Рішення № 130281510, 16.09.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2025 рокусправа № 380/25913/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Потабенко В.А.. розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі ГУ ПФУ в Запорізькій області, відповідач), у якій просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та скасувати Рішення про відмову у призначенні пенсії від 04.11.2024 № 135050017086;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 20.07.1978 по 05.01.1980 та з 01.01.1992 по 04.08.1992 та призначити пенсію за віком за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з наступного дня досягнення пенсійного віку - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на таке. Віку в 63 роки позивач досягнула ІНФОРМАЦІЯ_2 (рік народження - ІНФОРМАЦІЯ_3 ). З метою реалізації права на призначення пенсії, позивач звернулась до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком від 28.10.2024. Своє право на призначення пенсії, з наступного дня досягнення пенсійного віку - 27.07.2024, позивач реалізувала поданням заяви від 28.10.2024 з усіма необхідними документами у 3- місячний термін з дня виповнення такого права. До заяви за призначенням пенсії від 28.10.2024, була долучена в тому числі трудова книжка від 04.01.1980 НОМЕР_1 Заяву за призначенням пенсії від 28.10.2024 та долучені до неї документи розглянуло ГУ ПФУ в Запорізькій області та прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії від 04.11.2024 № 135050017086. Як зазначає відповідач у рішенні про відмову у призначенні пенсії від 04 № 135050017086, до страхового стажу не зараховано періоди роботи: з 01.01.1992 по 04.08.1992, оскільки з 19.06.2023 для України припинено дію Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних/галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, у зв`язку з чим стаж роботи зараховується по 31.12.1991. Також не зараховано період з 20.07.1978 по 05.01.1980, оскільки в записі на працевлаштування виправлення в даті видання наказу. Загалом, стверджує позивач, що відповідач не зарахував до її страхового стажу 7 місяців 3 дні (період роботи з 01.01.1992 по 04.08.1992) та 1 рік 5 місяців та 15 днів (період роботи 20.07 05.01.1980). Відповідач не врахував у загальному підсумку до страхового стажу позивача понад два календарних роки трудового стажу. Відповідно, у разі його прийняття, у позивача достатньо стажу (понад 23 роки) для призначення пенсії за віком. Такі дії ГУ ПФУ в Запорізькій області позивач вважає протиправними у зв`язку з чим звернулась з даним позовом до суду.

Ухвалою суду від 30.12.2024 було залишено позовну заяву без руху.

13.01.2025 до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви (вх. № 2707).

Ухвалою судді від 27.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

ГУ ПФУ в Запорізькій області 06.02.2025 подало до суду відзив на позовну заяву вх. № 9890, в якому зазначило таке. Позивач звернулась з заявою від 28.10.2024 до територіальних органів Пенсійного фонду для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058. На підставі заяви та доданих до неї документів відповідачем було прийнято рішення від 04.11.2024 № 135050017086 про відмову у призначенні позивачу дострокової пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, з урахуванням страхового стажу позивача 20 років 2 дні. Щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи з 01.01.1992 по 04.08.1992, то постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійною забезпечення" передбачено вихід України з Угоди, що пов`язано зі збройною агресією рф проти України. З 01.01.2023 рф припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Задля Узгодження порядку дій, який буде застосовуватись при призначені/поновлені раніше призначених пенсій громадянам, які працювали/проживали на території російської федерації листом Міністерства соціальної політики України від 12.01.2023 № 411/0/2-23/54 встановлено, що при призначені пенсії заробітну плату (дохід) для обчислення пенсії враховувати за періоди страхового стажу, набутого на території України, на умовах, визначених ч. 1 ст. 40 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, при цьому до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РСФСР по 31.12.1991. Таким чином, обчислення страхового стажу, набутого в республіках колишнього Союзу Радянських Соціалістичних Республік, а в подальшому в незалежних державах, в тому числі в рф, та врахування нарахованої на їх території заробітної плати здійснюється відповідно до законодавства України з урахуванням двосторонніх угод/договорів. Щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи з 20.07.1978 по 05.01.1980, то відповідачем зазначено наступне. Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Оскільки трудова книжка позивача НОМЕР_2 від 04.01.1980 не відповідає вимогам законодавства, а отже, не може слугувати підставою для зарахування зазначених в ній періодів роботи до страхового стажу. Відтак, позовні вимоги вважає необґрунтованими та просить відмовити у задоволенні таких.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Позивач досягнула віку в 63 роки 26.07.2024 (рік народження - ІНФОРМАЦІЯ_3 ).

З метою реалізації права на призначення пенсії, позивач звернулась до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком від 28.10.2024. Своє право на призначення пенсії, з наступного дня досягнення пенсійного віку - 27.07.2024, позивач реалізувала поданням заяви від 28.10.2024 з усіма необхідними документами у 3- місячний термін з дня виповнення такого права.

До заяви за призначенням пенсії від 28.10.2024 була долучена в тому числі трудова книжка від 04.01.1980 НОМЕР_1

Заяву за призначенням пенсії від 28.10.2024 та долучені до неї документи розглянуло за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Запорізькій області та прийняло Рішення про відмову у призначенні пенсії від 04.11.2024 № 135050017086.

Як зазначає відповідач у рішенні про відмову у призначенні пенсії від 04 № 135050017086, до страхового стажу не зараховано періоди роботи: з 01.01.1992 по 04.08.1992, оскільки з 19.06.2023 для України припинено дію Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних / галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, у зв`язку з чим, стаж роботи зараховується по 31.12.1991. Також не зараховано період з 20.07.1978 по 05.01.1980, оскільки в записі на працевлаштування виправлення в даті видання наказу. Загалом, стверджує позивач, що відповідач не зарахував до її страхового стажу 7 місяців 3 дні (періоди роботи з 01.01.1992 по 04.08.1992) та 1 рік 5 місяців та 15 днів (період роботи 20.07 05.01.1980).

На думку позивача, відповідач не врахував у загальному підсумку до страхового стажу позивача понад два календарних роки трудового стажу. Відповідно у разі його прийняття, у позивача достатньо стажу (понад 23 роки) для призначення пенсії за віком.

Такі дії ГУ ПФУ в Запорізькій області позивач вважає протиправними, у зв`язку з чим звернулась з даним позовом до суду.

Вирішуючи цей спір, суд зазначає таке.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

З 01.01.2004 таким законом є, насамперед, Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV), який був прийнятий на зміну положенням Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Оскільки і Закон №1058-IV і Закон України "Про пенсійне забезпечення" регулюють одні й ті ж правовідносини, то пріоритет у застосуванні, за загальним правилом, мають норми Закону №1058-IV, як спеціального акта права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону України Про пенсійне забезпечення" підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання приписами Закону №1058-IV.

Відповідно до ст. 8 Закону №1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

За приписами ч. 1 ст. 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною першою статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Статтею 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Визначення поняття "трудовий стаж" чинне законодавство не містить, однак з аналізу норм Закону №1058-IV можна дійти висновку, що це періоди офіційної трудової діяльності особи до 01.01.2004, що підтверджуються записами у трудовій книжці.

При цьому періоди трудової діяльності до 01.01.2004, які зараховуються до страхового стажу, визначаються законодавством, яке діяло до прийняття Закону №1058-IV, а саме ст. 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення".

Тобто, весь трудовий стаж, набутий до 01.01.2004, враховується до страхового стажу на умовах раніше діючого законодавства, а з 01.01.2004 - до страхового стажу зараховуються лише ті періоди, протягом яких сплачувалися страхові внески, і в розмірах пропорційно сплаченим внескам.

Статтею 56 Закону №1788-ХІІ передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Предмет спору у цій справі зводиться до встановлення обставин правомірності рішення пенсійного органу про відмову у призначенні пенсії за віком, яке вмотивоване посиланням на обставини відсутності необхідного страхового стажу.

Відповідно до ст. 48 КЗпП України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зазначеним нормам відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), відповідно до якого основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

Відповідно до п. 3 зазначеного Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, законодавець визначив, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка і саме за відсутності такої або відповідних записів у ній, стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи позивача слугував висновок відповідача щодо незарахування періоду роботи з 01.01.1992 по 04.08.1992, оскільки відповідно до Закону України від 23.12.2022 "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року" до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на РСФСР лише по 31.12.1991.

За приписами ст. 13 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, ратифікованої із застереженнями Законом №240/94-ВР від 10.11.1994, документи, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції та за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без будь-якого спеціального посвідчення. Документи, що на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін і доказовою силою офіційних документів.

01.12.2022 прийнято Закон України "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року" №2783-IX (далі - Закон №2783-IX), яким, керуючись положеннями ст. 62 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, ст. 24 Закону України "Про міжнародні договори України", зупинено у відносинах з рф та Республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22.01.1993 і ратифікованої Законом України від 10.11.1994 № 240/94-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 46, ст. 417), та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 03.03.1998 № 140/98-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 26, ст. 162).

Керуючись положеннями ст. 54 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, ст. 84 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, ст. 24 Закону України "Про міжнародні договори України", вийти з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22.01.1993 і ратифікованої Законом України від 10.11.1994 № 240/94-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 46, ст. 417), та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 03.03.1998 № 140/98-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 26, ст. 162).

Отже, Законом №2783-IX зупинено дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчинену від імені України у м. Мінську 22.01.1993 і ратифіковану Законом України від 10.11.1994 №240/94-ВР. Тому до документів, виданих на території рф, при їх пред`явленні на території України застосовуванню підлягала вимога засвідчення апостилем згідно з Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, 1961 року, яка є чинною у відносинах України з рф.

Водночас, 04.02.2023 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №107 "Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав", якою установлено, що під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 р. такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.

Законом України №2102-IX від 24.02.2022 затверджено Указ Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, яким введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, що триває і дотепер.

Станом на 24.02.2022 перелічені вище документи, приймалися на території України без спеціального посвідчення в силу Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, дія якої була зупинена лише Законом №2783-IX від 01.12.2022, а тому надані позивачем документи підлягають прийняттю на території України без спеціального посвідчення (проставлення апостиля).

Тож, на переконання суду, відповідач безпідставно не зарахував періоди роботи позивача з 01.01.1992 по 04.08.1992.

Крім того суд зазначає, що надана позивачем трудова книжка не може піддаватися сумніву та позбавляти позивача права на зарахування відповідних періодів до страхового стажу.

Позиція відповідача суперечить принципу верховенства права, оскільки право позивача на призначення/перерахунок пенсії не пов`язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди.

Записи трудової книжки є чіткими, зрозумілими, містять відбиток печатки підприємства, а тому мали бути враховані відповідачем до страхового стажу при вирішення питання про призначення пенсії за віком позивачу за період з 20.07.1978 по 05.01.1980.

Оскільки суд встановив, що відповідач протиправно не зарахував позивачу до його страхового стажу період роботи з 01.01.1992 по 04.08.1992 та з 20.07.1978 по 05.01.1980, то належить зобов`язати відповідача вказаний період роботи позивача зарахувати до його страхового стажу, а позовну вимогу в цій частині задовольнити.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч. 1 ст. 90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження

При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

За таких обставин, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю шляхом визнання протиправним і скасування рішення про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 від 04.11.2024 № 135050017086, прийнятого ГУ ПФУ в Запорізькій області.

Як наслідок, задоволенню підлягає і похідна вимога - зобов`язати ГУ ПФУ в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 20.07.1978 по 05.01.1980 та з 01.01.1992 по 04.08.1992 та призначити пенсію за віком за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з наступного дня після досягнення пенсійного віку, тобто з 27.07.2024.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 72, 77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, п.п. 15.5 п. 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 від 04.11.2024 № 135050017086, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (адреса: 69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, ЄДРПОУ 20490012) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) періоди роботи з 20.07.1978 по 05.01.1980 та з 01.01.1992 по 04.08.1992 та призначити їй пенсію за віком за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з наступного дня після досягнення пенсійного віку, тобто з 27.07.2024.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (адреса: 69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, ЄДРПОУ 20490012) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір на суму 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складено та підписано 16.09.2025.

СуддяПотабенко Варвара Анатоліївна