Рішення № 130299850, 16.09.2025, Сахновщинський районний суд Харківської області

Справа № 634/626/25

Провадження № 2/634/255/25

Категорія 40

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2025 року

Сахновщинський районнийсуд Харківськоїобласті в складі:

головуючого(ої)-судді: Єрьоміна О. В.

за участю секретаря судового засідання:Литвиненко Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с. Сахновщина цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 6067438 від 01.11.2022 року в розмірі 34278,00 грн., у порядку ст. 625 ЦК України суму інфляційних витрат та 3% річних та судовий збір2422,40 грн, а також витрати на правову допомогу у розмірі 10000 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що 01.11.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 6067438 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію».

Згідно умов вказаного договору ОСОБА_1 було надано грошові кошти 10000 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 на строк 360 днів, зі сплатою процентів (стандартна ставка 1,99%), періодичність сплати процентів кожні 30 днів.

Зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача відбулося через платіжну систему, на підставі укладеного договору № 190122-1 про організацію переказу коштів від 19.01.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЕЙТЕК Україна».

25.09.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст УКРАЇНА», яке у подальшому змінило своє найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», було укладено договір факторингу № 25.09/23-Ф, відповідно до умов якого позивач отримав право грошової вимоги до позивача.

Оскільки відповідач належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором утворилась заборгованість в розмірі 34278,00 грн., з яких: 10000 грн.заборгованість за тілом кредиту; 17711 грн.заборгованість за відсотками, нарахованими первісним кредитором; 6567 за заборгованість за відсотками, нарахованими позивачем.

При цьому, позивачем заявлено вимогу у порядку ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нарахувати суму інфляційних витрат та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України.

У судове засідання представник позивача не з`явився, просив розгляд справи проводити за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач та його представник у судове засідання з"явилися, позивач позовні вимоги визнав частково у частині стягнення заборгованості за кредитом та нарахованими відсотками у розмірі 34178 грн, заперечував проти нарахування інфляційних втрат і 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України. При цьому, просив зменшити витрати на правову допомогу, посилаючись, що фактично представником позивача було складено лише позовну заяву, а вартість вказаної послугу не може становити 10000 грн, а тому посилаючись на Рішення Ради адвокатів Харківської області щодо розробки мінімальних ставок адвокатського гонорару правову допомогу слід стягнути у розмірі 2000 грн (0,5 заробітної плати станом на 01.01.2025 року).

Суд, заслухавши відповідача та його представника, дослідивши матеріали справи, приходить до такого висновку.

Судом встановлено, що 01.11.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 6067438 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію».

Згідно умов вказаного договору ОСОБА_1 було надано грошові кошти 10000 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 на строк 360 днів, зі сплатою процентів (стандартна ставка 1,99%), періодичність сплати процентів кожні 30 днів.

Зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача відбулося через платіжну систему, на підставі укладеного договору № 190122-1 про організацію переказу коштів від 19.01.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЕЙТЕК Україна».

25.09.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст УКРАЇНА», яке у подальшому змінило своє найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», було укладено договір факторингу № 25.09/23-Ф, відповідно до умов якого позивач отримав право грошової вимоги до позивача.

Оскільки відповідач належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором утворилась заборгованість в розмірі 34278,00 грн., з яких: 10000 грн.заборгованість за тілом кредиту; 17711 грн.заборгованість за відсотками, нарахованими первісним кредитором; 6567 за заборгованість за відсотками, нарахованими позивачем.

Оскільки відповідач належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором утворилась заборгованість в розмірі 34278,00 грн., з яких: 10000 грн.заборгованість за тілом кредиту; 17711 грн.заборгованість за відсотками, нарахованими первісним кредитором; 6567 за заборгованість за відсотками, нарахованими позивачем.

Згідно інформації АТ «Акцент-Банк» платіжна картка № 5375235105699217 (банківський рахунок № НОМЕР_2 належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ). Надано виписку про рух коштів за банківським рахунком, яка містить зарахування 10000 грн 01.11.2022 року.

Доказів, які б свідчили про наявність підстав для звільнення відповідача від виконання зобов`язань за кредитними договорами, суду не надано.

Правовідносини у цій справі регулюються положеннями Цивільного кодексу України, а також Закону України «Про електронну комерцію».

За змістом ст.525,526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.

У відповідності до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. За положеннями ст.627 ЦК України відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У ст.3 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч.6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Ч.5 цієї статті передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Ст.12 Закону визначає, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов`язується вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному цим договором.

Відповідно до ч.1 ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною 1 ст. 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1080 ЦК України передбачено, що договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Частиною 1 ст. 1081 ЦК України визначено, що клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно дост. 1082 Цивільного кодексу України, передбачено: «Боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом».

Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 «...боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

Враховуючи, що відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитними договорами належним чином не виконує, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та у частині стягнення заборгованості за тілом кредиту 10000 грн та нарахованих відсотків у загальному розмірі 24278, що в сумі становить 34278 грн, та підлягають задоволенню.

Щодо заявленої позивачем вимоги у порядку ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нарахувати суму інфляційних витрат та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України, виходжу з такого.

Як передбачено частинами десятою, одинадцятоюстатті 265 ЦПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченомурозділом VI цього Кодексу.

Частинам десятою, одинадцятоюстатті 265 ЦПК Україникореспондують норми частин одинадцятої, дванадцятоїстатті 26 Закону України «Про виконавче провадження», які конкретизують порядок виконавчих дій виконавця щодо нарахування пені, відсотків до моменту виконання рішення суду за алгоритмом (формулою), визначеним у цьому рішенні суду. Зокрема врегульовано, що якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі; до закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

Правила частини десятої, одинадцятоїстатті 265 ЦПК Українивстановили виняток із зазначеного загального правила, надавши суду повноваження за результатами з`ясування характеру та правової природи матеріальних відносин між сторонами у справах про стягнення боргу, на який нараховують відсотки або пеню, продовжити нарахування відсотків або пені на період після ухвалення такого судового рішення.

Правова мета приписів частин десятої, одинадцятоїстатті 265 ЦПК Українипередовсім полягає у наданні суду повноважень поширити дію постановленого ним рішення і продовжити нарахування пені або відсотків на майбутнє поза часовими межами, в яких суд розглянув і вирішив спір по суті заявлених позовних вимог про стягнення відповідних пені або відсотків, що має на меті позбавити кредитора потреби звертатися до суду з позовом про стягнення пені або відсотків за наступні періоди невиконання зобов`язання після того, як було ухвалено судове рішення.

Формулювання вказаних норми процесуального права визначають право, а не обов`язок суду зазначити в рішенні про таке нарахування, відповідно суд на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, як-от: майнового стану відповідача, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності, вирішує питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи частин десятої, одинадцятоїстатті 265 ЦПК України.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великою Палати Верховного Суду від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22.

При цьому, враховуючи Прикінцеві та перехідні положення ЦК України, якими визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625цього Кодексу,а такожвід обов`язкусплати накористь кредитодавця(позикодавця)неустойки (штрафу,пені)за такепрострочення.Установити,що неустойка(штраф,пеня)та іншіплатежі,сплата якихпередбачена відповіднимидоговорами,нараховані включноз 24лютого 2022року запрострочення виконання(невиконання,часткове виконання)за такимидоговорами,підлягають списаннюкредитодавцем (позикодавцем).

За таких обставин, позовні вимоги до відповідача у цій частині є необґрунтованими з наведених вище підстав та задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, виходжу з такого.

За п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК Українидо витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 2, 3ст. 137 ЦПК Україниза результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4ст. 137 ЦПК Українирозмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Так, у матеріалах справи міститься: рахунок на оплату, акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору №10/12-2024 від 10.12.2024 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, договір про надання правової допомоги від 10.12.2024 року, акт № 8816 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору № 10/1202024 від 10.12. 2024 року, рахунок на оплату № 8816-16/06-2025 від 16.06.2025 року.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини у справах «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у рішенні в справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Вважаю, що заявлений розмір витрат на правову допомогу є неспівмірним витратам на правничу допомогу, оскільки справа є малозначною, така категорія справ є розповсюдженою; даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають, представник позивача не брав безпосередньої участі у представленні інтересів позивача у судових засіданнях.

Враховуючи наведені обставини, складність справи, час, витрачений адвокатом на підготовку позовної заяви та процесуальних документів в межах розгляду справи, обсяг наданих адвокатом послуг, ціну позову, суд вважає за необхідне обмежити розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на правничу допомогу до 5000,00 грн.

Оскільки понесені позивачем судові витрати у справі документально підтверджені, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.263-265,280 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_4 ,зареєстрованоїзаадресою: АДРЕСА_1 ,накористь Товариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Фінтраст Капітал»(03150,м.Київ,вул.Загородня,буд.15.оф.118/2,код ЄДРПОУ44559822)суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 34278 грн., а також судовий збір у сумі 2422,0 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000 грн.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду в тридцяти денний строк з дня його складання.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 18.09.2025 року.

Суддя: