Рішення № 130293732, 10.09.2025, Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 147/828/23

Провадження № 2/147/50/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2025 року с-ще Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Борейко О. Г.

із секретарем Задверняк Т. П.,

за участю:

представника позивача - адвоката Зубаня О. О.,

представників відповідача - адвокатів Чопенка С. А., Лісуня М. В.,

розгляшувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в селищі Тростянець Гайсинського району Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Тростянецький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання батьківства та стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

27 червня 2023 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання батьківства та стягнення аліментів.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що позивач познайомилась із ОСОБА_2 , у них були близькі стосунки, і сторони спільно проживали з 2007 року до 2011 року, у них народилося двоє спільних дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Наразі ОСОБА_2 проживає окремо від позивача і дітей. Оскільки біологічний батько дитини ОСОБА_3 відповідач ОСОБА_2 не підтвердив своє батьківство відносно дочки у встановлений законом спосіб, тому відповідно до ч.1 ст.135 СК України, при реєстрації дитини, запис про батька у Книзі реєстрації народження здійснювався за прізвищем матері « ОСОБА_5 », а ім`я по батькові батька дитини було записано за її вказівкою « ОСОБА_6 ». Даний факт підтверджується витягом №00026776581 з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 СК України, що сформований 23 червня 2020 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Тростянецькому та Чечельницькому районах Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький). Отже у зв`язку із зазначеним у свідоцтві про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком записаний « ОСОБА_7 », який є вигаданою особою. ОСОБА_4 , народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , біологічним батьком дитини є ОСОБА_2 , з яким позивачка в той час проживала. Відповідно до витягу №00026779090 з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 СК України, що сформований 23 червня 2020 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Тростянецькому та Чечельницькому районах Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) батьком ОСОБА_4 , вказано ОСОБА_8 , відомості про батька записані відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України. Відповідно до свідоцтва про народження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьком записаний « ОСОБА_8 », а матір`ю позивача - ОСОБА_1 , про що в Книзі реєстрації народжень 07.07.2010 складено актовий запис за №24. На даний час виникла необхідність встановити батьківство ОСОБА_2 , який є біологічним батьком дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , оскільки діти знаходяться на утриманні позивача і їй важко утримувати себе і спільних дітей сторін, а батько не бажає надавати матеріальної допомоги та брати участь у їх вихованні. Для забезпечення життєдіяльності та нормального розвитку малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на думку позивача найбільш розумним та справедливим визначити аліменти у розмірі однієї третини заробітку (доходу) платника аліментів. Судові витрати просить покласти на відповідача.

З цих підстав ОСОБА_1 просила суд визнати батьківство ОСОБА_2 відносно малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та в графі "відомості про батька "зазначити " ОСОБА_2 ", громадянина України, змінити прізвище дитини з " ІНФОРМАЦІЯ_14 " на " ІНФОРМАЦІЯ_14 " та змінити по батькові дитини з " ІНФОРМАЦІЯ_14 " на " ІНФОРМАЦІЯ_14 " відомості про ім`я залишити без змін; визнати батьківство ОСОБА_2 відносно неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та в графі "відомості про батька" зазначити " ОСОБА_2 ", громадянина України, змінити прізвище дитини з " ІНФОРМАЦІЯ_14 " на " ІНФОРМАЦІЯ_14 " відомості про ім`я та по батькові дитини залишити без змін; стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення від дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття; судові витрати по справі покласти на відповідача.

29 липня 2024 року від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Чопенка С. А. надійшов відзив на позов, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Обгрунтовуючи свої заперечення відповідач вказує на те, що позивачем жодних конкретних відомостей щодо спільного проживання сторін у справі однією сім`єю впродовж 4-х років (з 2007 до 2011 року) у позові не вказано та відповідних доказів на підтвердження даного факту, позивачка суду не надала. На думку сторони відповідача за 4-х річний термін спільного проживання однією сім`єю, в якій народилися двоє спільних дітей, якби це відповідало дійсності, позивач об`єктивно мала можливість бути обізнаною з найнеобхіднішими біографічними та анкетними даними (відомостями про особу) свого цивільного чоловіка і батька двої їх спільних дітей. Але у позовній заяві вказано, що РНОКПП відповідача невідомий, а дату народження ОСОБА_2 вказано ІНФОРМАЦІЯ_5 , тоді як він народився ІНФОРМАЦІЯ_6 . Поряд з цим, із відомостей які наявні у паспорті позивача випливає, що ОСОБА_1 з 12.01.2006 по 03.03.2011 (тобто саме в той період коли позивачка народила обох дітей, 2007 та 2010 роки) вона проживала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8 , про що в заявленому до ОСОБА_2 позові замовчано. У заявленому позові позивач лише вказала, що на даний час у неї виникла необхідність встановити батьківство ОСОБА_2 , який є біологічним батьком дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , оскільки діти знаходяться на її утриманні і їй одній важко утримувати себе і їх спільних дітей, а батько не бажає надавати матеріальної допомоги та брати участь у їх вихованні, що й слугувало підставою (мотивом) для звернення із цим позовом. Водночас жодних доказів на підтвердження вказаних обставин, у тому числі стосовно обізнаності відповідача про наявність у нього двох спільних з позивачкою дітей та про його ухилення від участі у виконанні батьківських обов`язків із утримання і виховання неповнолітніх дітей, позивачка суду також не надала. Крім того, у позові ОСОБА_1 не вказала і не надала відповідних доказів чи мала (має зараз) вона правовий статус «одинокої матері» та чи/або перебуває на обліку в Департаменті соціального захисту населення місцевої районної ради (за місцем її проживання разом із дітьми) і отримує державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям та/або допомогу на дітей - одинокій матері. Зазначають, що з 24.02.2002 ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ) проживав у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_14 , який було розірвано рішенням Чечельницького районного суду Вінницької області від 10.03.2016, яке набрало законної сили 20.03.2016. У зазначений період їх спільного проживання у зареєстрованому шлюбі з колишньою дружиною ОСОБА_14 у них народився спільний син, котрий наразі є повнолітнім. Це спростовує вказані у позові ОСОБА_1 її безпідставні і необгрунтовані твердження про спільне проживання сторін однією сім`єю впродовж 2007-2011 років. З урахуванням наведеного в сукупності виникає обгрунтований сумнів, що саме ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ) є належним відповідачем у цій справі. Наразі ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ), з вересня 2018 року по даний час, перебуває у зареєстрованому шлюбі та разом зі своєю дружиною вони спільно виховують і утримують 2-х неповнолітніх дітей. Щодо зміни прізвища ОСОБА_3 , 2007 року народження та прізвища і по батькові ОСОБА_4 , 2010 року народження сторона відповідача зазначає, що такі вимоги є похідними від попередніх, які повністю не визнаються відповідачем та його представниками, звертають увагу суду на те, що станом на 26 червня 2023 року обом дітям виповнилося понад 7 років. Згідно з вимогами чинного законодавства, батьки виконують свої обов`язки щодо виховання дитини, а інші обставини які мають бути підтверджені належними доказами що засвідчують відповідність зміни прізвища та по батькові інтересам дітей, яких позивачкою ОСОБА_1 (матір`ю дітей) при зверненні до суду не надано. В порушення приписів ст. 148 СК України та ст. 295 ЦК України, позивачка ОСОБА_1 (мати дітей) одноосібно, без врахування особистої згоди (бажання) дітей та без попереднього висновку (згоди) органу опіки та піклування (місцевої служби у справах дітей) вимагає в судовому порядку змінити прізвища обох дітей з « ІНФОРМАЦІЯ_14 » на « ІНФОРМАЦІЯ_14 », а також змінити по батькові сина ОСОБА_15 з « ІНФОРМАЦІЯ_14 » на « ІНФОРМАЦІЯ_14 ». Крім того, позивачкою заявлено похідну вимогу про стягнення аліментів, не вказавши в позові періодичність стягнення аліментів та, окрім анкетних даних щодо дітей, позивачка не надала суду належних доказів обгрунтування розміру заявлених нею позовних вимог щодо кожної дитини. Окрім того, зазначено, що очікувані судові витрати відповідача ОСОБА_2 , за попередніми очікуваннями (орієнтовний) розмір зазначених витрат відповідача може загалом становити близько 76000 грн, що пов`язані із розглядом цієї справи.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 21 липня 2023 року відкрито провадження у справі; визначено розглядати справу у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначене на 11 годину 00 хвилин 15 серпня 2023 року.

Ухвалою суду від 15 серпня 2023 року постановлено: призначити у справі судово-генетичну (молекулярно-генетичну) експертизу; проведення судово-генетичної (молекулярно-генетичної) експертизи доручити судовим експертам Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України у Вінницькій області, який знаходиться у м. Вінниці по вул. Порика, буд. 8; експерту про дату, час та місце відібрання біологічних зразків повідомити підекспертних осіб; зобов`язати сторони з`явитися за викликом експерта для надання біологічних зразків та всіх інших необхідних даних; витрати на проведення експертизи покласти на ОСОБА_1 та провести їх оплату невідкладно з моменту отримання повідомлення експерта про необхідність оплати експертизи; провадження у цивільній справі - зупинити.

08 листопада 2023 року від Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України у Вінницькій області надійшло повідомлення про неможливість проведення експертизи та матеріали цивільної справи.

Ухвалою суду від 09 листопада 2023 року постановлено: поновити провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Тростянецький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання батьківства та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини; продовжити слухання справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 15:00 годину 21 листопада 2023 року.

У зв`язку із відсутністю відомостей про належне повідомлення всіх учасників справи про дату та час підготовчого засідання, останнє відкладено на 06.12.2023.

Підготовче засідання з урахуванням клопотання представника позивача відкладалось та призначено на 28.12.2023.

Ухвалою суду від 28 грудня 2023 року постановлено закрити підготовче провадження та призначити до розгляду по суті цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Тростянецький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання батьківства та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини.

Позивач у судове засідання не з`явилася, однак від представника позивача - адвоката Бодачевського Р. В. надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та його представника. Також представник позивача зазначив, що позовні вимоги підтримують в повному обсязі та не заперечують проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення суду. Разом з тим стророна позивача в своїй заяві зазначила, що не має можливості виконати вимоги ухвали суду від 28.12.2023 та забезпечити прибуття в судове засідання свідків, оскільки останні відмовляються давати показання будь-якого змісту, що стосується відповідача ОСОБА_2 , а тому позивач відмовляється від їхнього допиту.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду справи, в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи не надав. Конверти адресовані відповідачу на адресу зареєстрованого місця проживання повертались до суду як невручені з відміткою відділення поштового зв`язку: "адресат відсутній за вказаною адресою". Додатково відповідач ОСОБА_2 про час та місце розгляду справи був повідомлений відповідно до вимог ЦПК України, шляхом розміщення оголошення про його виклик на офіційному сайті Судової влади.

Представник третьої особи Тростянецького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області в судове засідання не прибув, через канцелярію суду надано заяву начальника відділу Ірини Чернієнко в якій просить слухання справи проводити без участі представника відділу, повідомила, що заперечень щодо визнання батьківства за заявою ОСОБА_1 не мають. За таких обставин та за відсутності заперечень позивача, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Заочним рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 14 березня 2024 року ухвалено позов задовольнити повністю.

Ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 11 липня 2024 року постановлено поновити відповідачу ОСОБА_2 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення; заяву відповідача ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення у справі №147/828/23- задовольнити; заочне рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 14 березня 2024 року у справі №147/828/23 - скасувати; зобов`язати Тростянецький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) анулювати зміни до актового запису №24 складеного 07 липня 2010 року Ободівською сільською радою Тростянецького району Вінницької області про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внесені відповідно до рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 14 березня 2024 року у справі №147/828/23; зобов`язати Тростянецький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) анулювати зміни до актового запису №26 складеного 03 грудня 2007 року Виконавчим комітетом Ободівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внесені відповідно до рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 14 березня 2024 року у справі №147/828/23; відкликати виконавчі листи видані Тростянецьким районним судом Вінницької області у цивільній справі №147/828/23; розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження; призначити підготовче засідання про що повідомити учасників справи.

Ухвалою суду від 06 вересня 2024 року постановлено: призначити у справі судово-генетичну (молекулярно-генетичну) експертизу; проведення судово-генетичної (молекулярно-генетичної) експертизи доручити судовим експертам Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України у Вінницькій області, який знаходиться у м. Вінниці по вул. Порика, буд. 8; експерту про дату, час та місце відібрання біологічних зразків повідомити підекспертних осіб; зобов`язати сторони з`явитися за викликом експерта для надання біологічних зразків та всіх інших необхідних даних; витрати на проведення експертизи покласти на ОСОБА_1 та провести їх оплату невідкладно з моменту отримання повідомлення експерта про необхідність оплати експертизи; провадження у цивільній справі - зупинити.

04 грудня 2024 року від Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України у Вінницькій області надійшов висновок експерта №СЕ-19/102-24/19583-БД від 14.11.2024 та матеріали цивільної справи.

Ухвалою суду від 09 грудня 2024 року постановлено: поновити провадження у цивільній справі та призначено підготовче засідання.

29 січня 2025 року від представника відповідача надійшло клопотання про приєднання письмових доказів до справи.

Крім того, 29 січня 2025 року на електронну адресу суду надійшло клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Чопенка Сергія Анатолійовича про призначення повторної судової молекулярно-генетичної експертизи.

Ухвалою суду від 29.01.2025 постановлено: клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Чопенка Сергія Анатолійовича про призначення повторної судової молекулярно-генетичної експертизи - задовольнити; призначити у справі повторну судову молекулярно-генетичну експертизу, провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 13 березня 2025 року задоволено апеляційну скаргу представника позивача - адвоката Зубаня О. О., ухвалу Тростянецького районного суду Вінницької області від 29 січня 2025 року про призначення в справі повторної судової молекулярно-генетичної експертизи скасовано, а справу направлено для продовження її розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 27 березня 2025 року провадження у справі поновлено та призначено підготовче засідання на 17 квітня 2025 року.

15 квітня 2025 року через систему «Електронний суд» надійшло клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Чопенка Сергія Анатолійовича про призначення повторної судової молекулярно-генетичної експертизи.

Ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 17 квітня 2025 року клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Чопенка Сергія Анатолійовича про призначення повторної судової молекулярно-генетичної експертизи - залишити без задоволення.

Підготовче засідання відкладено на 16:00 годину 22 квітня 2025 року.

З урахуванням клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Чопенка С. А. від 18.04.2025, підготовче засідання відкладено на 14:00 годину 06 травня 2025 року.

З урахуванняи клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Чопенка С. А від 05.05.2025, підготовче засідання відкладено на 10:00 годину 28 травня 2025 року, про що повідомлено осіб, які беруть участь у справі.

Ухвалою суду від 28 травня 2025 року постановлено: клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Чопенка Сергія Анатолійовича про відкладення підготовчого засідання - залишити без задоволення; закрити підготовче провадження та призначити до розгляду по суті цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Тростянецький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання батьківства та стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей, на 10 годину 30 хвилин 13 червня 2025 року в приміщенні Тростянецького районного суду Вінницької області (вул. Соборна, 21, селище Тростянець, Гайсинський район, Вінницька область); резервною датою судового засідання визначити 10 годину 00 хвилин 25 червня 2025 року; з`ясування обставин по справі та дослідження доказів здійснювати в загальному порядку, передбаченому ЦПК України; справу розглядати суддею одноособово; клопотання представника відповідача - адвоката Лісуня Михайла Вікторовича про виклик і допит в якості свідка відповідача: ОСОБА_2 - задовольнити; викликати в судове засідання: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , фактична адреса проживання: АДРЕСА_1 , тел.: НОМЕР_1 .

10 червня 2025 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Чопенка С. А. надійшло клопотання про визнання обов`язковою та забезпечення явки в судове засідання у справі №147/823/23 позивача ОСОБА_1 для надання нею особистих пояснень для з`ясування обставин, зазначених у її позові до ОСОБА_2 . У обґрунтування клопотання зазначає, що зі змісту позовної заяви випливає, що у позивачки були тривалі близькі стосунки із відповідачем ОСОБА_2 , зокрема, що вони спільно проживали з 2007 по 2011 (тобто впродовж 4-х років), у цей період в них народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , біологічним батьком яких є ОСОБА_2 . Однак на підтвердження факту і обставин спільного проживання сторін у справі однією сім`єю впродовж 4-х років (з 2007 по 2011 рік) жодних відомостей у позові не вказано та відповідних доказів на їх підтвердження позивачка суду не надала. Водночас такі твердження позивачки відповідачем заперечується (не визнаються). Наявнимим у паспорті позивачки ОСОБА_1 відомостями підтверджується, що з 12.01.2006 по 03.03.2011 (тобто коли народилися діти у 2007 році та у 2010 році) насправді вона проживала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8 , про що в позові замовчено. Відповідач ОСОБА_2 з 24.02.2002 проживав у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_14 , який було розірвано на підставі рішення Чечельницького районного суду Вінницької області від 10.03.2016. У заяві зазначено також про те, що наявний у справі висновок експерта від 14.11.2024 у сторони відповідача викликає сумнів у його достовірності, як доказу у справі. Представник відповідача зазначає, що це клопотання мав намір подати на підготовчому засіданні 28.05.2025, однак не зміг його реалізувати у зв`язку з його зайнятістю в іншій справі.

Ухвалою суду від 13 червня 2025 року постановлено клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Чопенка Сергія Анатолійовича про визнання обов`язковою та забезпечення явки в судове засідання у справі №147/823/23 позивача ОСОБА_1 для надання нею особистих пояснень для з`ясування обставин, зазначених у її позові до ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

З урахуванням заяви представника відповідача - адвоката Чопенка С. А., чергове судове засідання у справі відкладено на 26.08.2025.

З урахуванням клопотання представників сторони відповідача для надання часу для підготовки до судових дебатів, у судовому засіданні 26.08.2025 оголошено перерву до 16:00 години 10.09.2025.

Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Бодачевський Р. В. в судове засідання не прибули, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлені в порядку передбаченому ЦПК України.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Зубань О. О. зазначив, що у нього повноваження не обмежені довірителем, а позивач не заперечує щодо розгляду справи за наявності лише одного представника. Висловився, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити. Представник позивача зазначив, що враховуючи докази, а також висновок ДНК - експертизи, вимоги позивача є обгрунтованими, інших висновків або тверджень, що ставлять під сумнів висновок експерта, матеріали справи не містять. Зразки відібрано правильно, це підтверджує те, що відповідач є батьком дітей. Доказів того, що на утриманні відповідача є його інші діти, або ж те, що стан здоров`я перешкоджає його працездатності, або ж доказів перебування на утриманні відповідача непрацездатних батьків матеріали справи не містять, тому просить позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлений в порядку передбаченому ЦПК України. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи чи іншого змісту від нього не надходило.

Відповідно до п.3 ч.8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження.

У Постанові Верховного Суду від 25.03.2025 у справі №706/208/15-ц (61-11296св23) зазначено, що довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку з «відсутністю за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20 грудня 2023 року у справі №725/7357/21, від 29 січня 2025 року у справі №752/5046/22, 05 лютого 2025 року у справі №128/240/20 (провадження №61-10183св24).

Представники відповідача - адвокати Лісунь М. В. та Чопенко С. А. в судовому засіданні категорично заперечували проти задоволення позовних вимог, посилаючись на обставини вказані у відзиві. Додатково зазначили, що позовні вимоги не змінювались з первісного подання, у позові зазначено про близькі стосунки сторін впродовж 2007 - 2011 років, однак жодних доказів на підтвердження цих обставин позивачем не надано, та не здобуто під час розгляду справи. І позивачка і відповідач у період вказаний, як спільне проживання перебували у зареєстрованих шлюбах з іншими особами. На час народження дітей, позивач проживала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8 , а тому з урахуванням положень ст. 122 СК України саме він є батьком дітей. Щодо рішення суду, яким було вирішено позов ОСОБА_8 про оскарження батьківства, зазначають, що ОСОБА_1 позов було визнано, що і стало підставою для задоволення позову, натомість експертиза щодо кровної спорідненості ОСОБА_8 з дітьми ОСОБА_17 та ОСОБА_4 не проводилася. Їхній довіритель з 2018 року проживає у зареєстрованому шлюбі від якого мають сина, а також на утриманні сім`ї є ще дитина дружини їхнього довірителя ОСОБА_2 . Щодо висновку експертизи від 14.11.2024 представники вважають його неналежним та недопустимим доказом, адже під час його проведення порушено ряд вимог чинного законодавства, а також він має багато протиріч. Під час дослідження відеозапису доданого до висновку, як відібрання зразків у підекспертних осіб випливає, що він не містить звукового супроводу, знятий на незрозумілий технічний пристрій, який нагадує камеру спостереження за приміщенням, а не фіксації факту відібрання зразків букального епітелію у підекспертних осіб. Зразки відбиралися не одночасно, а по черзі спочатку мати з дітьми, а потім у їхнього довірителя. В той же час акт складений лише один, а не по кожному, більше того час зазначений у акті, як відібрання зразків не збігається з фактичним часом зафіксованим на відео. Також відеозапис не безперервний, а складається з 7 фрагментів. У випадку проведення експертизи за ухвалою суду мав би складатися Протокол відібрання зразків, а не акт, який складається у разі самостійного звернення осіб із проханням провести експертизу. У висновку експерта зазначено, що проводилися порівняння зразка букального епітелію ОСОБА_18 зі зразками крові ОСОБА_2 , в той час як кров у їхнього довірителя не відбиралася. Також зазначають про те, що судом не надавалася згода на знищення зразків чи їхню зміну. Не надано доказів на підтвердження того, як упаковувалися відібрані зразки у підекспертних осіб, які засоби використовувались при їхньому запаковуванні, чим підтверджується цілісність таких зразків. Наголошують на тому, що сторона позивача не скористалася правом на виклик і допит експерта для надання пояснень щодо висновку експерта, і задля з`ясування розбіжностей та протиріч, які містяться у висновку. Окрім сумнівного висновку, позивач не надає жодних інших доказів на підтвердження своїх вимог, в той час, як доказування покладено саме на позивача у таких справах. Щодо вимоги про зміну записів про народження дітей зазначають, що вони необгрунтовані та заявивши позовні вимоги позивачка перевищила свої повноваження, як законний представник неповнолітніх дітей, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. Вимога щодо стягнення аліментів є похідною, яку представники відповідача не визнають та зазначають, що на утриманні їхнього довірителя перебуває син та дочка його дружини. Просили відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Представник третьої особи Тростянецького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області в судове засідання не прибув, до суду надано заяву начальника відділу Ірини Чернієнко в якій просить слухання справи проводити без участі представника відділу, повідомила, що заперечень щодо визнання батьківства за заявою ОСОБА_1 не мають.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Заслухавши представника позивача на підтримання позовних вимог, представників відповідача на заперечення проти задоволення позову, дослідивши зібрані у справі докази, суд дійшов такого висновку.

Питання реєстрації народження та визначення походження дитини регулюються ЦК України та СК України, Правилами реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_8 у селі Ободівка Гайсинського (раніше Тростянецького) району Вінницької області народила дочку ОСОБА_3 (т. 1, а.с. 14). Дитина була зареєстрована в органах РАЦС на підставі ч. 1 ст. 135 СК України за вказівкою матері, що підтверджується витягом №00026776581 з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 СК України, що сформований 23 червня 2020 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Тростянецькому та Чечельницькому районах Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (т. 1, а.с. 13).

ОСОБА_4 , народився ІНФОРМАЦІЯ_4 . Відповідно до свідоцтва про народження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьком записаний « ОСОБА_8 », а матір`ю - ОСОБА_1 , про що в Книзі реєстрації народжень ІНФОРМАЦІЯ_9 складено актовий запис за №24 (т. 1, а.с. 15). Відповідно до витягу №00026779090 з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 СК України, що сформований 23 червня 2020 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Тростянецькому та Чечельницькому районах Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) батьком ОСОБА_4 , вказано ОСОБА_8 , відомості про батька записані відповідно до ч.1 ст.135 СК України (т.1, а.с. 12).

Відповідно до висновку експерта №СЕ-19/102-24/19583-БД від 14.11.2024 (т. 2, а.с. 109-130) випливає, що 1) ОСОБА_2 (об`єкт №2), ймовірно, є біологічним батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (об`єкт №3). Ймовірність даної події складає 99,99999999; 2) ОСОБА_2 (об`єкт №2), ймовірно, є біологічним батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (об`єкт №4). Ймовірність даної події складає 99,99999999%.

Відповідно до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановлену цим кодексом звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї (далі - Конвенція), згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини (стаття 10 ЦПК України).

Для приватного права апріорі властивою є така засада як розумність.

Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц (провадження № 61-28728сво18), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19 (провадження № 61-7013св20)).

У пунктах 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У рішенні від 07 грудня 2006 року в справі «Хант проти України», заява №31111/04, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага та, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).

Згідно зі статтею 52 Конституції України діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним. Ніяких моральних та правових обмежень будь-які діти не знають. Права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому державними органами реєстрації актів цивільного стану в установленому законом порядку.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17).

За вимогами статті 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Статтею 122 СК України визначено походження дитини від матері та батька, які перебувають у шлюбі між собою та передбачено, що дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя.

Походження дитини від подружжя визначається на підставі свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини (частина перша статті 122 СК).

Відповідно до ст. 125 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини, за рішенням суду.

За положеннями ч. 1 ст. 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено ст. 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Водночас позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до ч.1 ст.135 цього Кодексу.

Так, частиною 1 ст. 135 СК України передбачено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень проводиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

У свідоцтві про народження ОСОБА_3 матір`ю дитини вказана ОСОБА_1 . У свідоцтві про народження ОСОБА_4 матір`ю дитини вказана ОСОБА_1 .

Оскільки на час народження дочки і сина їхня мати у шлюбі не перебувала, відомості про батька в актовому записі про народження записані відповідно до вимог ч. 1 ст. 135 СК України за вказівкою матері.

Звернувшись до суду з позовом, ОСОБА_1 вказувала на те, що відповідач ОСОБА_2 є батьком її дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , однак він відмовився подати в органи реєстрації актів цивільного стану заяву про реєстрацію батьківства та цього факту не визнає.

Визнання батьківства за рішенням суду регулюється статтею 128 СК України.

Згідно зі статтею 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено ст. 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першоїстатті 135 цього Кодексу.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» визначено, що справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні, у таких справах позови осіб, зазначених у ч. 3 ст. 128 СК приймаються до судового розгляду, якщо, зокрема дитина народжена матір`ю, яка не перебуває у шлюбі, немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду і запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень учинено за прізвищем матері, а ім`я та по батькові дитини записано за вказівкою матері.

Відповідно до роз`яснень п. 9 вказаної вище Постанови, рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Визнання батьківства за рішенням суду, розглядається як засіб захисту прав дитини, тобто міра, спрямована на відновлення, визнання порушених або оспорених прав дитини.

У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" роз`яснено судам, що в судовому порядку батьківство може бути оспорено як у випадках, коли в Книзі реєстрації народжень батьками дитини записано осіб, які перебували у шлюбі між собою (статті 122, 124 СК України), так і тоді, коли при реєстрації народження дитини її батьком на підставі спільної заяви батьків або заяви чоловіка, який визнавав себе батьком, записано особу, яка не перебувала у шлюбі з матір`ю дитини (статті 126, 127 СК України).

Передумовою звернення до суду в таких справах є наявність кровного споріднення між особою, яка вважає себе батьком, і дитиною.

У рішенні Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) на підставі його практики вказав, що в подібних справах має враховуватися справедливий баланс між відповідними конкуруючими інтересами. Усі рішення щодо найкращих інтересів дитини повинні мати надзвичайне значення (§ 23 рішення). ЄСПЛ звернув увагу, що стосовно спорів про батьківство, ініційованих ймовірними біологічними батьками, незважаючи на надану національним органам влади свободу розсуду в цій сфері, біологічний батько не повинен повністю виключатись з життя своєї дитини, якщо тільки цього не вимагають відповідні причини щодо захисту найкращих інтересів дитини (рішення від 22 березня 2012 року у справі «Каутзор проти Німеччини» ("Kautzor v. Germany"), та від 22 березня 2012 року у справі «Аренс проти Німеччини» ("Ahrens v. Germany")).

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №591/6441/14-ц (провадження № 61-6030св18).

Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі ч. 2 ст. 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Згідно із ч. 1 ст. 138 СК України, жінка, яка народила дитину у шлюбі, має право оспорити батьківство свого чоловіка, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька дитини з актового запису про народження дитини.

За змістом ч. 3 ст. 12 ЦПК України, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із ч. 4 та п.п. 3-5 ч. 5 статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У ч. 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25 серпня 2021 року в справі № 478/690/18.

Отже, підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

При проведенні експертних досліджень застосовуються Методичні рекомендації «Використання ДНК аналізу у судово-медичних експертизах речових доказів та експертизах спірного батьківства (материнства, підміни дітей)», які розроблені фахівцями Національної бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров`я України. Згідно із пунктом 3 Методичних рекомендацій батьківство вважається доведеним, якщо його ймовірність складає не менше 99,99%.

Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що наразі ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (див. наприклад рішення ЄСПЛ у справі «Kalacheva v. russian federation» №3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).

Аналіз рішень ЄСПЛ та норм цивільного законодавства дає підстави для висновку, що суд не може допускати свавільного втручання у право дитини на повагу до приватного життя шляхом безпідставних (довільних) змін відомостей про її батьків. Беззаперечним доказом для визнання чи спростування батьківства у судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

Верховний Суд у постановах від 31 січня 2024 року у справі №752/13549/22, від 13 вересня 2023 року у справі №552/4291/22 виснував, що висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є достатньою підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК- тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердження або спростування факту батьківства.

Правовий висновок щодо того, що доказова цінність ДНК-тесту суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства, викладено у постановах Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі №478/690/18 (провадження №61-18333св19); від 09 вересня 2020 року у справі №277/836/16-ц (провадження №61-48029св18); від 13 вересня 2023 року у справі №552/4291/22 (провадження №61-6451св23);від 31 січня 2024 року у справі №752/13549/22 (провадження №61-10510св23), від 12 березня 2025 року у справі №146/1162/23 (провадження №61-14956св24).

Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства (постанова Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі №444/526/18, провадження №61-7126св22).

Враховуючи обставини справи, чутливість правовідносин, в яких виник спір, встановлення факту кровного споріднення між батьком і дитиною не може вважатися об`єктивним за відсутності висновку судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи (постанова Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 757/26284/14-ц, провадження № 61-2871св19).

Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини 2 статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

У справі «Йевремович проти Сербії» ЄСПЛ зазначив, що відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод під час розгляду скарги про встановлення батьківства суди мають приділяти особливу увагу інтересам конкретної дитини («Jevremovic v. Serbia», заява № 3150/05, пункт 109, рішення ЄСПЛ від 17 травня 2007 року).

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Ухвалюючи рішення в справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

Згідно із ч.ч.1-7 ст.102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Відповідно до Закону України «Про судову експертизу» судово-експертну діяльність в Україні здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.

Виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов`язана із проведенням судово-медичних і судово-психіатричних експертиз (частини перша та третя статті 7 Закону).

Статтею 9 Закону України «Про судову експертизу» передбачено, що особа або орган, які призначають або замовляють судову експертизу, можуть доручити її проведення тим судовим експертам, яких внесено до державного Реєстру атестованих судових експертів, або іншим фахівцям з відповідних галузей знань, якщо інше не встановлено законом (частина друга статті 9 Закону).

Як зазначалось вище, у ході розгляду справи ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 06.09.2024 у справі призначено судово-медичну молекулярно-генетичну експертизу для з`ясування чи є кровне споріднення між неповнолітньою ОСОБА_3 , малолітнім ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_2 , проведення якої доручено експертам Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України у Вінницькій області (т.2, а.с. 71-73).

Висновок експерта №СЕ-19/102-24/19583-БД від 14.11.2024 містить відомості про імовірність батьківства ОСОБА_2 відносно дитини ОСОБА_3 та дитини ОСОБА_4 : 99,9999999%.

Оскільки аналіз ДНК на батьківство, від 14.11.2024 №СЕ-19/102-24/19583-БД, який проведено старшим судовим експертом сектору обліку генетичних ознак людини відділу біологічних досліджень та обліку Вінницького НДЕКЦ МВС України Назаровим С. Д., який має вищу медичну освіту, кваліфікацію судового експерта з правом проведення судових біологічних експертиз за експертною спеціальністю 9.5 «Молекулярно-генетичні дослідження» (свідоцтво №17116, видане ЕКК МВС України 19.09.2019, підвищення кваліфікації за рішенням ЕКК МВС України 17.09.2021), стаж експертної роботи з 2018 року, експерт повідомлений про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК України за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених обов`язків, цей висновок може визнаватися письмовим доказом та може підтверджувати походження ОСОБА_3 , 2007 року народження та ОСОБА_4 , 2010 рпоку народження, від ОСОБА_2 .

Вказаний висновок експерта є обґрунтованим, не суперечить іншим матеріалам справи та не викликає сумнівів в його правильності.

Посилання сторони відповідача щодо процесуальних порушень під час призначення і проведення експертизи, зокрема, відсутності дозволу на повне або часткове знищення зразків, на відібрання зразків експертом Назаровим С. Д. та ОСОБА_19 , відсутність посилань на засоби за допомогою яких опечатувалися відібрані зразки, складення одного Акту відібрання зразків, а не декількох, складення Акту відібрання зразків, а не Протоколу, тоді як експертиза призначена ухвалою суду, вимагає складення саме Протоколу відібрання зразків, посилання у висновку (стор. 5) на те, що всі алелі ДНК-профілю зразка букального епітелію ОСОБА_4 (об`єкт №4), які не збігаються з алелями ДНК-профілю зразка букального епітелію ОСОБА_1 (об`єкт №1), збігаються з алелями ДНК-профілю зразка крові ОСОБА_2 (об`єкт №2) тощо, висновку експерта не спростовують та не дають підстав для обґрунтованих сумнівів у його правильності. Власне, як випливає зі змісту висновку на експертизу надано: 1. Зразки букального епітелію ОСОБА_1 ; 2. Зразки букального епітелію ОСОБА_2 ; 3. Зразки букального епітелію ОСОБА_3 ; 4. Зразки букального епітелію ОСОБА_4. Про наявність саме зразків букального епітелію під експертних осіб зазначено у тексті висновку, а також випливає із додатків до висновку, в тому числі і відеозаписом відібрання зразків, з якого чітко випливає, що у підекспертних осіб відбиралися зразки букального епітелію, а не крові. Заперечуючи правильність відібрання зразків у підекспертних осіб, а також не безперервність відеозапису, відсутність звуку та не одночасне відібрання зразків, як і невідповідність часу зазначеного на відео та зазначеного в акті, тощо представниками відповідача не зазначено жодного нормативно-правового акту чи підзаконного акту, який би містив вимоги до здійснення такого відеозапису. Доказів того, що зазначені представниками відповідача обставини мали значення для висновку експерту суду не надано.

До того ж, суду не надано доказів внесення відомостей до ЄДРСР, за заявою ОСОБА_2 та/або його представників, які вважають вказаний висновок експерта завідомо неправдивим. Також доказів звернення стороною відповідача до правоохоронних органів, та відкриття за результатами такого звернення кримінального провадження суду не надано протягом розгляду справи, хоча з часу надання висновку 14.11.2024 до часу ухвалення рішення 10.09.2025 пройшло достатньо часу для можливості реалізувати стороною у справі своїх процесуальних прав, зважаючи на незмінну позицію сторони відповідача щодо неправомірності та протиріч у висновку експерта.

Отже, щодо питання батьківства ОСОБА_2 стосовно дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проведено експертизу експертною установою, та її висновок підтверджує ймовірності батьківства відповідача по справі.

Заперечуючи факт батьківства відповідача, під час розгляду справи у суді сторона відповідача скористалися своїм правом щодо призначення повторної експертизи для підтвердження або спростування кровного споріднення дітей із відповідачем.

Як зазначалось вище, ухвалою суду від 29.01.2025 постановлено: клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Чопенка Сергія Анатолійовича про призначення повторної судової молекулярно-генетичної експертизи - задовольнити; призначити у справі повторну судову молекулярно-генетичну експертизу, провадження у справі зупинено на час проведення експертизи. Однак, постановою Вінницького апеляційного суду від 13 березня 2025 року задоволено апеляційну скаргу представника позивача - адвоката Зубаня О. О., ухвалу Тростянецького районного суду Вінницької області від 29 січня 2025 року про призначення в справі повторної судової молекулярно-генетичної експертизи скасовано, а справу направлено для продовження її розгляду до суду першої інстанції.

Зі змісту постанови апеляційної інстанції випливає, що положеннями статті 113 ЦПК України передбачено, що якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам). Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам). Первинною є експертиза, при проведенні якої об`єкт досліджується вперше. Повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов`язані з його недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Висновок визнається неповним, коли експерт не дав вичерпних відповідей на порушені перед ним питання, у зв`язку з чим суд має обговорити питання про призначення додаткової або повторної експертизи залежно від обставин справи. Таким чином, процесуальним законом передбачено дві підстави для призначення судом повторної експертизи, а саме: у випадку, якщо висновок експерта висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності. Отже, проведення повторної експертизи можливе у випадку, коли: 1) висновок експерта недостатньо обґрунтований; 2) висновок експерта суперечить іншим матеріалам справи. Повторна експертиза за клопотанням сторони може призначатися судом не в будь-якому випадку, коли сторона буде вважати це необхідним, а лише за наявності передбачених законом умов, із яких формується предмет дослідження судом при розгляді клопотання про призначення експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення. Недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 08 листопада 2018 року справі № 910/14672/17, від 24 квітня 2018 року у справі № 910/9394/17 та від 26 жовтня 2018 року у справі № 910/9971/17. Суд не проаналізував наведені відповідачем у клопотанні мотиви того, в чому саме полягають його сумніви у правильності висновку експерта №СЕ-19/102-24/19583-БД від 14.11.2024 за результатами уже проведеної молекулярно-генетичної експертизи в справі та чому суд із ними погодився, у зв`язку з чим клопотання задовольнив необґрунтовано, призначивши повторну молекулярно-генетичну експертизу. Колегія суддів відзначає про те, що наявність в матеріалах справи висновку молекулярно-генетичної експертизи, результат якої не влаштовує відповідача, згідно з законом не є підставою для призначення ще однієї, повторної експертизи. Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 110 ЦПК України). У даній справі, молекулярно-генетична експертиза проведена атестованим судовим експертом, який має відповідну освіту, необхідну для проведення такого виду експертиз. Заявлене позивачем клопотання про призначення повторної молекулярно-генетичної експертизи не містить належних доводів щодо неповноти, неясності чи необґрунтованості висновку молекулярно-генетичної експертизи №СЕ-19/102-24/19583-БД від 14.11.2024. Отже, відповідач не навів ,а суд не оцінив підстав, які б породжували у нього обгрунтовані сумніви у правильності та обґрунтованості раніше здійсненого висновку експерта чи суперечності його іншим матеріалам справи, а також, всупереч положенням ч.1 ст. 104 ,ч.2 ст.113 ЦПК України, не зазначив обставин, які викликали б сумніви у правильності існуючого висновку молекулярно-генетичної експертизи. Обґрунтованих мотивів стосовно повторного проведення у справі молекулярно-генетичної експертизи у зв`язку з істотним порушенням процесуальних норм, які регулюють порядок призначення і проведення судової експертизи, що була призначена та проведена в обраній сторонами експертній державній установі, оскаржувана ухвала не містить. Належні докази того, що висновок експерта є неповним, неясним, неправильним або недостатньо обґрунтованим відсутні, а тому висновок суду першої інстанції про призначення повторної експертизи у справі є таким, що не відповідає закону. Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суд, не встановивши всіх обставини щодо експертизи, не дослідивши форму і зміст наявного висновку експерта, дійшов необґрунтованого висновку про наявність передбачених законом підстав для призначення повторної судової молекулярно-генетичної експертизи. ЄСПЛ наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).

Стороною відповдіча було заявлено вдруге клопотання про призначення повторної експертизи, яке залишене без задоволення ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області постановленою 17.04.2025.

Відповідачем не надано суду будь-яких звітів, висновків експерта, перевірку батьківства між ОСОБА_2 , який не вважає себе батьком та дітьми ОСОБА_3 , 2007 року народження та ОСОБА_4 , 2010 року народження.

Окрім цього, будь-яких доказів, які б підтверджували відсутність кровного споріднення у дітей з ОСОБА_2 сторонами не надано.

Посилання сторони відповідача на те, що ДНК-експертиза не має переваги над іншими доказами, які позивачем не надані, а в українському національному законодавстві є чіткі та однозначні правила оцінювання доказів, які утворюють процедуру визнання батьківства, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, суд відхиляє, адже правовий висновок щодо того, що доказова цінність ДНК-тесту суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства, відповідає практиці ЄСПЛ та Верховного Суду; його застосування у судовій практиці є усталеним.

Доводи сторони відповідача щодо того, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження факту спільного проживання сторін впродовж чотирьох років з 2007 року по 2011 рік, а також те, що сторони у цей час перебували у зареєстрованих шлюбах з іншими особами, і як наслідок виключається можливість народження у сторін двох дітей у 2007 та 2020 роках, є необґрунтованими, адже предметом розгляду цієї справи є насамперед визначення кровної спорідненості ОСОБА_2 з дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , перед судом не заявлено вимогу встановлення факту спільного проживання без реєстрації шлюбу, тощо, де важливими для доказування мали б значення докази, у який період сторони спільно проживали, чи вели спільний бюджет, чи мали взаємні права та обов`язки, чи проводили спільно дозвілля тощо. Надані позивачкою докази, не дають підстав для категоричного висновку про батьківство відповідача, однак висновок експерта не суперечить іншим доказам у справі, і підтверджує ймовірність батьківства відповідача з дітьми на 99,99999999%.

Стосовно необізнаності позивача з анкетними даними відповідача, суд зазначає, що саме ці обставини слугували підставою для поновлення відповідачу строку для оскарження заочного рішення та подальшого його скасування, а тому доводи сторони відповідача про неналежного відповідача суд вважає безпідставними.

Щодо посилань представників відповідача на те, що ймовірним батьком дітей - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є ОСОБА_8 , з яким позивачка перебувала у зареєстрованому шлюбі, і пред`явленим ОСОБА_8 позов про оскарження батьківства визнано ОСОБА_1 без проведення ДНК-експертизи, суд зазначає таке.

Як встановлено з матеріалів справи, які надані сторнами, відомості про народження дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зазначені на підставі ч. 1 ст. 135 СК України, у даному випадку доказів на підтвердження того, що відомості про батька дітей зазначені на підставі ст. 126 СК України суду не надано.

Щодо посилань представників відповідача на те, що звернення позивача з вимогою про зміну прізвища обох дітей та по батькові ОСОБА_4 свідчить про перевищення її повноважень, адже на час звернення з позовом до суду дітям виповнилось по 7 років, суд вважає їх необґрунтованими.

З урахуванням предмету спору у цій справі, закон не передбачає з`ясування думки дитини щодо встановлення стосовно неї батьківства і як наслідок пов`язані з цим фактом вимоги щодо зміни прізвища та/або по батькові не порушують інтересів дітей.

В судове засідання сторони не з`явились, пояснень не надали. Представники відповідача не наполягали на допиті їхнього довірителя ОСОБА_2 у якості свідка, хоча судом задоволено таку заяву представника відповідача.

Будь-яких клопотань про витребування доказів, допит свідків, тощо сторони не заявляли. Як і не заявляли клопотання про виклик експерта ОСОБА_20 для надання пояснень щодо висновку від 14.11.2024, хоча судом з урахуванням позиції сторони відповідача, з`ясовувалася необхідність виклику та допиту експерта.

Отже доводи відповідача про те, що він не є біологічним батьком дитини спростовуються висновком експерта.

Спір у цій справі не відноситься до категорії справ, де суд зобов`язаний за власною ініціативою збирати докази та викликати експерта, адже це суперечило б принципу диспозитивності. Саме такої позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2025 року у справі № 404/6710/21.

За наведених обставин, наявні підстави для задоволення вимог про визнання батьківства.

Відповідно до п.1.5 розділу I Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та припинення їхньої дії, затверджених наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 №96/5, якщо підставою для внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та припинення їхньої дії (скасування) є рішення суду або якщо певне рішення суду є необхідним для внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та припинення їхньої дії (скасування), внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та припинення їхньої дії (скасування) за зверненням заявника проводиться виключно на підставі примірника рішення суду в електронній формі, отриманого у результаті інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром судових рішень та Державним реєстром актів цивільного стану громадян, що здійснюється інформаційно-комунікаційними засобами в електронній формі у порядку, встановленому Державною судовою адміністрацією України спільно з Міністерством юстиції України.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги про визнання батьківства, наявні правові підстави для задоволення позовної вимоги про внесення змін до актового запису про народження дітей даних про батька, які є похідними.

Пунктами 2.13, 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства Юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5 встановлено, що підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є: рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.

Відповідно до ст. 134 Сімейного Кодексу України на підставі заяви осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

З урахуванням приписів статті 134 Сімейного Кодексу України та Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5, з урахуванням того, що ОСОБА_2 є біологічним батьком ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , суд вважає за необхідне з урахуванням вимог позову, Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, щодо ОСОБА_3 внести до актового запису №26 складеного 03 грудня 2007 року Виконавчим комітетом Ободівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області наступні зміни: в графі "відомості про батька" зазначити " ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , громадянина України", змінити прізвище дитини з " ОСОБА_5 " на " ІНФОРМАЦІЯ_14 " відомості про ім`я та по батькові залишити без змін; щодо ОСОБА_4 внести до актового запису №24 складеного 07 липня 2010 року Ободівською сільською радою Тростянецького району Вінницької області наступні зміни: в графі "відомості про батька" зазначити " ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , громадянина України", змінити прізвище дитини з " ІНФОРМАЦІЯ_14 " на " ІНФОРМАЦІЯ_14 " та змінити по батькові дитини з " ІНФОРМАЦІЯ_14 " на " ІНФОРМАЦІЯ_14 " відомості про ім`я залишити без змін.

Щодо вимоги про стягнення аліментів.

Як встановлено судом, на даний час неповнолітні ОСОБА_3 , 2007 року народження, та ОСОБА_4 , 2010 року народження, мешкають з матір`ю позивачем ОСОБА_1 та перебувають на її утриманні, доказів зворотнього суду не надано.

Угоди про добровільну сплату аліментів між сторонами у справі не досягнуто. За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дітей той із них, з ким вони проживають, вправі звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів.

Згідно із ч. 1 ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Ч. 1 ст. 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

ОСОБА_2 є чоловіком працездатного віку, суду надано відомості, що на час розгляду справи у нього є неповнолітній син ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_11 (т. 3 а.с. 30), доказів того, що дочка його дружини ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , перебуває на його утриманні суду не надано, як і не надано доказів, що її біологічний батько не забезпечує дочку матеріально. Діти сторін ОСОБА_3 та ОСОБА_4 мають рівні права у їхньому забезпеченні, як мамою так і татом. Відповідачем не наведено доказів на підтвердження того, що на його утриманні перебувають непрацездатні батьки.

За приписами ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Враховуючи обставини, викладені у ч. 1 ст. 182 СК України, виходячи з принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, суд дійшов висновку про те, що розмір аліментів, які підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі однієї третини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення від дня пред`явлення позову до досягнення повноліття. На думку суду, саме такий розмір щомісячного грошового забезпечення з урахуванням грошового забезпечення, яке повинна надавати на утримання дітей їхня мати ОСОБА_1 , є необхідним та достатнім для забезпечення потреб дітей, їхнього фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.

Доводи сторони відповідача про те, що у прохальній вимозі позивачка не вказала періодичність стягнення не заслуговують на увагу, та не можуть вважатися підставою для відмови в задоволенні позову в цій частині.

Відповідно до норми ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Позов позивачем ОСОБА_1 пред`явлено 27 червня 2023 року, тому аліменти суд присуджує саме з цього дня.

Таким чином, беручи до уваги усе вище викладене, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч.1, ч. 2 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно із ч.1 п.3 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються: позивачі за подання позовів про стягнення аліментів.

Відповідно до ч.1, ч. 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.

Отже, з відповідача на користь держави мають бути стягнуті судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із положеннями п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення про стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Зважаючи на вищенаведене, відповідно до статтей 126, 128, 130, 135, 180, 182, 183, 191, 199, 201 Сімейного кодексу України, та керуючись статтями 2-5,10-13,19,81-82, 89, 200, 206, 258-259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Тростянецький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання батьківства та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини - задовольнити.

Визнати батьківство ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , українця, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживає за адресою АДРЕСА_1 , відносно малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та внести до актового запису №24 складеного 07 липня 2010 року Ободівською сільською радою Тростянецького району Вінницької області наступні зміни: в графі "відомості про батька" зазначити " ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , громадянина України", змінити прізвище дитини з " ІНФОРМАЦІЯ_14 " на " ІНФОРМАЦІЯ_14 " та змінити по батькові дитини з " ІНФОРМАЦІЯ_14 " на " ІНФОРМАЦІЯ_14 " відомості про ім`я залишити без змін.

Визнати батьківство ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , українця, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживає за адресою АДРЕСА_1 , відносно неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та внести до актового запису №26 складеного 03 грудня 2007 року Виконавчим комітетом Ободівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області наступні зміни: в графі "відомості про батька" зазначити " ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , громадянина України", змінити прізвище дитини з " ІНФОРМАЦІЯ_14 " на " ІНФОРМАЦІЯ_14 " відомості про ім`я та по батькові залишити без змін.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 27 червня 2023 року і до досягнення старшою дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) гривень 20 (двадцять) копійок.

Стягнути ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) гривень 20 (двадцять) копійок.

Допустити негайне виконання рішення про стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , РНОКПП - НОМЕР_2 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 ;

відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП - НОМЕР_3 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_5 , фактично проживає за адресою АДРЕСА_6 ;

третя особа, яка незаявляє самостійних вимог на предмет спору - Тростянецький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), код ЄДРПОУ - 42054184, адреса місцезнаходження: вул. Соборна, 90, с-ще Тростянець, Гайсинський район, Вінницька область, 24300.

Повний текст рішення складено 18 вересня 2025 року

Суддя О. Г. Борейко