Ухвала суду № 130285047, 11.09.2025, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

2-з/381/27/25

381/5068/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11вересня 2025року суддя Фастівського міськрайонного суду Київської області Осаулова Н.А., розглянувши матеріали заяви представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: Фастівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), приватний нотаріус Фастівського районного нотаріального округу Київської області Сергеєва Альона Василівна, про встановлення факту батьківства, -

в с т а н о в и в :

У вересні 2025 року до Фастівського міськрайонного суду Київської області надійшла заява представника позивача, де він просив забезпечити позов ОСОБА_2 шляхом заборони приватному нотаріусу Фастівського районного нотаріального округу Київської області Сергеєвій А.В. видавати свідоцтво про право на спадщину після ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , будь-яким спадкоємцям, до набрання рішенням суду про встановлення факту батьківства законної сили.

Заяву про забезпечення позову вмотивовано тим, що предметом позову у даній справі є встановлення юридичного факту, а саме, що ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьком ОСОБА_2 , а також внесення відповідних змін до актового запису про народження. Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина у вигляді житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Для оформлення спадкових прав позивач звернулася до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, але їй було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з тим, що неможливо встановити її родинні зв`язки з померлим. Оскільки з моменту відкриття спадщини пройшло більше 6 місяців, відповідач та/або інші особи, які подали заяви про вступ у спадщину, мають можливість отримати свідоцтва про право власності на спадщину та вчиняти будь-які дії щодо неї відповідно до закону, а отже можуть бути порушені майнові права позивача.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову з наведених у ній підстав, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1, ч.2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Види забезпеченняпозову визначеніположеннями статті150ЦПК Українита доних належать:накладенням арештуна майнота (або)грошові кошти,що належатьабо підлягаютьпередачі абосплаті відповідачевіі знаходятьсяу ньогочи вінших осіб; накладеннямарешту наактиви,які єпредметом спору,чи іншіактиви відповідача,які відповідаютьїх вартості,у справахпро визнаннянеобґрунтованими активівта їхстягнення вдохід держави; забороноювчиняти певнідії; встановленнямобов`язку вчинитипевні дії,у разіякщо спірвиник ізсімейних правовідносин; забороноюіншим особамвчиняти діїщодо предметаспору абоздійснювати платежі,або передаватимайно відповідачевічи виконуватищодо ньогоінші зобов`язання; зупиненнямпродажу арештованогомайна,якщо поданопозов провизнання прававласності наце майноі прозняття знього арешту; зупиненнямстягнення напідставі виконавчогодокумента,який оскаржуєтьсяборжником усудовому порядку; зупиненняммитного оформленнятоварів чипредметів; арештомморського судна,що здійснюєтьсядля забезпеченняморської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше 2-х днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Вимогами статті 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Отже, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Тому при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

У відповідності до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки сторони позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Поняття «законність» у розумінніКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року передбачає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справах «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»).

Про необхідність досягнення справедливого балансу йдеться в ст.1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950року. Баланс не буде забезпечений якщо на особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Інакше кажучи, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти (див. рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При цьому, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

За змістом позовної заяви вбачається, що предметом позовних вимог, за захистом яких позивач звернулась до суду з позовом, є встановлення факту батьківства.

Сторона позивача у заяві просить забезпечити даний позов шляхом заборони видавати свідоцтво про право на спадщину після ОСОБА_4 .

У той же час, заявником не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову за запропонованим способом може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася до суду.

Зокрема, позивач не вказала, яким саме чином запропонований захід забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти дії гарантує виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог про встановлення факту батьківства, оскільки на даний час ОСОБА_2 будь-яких вимог щодо спадкового майна не заявляє.

Безпідставними є твердження сторони позивача про те, що невжиття вказаних видів забезпечення позову ускладнить виконання можливого рішення суду про задоволення позову, оскільки запропоновані заходи забезпечення позову повинні забезпечувати виконання майбутнього рішення саме в тій справі, в якій вони застосовуються, а також ефективний захист та поновлення прав позивача, про захист та поновлення яких позивач звертається до суду саме в даній справі, а не будь-якій іншій.

Так, зокрема, у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16 серпня 2018 у справі №910/1040/18 зазначено, що коли позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема,чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

В даній справі позивач звернулась до суду лише з позовними вимогами немайнового характеру, зокрема, про встановлення факту батьківства спадкодавця відносно неї,якийу даному судовому провадженніне пов`язується з вирішенням питання про долю спадкового майна та/або оспорюванням права відповідача на спадкове майно.

Отже, предметом даного спору є лише встановлення юридичного факту з метою реалізації в майбутньому прав, зокрема, тих, які пов`язані із спадковим майном.

Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України та позиції Європейського суду з прав людини, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів сторони позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовних вимог, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 151 - 153, 209, 210, 293, 294 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: Фастівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), приватний нотаріус Фастівського районного нотаріального округу Київської області Сергеєва Альона Василівна, про встановлення факту батьківства, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду відповідно достатей 354-355 Цивільного процесуального кодексу України.

Суддя: Осаулова Н.А.