 06.12.2006 року по 06.12.2013 року у вигляді неповновлювальної лінії у розмірі 67900 гривень на наступні цілі: на купівлю автомобіля ( споживчі цілі), Договір застави нерухомого майна № DNI0AU01960335 від 06 грудня 2006 року, а також договір особистого страхування № DNI0LK00026686 від 06.12.2006 року з ЗАТ « Страхова компанія» «ІНГОСТРАХ» на строк до 05.12.2007 року з наступною щорічною пролонгацією на суму 67900 гривень.

Щомісячний відсоток за кредитом, як визначено в п.1.1 Кредитного договору, було узгоджено в розмірі 1,34% на суму залишку заборгованості, при цьому щомісячний платіж визначено в розмірі 1455 грн.45 коп., та період сплати якого : з 21 числа по 28 число кожного місяця. В порядку забезпечення виконання даного кредитного договору ним було надано банку в заставу автомобіль CHEVROLET, модель AVEO SF69Y, рік випуску 2006; легковий седан В, шасі ( кузов, рама) № НОМЕР_2, реєстраційний номер : НОМЕР_3.

В порядку виконання укладеного договору він систематично сплачував чергові платежі в рахунок погашення кредиту в сумі 1700 грн. щомісячно та обумовлені договором строки.

Під час здійснення зарахування чергового платежу за кредитним зобовязанням в жовтні 2009 року касир банку йому повідомив, що розмір сплати чергового платежу на погашення кредиту значно змінився в бік збільшення за рахунок підвищення банком процентної ставки за користування кредитом : з 16,08% до 27%. Таку зміну умов договору йому ніяким чином пояснено не було, як і не було повідомлено з якого часу банком було збільшено процентну ставку за користування кредитом та на скільки, а також не було надано жодних обґрунтованих підстав щодо внесення змін в кредитний договір. Своїми діями відповідач порушив його права та охоронювані Законом інтереси, адже кредитний договір це цивільно-правовий документ, який визначає взаємні юридичні права і зобовязання та економічну відповідальність комерційного банку і клієнта ( позичальника) з приводу проведення кредитної операції. Кредитні відносин між кредитором ( банком) і позичальником обовязково набувають договірного характеру. В правовій державі має забезпечуватися повноцінна правова основа кредитного процесу. Здійснення кредитного обслуговування на договірній основі передбачається Законом України « Про банки і банківську діяльність». В порушення положень Конституції України, цивільно-процесуальних норм законодавства України та положень ст.ст.18,19 Закону України « Про захист прав споживачів» відповідачем було внесено до Кредитного договору за № DNI0AU01960335 від 06.12.2006 року явно дискримінаційні умови, які стосуються його як позичальника, а саме: пункт 2.2.9 Кредитного договору щодо обовязку позичальника з відшкодування банку витрат, повязаних з розглядом у судах спорів по даному договору; пункт 2.3.8 Кредитного договору щодо права банку на першочергове відшкодування за рахунок коштів позичальника, що надійшли на погашення кредиту, витрат, повязаних з представництвом інтересів банку в суді та перед третіми особами. При укладанні договору відповідачем не було розяснено зміст зазначених пунктів договору. Можливості узгодити умови договору відповідач не надав, постільки йому було запропоновано підписати уже ним підготовлений кредитний договір. Не зрозуміло чому питання збільшення відсоткової ставки за користування кредитом виникло лише в жовтні 2009 року в той час, як облікова ставка НБУ змінилася з 8%до 10% ще з 01.01.2008 року, а з 30.04.2008 року з 10% на 12% і в цей період банк не змінював відсоткову ставку. Банки самостійно визначають процентні ставки для надання послуг клієнтам, проте, зазначена в договорі процентна ставка може бути змінена лише на підставах, передбачених законодавством. Банк повинен був аргументувати своє бажання підвищити відсоткову ставку за користування кредитом адже відповідно до п.2.3.1 кредитного договору банку на це надається лише право. Ніяких пояснень щодо підвищення облікової ставки банк йому не надав. Також не було надіслано тексту Додаткової угоди щодо підвищення облікової ставки. Всупереч діючому законодавству банк в односторонньому порядку без обґрунтування такої події збільшив відсоткову ставку за користування кредитом порушив умови укладеного договору кредиту та вимоги ч.2 та ч.3 ст.1056-1 ЦК України, згідно до яких встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною. Таке порушення завдало йому моральної шкоди: він був спантеличений такою неправомірною поведінкою відповідача. Так, 11 січня 2010 року працівником ПриватБанку ОСОБА_3, з застосуванням примусу було вилучено автомобіль CHEVROLET, модель AVEO SF69Y, рік випуску 2006; легковий седан В, шасі ( кузов, рама) № НОМЕР_2, реєстраційний номер : НОМЕР_3. При цьому було повідомлено, що автомобіль буде повернено, коли він здійснить виплату всієї залишкової суми кредиту з урахуванням збільшеної відсоткової ставки. Вилученням автомобіля йому спричинено моральну шкоду, наявність автомобіля була основною умовою його трудової діяльності в ТОВ « Адвентіс», постільки він з 17.03.2009 року працював в ТОВ « Адвентіс» на посаді водія з використанням у своїй роботі власного автотранспорту. Крім того, 19.02.2010 року він виявив у підїзді багатоквартирного будинку, у якому він разом зі своєю сімєю мешкає, обяви «Внимание мошенник! Уважаемые жители. Рядом с вами по адресу: АДРЕСА_1 живет особо - опасный мошенник - ОСОБА_1 взял в Банке деньги умышленно не возвращает долг. Истинное лицо мошенника и вора ОСОБА_1 маскирует под обличием порядочного человека. Но эта маска скоро будет с него порвана. В отношении ОСОБА_1 будет возбуждено уголовное дело. Скоро мошенник будет сидеть на нарах и кушать тюремную баланду. Остерегайтесь этого мошенника, чтобы не стать его жертвой обходите стороной ». Також в цих обявах було надруковане його фото. Обяви були наклеєні на вхідних дверях підїзду, біля дверей його квартири та вкладені в поштові скриньки власників усіх 36 квартир. Як вбачається зі змісту наведеної обяви, вона має очевидно брутальний характер. З її змісту зрозуміло якого морального збитку йому та членам його сімї було завдано. Хоча дана обява не містить підпису, проте такі неправомірні дії він вважає вчинені саме відповідачем, бо ні в яких банках він кредиту не брав. Просив суд: визнати недійсним пункт 2.2.9 Кредитного договору № DNI0AU01960335 від 06.12.2006 року щодо обовязку позичальника з відшкодування банку витрат, повязаних з розглядом у судах спорів по даному договору як такий, що не стосується предмету даного договору та договірних відносин; визнати недійсним пункт 2.3.1 Кредитного договору № DNI0AU01960335 від 06.12.2006 року щодо права банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування Кредитом; визнати недійсним пункт 2.3.8 Кредитного договору № DNI0AU01960335 від 06.12.2006 року щодо права банку на першочергове відшкодування за рахунок коштів позичальника, що надійшли на погашення кредиту, витрат, повязаних з представництвом інтересів банку в суді та перед третіми особами; визнати неправомірним та таким що порушує його права, як споживача, необґрунтоване збільшення розміру процентної ставки за користування Кредитом, здійснене банком протягом всього терміну користування кредитом за Кредитного договору № DNI0AU01960335 від 06.12.2006 року; скасувати необґрунтовано нараховані банком фінансові санкції ( пеню) за Кредитним договором № DNI0AU01960335 від 06.12.2006 року та за Договором застави нерухомого майна DNI0AU01960335 від 06 грудня 2006 року; зобовязати відповідача здійснити перерахунок сплачених ним коштів за весь період користування кредитом відповідно до умов Кредитного договору № DNI0AU01960335 від 06.12.2006 року; визнати неправомірним ненадання банком інформації щодо зміни умов та порядку виконання Кредитного договору № DNI0AU01960335 від 06.12.2006 рок, які в односторонньому порядку застосовувалися банком; визнати неправомірним вилучення у нього відповідачем автомобіля CHEVROLET, модель AVEO SF69Y, реєстраційний номер : НОМЕР_3, здійснене 11 січня 2010 року та зобовязати його повернути автомобіль у повній комплектності та у тому стані, в якому він перебував на момент незаконного вилучення, тобто в технічно справному стані без механічних пошкоджень; стягнути із відповідача моральну шкоду в розмірі 50000 грн. та понесені судові витрати по справі.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 жовтня 2010 року позовна заява Публічного акціонерного товариства Комерційний банк « ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення залишена без розгляду.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник підтримали свою позовну заяву та просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача ПАТ КБ « Приватбанк» в судове засідання не зявився. Про час і місце слухання справи повідомлялись під розписку. Про причину неявки суд не повідомили.

Суд, вислухавши пояснення позивача та його представника, свідка ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі кредитного договору від 06 грудня 2006 року № DNI0AU01960335 ЗАТ КБ « ПриватБанк» надав ОСОБА_1 готівковий кредит на строк 06.12.2006 року по 06.12.2013 року у вигляді неповновлюваної лінії у розмірі 67900 гривень на купівлю автомобіля ( споживчі цілі), а також 27092 грн. 10 коп. на сплату страхових платежів. Щомісячний відсоток за кредитом, як визначено в п.1.1 Кредитного договору, було узгоджено в розмірі 1,34% на суму залишку заборгованості, при цьому щомісячний платіж визначено в розмірі 1455 грн.45 коп., та період сплати якого : з 21 числа по 28 число кожного місяця.

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Публічного Акціонерного товариства Комерційний Банк « Приватбанк»( серія А01 № 054809), виданого Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 17.07.2009 року змінено найменування юридичної особи ( а.с.15 зв.)

В порядку забезпечення виконання даного кредитного договору між ОСОБА_1 і ЗАТ КБ « ПриватБанк» було укладено договір застави нерухомого майна № DNI0AU01960335 від 06.12.2006 року, відповідно до якого ОСОБА_1 надав в заставу автомобіль CHEVROLET AVEO SF69Y, рік випуску 2006; легковий седан В, шасі ( кузов, рама) № НОМЕР_2, реєстраційний номер : НОМЕР_3 ( а.с.10-11,38-40) .

На виконання договору застави, укладено договір особистого страхування № DNI0LK00026686 від 06.12.2006 року з ЗАТ « Страхова компанія» «ІНГОСТРАХ» на строк до 05.12.2007 року з наступною щорічною пролонгацією на суму 67900 гривень ( а.с.37).

Згідно пункт 2.2.9 Кредитного договору на підставі наданих Банком підтверджуючих документів позичальник зобовязується відшкодовувати витрати/ збитки Банку в повному обсязі витрати на надання правової допомоги юридичних фірм, адвокатів, інших осіб, повязаних з розглядом суперечок за даним договором в судах всіх інстанцій.

Пунктом 2.3.8 Кредитного договору передбачено щодо права банку на першочергове відшкодування за рахунок коштів позичальника, що надійшли на погашення кредиту, витрат, повязаних з представництвом інтересів банку в суді та перед третіми особами.

Відповідно до п.2.3.1 кредитного договору банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом, при зміні коньюктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10 відрахувань на це надається лише право При укладанні договору відповідачем не було відсотків у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладання даного Договору; зміні облікової ставки НБУ. При цьому банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом семи календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки. Збільшення процентної ставки Банком у вищезазначеному порядку можливо в границях кількості пунктів, на яке збільшилася ставка НБУ, розмір відрахувань у страховий фонд. Позивач суму кредиту використав ( а.с.46) . Щодо заявлених позовних вимог про визнання недійсними: пункту 2.2.9 Кредитного договору щодо обовязку позичальника з відшкодування банку витрат, повязаних з розглядом у судах спорів по даному договору; пункту 2.3.8 Кредитного договору щодо права банку на першочергове відшкодування за рахунок коштів позичальника, що надійшли на погашення кредиту, витрат, повязаних з представництвом інтересів банку в суді та перед третіми особами, то суд не вбачає законних підстав для задоволення позовних вимог в цій частині позову. Не можуть бути підставою для визнання недійсними пунктів договору посилання позивача на порушення банком прав позивачів, передбачених Законом України « Про захист прав споживачів» про те, що при укладанні договору відповідачем не було розяснено зміст зазначених пунктів договору, оскільки це спростовується матеріалами справи. Крім того, якщо сторони досягли домовленості згідно з положень статей 207,640 ЦК України та уклали кредитний договір, в якому були передбачені такі умови, то договір повинен виконуватися.

Відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, вибору контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України) .

Свобода договору означає можливість сторін вільно визначити зміст договору, який вони укладають і формують його конкретні умови.

Зміст договору становлять умови ( пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства ( ч.1 ст.628 ЦК України).

Відповідно до ст.640 ЦК України Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направляла пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Позивачем заявлені вимоги про визнання неправомірним та таким що порушує права позивача, як споживача, необґрунтоване збільшення розміру процентної ставки за користування Кредитом, здійснене банком протягом всього терміну користування кредитом за Кредитного договору; скасування необґрунтовано нараховані банком фінансові санкції ( пеню) за Кредитним договором за Договором застави нерухомого майна ; зобовязання відповідача здійснити перерахунок сплачених ним коштів за весь період користування кредитом відповідно до умов Кредитного договору; визнання неправомірним ненадання банком інформації щодо зміни умов та порядку виконання Кредитного договору.

Як вказав в судовому засіданні позивач та його представник під час здійснення зарахування чергового платежу за кредитним зобовязанням в жовтні 2009 року касир банку повідомив позивачу, що розмір сплати чергового платежу на погашення кредиту значно змінився в бік збільшення за рахунок підвищення банком процентної ставки за користування кредитом : з 16,08% до 27%. Таку зміну умов договору йому ніяким чином пояснено не було, як і не було повідомлено з якого часу банком було збільшено процентну ставку за користування кредитом та на скільки, а також не було надано жодних обґрунтованих підстав щодо внесення змін в кредитний договір, також йому не надсилалося письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом семи календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки .

Однак суд не може прийняти твердження позивача та його представника, про що Банк не мав законних підстав піднімати відсоткову ставку за користування кредитом в звязку з тим, що з 10 січня 2009 року набрав чинності Закон України від 12 грудня 2008 року №661 « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», оскільки сторони досягли домовленості, згідно з положеннями статей 207,640 ЦК України, при укладанні Кредитного договору в грудні 2006 року. При укладанні кредитного договору було передбачено умови підвищення процентної ставки, то такі умови мають виконуватися, а момент досягнення домовленості вважається таким, що настав. Тобто спочатку відбувається зміна процентної ставки, а потім надсилається повідомлення про це.

Як вбачається із наданого ПАТ КБ « ПриватБанк» розрахунку заборгованості за кредитним договором ОСОБА_1 станом на 29.12.2009 року розмір відсоткової ставки з 16,08% до 27,48% збільшено з лютого 2009 року ( а.с.6-7).

ПАТ КБ « ПриватБанк» не надано суду доказів про те, що рішення про підвищення процентної ставки було прийнято банком до 10 січня 2009 року, не надано доказів про отримання позичальником повідомлення про підвищення відсоткової ставки, та не надана додаткова угода про підвищення процентної ставки.

Виходячи із вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання недійсним пункт 2.3.1 Кредитного договору № DN10AK01960335 від 06.12.2006 року щодо права банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом з 01.02.2009 року та зобовязання здійснити за Кредитним договором № DN10AK01960335 від 06.12.2006 року перерахунок відсотків та пені за несвоєчасну сплату з 01.02.2009 року законі та підлягають задоволенню.

Щодо заявленої позивачем вимоги про визнання неправомірним вилучення у нього відповідачем автомобіля CHEVROLET, модель AVEO SF69Y, реєстраційний номер : НОМЕР_3, здійснене 11 січня 2010 року та зобовязати його повернути автомобіль у повній комплектності та у тому стані, в якому він перебував на момент незаконного вилучення, тобто в технічно справному стані без механічних пошкоджень, то як вбачається із Акту прийому-передачі заставного автомобіля від 11.01.2010 року ОСОБА_1 добровільно передав представнику ПАТ КБ « Приватбанк» ОСОБА_3 заставний автомобіль ( а.с.42), тому суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині.

Позивачем заявлено вимогу, що відшкодування моральної шкоди в розмірі 50000 грн., в звязку з незаконним вилучення автомобіля, втратою роботи, та розклеєними в підїзді на вхідних дверях, біля дверей його квартири та вкладенням в поштові скриньки обяв з його фотографією .

Як встановлено в судовому засіданні автомобіль був переданий ОСОБА_1 добровільно, та в звязку з його добровільною передачею кредитору було втрачено роботу, отже вини кредитора не встановлено. Щодо, розклеєнням обяв, то свідок ОСОБА_4В, сусід, підтвердив про те, що дійсно такі обяви були розклеєні, і він їх бачив о 9 годині рану, однак хто і коли їх розклеював він не бачив.

Виходячи із викладеного суд не вбачає підстав для задоволення позовної заяви в цій частині позову.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по справі в розмірі 37 грн. 00 коп., та на користь держави судовий збір в розмірі 8 грн. 50 коп.

Керуючись: Законом України « Про захист прав споживачів», Законом України « Про банки і банківську діяльність», Законом України « Про Національний банк України», ст. ст. 203,215,217,236,50-511, 525, 526,572-593,627-631,634,1054,1056-1 ЦК України, ст.ст.11,15,27, 60, 61, 88, 212-215 ЦПК України , суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково .

Визнати недійсним пункт 2.3.1 Кредитного договору № DN10AK01960335 від 06.12.2006 року щодо права банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом з 01.02.2009 року.

Зобовязати до Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк « ПриватБанк» здійснити за Кредитним договором № DN10AK01960335 від 06.12.2006 року перерахунок відсотків та пені за несвоєчасну сплату з 01.02.2009 року.

В іншій частині позову відмовити .

Стягнути із Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі в розмірі 37 грн.

Стягнути із Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на користь держави судовий збір в розмірі 8 грн. 50 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Л.П. Слюсар