Ухвала суду № 130262801, 15.09.2025, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/6401/25

1-кс/0203/4024/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2025 року Центральний районний суд міста Дніпра в складі:

слідчого судді - ОСОБА_1

при секретарі - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро клопотання старшого слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м.Дніпрі) ТУ ДБР, розташованого у м.Полтаві, ОСОБА_3 , погоджене прокурором, про арешт майна, заявлене в рамках кримінального провадження №42025052110000072, -

ВСТАНОВИВ:

До Центрального районного суду міста Дніпра надійшло вищезазначене клопотання слідчого, заявлене у рамках кримінального провадження №42025052110000072.

Перевіривши викладені в клопотанні доводи, а також дослідивши матеріали справи, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно ч.1 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно п.7 ч.2 ст.131 КПК України одним із заходів такого забезпечення є арешт майна.

Частинами 1,3 ст.132 КПК України встановлено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Застосування заходівзабезпечення кримінальногопровадження недопускається,якщо слідчий,прокурор недоведе,що: 1)існує обґрунтованапідозра щодовчинення кримінальногоправопорушення такогоступеня тяжкості,що можебути підставоюдля застосуваннязаходів забезпеченнякримінального провадження; 2)потреби досудовогорозслідування виправдовуютьтакий ступіньвтручання управа ісвободи особи,про якийідеться вклопотанні слідчого,прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно п.п.1,3ч.2ст.170КПК Україниарешт майнадопускається зметою забезпеченнязбереження речових доказів; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.

Частиною 3 ст.170 КПК України передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбаченихКримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна (ч.5 ст.170 КПК України).

Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ч.ч.1,2 ст.167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.

Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3)є предметомкримінального правопорушення,у томучислі пов`язаногоз їхнезаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Частинами 1,2 ст.168 КПК України передбачено, що тимчасово вилучити майно може кожен, хто законно затримав особу в порядку, передбаченомустаттями 207, 208, 298-2цього Кодексу. Кожна особа, яка здійснила законне затримання, зобов`язана одночасно із доставленням затриманої особи до слідчого, прокурора, іншої уповноваженої службової особи передати їй тимчасово вилучене майно. Факт передання тимчасово вилученого майна засвідчується протоколом.

Тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Під час розгляду клопотання встановлено, що Третім слідчим відділом (з дислокацією у м.Дніпрі) ТУ ДБР, розташованого у м.Полтаві, проводиться досудове розслідування в об`єднаному кримінальному провадженні №42025052110000072, відомості за яким внесено до ЄРДР з правовою кваліфікацією за ч.3 ст.332, ч.2 ст.369-2 КК України.

В рамках вказаного кримінального провадження 10.09.2025 року в порядку ст.208 КПК України було затримано ОСОБА_4 та в цей же день останньому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, за фактом сприяння у незаконному перенаправленні осіб через державний кордон України шляхом надання засобів та усунення перешкод, вчиненому службовою особою з використанням службового становища, з корисливих мотивів.

Також 10.09.025 року під час проведення санкціонованого обшуку транспортного засобу «MAZDA 6», сірого кольору, р/н НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , який перебував в користуванні ОСОБА_4 , власником якого є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було вилучено, окрім іншого, зазначений вище транспортний засіб, з ключами від нього; посвідчення працівника поліції серії НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_4 , видане 19.02.2024 року, дійсне до 19.02.2028 року.

Постановою слідчого від 11.09.2025 року останні визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №42025052110000072.

В наданому клопотанні слідчий просив накласти на вилучені в ході обшуку транспортний засіб та посвідчення, з метою їх збереження як речових доказів.

Перевіряючи доводи клопотання, слідчий суддя враховує, що надані до нього матеріали кримінального провадження в достаній мірі свідчать про факт вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України та про обгрунтовану приченість до його вчинення ОСОБА_4 ..

Також слідчий суддя враховує, що з огляду на обставини вчинення кримінального правопорушення, за якими вилучений автомобіль використовувався ОСОБА_4 під час вчинення кримінального правопорушення для перевезення військовослужбовця ОСОБА_6 , а посвідчення працівника поліції використовувалось при цьому для безперешкодного проїзду посилених КППП (блокпостів), з метою подальшого незаконного перенаправлення останнього за кордон України, вилучені транспортний засіб та посвідчення відповідають критеріям речових доказів, визначеним ст.98 КПК України та мають суттєве значення для данного кримінального провадження.

З урахуванням вищенаведеного, з метою їх забезпечення як речових доказів, слідчий суддя приходить до висновку про наявність передбачених ч.1, п.1 ч.2, ч.3 ст.170 КПК України підстав для задоволення клопотання та накладення арешту на вилучені транспортний засіб та посвідчення.

Керуючись ст.ст.131,132,167,168,170-173,175,237,309,369-372 КПК України, слідчий суддя -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого задовольнити.

Накласти арешт на тимчасово вилучене майно та документи в ході проведення 10 вересня 2025 року санкціонованого обшуку, а саме на:

-транспортний засіб «MAZDA 6», сірого кольору, р/н НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , який перебував в користуванні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , власником якого є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

-посвідчення працівника поліції серії ЗП №021556 на ім`я ОСОБА_4 , видане 19.02.2024 року, дійсне до 19.02.2028 року;

із забороною відчуження, розпорядження та користування останніми.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Відповідно до ч.1 ст.174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Слідчий суддя ОСОБА_1