Рішення № 130297184, 10.09.2025, Арцизький районний суд Одеської області

справа № 492/1219/23

провадження № 2/492/119/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

10 вересня 2025 року м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області у складі:

головуючої судді Гусєвої Н.Д.,

за участю секретаря судового засідання Гамурар І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні дистанційно цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивачки: Виконавчого комітету Подільської міської ради Подільського району Одеської області, як органу опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав, -

встановив:

Позивачка звернулась до суду із зазначеною позовною заявою до відповідача про позбавлення його батьківських прав відносно його малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посилаючись на те, що між сторонами 28 серпня 2015 року був зареєстрований шлюб від якого народилася вказана дитина. З 2019 року сторони проживають окремо. З часу проживання сторін окремо відповідач не цікавиться станом здоров`я, життям дитини, не піклується про дитину, ігнорує загальні потреби дитини та участі у вихованні дитини не приймає, тобто свідомо ухилився від виконання своїх батьківських обов`язків, що негативно впливає на фізичний розвиток дитини, як складову виховання, тому, на думку позивачка, є підстави для позбавлення відповідача батьківських прав, у зв`язку з чим позивачка звернулась до суду із зазначеною позовною заявою.

Позивачка та її представниця, які брали участь у судовому засідання дистанційно, позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити. У разі повторної неявки відповідача у судове засідання не заперечували проти ухвалення заочного рішення у справі.

Представниця третьої особи, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судового засідання, у судове засідання не з`явилась, але до суду від неї надійшла заява, в якій просила суд про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи двічі поспіль був повідомлений належним чином, що підтверджується довідками про причини невручення судової повістки, в яких є позначка «адресат відсутній за вказаною адресою», що в силу пункту 4 частини 8 статті 128 ЦПК України в такому випадку вважається, що судові виклики вручені відповідачу належним чином. Відповідач клопотання про розгляд справи за його відсутності, відзив на позов до суду не подав, про причини неявки суд не повідомив.

У постанові Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19 наведено позицію, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням, зокрема на відсутність за вказаною адресою, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії, а повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки.

Суд зазначає, що відповідно до вимог частини 1 статті 44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) визначає, що сторони, які задіяні у ході судового розгляду справи, зобов`язані з розумним інтервалом часу самі цікавитись провадженням у їх справі, добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Також, у рішенні ЄСПЛ у справі «Тойшлер проти Германії» від 04 жовтня 2001 року наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.

Отже, відповідач зобов`язаний добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З матеріалів справи не вбачається, що відповідач надавав суду доказів неможливості прибути в судове засідання. Суд враховує строки розгляду справи, передбачені законом, дві неявки поспіль відповідача у судове засідання без поважних причин, а також не встановлення наявності поважних причин для його неявки.

Також, судом вжито всіх можливих заходів для повідомлення відповідача про розгляд справи, забезпечено всі процесуальні права у спосіб, передбачений ЦПК України.

Виходячи із вищезазначеної практики ЄСПЛ, враховуючи дві неявки поспіль відповідача у судове засідання, згоду позивачки та її представниці щодо заочного розгляду справи, суд вважає можливим провести розгляд справи за відсутності відповідача, який з 22 грудня 2023 року, тобто з моменту відкриття провадження у справі до ухвалення даного заочного рішення, жодного разу до суду не прибув, станом розгляду справи не цікавився, тим самим своїм процесуальним обов`язком з`явитись в судове засідання за викликом - знехтував.

Враховуючи вказані факти, згоду позивачки та її представниці щодо заочного розгляду справи, суд вважає за можливе, відповідно до частини 4 статті 223 ЦПК України, ухвалити рішення у справі при заочному розгляді справи, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши обґрунтування позивачки та її представниці, особисту думку дитини, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані суду письмові докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, давши їм оцінку в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачки є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між сторонами склалися правовідносини, що випливають із сімейного законодавства, пов`язані з ухиленням батька від виконання своїх обов`язків по вихованню та утриманню дитини, тому при вирішенні спору між сторонами слід керуватися Сімейним Кодексом України.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Між ОСОБА_1 (а. с. 14, 15, 16), позивачкою у справі, та ОСОБА_2 (а. с. 17, 18), відповідачем у справі, 28 серпня 2015 року було зареєстровано шлюб, який рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 16 червня 2022 року було розірвано (а. с. 20-21).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 03 березня 2016 року, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського управління юстиції, матір`ю малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначено ОСОБА_1 , позивачку у справі, батьком зазначено ОСОБА_2 , відповідача у справі (а. с. 19).

Відповідно до довідки Закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 5 Подільської міської ради Подільського району Одеської області № 375 від 01 вересня 2023 року, малолітня дитини ОСОБА_3 навчається у 2-А класі. ОСОБА_2 , відповідач у справі, батько вказаної дитини протягом усього навчання дитини у закладі у вихованні дитини участі не приймає, не цікавиться успіхами дитини у навчанні, батьківських зборів не відвідує (а. с. 29).

Згідно довідки КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Подільської міської ради Подільського району Одеської області, батько дитини ОСОБА_3 за останні три роки у лікуванні і вихованні дитини участі не приймає (а. с. 30).

Відповідно до висновків практичних психологів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про психологічний стан малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вказана дитина батька пам`ятає з фото і ніяких спогадів у дитини про батька не має. Тато не приїздить, не дзвонить, не спілкується з ним. Емоційний зв`язок дитини з батьком відсутній, що може бути наслідком раннього розриву або психологічної травми (а. с. 35, 186-187).

З акту обстеження умов проживання від 08 квітня 2025 року вбачається, що дитина ОСОБА_3 не проживає разом з батьком (а. с. 184-185).

Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами, дослідженими у судовому засіданні, що ОСОБА_2 , відповідач у справі, не проявляє до своєї малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щонайменшої батьківської турботи, хоча має таку можливість, ухилився від виконання своїх батьківських обов`язків, абсолютно не цікавиться ні здоров`ям, ні навчанням, ні долею дитини.

Враховуючи встановленіу судовомузасіданні обставини,суд дійшоввисновку,що усудовому засіданнізнайшов своєпідтвердження фактухилення ОСОБА_2 ,відповідачв усправі,від виконаннясвоїх обов`язківпо вихованнюсвоєї малолітньоїдитини ОСОБА_3 .

Як вбачається з висновку Виконавчого комітету Подільської міської ради Подільського району Одеської області, як органу опіки та піклування, від 21 березня 2024 року орган опіки та піклування, вважає доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , відповідача у справі, відносно його малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 75-76, 78).

Відповідно до частини 2, частини 3 статті 171 СК України діти, які можуть висловити свою думку, мають бути вислуханими при вирішенні спору про позбавлення їх батька батьківських прав; суд має право постановити рішення всупереч думці дітей, якщо цього вимагають їх інтереси.

Згідно зі статтею 3 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року, ратифікованої Україною 03 серпня 2006 року (дачі - Європейська конвенція), діти, які внутрішнім законодавством визнаються такими, що мають достатній рівень розуміння, під час розгляду судовим органом справи, що їх стосується, наділяються правами, використання яких вони можуть вимагати: а) отримувати всю відповідну інформацію; b) отримувати Консультацію та мати можливість висловлювати свою думку; с) бути поінформованими про можливі наслідки реалізації цієї думки та про можливі наслідки будь-якого рішення.

Статтею 6 «Порядок прийняття рішення» Європейської конвенції визначено, що під час розгляду справи, що стосується дітей, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дітям висловлювати їх думку, якщо внутрішнім законодавством діти визнаються такими, що мають достатній рівень розуміння, і приділяє належну увагу думкам, висловленим дітьми.

З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що стосується дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватись, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022 року у справі № 640/15771/19 (провадження № 61-11061св21).

Допитаний в судовому засіданні малолітній ОСОБА_3 пояснив суду, що батька не пам`ятає та не знає як його звати.

Відповідно до частини 3 статті 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дітей. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дітей. Батьки мають право і зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дітей, готувати їх до самостійного життя та праці (частина 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

В силу частини 7 статті 7 СК України, дітям має бути забезпечена можливість здійснення їх прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1-2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дітей. Дітям забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для їх благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки їх батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за них за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають права дитини, яка розлучається з обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Згідно з частиною 2, частиною 3 статті 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дітьми повної загальної середньої освіти, готувати їх до самостійного життя.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 164 СК України, батько може бути позбавлений судом батьківських прав, якщо він ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дітей та/або забезпечення здобуття ними повної загальної середньої освіти.

Аналіз пункту 2 частини 1 статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батька, свідомого нехтування ним своїх обов`язків.

Відповідно до статті 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має один з батьків.

Звертаючись до суду із позовною вимогою про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , відповідача у справі, стосовно його малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивачка послалася, зокрема, на те, що відповідач ухилився від виконання своїх батьківських обов`язків відносно свого сина, що негативно вплинуло на розвиток дитини.

Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька так і для дітей.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів та ін.), що надане батькові до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з ним, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батька, відповідача у справі, до дитини.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дітей лише за умови винної поведінки батька дітей, свідомого нехтування ним своїми обов`язками. Крім того, зазначені чинники, повинні мати систематичний та постійний характер.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батька у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у його діях.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ: Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні від 16 липня 2015 року справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дітей є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дітей у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дітей буде збереження їх зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дітей буде забезпечення їх розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаній категорії справ, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин.

При вирішенні такої категорії спорів судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують, особистості батька, як особи, що становить реальну загрозу для дітей, їх здоров`ю та психічного розвитку.

Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав відносно дітей вже несе в собі негативний вплив на свідомість дітей, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дітей.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 11 вересня 2020 року у справі № 357/12295/18. від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18. від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц. від 08 травня 2019 року у справі №409/1865/17-ц.

Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.

Однакове застосування закону забезпечує загально обов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Між інтересами дитини та інтересами батька повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батька.

З огляду на вищевикладене, обставини справи та досліджені судом докази, дають суду підстави дійти висновку, що ОСОБА_2 , відповідач у справі, на протязі тривалого часу свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками перед своєю малолітньою дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме не цікавиться життям дитини, не забезпечує її необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням, розвитком, що негативно впливає на фізичний розвиток дитини, як складову виховання; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, тобто ухилився від виконання своїх обов`язків щодо утримання і виховання дитини.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що, виходячи лише з інтересів дитини, у судовому засіданні були встановлені усі підстави, які дають суду дійти однозначного висновку щодо необхідності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , відповідача у справі, який на протязі тривалого періоду свідомо ухилився від виконання своїх батьківських обов`язків, батьківських прав відносно його дитини малолітньої дитини ОСОБА_3 , суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачки є доведеними та такими, що підлягають задоволенню, у зв`язку з чим позовна заява підлягає задоволенню.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 1 статті 169 СК України батько, позбавлений батьківських прав, має право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог позивачки, відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню сума судового збору, сплаченого позивачкою при зверненні з наявним позовом до суду, оскільки сплата судового збору підтверджена платіжною інструкцією № 0.0.3257873569.1 від 18 жовтня 2023 року (а. с. 12).

Керуючись статтями 7, 12, 13, 15, 19, 44, 48, 53, 76-83, 89, 95, 128, 141, 211, 223, 258-259, 280-283, 284, 289, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно його малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржено позивачкою в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивачка, якій повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення їй повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Арцизького районного суду

Одеської області Гусєва Н.Д.