Рішення № 130295860, 17.09.2025, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 947/3077/25

Провадження № 2/947/4035/25

РІШЕННЯ

Іменем України

17.09.2025 м. Одеса

Київський районний суд м.Одеси у складі головуючого судді Цирфи К.А., за участі секретаря судового засідання Дімової Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позиції позивача та відповідача, інших учасників справи

У січні 2025 року до Київського районного суду м.Одеси з позовом звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» (далі також позивач, ТОВ «ФК «Процент»), поданим в його інтересах представником Руденком Костянтином Васильовичем до ОСОБА_1 (далі також відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором № 6331-3534-2 від 31.01.2024 в розмірі 37470 грн нарахованих процентів (без тіла кредиту).

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір в електронній формі, відповідно до якого відповідачу надано кредит шляхом перерахування коштів на її банківський рахунок (платіжну картку). Позивач зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, натомість відповідач зобов`язання належним чином не виконала, тіло кредиту та нараховані проценти у повному обсязі не повернула, що і стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Заочним рішенням Київського районного суду м.Одеси від 01.04.2025 позов задоволено.

23.04.2025 до суду представником відповідача подана заява про скасування заочного рішення суду від 01.04.2025. Заява обґрунтована тим, що позивачем не доведено факт перерахування коштів на платіжну картку відповідача саме позивачем, а не будь-якою третьою особою. Оскільки відповідач не підписувала вказаний договір в електронній формі, до суду необхідно надати оригінал цього договору для огляду та перевірки підписів сторін. Нараховані проценти на тіло кредиту є явно несправедливими.

Ухвалою суду від 12.06.2025 заочне рішення скасовано. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням та викликом учасників справи.

У судові засідання, 09.07.2025, 25.07.2025, 17.09.2025 представник позивача, відповідач та представник відповідача не з`явилися. Про причини неявки не повідомили.

Відтак,суд уважає за можливе провести судовий розгляд за наявними матеріалами (ч.1 ст.223 ЦПК України) без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписуваль-ного технічного засобу (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).

Фактичні обставини справи

Дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, суд дійшов такого висновку.

Судом установлено, що 31.01.2024 між ТОВ «ФК«Процент»та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №6331-3534-2 в електронній формі, шляхом його підписання відповідачем одноразовим ідентифікатором, відповідно до якого позичальнику надано кредит у розмірі 5000 грн, шляхом перерахування на його банківський рахунок (банківську картку) на умовах строковості, зворотності та платності. Строк надання кредиту 365 днів, розмір денної процентної ставки 2,5 %.

На підтвердження факту зарахування коштів на картковий рахунок відповідача 31.01.2024 в розмірі 5000 грн на виконання ухвали суду про витребування доказів судом отримано роздруківку руху коштів за картковим рахунком № НОМЕР_1 , відкритим в АТ «Універсал Банк» на ім`я ОСОБА_1 .

Мотиви прийнятого рішення

Так, основними засадами (принципами) судочинства, визначеними ч.3 ст.2 ЦПК України є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність судового розгляду справи.

Відповідно до ч.1-4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Виходячи з принципу диспозитивності, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (ч.1, 2 ст.13 ЦПК України).

Проаналізувавши надані сторонами документи, суд зазначає, що факт надання/отримання кредиту, оплати за кредитом, період нарахування та сплати процентів, неустойки, комісій тощо є предметом доказування у справах цієї категорії.

Щодо перерахування коштів кредитором

Як установлено судом, представником позивача до матеріалів справи не долучено належних та допустимих доказів, які підтверджували б факт перерахування кредитних коштів відповідачу в сумі 5000 грн саме кредитором.

На підтвердження цього факту на виконання ухвали суду про витребування доказів судом отримано роздруківку руху коштів за картковим рахунком № НОМЕР_1 , відкритим в АТ «Універсал Банк» на ім`я ОСОБА_1 .

Відповідно до виписки про рух коштів за вказаним рахунком за 31.01.2024 встановлено зарахування коштів в сумі 5000 грн за допомогою платіжної системи «FOND*SENSE 02 CARD CARD», де «FOND*SENSE» вказує на платіжну платформу, через яку здійснено транзакцію, «02» є внутрішнім кодом транзакції, а «CARD CARD» є підтвердженням, що оплата здійснена карткою / транзакція через карткову платіжну систему.

Водночас, будь-яких доказів про те, хто саме, з якого рахунку і з якою метою (підстави платежу) здійснив зарахування цих коштів позивачем не надано.

З цього приводу суд зазначає, що факт надання кредиту повинен бути підтверджений належними та допустимими первинними бухгалтерськими документами, складеними в паперовій та/або електронній формі.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Згідно з приписами ст.1 Закону №996-XIV активи це ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому; господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; витрати це зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

До оборотних активів належать грошові кошти.

Відповідно до наказу Мінфіну «Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку №10 «Дебіторська заборгованість» від 08.10.1999 № 237, дебітори це юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів. Дебіторська заборгованість це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату (п.4 Національного стандарту №10).

Дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума. Поточна дебіторська заборгованість, яка є фінансовим активом (крім придбаної заборгованості та заборгованості, призначеної для продажу), включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю (п.5, 7 Національного стандарту №10).

Відповідно допостанови ПравлінняНБУ «Прозатвердження Положенняпро організаціюбухгалтерського облікув банкахУкраїни» від04.07.2018№ 75,операції,які здійснюєбанк,мають бутиналежним чиномзадокументовані. Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи. Відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками здійснюється на підставі платіжних інструкцій, наданих/складених відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України з питань безготівкових розрахунків та виконання міжбанківських платіжних операцій в Україні в національній валюті (п.41, 42, 45, 46 Положення).

Первинні документи в паперовій/електронній формі повинні мати такі обов`язкові реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи, який/яка склав/склала документ/від імені якого/якої складений документ; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру; 5) посади осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення; 6) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції. Залежно від характеру операції та технології оброблення облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції) (п.51 Положення).

Також, відповідно до постанови НБУ від 29.07.2022 № 163 «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг» остання регулює здійснення платіжних операцій як банками, так і небанківськими надавачами платіжних послуг.

Так, надавач платіжних послуг приймає до виконання платіжну інструкцію/зведену платіжну інструкцію платника без обмеження її мінімальної або максимальної суми, крім випадків, передбачених законодавством України або правилами платіжної системи (п.8 Інструкції).

Платіжна інструкція, оформлена платником в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов`язкові реквізити: 1) дату складання і номер; 2) унікальний ідентифікатор платника або найменування/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; 3) найменування надавача платіжних послуг платника; 4) суму цифрами та словами; 5) призначення платежу; 6) підпис(и) платника; 7) унікальний ідентифікатор отримувача або найменування/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; 8) найменування надавача платіжних послуг отримувача (п.37 Інструкції).

Інформація про прийняття до виконання платіжної інструкції на вимогу платника повинна бути надана надавачем платіжних послуг платника як документ (квитанція) (п.37-3 Інструкції).

З кумулятивного аналізу приписів указаних нормативно-правових актів випливає, що, надаючи кошти в кредит, юридична особа (кредитор) зменшує цим свої активи. При цьому виникла дебіторська заборгованість також відображається в бухгалтерському обліку підприємства. Перерахування кредитних коштів здійснюється банком (небанківським надавачем платіжних послуг) на підставі платіжних інструкцій (доручень) кредитора, де вказується, зокрема, зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру.

Натомість позивачем не надано до суду первинних бухгалтерських документів, які підтверджували б факт зменшення активів первісного кредитора (перерахування саме з його банківських рахунків або видачу готівки з каси, яка належала первісному кредитору) та зарахування цих коштів на банківський картковий рахунок відповідача.

З документів, наданих позивачем, не виключається поза розумним сумнівом ймовірність зарахування цих коштів на банківський картковий рахунок відповідача іншою фізичною або юридичною особою за дорученням кредитора або без такого з будь-яких інших підстав через платіжну платформу «FOND*SENSE». Відтак, належність зарахованих коштів в сумі 5000 грн кредитору, як і підтвердження належності ТОВ «ФК «Процент» права вимоги як позивачу у цій справі, не доведено.

Щодо надання оригіналів доказів

У заяві про скасування заочного рішення представник відповідача зауважив, що відповідач вказаний кредитний договір не підписувала та просив надати його оригінал для його огляду в судовому засіданні, оскільки відповідачем ставиться під сумнів належне укладення цього договору.

Згідно з приписами ЦПК України електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (ч.2-5 ст.100 ЦПК України).

Перевірка факту підписання електронного документу за допомогою електронного цифрового підпису може бути проведена в судовому засіданні за допомогою сервісу Центрального засвідчувального органу (ЦЗО) за посиланням: https://czo.gov.ua/verify, з метою верифікації (підтвердження) дійсності сертифікатів підписувачів, часу підписання договору, цілісності документа (чи змінювався після підпису), ідентифікуючих даних підписувачів (прізвища, ім`я по батькові, посада, підприємство тощо).

Оскільки позивачем не надано оригінал кредитного договору № 6331-3534-2 від 31.01.2024, а відповідачем ставиться під сумнів його укладення, у суду відсутні підстави визнати як допустимий доказ його паперову копію на підтвердження факту надання кредиту первісним кредитором відповідачеві.

Висновки суду

Відповідно до ч.1-4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Виходячи з принципу диспозитивності, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (ч.1, 2 ст.13 ЦПК України).

Відповідно до ч.1,3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Керуючись принципами змагальності сторін та диспозитивності судового розгляду суд доходить висновку, що позивачем не доведено перед судом належними на допустимими доказами факт надання кредиту відповідачу.

Указані обставини обумовлюють необхідність відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Іншого перед судом не доведено.

Щодо судових витрат

За приписами ч.1,3 ст.133 ЦПК України, судові витати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема витрат на професійну правничу допомогу.

Судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України).

Оскільки позов не підлягає до задоволення, судові витрати позивача не компенсуються.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. 49, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К. А. Цирфа