Рішення № 130279793, 17.09.2025, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2025 року Справа№200/6198/25

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Донецького окружного адміністративного суду, надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 050650006805 від 07.08.2025 року про відмову в призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 згідно п. е ст. 55 Закону України Про пенсійне забезпечення з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 04.06. 2019 N 2-р/2019 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту е статті 55 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ Про пенсійне забезпечення з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року № 2-р/2019, починаючи з 31.07.2025 року із зарахуванням до спеціального стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років згідно п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" період роботи з 11.10.2017 по 22.07.2025 роки.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 31.07.2025 року звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за вислугою відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення. Рішенням № 050650006805 від 07.08.2025 року позивачці було відмовлено у призначенні пенсії за вислугою років, оскільки відсутній необхідний стаж за вислугу років. У своєму рішенні відповідач зазначив, що відповідно до пункту е статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення право на пенсію за вислугу років мали працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2017 року по 10 жовтня 2017 року не менше 26 років 6 місяців. Тобто стаж за вислугу років для визначення права на пенсію враховується лише по 10.10.2017 року. У позивачки на день станом на 11.10.2017 складає 24 років 08 місяців 07 днів, що є недостатньо для призначення пенсії за вислугою. Дане рішення позивач вважає незаконними з огляду на те, що згідно ст. 55 Закону УкраїниПро пенсійне забезпеченняв редакції до внесення змінЗаконом № 213іЗаконом № 911, які визнанні неконституційними, вчителям та іншим працівникам освіти пенсія призначається за стажу роботи за спеціальністю не менше 25 років. Позивач має стаж за вислугою років більше 25 років та який повинен бути врахованим саме станом на момент подання заяви про призначення пенсії. На підставі викладеного позивач вважає свої права порушеними та просить суд задовольнити позов.

Ухвалою від 18.08.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву і відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження суддею одноособово без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачем надано відзив по справі, згідно змісту якого зазначено, що Положення Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII Про пенсійне забезпечення застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій (на 11.10.2017) мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. Згідно з пунктом 2-1 частини 2 Розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058, особи, які на день набрання чинності Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій (надалі - Закон № 2148) мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України Про пенсійне забезпечення, пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення. Закон України від 03.10.2017 № 2148-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій набрав чинності 11.10.2017, отже, стаж роботи за вислугою років зараховується саме станом на 11.10.2017 та на умовах, які діяли на 11.10.2017. Закон України від 03.10.2017 № 2148-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії, що діяв на час звернення Позивача за призначенням пенсії є діючим та не визнаний неконституційним повністю або в його окремій частині. Відповідно до пункту е статті 55 закону України Про пенсійне забезпечення, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 01 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати:- з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців;-з 1 квітня 2017 року по 10 жовтня 2017 року - не менше 26 років 6 місяців. Тобто стаж за вислугу років для визначення права на пенсію враховується лише по 10.10.2017. Відповідно до розрахунку стажу (Форма РС-право) страховий стаж Позивача стаж станом на 11.10.2017, що дає право на призначення за вислугу років, становить 24 роки 08 місяців 07 днів, що недостатньо для призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту е статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення (менше 26 років 6 місяців), при умові звільнення з посади, що дає право на призначення пенсії за вислугу років. Крім того, згідно чинного законодавства періоди роботи, що дають право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», після 11.10.2017 не включаються для визначення права на призначення пенсії за вислугу років. З огляду на вищезазначене, відсутні підстави для призначення Позивачу пенсії за вислугу років.

Відповідно до ч. 5ст. 262 КАС Українисуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідностатті 258 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

З огляду на вищевикладене справа розглядається судом в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_2 .

Згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 02.11.1992 року Позивач працювала:

з 02.11.1992 року по 30.06.1996 року у «Міській дитячій лікарні № 5 м. Донецьк» на посаді лікаря-інтерна за спеціальністю дитяча неврологія;

з 04.09.1996 року по 01.04.1998 року на посаді лікаря-педіатра дільничного та лікаря невропатолога дитячого у «Центральній міській лікарні м. Вугледар»;

з 01.04.1998 року по 01.11.1999 року на посаді лікаря невропатолога дитячого;

з 01.11.1999 року по 02.07.2001 року на посаді невропатолога;

з 02.07.2001 року по 28.01.2013 року на посадах лікаря невропатолога та невропатолога дитячого;

з 28.01.2013 року по 01.02.2014 року на посадах лікаря невропатолога поліклінічного відділення та лікаря невропатолога терапевтичного відділення;

з 01.02.2014 року на посаді лікаря невропатолога поліклініки.

Згідно наказу Комунального некомерційного підприємства «Лікувально-профілактична установа Центральна міська лікарня Вугледарської міської ради» від 21.07.2025 року № 36-к, ОСОБА_2 - звільнено з посади лікаря-невропатолога поліклініки, з 22 липня 2025 року, за угодою сторін, відповідно до п.1 ст.36 КЗпП України.

31.07.2025 Позивач звернулася із заявою та документами на призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення.

Вказана заява була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

За результатом розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було прийнято рішення від 07.08.2025 року № 050650006805 про відмову в призначенні пенсії, в якому зокрема було зазначено, що відповідно до пункту е статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення право на пенсію за вислугу років мали працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2017 року по 10 жовтня 2017 року - не менше 26 років 6 місяців. Тобто стаж за вислугу років для визначення права на пенсію враховується лише по 10.10.2017. На підставі наданих документів страховий стаж, який дає право на призначення пенсії за вислугу років станом на 11.10.2017 складає 24 років 08 місяців 07 днів, що є недостатньо для призначення пенсії. Враховуючи вищевикладене, гр. ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за вислугою років відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення оскільки відсутній необхідний стаж за вислугу років (26 років 6 місяців - станом на 11.10.2017).

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 2статті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Статтею 46 Конституції Українивстановлено, що громадяни мають право н соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини 1статті 92 Конституції Україниоснови соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюютьсяЗаконом України №1788 від 05.11.1991 «Про пенсійне забезпечення»таЗаконом України №1058 від 09.07.2003 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаєЗакон України №1058 від 09.07.2003 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно зіст.8 зазначеного Законугромадянин України має право на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до п.2-1 Перехідних положень даногоЗакону, особам, які на день набрання чинностіЗаконом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій»мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений ст.ст.52,54та55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням із дотриманням умов, передбаченихЗаконом України «Про пенсійне забезпечення».

Абзацами 1, 2 п.16 розділу XVПрикінцеві положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», в редакціїЗакону №2148, закріплено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

ПоложенняЗакону України «Про пенсійне забезпечення»застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинностіЗаконом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій»мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Статтею 2 Закону України №1788 від 05.11.1991 «Про пенсійне забезпечення» визначено, що за цимзакономпризначаються трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Згідно зі ст.7Закону №1788звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

Відповідно до п. «е» ст.55Закону №1788(в редакції, чинній до 01.01.2016) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911(далі - Закон №911), який набрав чинності з 01.01.2016, пункт «е»ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»викладено в іншій редакції, згідно з якою право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 01.04.2015р. по 31.03.2016р. - не менше 25 років 6 місяців; з 01.04.2016р. по 31.03.2017р. - не менше 26 років; з 01.04.2017р. по 31.03.2018р. - не менше 26 років 6 місяців; з 01.04.2018р. по 31.03.2019р. - не менше 27 років; з 01.04.2019р. по 31.03.2020р. - не менше 27 років 6 місяців; з 01.04.2020р. по 31.03.2021р. - не менше 28 років; з 01.04.2021р. по 31.03.2022р. - не менше 28 років 6 місяців; з 01.04.2022р. по 31.03.2023 р.- не менше 29 років; з 01.04.2023р. по 31.03.2024р. - не менше 29 років 6 місяців; з 01.04.2024р. або після цієї дати - не менше 30 років. До досягнення віку, встановленого абзацом 1 цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами 1 та 2 цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами 2 - 11 цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 01 січня 1966 року по 30 червня 1966 року; 50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року; 51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року; 51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року; 52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року; 52 роки 6 місяцівякі народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року; 53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року; 53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року; 54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року; 54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року; 55 років - які народилися з 1 січня 1971 року.

Разом з тим,рішенням Конституційного Суду України №2-р/2019 від 04.06.2019 визнані такими, що не відповідаютьКонституції України(є неконституційними), положення ст.55 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законами України №213 від 02.03.2015 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», №911 від 24.12.2015 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Положення п.«а» ст.54, ст.55 Закону України №1788 від 05.11.1991 «Про пенсійне забезпечення», зі змінами, внесенимиЗаконами України №213 від 02.03.2015 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», №911 від 24.12.2015 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнані неконституційними, втрачають чинність з дняухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України положення п.«а» ст.54, ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»зі змінами, внесенимиЗаконом №911у частині встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років - досягнення віку 50 років для працівників, зазначених у п.«а» ст.54Закону №1788, та 55 років для осіб, зазначених у п.п. «е, ж» ст.55 Закону №1788, визнано такими, що нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням ст.ст.1,3, ч.3 ст.22, ст.46 Основного Закону України. Положення п.«а» ст.54, ст.55 Закону №1788 зі змінами, внесенимиЗаконом №213щодо підвищення на п`ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави.

При цьому, у вказаному вище рішенні Конституційний Суд України наголосив на тому, що внесення змінЗаконом України №213 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення»до оспорюваних положеньЗакону України «Про пенсійне забезпечення»щодо підвищення на п`ять років пенсійного віку для жінок, збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років, здійснювалося без урахування юридичної природи призначення пенсії за вислугу років, визначеноїст.51 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Вказана пенсія встановлюється окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Діяст.51 Закону України «Про пенсійне забезпечення»поширюється на громадян, зайнятих на всіх без винятку роботах, вказаних у ст.ст.54,55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зі змісту оспорюваних положеньЗакону України «Про пенсійне забезпечення»слідує, що стан здоров`я усіх працівників, зайнятих на роботах, визначених п.«а» ст.54, пунктами «а», «б», «в», «г», «д», «е», «є», «ж» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», через певний проміжок часу погіршується, у зв`язку з чим вони втрачають свою професійну працездатність або придатність до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Таким чином, Конституційний Суд України визнав оспорювані положення п.«а» ст.54, ст.55 Закону №1788 від 05.11.1991зі змінами, внесенимиЗаконом №213 від 02.03.2015таЗаконом №911 від 24.12.2015такими, що суперечать положенням ст.ст.1,3,46 Основного Закону України, та втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 04.06.2019.

Конституційний Суд України також зазначив, що зміни у сфері пенсійного забезпечення мають бути достатньо обґрунтованими, здійснюватися поступово, обачно й у заздалегідь обміркований спосіб, базуватися на об`єктивних критеріях, бути пропорційними меті зміни юридичного регулювання, забезпечувати справедливий баланс між загальними інтересами суспільства й обов`язком захищати права людини, не порушуючи при цьому сутності права на соціальний захист.

Відповідно дост.51 Закону України «Про пенсійне забезпечення»пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Отже, у зазначеній нормі йдеться про роботи, які мають безпосередній вплив на здоров`я працівника і можуть призвести до втрати професійної працездатності (здатності виконувати роботу за професією) до настання віку, що дає право на пенсію за віком, а отже до неможливості ефективно виконувати роботу без шкоди для власного здоров`я і безпеки оточуючих.

Таким чином, втрата професійної працездатності або придатності не пов`язана з досягненням працівником певного віку, а тому не може бути умовою для призначення пенсії за вислугу років.

Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що з 04.06.2019 (з дняухвалення Конституційним Судом України рішення №2-р/2019 від 04.06.2019) при призначенні пенсії за вислугою років відповідно до п.«е»ст.55 Закону України №1788 від 05.11.1991 «Про пенсійне забезпечення»необхідно застосовувати положення у редакціїЗаконудо внесення змінЗаконами №213 від 02.03.2015та№911 від 24.12.2015.

Як зазначалося вище, згідно з приписами п.«е» ст.55Закону №1788до внесення змінЗаконом №911 від 24.12.2015право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Тобто, особа, яка станом на момент звернення до пенсійного органу має не менше 25 років спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, така особа має право на призначення пенсії за вислугу років, незалежно від її віку.

Враховуючи ту обставину, що позивач звернулася із заявою про призначення їй пенсії за вислугу років відповідно до п.«е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» 31.07.2025 року тобто, після прийняття рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019, відповідач повинен був застосовувати положення п.«е»ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»в первісній редакції, до внесення змінЗаконом №911 від 24.12.2015, згідно з якою визначено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Приймаючи до уваги те, що у спірному рішенні відповідачем визнано вислугу років позивача станом на 11.10.2017- 24 роки 08 місяців 07 днів, то з урахуванням періоду з 11.10.2017 по 22.07.2025, спеціальний стаж буде більшим за 25 років, що є підставою для наявності у Позивача права на пенсію відповідно до пункту «е»статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»з 31.07.2025 року.

На підставі наведеного суд приходить до висновку про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 050650006805 від 07.08.2025 року про відмову в призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 згідно п. е ст. 55 Закону України Про пенсійне забезпечення з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 року.

Суд зазначає, що дії зобов`язального характеру, як спосіб поновлення порушених прав, можуть бути застосовані судом виключно до того органу, дії, бездіяльність чи рішення якого визнані протиправними та (або) скасовані.

Відтак, у даній справі дії зобов`язального характеру можуть бути застосовані лише до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, як до органу, рішення якого визнається судом протиправним і скасовується.

А відтак суд вважає за належне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту е статті 55 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ Про пенсійне забезпечення з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року № 2-р/2019, починаючи з 31.07.2025 року із зарахуванням до спеціального стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років згідно п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" період роботи з 11.10.2017 по 22.07.2025 роки.

Згідно зістаттею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою та другоюстатті 77 КАС Українивстановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Однак, Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано суду доказів на підтвердження правомірності прийнятого рішення.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог в повному обсязі.

Частиною 1 ст. 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно квитанції № 0340-0419-9053-2987 від 14.08.2025 року Позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн.

Керуючись ст.2,9,77,78,90,139,241-246,262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 050650006805 від 07.08.2025 року про відмову в призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 згідно п. е ст. 55 Закону України Про пенсійне забезпечення з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 04.06. 2019 N 2-р/2019 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427) призначити ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за вислугу років відповідно до пункту е статті 55 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ Про пенсійне забезпечення з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року № 2-р/2019, починаючи з 31.07.2025 року із зарахуванням до спеціального стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років згідно п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" період роботи з 11.10.2017 по 22.07.2025 роки.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійки.

Повний текст рішення складено та підписано 17 вересня 2025 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.Б. Христофоров