Ухвала суду № 130263782, 17.09.2025, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/2247/19

Провадження № 1-кп/638/255/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2025 року Шевченківський районний суд міста Харкова у складі головуючої судді ОСОБА_1 за участі секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянувши матеріали обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019220000001151 від 06 серпня 2019 року, стосовно :

ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, обвинуваченого за ч.4 ст. 189 КК України,-

встановив:

В провадження судді Дзержинського районного суду м. Харкова ОСОБА_6 18 лютого 2019 року надійшов обвинувальний акт щодо ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 189 КК України.

01 квітня 2025 року, після повторного автоматизованого розподілу справи між суддями надійшов до судді ОСОБА_1 обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України. Розпорядження № 02-06/60 від 01 квітня 2025 року.

Дане кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019220000001151 від 06 серпня 2019 року.

Обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід обирався тримання під вартою з визначенням розміру застави, застава сплачена.

Ухвалою від 02 квітня 2025 року вказане кримінальне провадження прийнято до розгляду.

17 вересня 2025 року адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні звернувся з клопотанням, в якому просить повернути йому (заставодавцю у вказаному кримінальному провадженні) суми 140960,00 гривень застави та змінити стосовно ОСОБА_5 запобіжний захід із тримання під вартою з можливістю внесення застави на особисте зобов`язання.

В обґрунтування клопотання вказав, що ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 11.12.2018 до ОСОБА_5 був застосований запобіжний захід в вигляді тримання під вартою з визначенням суми застави в розмірі 140960,00 гривень до спливу терміну тримання під вартою, та покладено на ОСОБА_5 певні обов`язки.

13.12.2018 ОСОБА_4 , добровільно, вніс на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області заставу в розмірі 140960,00 гривень.

Заявник вважає, що оскільки строк тримання під вартою не продовжувався, дія запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою та покладених на нього обов`язків відносно ОСОБА_5 закінчилась.

Посилаючись на положення ст.ст. 176, 202 КПК України, адвокат зазначає, що запобіжний захід діє доти, доки діє ухвала і діє строк, який визначений в ній. Із спливом строку дії ухвали, припиняється і дія запобіжного заходу, якщо останній не був продовжений іншою ухвалою. Застава забезпечує виконання обов`язків, які покладені на особу, а закінчення обов`язків призводить до закінчення строку перебування застави на рахунку в бюджеті. Застава фактично не забезпечує нічого і продовження знаходження її на рахунках держказначейства України є суто безвідсотковим депозитом фізичної особи в бюджет України.

Посилаючись на положення ст.ст. 182, 195-197, 203 КПК України, адвокат ОСОБА_4 вказує, що застава забезпечує лише покладені відповідні обов`язки. Обов`язки покладаються лише ухвалою суду. Загальний обов`язок виконання вимог слідчого/прокурора, який начебто продовжує забезпечуватись заставою, після спливу покладених ухвалою обов`язків, не полягає в покладенні на особу даного обов`язку. Загальний обов`язок виконання вимог полягає в виникненні обов`язку в зв`язку з набуттям особою певного статусу.

Заявник вважає, що на нього, як на заставодавця не може розповсюджуватися дія ухвали чи закону після спливу строку обов`язків. Також вважає, що на нього, як на заставодавця не може розповсюджуватись покладений обов`язок продовжувати зберігати на депозитних рахунках держбюджету свої кошти для забезпечення виконання підозрюваним чи обвинуваченим загального обов`язку, який не покладений ухвалою.

Заявник вважає, що викладене переконливо свідчить про необхідність негайного поновлення прав заставодавця, порушення яких полягає в зволіканні з поверненням застави.

Посилаючись на викладене, адвокат вважає, що сума застави підлягає поверненню заставодавцю.

У судовому засіданні ОСОБА_5 підтримав клопотання про повернення застави.

Захисник ОСОБА_4 просив задовольнити вказане клопотання.

Прокурор проти задоволення клопотання адвоката ОСОБА_4 не заперечував.

Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ухвали слідчого судді Киїівського районного суду м. Харкова від 11.12.2018 до ОСОБА_5 був застосований запобіжний захід в вигляді тримання під вартою в державній установі «Харківська установа виконання покарань (№27)» з визначенням суми застави в розмірі 140960,00 гривень.

13.12.2018 ОСОБА_4 вніс на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області заставу в зазначеному розмірі 140960,00 гривень. У зв`язку з чим ОСОБА_5 було звільнено з-під варти з зобов`язанням виконувати встановлені слідчим суддею обмеження. В подальшому термін дії покладених обов`язків продовжений не був, і вони припинили свою дію.

При цьому запобіжний захід у вигляді застави не скасований і не змінений.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів в доход держави в разі невиконання цих обов`язків.

Відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України, застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому, жодною правовою нормою строк дії застави до розгляду кримінальної справи по суті не обмежений і продовження цього терміну закон не вимагає.

Згідно ч.7 ст.194 КПК України, обов`язки, передбаченічастинами п`ятоюташостоюцієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченомустаттею 199цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Таким чином на теперішній час дія запобіжного заходу у вигляді застави відносно ОСОБА_5 не припинилась, жодним терміном вона не обмежена, тому підстави для повернення її заставодавцю відсутні.

Призначена ОСОБА_5 застава слугує запорукою виконання покладених на нього обов`язків, зокрема встановленого законом - п. 1, п.7 ст. 42 КПК України обов`язку прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб, який діє увесь час розгляду справи.

Тому суд вважає, що саме встановлена відносно обвинуваченого застава забезпечує його належну процесуальну поведінку, оскільки внесення застави передбачало не лише звільнення його з-під варти, а також запобігання встановлених слідчим суддею ризиків.

Враховуючи викладене суд відмовляє в задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_4 про повернення застави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 177, 182, 201, 290, 349, 376 КПК України, суд, -

ухвалив:

В задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_4 про повернення застави відмовити.

Повний текст ухвали виготовлений 17 вересня 2025 року.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом семи днів з моменту її проголошення в порядку передбаченому главою 18 КПК України.

Суддя: ОСОБА_7