Рішення № 130281762, 17.09.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/24709/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до 1 Державний пожежно - рятувального загону ГУ ДСНС України з надзвичайних ситуацій в Одеській області (вул. Ніни Строкатої, 41, м. Одеса, 65045) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до 1 Державний пожежно - рятувального загону ГУ ДСНС України з надзвичайних ситуацій в Одеській області (далі загін ГУ ДСНС), у якому позивач просить суд: - визнати протиправною бездіяльність загін ГУ ДСНС щодо ненарахування та невиплати йому - ОСОБА_1 , грошової компенсації вартості за неотримане речове майно протягом 2022-2023 років до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу за цінами предметів обмундирування, станом на 01.01.2023 року; зобов`язати загін ГУ ДСНС нарахувати та виплатити йому - ОСОБА_1 , грошову компенсацію за належне, але неотримане речове майно протягом служби у 2022-2023 роках до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу в повному обсязі без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу за цінами предметів обмундирування, станом на 01.01.2023 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходив службу в ГУ ДСНС та 26.12.2023 року звільнений зі служби.

Позивач зазначив, що до 02.03.2018 були чинними норми забезпечення форменим одягом та іншим речовим майном старшого начальницького складу, затвердженні постановою КМУ від 23.08.2005 №795 «Про затвердження опису та зразків форменого одягу і відповідних знаків розрізнення особового складу органів і підрозділів цивільного захисту і норм забезпечення форменим одягом», пункт 2 якого передбачав, що недоотриманий на момент звільнення формений одяг не видається і грошова компенсація не нараховується.

Наразі норми спеціального законодавства, а саме Кодекс цивільного захисту України (далі КЦЗ України), постанова КМУ 14.02.2018 №81 та постанова КМУ від 11.07.2013 №593 не містять ні положень, що визначають питання отримання компенсації вартості за неотримане речове майно, ні положень щодо заборони виплати такої компенсації.

Посилаючись на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 17.03.2020 у справі №815/5826/16, від 23.08.2019 у справі №2040/7697/18 та від 14.11.2018 у справі №809/1488/16, від 28.01.2021 по справі №520/1190/2020, позивач вважає, що він має право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.

Ухвалою від 28.07.2025 прийнято до розгляду позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснити в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Представник ГУ ДСНС подав до суду відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що відповідно до постанов КМУ «Про затвердження опису та зразків форменого одягу і відповідних знаків розрізнення особового складу органів і підрозділів цивільного захисту і норм забезпечення форменим одягом» від 23.08.2005 №795, «Про затвердження опису та зразків форменого одягу і відповідних знаків розрізнення форменим одягом» від 14.02.2018 №81 та Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту», яка затверджена наказом МВС України від 20.07.2018 №623 не передбачено компенсацію за неотримане на момент звільнення речове майно.

Представник зазначив, що позивач прирівнює себе до військовослужбовців, та застосує нормативні акти, які регулюють правовідносини саме у цій сфері, при цьому слід зазначити дані порівняння за аналогією з боку позивача є помилковими. Дані нормативні акти в частині відшкодування за неотримане речове майно не розповсюджуються на ДСНС України та осіб рядового і начальницького складу, так як нормами даних нормативно - правових актів не передбачено компенсацію за неотримане речове майно саме особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту ДСНС України.

Справа розглянута у письмовому провадженні.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 .

Наказом в.о. начальника ГУ ДСНС №376 від 05.04.2017 року ОСОБА_1 призначено на посаду командира відділення-водія 3 державної пожежно-рятувальної частини 6 державного пожежно-рятувального загону ГУ ДСНС.

Наказом начальника загону ДСНС України №324-НК/6033 від 26.12.2023 року головного майстра-сержанта служби цивільного захисту ОСОБА_1 , командира відділення-водія 3 державної пожежно-рятувальної частини 6 державного пожежно-рятувального загону ГУДСНС, який видано наказом ГУ ДСНС України від 26.12.2023 року №929 про звільнення із служби цивільного захисту за п.176 п.п.9 (за згодою сторін), 26.12.2023 року виключено з кадрів ДСНС України та знято з усіх видів забезпечення.

Позивач вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати йому при звільненні компенсації вартості за неотримане речове майно.

Дослідивши заяви по суті та надані учасниками справи докази, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з ст.93 Кодексу цивільного захисту України фінансування заходів у сфері цивільного захисту здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів, коштів суб`єктів господарювання, інших не заборонених законодавством джерел.

Частиною 1 статті 101 Кодексу цивільного захисту України визначено, що служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.

Відповідно до ст.111 Кодексу цивільного захисту України, особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту забезпечуються форменим одягом і відповідними знаками розрізнення за рахунок коштів Державного бюджету України, що виділяються центральному органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, іншому центральному органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки.

У державних аварійно-рятувальних службах форменим одягом забезпечуються основні працівники за рахунок коштів, передбачених на утримання таких державних аварійно-рятувальних служб, за нормами та зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 25 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 №593 (далі Положення №593) також визначено, що особи рядового і начальницького складу забезпечуються форменим та спеціальним одягом, знаками розрізнення, спорядженням і засобами індивідуального захисту.

До 02.03.2018 питання забезпечення форменим одягом та іншим речовим майном старшого начальницького складу було врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2005 №795 «Про затвердження опису та зразків форменого одягу і відповідних знаків розрізнення особового складу органів і підрозділів цивільного захисту і норм забезпечення форменим одягом» (далі Постанова №795).

Пунктом 2 Постанови №795 було передбачено, що особам рядового та начальницького складу, звільненим після закінчення строку контракту, за станом здоров`я, у зв`язку із скороченням штатів, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту керівництвом відповідного органу чи підрозділу цивільного захисту, недоотриманий на момент звільнення формений одяг не видається і грошова компенсація не нараховується.

Вказана постанова втратила чинність 02.03.2018 року.

Права позивача на відшкодування вартості недоотриманого форменого одягу до 02.03.2018 року не були порушені, оскільки позивач впродовж дії вказаної вище постанови не звільнявся.

На виконання ст.111 Кодексу цивільного захисту України Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 14.02.2018 року №81, якою затверджено, зокрема, Норми забезпечення форменим одягом осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту.

При цьому, Постановою КМУ №81 від 14.02.2018 також не передбачено виплату особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту ДСНС України грошової компенсації за недоотриманий на момент звільнення формений одяг.

Таким чином, законодавством, яке регулює проходження служби в органах і підрозділах цивільного захисту, та порядком забезпечення осіб рядового та начальницького складу служби цивільного захисту форменим одягом не встановлено обов`язку органів та підрозділів цивільного захисту здійснювати виплату таким особам компенсації за недоотриманий на момент звільнення формений одяг.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що відповідач, не здійснивши позивачу при звільненні компенсацію за неотриманий формений одяг, не порушував норми законодавства.

Посилання позивача на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 17.03.2020 у справі №815/5826/16, від 23.08.2019 у справі №2040/7697/18 та від 14.11.2018 у справі №809/1488/16, від 28.01.2021 по справі №520/1190/2020, суд не приймає, оскільки ці висновки стосуються військовослужбовців, тоді як у цій справі спірні правовідносини виникли щодо осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, правове регулювання яких є відмінним.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.78 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною 1 ст.72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд дійшов висновку, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень доведено правомірність не виплати позивачу грошової компенсації за неотриманий формений одяг.

Згідно зі ст.ст.73,74,75,76 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 2, 3, 6, 7, 8, 9, 12, 241-246 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В :

Відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до 1 Державний пожежно - рятувального загону ГУ ДСНС України з надзвичайних ситуацій в Одеській області (вул. Ніни Строкатої, 41, м. Одеса, 65045, код ЄДРПОУ 39010880) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення набирає законної сили у порядку ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст. 295-297 КАС України.

СуддяЕ.В. Катаєва

.