Рішення № 130281989, 17.09.2025, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

17 вересня 2025 року м. Рівне№460/9907/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий виклад позицій учасників справи.

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Рівненського окружного адміністративного суду (далі - суд) з вказаним адміністративним позовом (позовною заявою) до Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач), у якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №59523054 від 12 липня 2019 року.

Свій позов позивач обґрунтовує тим, що відповідачем було винесено протиправну постанову, оскільки відповідачем відкрито два виконавчі провадження з єдиного боргу по солідарному стягненню з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 суми боргу, однак розмір виконавчого збору було розраховано лише для позивача, яка була поручителем за зобов`язаннями. Позивач також зазначає, що державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження, однак такий обов`язок державний виконавець порушив та постанову про відкриття виконавчого провадження виніс 12.07.2019, тоді як постанову про стягнення виконавчого збору - 03.07.2019. Окремо позивач зауважує, що не отримував оскаржувану постанову, оскільки остання була скерована на наступну адресу: АДРЕСА_1 , тоді як адресою позивача була і лишається: АДРЕСА_2 . З огляду на вищевикладене, позивач вважає постанову про відкриття виконавчого провадження протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та подав до суду свій відзив на позов, де заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначає, що 04.02.2013 державним виконавцем на підставі заяви стягувача винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №36289650 з примусового виконання виконавчого листа №2-4487 виданого 23.02.2011 Рівненським міським судом Рівненської області, після чого 03.07.2019 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». Зауважує, що внаслідок закінчення виконавчого провадження №36289650 з примусового виконання виконавчого листа №2-4487, було винесено постанову про стягнення виконавчого збору від 03.07.2019 у відповідності до ч. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки у разі, якщо виконавчий збір не стягнуто повністю або частково, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому цим Законом та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (абзаци 12 та 13 пункту 8 розділу ІІІ цієї Інструкції). З огляду на наведене, 12.07.2019 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №59523054 з примусового виконання постанови №б/н, виданої 03.07.2019 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору в сумі 42192,16 грн, тобто у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Відповідач також звертає увагу на те, що постанова про стягнення виконавчого збору від 03.07.2019 та постанова про відкриття виконавчого провадження в межах ВП №59523054 від 12.07.2019 як і всі інші документи наявні в матеріалах виконавчого провадження, були направлені за адресою: АДРЕСА_1 , за вих.№23540, 25712, як зазначено у виконавчому документі. Щодо стягнення у солідарному порядку заборгованості відповідач зазначає, що виконавчий збір із солідарних боржників стягується пропорційно до виконаної кожним боржником частки зобов`язання, водночас виконавець має право звернути стягнення на будь-кого з боржників, а сплачений виконавчий збір може бути предметом регресних вимог між солідарними боржниками. З огляду на вищевказане, відповідач вважає позовні вимоги необгрнутованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Позивач скористався правом на подання відповіді на відзив відповідача та подав до суду свою відповідь на відзив відповідача, у якому позивачем в обґрунтування заперечень на відзив відповідача зазначено про те, що 03.07.2019 відповідачем, в межах виконавчого провадження №52641138, було винесено постанову про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору у сумі 42192,16 грн, яке згідно даних АСВП є завершеним, що свідчить про виконання всіх зобов`язань по виконавчому провадженню іншим солідарним боржником ОСОБА_2 . Позивач вважає, що наявність оскаржуваної постанови від 12.07.2019 №59523054 свідчить про подвійне стягнення з позивача як солідарного боржника виконавчого збору, який був стягнутий в рамках виконавчого провадження №52641138 з ОСОБА_2 . З огляду на вказане, вважає позовні вимоги обґрунтованими та просить суд позов задовольнити в повному обсязі.

2. Заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі.

Позовна заява подана до суду 06.06.2025 у електронній формі із використанням електронного кабінету підсистеми ""Електронний суд" ЄСІТС, надійшла до суду і була зареєстрована в автоматизованій системі діловодства суду 09.06.2025.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2025 визначено суддю Максимчука О.О. головуючим суддею (суддею-доповідачем) з розгляду справи за вказаною позовною заявою.

Ухвалою від 16.06.2025 суд прийняв вказану позовну заяву до розгляду і відкрив провадження в адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати одноособово суддею за правилами загального позовного провадження, судове засідання у справі призначив на 26.06.2025, встановив відповідачу строк подання відзиву на позовну заяву, а також витребував у відповідача належним чином засвідчені копії усіх матеріалів виконавчого провадження №59523054 та усіх наявних документів, які стосуються вказаного виконавчого провадження, в тому числі листування.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву та у строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі, подав 23.06.2025 до суду відзив, у якому відповідач виклав свої заперечення проти позову.

Крім того у строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі, відповідач подав до суду 23.06.2025 витребувані цією ухвалою суду копії матеріалів виконавчого провадження №59523054.

Позивач скористався правом на подання відповіді на відзив відповідача та подав до суду 26.06.2025 свою відповідь на відзив відповідача.

У судове засідання призначене на 26.06.2025 до суду прибули уповноважені представники сторін, занесеною до протоколу судового засідання ухвалою суд відклав розгляд справи до 30.06.2025 у зв`язку із неотриманням відповідачем відповіді на відзив та для надання позивачу можливості подати письмове клопотання про витребування доказів.

Відповідач скористався правом на подання заперечень на відповідь на відзив та подав 27.06.2025 до суду свої заперечення на відповідь на відзив.

Крім того, 27.06.2025 від відповідача до суду надійшло два клопотання про долучення доказів, а від представника позивача до суду надійшло клопотання про витребування доказів.

У судове засідання призначене на 30.06.2025 до суду прибули уповноважені представники сторін. У вказаному судовому засіданні 30.06.2025 занесеними до протоколу судового засідання ухвалами суд задовольнив обидва клопотання відповідача про долучення доказів, а також задовольнив клопотання представника позивача про витребування доказів в в судовому засіданні оголосив перерву до 04.07.2025.

02.07.2025 відповідач на виконання ухвали суду про витребування доказів подав до суду клопотання про долучення доказів, до якого додав копії акта від 27.02.2023 про вилучення виконавчих проваджень для знищення, витягу з акту №2 від 19.10.2023, акта від 24.10.2023 про знищення документів шляхом спалення.

У судове засідання призначене на 04.07.2025 до суду прибули уповноважені представники сторін. У вказаному судовому засіданні занесеними до протоколу судового засідання ухвалами суд задовольнив клопотання відповідача про долучення доказів від 02.07.2025 і за клопотання представника позивача у судовому засіданні оголосив перерву до 11.07.2025 для надання йому можливості подати до суду письмові пояснення.

08.07.2025 позивач через свого представника подав до суду свої додаткові пояснення.

10.07.2025 відповідач через свого представника подав до суду свої письмові заперечення на вказані додаткові пояснення позивача.

11.07.2025 позивач через свого представника подав до суду заяву про зміну предмета позову.

У судове засідання призначене на 11.07.2025 до суду прибули уповноважені представники сторін. У вказаному судовому засіданні занесеними до протоколу судового засідання ухвалами суд долучив до матеріалів справи додаткові пояснення представника позивача від 08.07.2025 та заперечення відповідача від 10.07.2025, а також залишив без руху заяву позивача про зміну предмета позову і в судовому засіданні оголосив перерву до 18.07.2025 для надання представнику позивача можливості усунути недоліки вказаної заяви.

17.07.2025 до суду від представника позивача надійшло клопотання, у якому він просив суд поновити позивачу строк звернення до суду з вимогою про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 03.07.2019.

18.07.2025 відповідач через свого представника подав до суду свої додаткові пояснення у справі, де просив суд відмовити у задоволення вказаного клопотання представника позивача.

У судове засідання призначене на 18.07.2025 до суду прибули уповноважені представники сторін. За клопотанням представника позивача суд занесеною до протоколу судового засідання ухвалою відклав розгляд справи до 25.07.2025 для надання представнику позивача можливості ознайомитися із додатковими поясненнями відповідача від 18.07.2025.

У судове засідання призначене на 25.07.2025 до суду прибули уповноважені представники сторін. У вказаному судовому засіданні занесеними до протоколу судового засідання ухвалами суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку та відмовив у прийнятті заяви про зміну предмета позову, а також перейшов до розгляду справи по суті і після заслуховування вступних слів учасників справи та дослідження усіх наявних у матеріалах справи доказів протокольною ухвалою суд у судовому засіданні оголосив перерву до 01.08.2025.

29.07.2025 представник позивача, а 01.08.2025 представник відповідача до початку судового засідання подали до суду свої заяви про розгляд справи без участі уповноважених представників сторін.

У зв`язку з наведеним ухвалою від 01.08.2025 суд відповідно до приписів частини 4 статті 229 КАС України перейшов до розгляду справи №460/9907/25 в порядку письмового провадження.

3. Встановлені судом обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Заслухавши в судових засіданнях уповноважених представників сторін, розглянувши наявні у справі матеріали, з`ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги і заперечення, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, що враховані судом при вирішення спору по суті.

На виконанні у Відділі державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції перебувало виконавче провадження №36289650 щодо виконання виконавчого листа №2-4487 від 23.02.2011, виданого Рівненським міським судом про стягнення із ОСОБА_2 та ОСОБА_1 солідарно на користь ПАТ "УкрСиббанк" 164120,44 грн заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №11352516000 від 28 травня 2008 року, 1820 грн в рахунок відшкодування судових витрат та 253609,53 грн заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №11352509000 від 28 травня 2008 року та 2371,66 грн заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №11352503000 від 28 травня 2008 року.

04.02.2013 державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції на підставі заяви стягувача винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №36289650 з примусового виконання виконавчого листа №2-4487 виданого 23.02.2011 Рівненським міським судом Рівненської області.

03.07.2019 державним виконавцем у виконавчому провадженні №36289650 винесено постанову (а.с. 40) про стягнення виконавчого збору в розмірі 42192,16 грн з ОСОБА_1 на підставі ст.ст. 3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження», а також винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №36289650 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», про що зазначено в акті №3 про вилучення виконавчих проваджень для знищення від 27.03.2023 (а.с.109-110).

Внаслідок закінчення виконавчого провадження №36289650 з примусового виконання виконавчого листа №2-4487, державним виконавцем Рівненського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Рівненській області 12.07.2019 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №59523054 з примусового виконання постанови державного виконавця від 03.07.2019 про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 42192,16 грн (а.с.42).

Не погоджуючись з оскаржуваною постановою від 12.07.2019, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

4. Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та висновки суду.

Встановивши наведені вище фактичні обставини справи та відповідні їм спірні правовідносини, суд вважає, що до спірних правовідносин за наведених фактичних обставин справи підлягають застосуванню такі норми права і висновки Верховного суду про їх застосування.

Відповідно до норм ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон №1404-VIII в редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, як постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 13 Закону №1404-VIII).

У силу ч.ч. 1, 2 ст. 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) (ч. 4 ст. 27 Закону №1404-VIII).

Відповідно до п. 8 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.

Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження. Про розмір стягнутого виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.

З аналізу наведених законодавчих положень вбачається, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання та є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження, адже одночасно з відкриттям виконавчого провадження, він повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору, що є обов`язком державного виконавця.

При цьому, у разі закінчення виконавчого провадження, зокрема на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону №1404-VIII (фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом), постанова про стягнення виконавчого збору реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню у порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», у тому числі шляхом винесення постанови про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору.

В ході розгляду справи судом встановлено, що внаслідок закінчення виконавчого провадження №36289650 з примусового виконання виконавчого листа №2-4487, виданого Рівненським міським судом 23.02.2011, державним виконавцем 12.07.2019 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №59523054 щодо стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 42192,16 грн за постановою №б/н, виданою 03.07.2019 Рівненським міським ВДВС ГТУЮ у Рівненській області.

Суд зазначає, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Останнє виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, відтак, одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. У іншому випадку, таке питання вирішується в порядку встановленому частиною статті 40 Закону №1404-VІІІ, а саме постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить за умови повернення виконавчого документа або закінчення виконавчого провадження у відповідних випадках.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Тобто, Законом чітко визначений правовий порядок винесення відповідних постанов, зокрема, постанові про стягнення виконавчого збору повинна передувати постанова про повернення виконавчого документа чи закінчення виконавчого провадження. До того ж, постанова про виконавчий збір приймається не пізніше наступного дня з дня закінчення такого провадження. Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 27 квітня 2023 року у справі №640/26475/21.

Матеріалами справи підтверджено, що 03.07.2019 року виконавче провадження №36289650 було закінчено на підставі п. 9 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" та 03.07.2019 державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 42192,16 грн у ВП №36289650.

Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження. Відтак, у випадках передбачених чинним законодавством, після повернення виконавчого документа або закриття виконавчого провадження, якщо виконавчий збір не було стягнуто, відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору є обов`язком, а не правом державного виконавця. Наведений висновок узгоджується із позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 30.06.2021 у справі №460/2478/19, та був підтриманий у постанові Верховного Суду від 24.12.2021 у справі №640/4599/21, а також у постановах від 25.05.2023 у справі №420/1233/19, від 01.08.2024 року у справі №640/11506/21.

В зв`язку із тим, що виконавчий збір не було стягнуто в рамках виконавчого провадження №36289650, 12.07.2019 відповідачем була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №59523054 з примусового виконання постанови №б/н від 03.07.2019 про стягнення виконавчого збору у розмірі 42192,16 грн.

Суд зауважує, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження та ефективним засобом стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно до відкриття виконавчого провадження. Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження. Вказана правова позиція сформована Верховним Судом у постановах від 28 квітня 2020 року у справі №520/9144/18, від 17 вересня 2020 року у справі №640/16620/19, від 26 червня 2020 року у справі №360/3324/19.

Щодо доводів позивача про порушення відповідачем строків винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №59523054 з виконання постанови №б/н, виданої 03.07.2019 Рівненським міським відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, суд зазначає таке.

Постанова про відкриття виконавчого провадження №59523054 винесена 12.07.2019, натомість постанова про стягнення виконавчого збору 03.07.2019.

Водночас відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону №1404-VIII порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.

У спірному випадку має місце лише недотримання строку державним виконавцем щодо відкриття виконавчого провадження по стягненню виконавчого збору після винесення постанови про стягнення виконавчого збору, порушень процедури не встановлено. За таких умов порушення строку не може бути самостійною підставою для скасування оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження. Вказана норма ч. 5 ст. 13 Закону №1404-VIII передбачає за таке порушення строків прийняття рішень відповідальність для державного виконавця, яка визначається у порядку, встановленому законом. Такі висновки суду узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 28.10.2020 у справі №300/1558/20.

Відтак твердження позивача про порушення державним виконавцем строку винесення оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження від 12.07.2019 є необґрунтованим та не свідчить по її протиправність.

Щодо тверджень позивача про неотримання оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження з огляду на невідповідність адреси проживання позивача з адресою, зазначеною в оскаржуваній постанові, суд зазначає таке.

Відповідно ч. 1 ст. 28 Закону №1404-VIII копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням.

Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі.

Як вбачається з постанови про стягнення виконавчого збору від 03.07.2019 у ВП №36289650 винесеної на підставі виконавчого листа №2-4487 від 23.02.2011, виданого Рівненським міським судом, адресою позивача є м. Рівне, вул. Пирогова, 47а, яка збігається з адресою зазначеною в супровідних листах відповідача про направлення позивачу постанов про стягнення виконавчого збору від 03.07.2019 та про відкриття виконавчого провадження від 12.07.2019 у ВП №59523054.

При цьому позивачем не надано та матеріали справи не містять доказів звернення останнього до відповідача із заявою про зміну місця проживання чи перебування, як це передбачено ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження».

Суд також враховує, що відповідачем надано додаткові пояснення щодо направлення оскаржуваної постанови позивачу, зокрема відповідач зазначає, що списки згрупованих поштових відправлень (рекомендованих листів) за 2020 рік, які могли б додатково підтвердити факт направлення постанови про відкриття виконавчого провадження від 12.07.2019 винесеної в межах виконавчого провадження №59523054, були знищені на підставі акту про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду, від 14.10.2022 року, та акту про знищення від 21.10.2022 року №4 (а.с. 72-78).

Отже, суд не вбачає в діях відповідача протиправних дій щодо не надіслання позивачу оскаржуваної постанови від 12.07.2019 та як наслідок визнання її протиправною, з огляду на висновки суду викладені вище в цьому рішенні.

Щодо аргументів позивача про подвійне стягнення відповідачем виконавчого збору, оскільки в межах ВП №52641138 відповідачем винесено постанову про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору у сумі 42192,16 грн, яке згідно даних пошуку АСВП є завершеним, суд виходить з наступних міркувань.

Частиною 2 статті 27 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Як встановлено судом та зазначалось вище в цьому рішенні, на виконанні у Відділі державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції перебувало виконавче провадження №36289650 щодо виконання виконавчого листа №2-4487 від 23.02.2011, виданого Рівненським міським судом про стягнення із ОСОБА_2 та ОСОБА_1 солідарно на користь ПАТ "УкрСиббанк" 164120,44 грн., заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №11352516000 від 28 травня 2008 року., 1820 грн., в рахунок відшкодування судових витрат та 253609,53 грн., заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №11352509000 від 28 травня 2008 року та 2371,66 грн., заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №11352503000 від 28 травня 2008 року.

Тобто загальна сума стягнення у солідарному порядку із боржників становить 421921,63 грн. Оскільки виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, як це передбачено ч. 2 ст. 27 Закону №1404-VIII, відтак сума виконавчого збору становить 42192,16 грн (421921,63*10%), що відповідає сумі, визначеній державним виконавцем у постанові про стягнення виконавчого збору від 03.07.2019 у ВП №36289650, на підставі якої відкрито виконавче провадження №59523054.

В ході розгляду справи відповідач підтвердив зарахування коштів в сумі 1432,95 грн відповідно до даних АСВП по виконанню виконавчого листа №2-4487 від 23.02.2011. У зв`язку з частковим зарахуванням коштів на сплату виконавчого збору, головним державним виконавцем Відділу ДВС у м. Рівному винесено постанову від 09.07.2025 у ВП №59523054 про виправлення помилки у процесуальному документі, зокрема постановлено внести зміни до п. 3 постановляючої частини постанови про відкриття виконавчого провадження №59523054 від 12.07.2019, замінивши суму виконавчого збору з « 42192,16 грн» на 40759,21 грн».

При цьому суд зауважує, що доказів сплати виконавчого збору у сумі 42192,16 грн згідно ВП №52641138 ОСОБА_2 , матеріали справи не містять і позивачем не надано, отже доводи позивача про подвійне стягнення відповідачем виконавчого збору, оскільки в межах ВП №52641138 відповідачем винесено постанову про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору у сумі 42192,16 грн, яке згідно даних пошуку АСВП є завершеним, не знаходять свого підтвердження та суд відхиляє такі як недоведені.

У досліджуваному випадку порушення прав позивача матиме місце тоді, коли державний виконавець фактично стягне із позивача суму коштів, розмір якої не відповідатиме значенню, визначеного в частині 2 статті 27 Закону №1404-VIII, тобто в більшому розмірі ніж 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню або після стягнення такої суми з іншого боржника за солідарними зобов`язаннями. При цьому, немає жодного значення, коли боржником чи державним виконавцем буде здійснено добровільна сплата чи примусове стягнення таких коштів в основному виконавчому провадженні із примусового виконання виконавчого листа, чи в окремому провадженні, в якому вирішуватиметься тільки питання стягнення заборгованості зі сплати виконавчого збору.

З урахуванням наведеного, суд не знайшов підстави вважати, що у спірному випадку, як станом на день винесення оскаржуваної постанови так і ухвалення рішення у цій справі, мало місце фактичного подвійного стягнення виконавчого збору із боржника.

В частині пояснень представника позивача, наданих в судових засіданнях, щодо порушення прав позивача при стягненні із нього всієї суми виконавчого збору при тому, що виконавчий документ сформований за участю інших боржників, відповідальність яких у такому випадку перед стягувачем і державою є солідарною, суд керується такими аргументами.

Питання стягнення виконавчого збору із боржників в солідарному порядку не врегульовано нормами законодавства про виконавче провадження.

За приписами статті 541 Цивільного кодексу України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом. Відповідно до статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Згідно із статтею 544 Цивільного кодексу України боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього. Якщо один із солідарних боржників не сплатив частку, належну солідарному боржникові, який у повному обсязі виконав солідарний обов`язок, несплачене припадає на кожного з решти солідарних боржників у рівній частці.

Отже, суд зазначає, що цивільним законодавством передбачено порядок погашення заборгованості солідарними боржниками. При цьому питання стягнення виконавчого збору з солідарних боржників окремо законодавством не врегульовано.

Разом з тим, аналіз статті 27 Закону №1404-VIII дає підстави для висновку, що основним критерієм для визначення суми виконавчого збору є сума, яка підлягає примусовому стягненню, тобто розмір виконавчого збору не може становити більше 10 відсотків суми примусового стягнення, у тому числі у випадку солідарного стягнення заборгованості, відповідно до виконавчого документа.

При цьому суд наголошує, що виконання солідарного обов`язку зі сплати заборгованості, виключає наявність правових підстав для стягнення з кожного з солідарних боржників виконавчого збору в розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, оскільки стаття 27 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає стягнення виконавчого збору в розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, а не в розмірі 10 відсотків від указаної суми з кожного боржника.

Водночас, беручи до уваги приписи статті 543 Цивільного кодексу України кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Із аналізу наведеного слідує, що виконавчий збір може бути стягнуто, як частково із солідарних боржників, так і в повному обсязі із одного із солідарних боржників.

З урахуванням зазначеного, у суду відсутні підстави вважати, що у даному випадку має місце подвійне стягнення виконавчого збору, оскільки виконавчий збір може бути стягнуто із одного із солідарних боржників в повному обсязі, при цьому матеріали справи не містять доказів повної сплати суми виконавчого збору жодним з боржників.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні .

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у спірному випадку відповідач діяв на підставі закону, із урахуванням усіх обставин, які мають значення для справи, у зв`язку із чим позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

5. Розподіл судових витрат.

У зв`язку з тим, що суд дійшов до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову позивача до суб`єкта владних повноважень, а відповідач не подав до суду доказів понесення будь-яких судових витрат, суд вважає, що підстави для розподілу судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України у цій справі відсутні.

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинення певних дій, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Днем подання апеляційної скарги є день її надходження до відповідного суду. Строк подання апеляційної скарги не може бути поновлено.

Повний текст рішення суду складений та підписаний 17.09.2025.

Суддя Олександр МАКСИМЧУК