Ухвала суду № 130265746, 16.09.2025, Сквирський районний суд Київської області

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 357/6935/25

Провадження № 2/376/1139/2025

УХВАЛА

про направлення справи за підсудністю

"16" вересня 2025 р. Сквирський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Батовріної І.Г.,

секретаря судових засідань Мандзюк М.С.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні в залі суду м. Сквира цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У провадженні Сквирського районного суду Київської області перебуває вищевказана цивільна справа за позовом ТОВ «Юніт Капітал», яка згідно з ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16.05.2025 р. надійшла до Сквирського районного суду Київської області для розгляду за підсудністю відповідно до ст. 31 ЦПК України.

Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 18 червня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 09.07.2025 року.

Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 09.07.2025 року постановлено витребувати докази.

30 липня 2025 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про закриття провадження у справі. В обґрунтування заяви відповідач посилалася на те, що ухвалою Господарського суду Київської області від 15.10.2024 року відкрито провадження у справі № 911/2507/24 про неплатоспроможність ОСОБА_1 . Ухвалою Господарського суду Київської області від 21 січня 2025 року затверджено план реструктуризації боргів боржника ОСОБА_1 у вищевказаній справі. За даних обставин, враховуючи те, що ТОВ «Юніт Капітал» не заявило свої вимоги до ОСОБА_1 , відповідач просив закрити провадження в даній справі.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належно. У прохальній частині позову просив здійснювати розгляду справи у його відсутність, позовні вимоги просить задовольнити у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

З огляду на неявку в судове засідання всіх учасників справи, на підставі положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Вирішуючи заяву відповідача про закриття провадження у справі, суд виходить із наступного.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція це інститут права, покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Господарський суд Київської області ухвалою від 15 жовтня 2024 року, тобто до пред`явлення позову та ухвалення судом рішення в цій справі, відкрив провадження у справі № 911/2507/24 про неплатоспроможність (банкрутство) фізичної особи ОСОБА_1 , запровадив процедуру реструктуризації боргів боржника та ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Згідно з частиною 1 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У статті 19 ЦПК України, зазначається, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

При вирішенні питання щодо можливості розгляду справи у порядку цивільного судочинства необхідно керуватися завданнями цивільного судочинства, які передбачено у статті 2 ЦПК України, до яких віднесено справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

При цьому суди повинні керуватися принципом правової визначеності і не допускати наявності провадження, а відтак і судових рішень, ухвалених у спорі між тими ж сторонами, з того самого предмета, але судами у різних юрисдикціях.

Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» втратив чинність 21.10.2019 у зв`язку із введенням в дію Кодексу України з процедур банкрутства від 21.04.2019.

За змістом статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо спорів, зазначених у частині другій цієї статті, провадження в якій відкрито до або після відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), за ініціативою учасника справи або суду невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів, надсилаються до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

У частині 9 статті 30 ГПК України закріплено, що виключною є підсудність справ, в тому числі які передбачені пунктами 8 та 9 частини першої статті 20 цього Кодексу, що розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника.

Норми Кодексу України з процедур банкрутства передбачають концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Отже, порушення провадження у справі про банкрутство боржника обумовлює особливість вирішення таких спорів і полягає в тому, що вони розглядаються та вирішуються по суті саме у межах справи про банкрутство.

Дана правова позиція висловлена у Постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 19.06.2018 у справі №908/4057/14 та Постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №607/6254/15-ц (Провадження №14-404цс19), де зокрема зазначено і те, що законодавець захищає не лише права банкрута, а й права інших осіб, які мають вимоги до банкрута.

У постановах від 15 травня 2019 у справі № 289/2217/17, від 12 червня 2019 року у справі №289/233/18 (провадження № 14-178цс19), від 19 червня 2019 року у справах №289/718/18 (провадження № 14-126цс19) і № 289/2210/17 (провадження № 14-129цс19) Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що визначення юрисдикційності усіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може за умови своєчасного звернення реалізувати свої права й отримати задоволення своїх вимог. Таким чином, зокрема, розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник, з дня введення в діюКУзПБмає відбуватися господарським судом у межах справи про банкрутство, яку такий суд розглядає. До того ж, вирішуючи питання про необхідність розгляду спору, стороною якого є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, суди мають не тільки керуватися тим, чи підлягають такі вимоги вартісній оцінці з урахуванням положеньстатті 163 ГПК України, а також надати оцінку змісту заявлених вимог та порушеного права або інтересу, на захист якого такий позов подано.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі №916/585/18 (916/1051/20) (провадження № 12-14гс21) зазначено, що якщо наслідком задоволення вимоги, заявленої у справі, стороною якої є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, може бути зміна розміру або складу ліквідаційної маси боржника, таку справу слід розглядати у межах справи про банкрутство на підставі статті 7 КУзПБ, а спір є майновим у розумінні положень цього Кодексу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі №905/2030/19 (905/1159/20) (провадження № 12-92гс20) зазначено, що, визначаючи юрисдикційність спорів з майновими вимогами боржника та до боржника, щодо якого здійснюється процедура банкрутства, Велика Палата Верховного Суду уже неодноразово зазначала про необхідність розгляду спорів між боржником та іншими суб`єктами (як органами, наділеними владними повноваженнями, так і суб`єктами приватноправових відносин)щодо майна боржника в межах процедури банкрутства.

Предметом позову у цій справі є вимоги ТОВ «Юніт Капітал» про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , стосовно якого господарський суд порушив справу про неплатоспроможність (банкрутство) та запровадив процедуру погашення боргів боржника, яка наразі не завершена.

Системний аналіз положень законодавства про банкрутство дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми КУзПБ мають пріоритет у застосуванні під час розгляду справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

Норми КУзПБ передбачають концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Отже, позов у цій справі відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, згідно з наведеними вище приписами ГПК України.

У постанові від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц (провадження № 14-404цс19) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що законодавець захищає не лише права банкрута, а й права інших осіб, які мають вимоги до банкрута. Захист таких осіб полягає у тому, що інші суди, незалежно від юрисдикції, які розглядали справи, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, після відкриття провадження в інших справах не закривають таке провадження, а передають справу до належного суду для розгляду по суті. При цьому таким належним судом є виключно суд господарської юрисдикції, який відкрив справу про банкрутство позивача або відповідача.

Отже, спір, який виник між сторонами у цій справі, не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а належить до господарської юрисдикції. При цьому необхідності закриття провадження у справі немає, оскільки зазначені дії можуть призвести до створення перешкод позивачу у доступі до правосуддя та унеможливити захист його прав у господарському процесі у повному обсязі з урахуванням визначених строків звернення, встановлених статтею 45 КУзПБ.

Аналогічних по суті висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постановах від 26 жовтня 2022 року у справі №753/4673/21 (провадження №61-6170св22), від 14 червня 2023 року у справі №643/8813/21 (провадження № 61-3453св23), від 10 квітня 2024 року у справі №187/1079/15 (провадження № 61-6125св23) та від 27 листопада 2024 року у справі №761/21023/20 (провадження № 61-14318св23).

За таких обставин у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження у справі необхідно відмовити, а справу передати до Господарського суду Київської області для розгляду по суті.

На підставі викладеного та керуючись вимогами статей 2,4,31,260-261,354ЦПК України,суд,

п о с т а н о в и в:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі.

Цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором передати на розгляд до Господарського суду Київської області (юридична адреса: 01000, м. Київ, вулиця Симона Петлюри, буд. 16).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду в порядку статті 355 ЦПК України.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

СуддяІ. Г. Батовріна