Рішення № 130299593, 18.09.2025, Кегичівський районний суд Харківської області

Кегичівський районний суд Харківської області

Справа № 624/792/25

№ провадження 2/624/418/25

РІШЕННЯ

іменем України

селище Кегичівка 18 вересня 2025 року

Кегичівський районний суд Харківської області, у складі

головуючого судді Куст Н.М.,

за участю т.в.о. секретаря судового засідання Ткаченко А.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №624/792/25,

позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий кредит», (далі ТОВ «Споживчий центр»),

представник позивача: Сарана Артур Олександрович,

відповідач: ОСОБА_1 ,

суть вимог: про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Виклад позиції позивача.

ТОВ «Споживчий центр» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Кредитним договором № 03.02.2025-100000391 від 03 лютого 2025 року у розмірі 17265,55 грн та судові витрати.

Позовні вимогиобґрунтовано тимщо, ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 03 лютого 2025 року уклали Кредитний договір (оферти) № 03.02.2025-100000391.

Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 6000,00 грн, що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 03 лютого 2025 року, строком на 140 днів. Відповідно до умов кредитного договору № 03.02.2025-100000391 від 03 лютого 2025 року позичальнику надається кредит на наступних умовах : 1.Дата надання/видачі кредиту - 03/02/2025; 2. сума кредиту: 6000,00 грн 3. Строк, на який надається кредит - 140 днів з дати його надання 4. Дата повернення (виплати) кредиту 22 червня 2025 року;

Відповідно до п. 4.1. договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4149-49XX-XXXX-4302.

Відповідно до договору від 03 лютого 2025 року та квитанції про перерахунок коштів кредитодавцем надано позичальнику кредит у розмірі 6000,00 грн на строк зазначений в умовах кредитного договору, ОСОБА_1 03 лютого 2025 отримала кредитні кошти у розмірі 6000,00 грн. Отже, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконано в повному обсязі. В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на момент пред`явлення позову утворилась заборгованість у розмірі 17265,55 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 5999,65 грн, по процентам в розмірі 7559,55 грн, комісії 706,35 грн, по неустойці за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання, у розмірі 3000,00 грн, чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр». Разом з тим відповідачем у справі були здійснені заходи, спрямовані на визнання наявності боргу, а саме: проведена часткова сплата по вищезазначеному кредитному договору на суму: 1334,00 грн від 15 лютого 2025 року.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

25 серпня 2025 року представник позивача звернувся до суду з позовом.

Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 25 серпня 2025 року провадження по справі відкрито за правилами спрощеного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 18 вересня 2025 року.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, позовна заява містить клопотання про розгляд справи за відсутності представника.

Відповідачка судове засідання не з`явилися, про місце, дату та час розгляду справи повідомлені належним чином. Натомість надала клопотання про розгляд справи без її участі, та просила закрити провадження у справі, у зв`язку із тим, що не взмозі виплатити.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Фіксація судового розгляду справи технічними засобами не проводилась, згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

Ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст. 15, 16 ЦК України, ст. 4 ЦПК України кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, можуть зокрема бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення та інші.

Матеріалами справи встановлено, що 03 лютого 2025 року між ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 було підписано пропозицію про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферта), заявку кредитного договору № 03.02.202510000391 (кредитної лінії) від 03 лютого 2025 року, відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № № 03.02.202510000391 (кредитної лінії) від 03 лютого 2025 року, інформаційне повідомлення позичальника ОСОБА_1 додаток до кредитного договору № 03.02.202510000391 (кредитної лінії) від 03 лютого 2025 року, відповідно до яких сторони договору погодили всі істотні умови кредитування, а саме, кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісії. Кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача: 4149-49ХХ-ХХХХ-4302. Дата надання/видачі кредиту03/02/2025. Сума кредиту6000,00 грн. Строк, на який надається кредит140 днів з дати його надання. Дата повернення (виплати) кредиту22 червня 2025 року. Процентна ставка: фіксована у розмірі 1% (денна процентна ставка). Комісія за надання кредиту 1200,00 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка7910,11%, орієнтовна загальна вартість кредиту13336,39 грн, загальні витрати за споживчим кредитом7336,39 грн. Неустойка 60,00 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання. Спосіб ідентифікації та верифікації споживача: отримання ідентифікаційних даних через систему BankID НБУ.

Вказані документи підписані ТОВ «Споживчий кредит» електронним підписом, а відповідачкою ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора Е974. Позичальник підтвердив, що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферту), невід`ємною частиною якої є заявка до кредитного договору № 03.02.202510000391 (кредитної лінії) від 03 лютого 2025 року.

Договір містить інформацію про анкетні дані відповідача, його місце проживання, серію, номер паспорту, дату його видачі та орган, який видав, податковий номер, номер телефону, адресу електронної пошти, номер особистого електронного платіжного засобу №4149-49ХХ-ХХХХ-4302.

Отже, суд встановив, що договір № 03.02.202510000391 (кредитної лінії) від 03 лютого 2025 року укладений між ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором «Е974» відповідно до вимог частини 6 та 8 статті11і статті12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що сторони досягли усіх істотних умов та уклали кредитний договір.

У вказаному договорі його сторонами погоджено суму і строк кредиту, сплату відсотків за користування кредитними коштами, розмір і тип процентної ставки, розмір комісії, порядок та умови надання кредиту, порядок обчислення (нарахування) процентів тощо.

Відповідачка з викладеними у договорі умовами кредитування погодилась без будь-яких зауважень або застережень, на підтвердження чого проставила свій електронний підпис.

Відповідно до листа генерального директора ТОВ «Універсальні платіжні рішення» Веліканова Є. ТОВ «Споживчий Центр» від 19 серпня 2025 року вих. № 58-1908 між ТОВ «Споживчий Центр» та ТОВ «Універсальні платіжні рішення» укладено договір на переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 01 квітня 2024 року, відповідно до якого було перераховано кошти на платіжну картку клієнта 03 лютого 2025 року о 09:07:33 на суму 6000 грн, номер картки НОМЕР_1 номер транзакції в системі iPay.ua642066287 призначення платежу: видача за договором кредиту № 03.02.2025-100000391.

Відповідно до довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором, заборгованість ОСОБА_1 по кредитному договору № 03.02.202510000391 (кредитної лінії) від 03 лютого 2025 року складає: 5999,65 грносновний борг, 7559,55 грн - проценти, 3000,00 грннеустойка, 706,35 грнкомісія, разом 17265,55 грн, проценти по кредиту нараховані за період з 03 лютого 2025 року по 16 березня 2025 року.

Зобов`язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема із договорів.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України),правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (утому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За змістом норм ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

З договору № 03.02.202510000391 (кредитної лінії) від 03 лютого 2025 року вбачається, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Оскільки цей договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток, та відповідач підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).

Отже, відповідач уклав електронний договір та підписав такий у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором), а тому договір № 03.02.202510000391 (кредитної лінії) від 03 лютого 2025 року укладений у формі електронного документу з електронними підписами сторін між сторонами є результатом домовленості сторін і відповідає загальним засадам цивільного законодавства, встановленим ст. 3 ЦК України, а також ст. 1054 ЦК України, ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», оскільки позичальник був ознайомлений з умовами кредитування, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності і волевиявлення учасників договору було вільним.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048та ч. 1 ст. 1054 ЦК Україникредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Отже, припис абзацу 2 ч.1ст.1048 ЦК Українипро щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультра активну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1та частини другої статті8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Отже, дії позичальника щодо встановлення у кредитному договорі комісії за обслуговування кредитної заборгованості та вимога про стягнення нарахованої комісії є правомірними.

Таку правову позицію Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 13 липня 2022 року у справі№496/3134/19.

Відповідач належним чином не виконувала свої зобов`язання по поверненню кредиту, сплати відсотків, комісій, кредит, проценти за його користування та комісії не сплатила, порушивши умови кредитного договору.

Згідно з ч. 1ст. 612 ЦК Україниборжник вважається таким, що прострочив, якщо не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістомст. 625 ЦК Україниборжник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1статті 549 ЦК Українинеустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1ст. 106 Конституції України,Закону України «Про правовий режим воєнного стану»Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202, затвердженим Верховною Радою України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався, та наразі не скасовано.

Згідно з пунктом 18Прикінцевих та перехідних положень ЦК Україниу період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тлумачення пункту 18Прикінцевих та перехідних положень ЦК Українисвідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) у періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, договір про споживчий кредит, тобто договори, відповідно до яких позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем); 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання(невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки звільнення від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) кредитних зобов`язань.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.06.2024 у справі № 910/10901/23, який відповідно до положень частини 4статті 263 ЦПК України, судом застосовується під час ухвалення судового рішення у подібній справі.

Враховуючи те, що на момент укладення договору та розгляду справи на території України діє воєнний стан, кредитодавець не мав права нараховувати відповідачу неустойку (пеню), а тому у задоволенні позовної вимоги в частині стягнення неустойки у розмірі 3000,00 грн суд відмовляє.

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, та стягує з відповідача на користь позивача заборгованість за договором № 03.02.202510000391 (кредитної лінії) від 03 лютого 2025 року у розмірі 14265,55 грн, що складається з: 5999,65 грнзаборгованість по тілу кредиту; 7559,55 грнзаборгованість по процентам; 706,35 грнзаборгованість по комісії.

У клопотанні відповідачки закрити провадження через незмогу виплатити нею кредит, суд відмовляє, оскільки це не є підставою для закриття провадження у справі відповідно до ст. 255 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн, що підтверджується матеріалами справи (а.с.10).

Суд розподіляє судові витрати, відповідно до положеньст. 141 ЦПК України, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (82,62%) та стягує з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2001,38 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.4,6,7,12,13,19,80,81,141,223,247,258,259,263-265,274-279,280-282 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заявутовариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» в особі представника Сарани Артура Олександровича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 03.02.202510000391 (кредитної лінії) від 03 лютого 2025 року в загальній сумі 14265 (чотирнадцять тисяч двісті шістдесят п`ять) грн 55 коп, що складається з: 5999 (п`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять) грн 65 коп -заборгованість по тілу кредиту; 7559 (сім тисяч п`ятсот п`ятдесят дев`ять) грн 55 коп -заборгованість по процентам; 706 (сімсот шість) грн35 коп - заборгованість по комісії.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 2001 (дві тисячі одну) грн 38 коп.

Відповідно до п.п.15.5 п.15 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи Харківському апеляційному суду або через Кегичівський районний суд Харківської області, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін:

позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий кредит», (далі ТОВ «Споживчий центр»), місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ: 37356833,

представник позивача: Сарана Артур Олександрович, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А,

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт № НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Н.М. Куст