Ухвала суду № 130297939, 17.09.2025, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/12249/25

Провадження № 1-кс/932/4810/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2025 року м. Дніпро

Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Дніпра клопотання слідчої СВ ВП № 4 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Центральної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_4 по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025042150001169 від 14.09.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, про арешт майна,

ВСТАНОВИВ:

До Шевченківського районного суду міста Дніпра надійшло клопотання слідчої СВ ВП № 4 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Центральної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_4 по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025042150001169 від 14.09.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, про накладення арешту у вигляді заборони користування та відчуження, вилучений 14.09.2025 в ході огляду за адресою: м. Дніпро, проспект Пилипа Орлика, буд. 3, ніж розкладний, чорного кольору, який поміщено до спец.пакету QHY0061114.

В обґрунтуваннясвого клопотаннязазначає,що 13 вересня 2025 року, приблизно о 23 годині 30 хвилин ОСОБА_5 перебував неподалік ТЦ «Європа», що розташований за адресою: м. Дніпро, площа Європейська, буд. 1Д. В цей же час за вказаною адресою з компанією перебував потерпілий ОСОБА_6

ОСОБА_5 , приєднавшись до компанії, де перебували ОСОБА_6 та ОСОБА_7 почав поводити себе агресивно, висказувався нецензурною лайкою та образами в бік компанії.

Між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 виник словесний конфлікт, в ході якого у ОСОБА_5 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виник умисел на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , до якого наблизився ОСОБА_5 і стоячи напроти ОСОБА_6 реалізуючи свій злочинний умисел спрямований на умисне протиправне заподіяння тілесних ушкоджень, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння у вигляді шкоди здоров`ю та бажаючи їх настання, наніс декілька ударів ножем в грудну клітину, поперекову ділянку та праве плече потерпілого ОСОБА_6 , чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини справа, правобічного пневмотораксу, колото-різаної рани поперекової ділянки, правого плеча.

Після вказаних дій ОСОБА_5 втік з місця вчинення кримінального правопорушення та попрямував в сторону вулиці Володимира Мономаха.

Вказані умисні дії ОСОБА_5 , які виразилися в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, тобто в умисному тілесному ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння, кваліфікуються за ч. 1 ст. 121 КК України.

Крім того, далі, 13 вересня 2025 року, приблизно о 23 годині 35 хвилин потерпілий ОСОБА_7 перебував неподалік ТЦ «Європа», що розташований за адресою: м. Дніпро, площа Європейська, буд. 1Д. та побачивши вищевказані події побіг слідом за ОСОБА_5 та як тільки ОСОБА_7 наздогнав ОСОБА_5 неподалік будинку №5 по вулиці Володимира Мономаха в м. Дніпро, у останнього на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виник умисел на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , до якого наблизився ОСОБА_5 і стоячи напроти ОСОБА_7 реалізуючи свій злочинний умисел спрямований на умисне протиправне заподіяння тілесних ушкоджень, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння у вигляді шкоди здоров`ю та бажаючи їх настання, наніс два удари ножем в грудну клітину, та черевну порожнину потерпілого ОСОБА_7 , чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини зліва та непроникаючого поранення черевної стінки.

Вказані умисні дії ОСОБА_5 , які виразилися в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, тобто в умисному тілесному ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння, кваліфікуються за ч. 1 ст. 121 КК України.

14.09.2025 року в ході проведення огляду за адресою: м.Дніпро, проспект Пилипа Орлика, буд. 3 виявлено ніж розкладний, чорного кольору, який добровільно видав ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .. Вказаний ніж поміщено до спец пакету NPU 6339852 та вилучено.

14.09.2025 року слідчим винесено постанову про визнання вказаного майна речовим доказом у кримінальному провадженні №12025042150001169 від 14.09.2025 року.

Вказані предмети мають істотне значення для досудового розслідування, оскільки потребують подальшого дослідження, проведення судово-імунологічних, судово-цитологічних експертиз, та інших експертиз об`єктом яких будуть виступати вказаний предмет у зв`язку з чим важливо збереження їх стану.

Метою арешту в даному випадку є забезпечення кримінального провадження та збереження слідів, які підлягають доказуванню.

Прокурор таслідчий всудове засіданніне з`явилися,надали заяви,в якійпросять клопотаннязадовольнити тарозглядати безїх участі.

Власник майна, на яке слідчий просить накласти арешт, будучи повідомленими про місце та час розгляду клопотання про арешт майна шляхом направлення повідомлення, в судове засідання не з`явилася з невідомих суду причин, що відповідно до ч. 1ст. 172 КПК Українине перешкоджає розгляду клопотання.

Вивчивши клопотання про арешт майна та додані до нього докази, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно зі ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.

Поряд з цим, статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Арешт майна, відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, є заходом забезпечення кримінального провадження і застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Метою арешту, відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України є забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.

Згідно з положеннями ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину.

Частиною 1 статті 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які зберегли на собі сліди кримінального правопорушення або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту або обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Слідчим суддею встановлено, що слідчими СВ ВП №4 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування по кримінальному провадженню № 12025042150001169від 14.09.2025року,за ознакамикримінального правопорушення,передбаченого ч.1ст.121 КК України.

14.09.2025 року постановою слідчої СВ ВП № 4 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області вищевказані речі, вилучені в ході огляду відповідно до вимог ст. 98 КПК України, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

З наведених вище підстав, слідчий суддя вважає, що слідчим доведено, що у матеріалах кримінального провадження вбачається наявність достатніх підстав вважати, що зазначене майно має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні та без їх арешту та вилучення існує реальна загроза зміни слідової інформації, яка наявна на них на теперішній час, крім того необхідно провести ряд невідкладних слідчих (розшукових) та процесуальний дій, в тому числі експертних досліджень, для встановлення об`єктивної істини по кримінальному провадженню, у зв`язку з чим, з метою забезпечення збереження речових доказів, слідчий суддя вважає за доцільне накласти арешт на майно, вказане у клопотанні.

Слідчий суддя враховує наявність правових підстав для накладання арешту, можливість використання вказаного речового доказу у кримінальному провадженні. Приймаючи до уваги, що вищевказані речі, можуть бути використаній, як доказ фактів та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, зберіг на собі сліди кримінального правопорушення, тому з метою збереження цього речового доказу та досягнення дієвості кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість клопотання, тому воно підлягає задоволенню.

Згідно із ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна. Оскільки вилучене майно необхідно зберігати в тому вигляді, в якому вони були вилучені, а також для забезпечення проведення відповідних експертиз, вважаю, що існують підстави для заборони відчуження, розпорядження та користування майном.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 98, 131, 170-173, 309, 372 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчої СВВП №4ДРУП №1ГУНП вДніпропетровській області ОСОБА_3 ,погоджене зпрокурором Центральноїокружної прокуратуриміста Дніпра ОСОБА_4 по кримінальномупровадженню,внесеному доЄдиного реєструдосудових розслідуваньза №12025042150001169від 14.09.2025року,за ознакамикримінального правопорушення,передбаченого ч.1ст.121КК України,про арештмайна задовольнити.

Накласти арештна майно, з забороноюкористування тавідчуження, який є речовим доказом у кримінальному провадженні № 12025042150001169 від 14.09.2025 року, а саме: ніж розкладний, чорного кольору, який поміщено до спец.пакету QHY0061114, який був вилучений 14.09.2025 в ході огляду за адресою: м. Дніпро, проспект Пилипа Орлика, буд. 3.

Копію ухвали направити прокурору, слідчому та власнику майна.

Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором. Копія ухвали надсилається слідчому, прокурору, підозрюваному, іншим заінтересованим особам не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1