Ухвала суду № 130262623, 12.09.2025, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/11391/25

Провадження № 1-кс/201/3934/2025

УХВАЛА

Іменем України

12 вересня 2025 року м. Дніпро

Слідчий суддя Соборного районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

підозрюваної ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ відділу поліції №2 Дніпровського районного управління поліції №1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 , погоджене прокурором Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 12025042130001200, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.08.2025, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Київ, громадянки України, не має місця реєстрації, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , офіційно не працевлаштованої, не одруженої, має одну малолітню дитину, має середньо-спеціальну освіту, раніше судимої: 04.12.2024 вироком Деснянським районним судом м. Києва, за ч. 2 ст. 309 КК України до 2 років позбавлення волі; на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнена з іспитовим строком 1 рік, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Короткий виклад клопотання.

Слідчим відділом ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025042130001200, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.08.2025, за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення,передбаченогоч.4ст.185 КК України.

Враховуючи наявність обґрунтованої підозри і ризиків, передбачених ч.ч. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, слідчий просив застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб із визначенням розміру застави у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Позиції учасників.

Під час розгляду клопотання прокурор клопотання підтримав.

Підозрювана проти задоволення клопотання заперечувала, повідомив про визнання вини та активне сприяння розкриттю злочину, просила не застосувати запобіжний захід. Також пояснила, що натепер проживає у місті Дніпрі, у квартирі, яку їй залишив батько. Не працю. Коли проживала у м. Києві, то працювала неофіційно адміністратором кафе. Її малолітня дитина знаходиться у притулку, назву якого вона не пам`ятає, лише адресу.

Встановлені слідчим суддею обставини.

24.02.2022 указом Президента України №64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався, в останнє Законом про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 05 лютого 2025 року № 12404 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» з с 05 годин 30 хвилин 09 травня 2025 року до 05 годин 30 хвилин 06 серпня 2025 року.

ОСОБА_4 , будучи раніше судимою, останній раз 04.12.2024вироком Деснянськимрайонним судомм.Києва,за ч.2ст.309КК Українидо 2років позбавленняволі;на підставіст.75КК Українивід відбуванняпокарання звільненаз іспитовимстроком 1рік на шлях виправлення та перевиховання не стала, належних висновків для себе не зробив, під час визначеного іспитового строку вчинила новий корисливий злочин, за наступних обставин.

ОСОБА_4 , підозрюється в тому, що 26.08.2025 о 18:40 год., ОСОБА_4 , проходячи повз кав`ярні «Fill you» за адресою: м. Дніпро, вул. Гогоял, буд. 19, побачила на столі поруч із входом до кав`ярні мобільний телефон Apple iPhone 16 Pro, 512 GB (White Titanium), вартістю 33 208,70 грн., власником якого являється ОСОБА_6 , після чого у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, обравши предметом свого злочинного посягання мобільний телефон Apple iPhone 16 Pro, 512 GB (White Titanium), вартістю 33 208,70 грн.

З метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на таємне викрадення чужого майна, 26.08.2025 о 18:41 год., ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, в умовах воєнного стану, при цьому усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, впевнившись, що за її діями ніхто не спостерігає і вони носять таємний характер, виходячи з приміщення кав`ярні « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: АДРЕСА_2 взяла правою рукою зі столу поруч із виходом з кав`ярні мобільний телефон Apple iPhone 16 Pro, 512 GB (White Titanium), вартістю 33 208,70 грн. та залишила місце вчинення злочину з викраденим майном, розпорядившись ним на власний розсуд, чим спричинила майнову шкоду потерпілій ОСОБА_6 , на загальну суму 13045 грн.

Умисні дії ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викраденні чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

11.09.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Щодо обґрунтованої підозри.

Згідно зіст. 8 КПК Україникримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Оскільки чинне законодавство не розкриває поняття обґрунтованої підозри, враховуючи ст.8,9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов`язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред`явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі "Murray v.United Kingdom", 14310/88, 28.10.94, п. 55).

Уявлення про "обґрунтовану підозру" має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб`єктивному та об`єктивному.

Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка оголосила про підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні такого кримінального правопорушення, другий - що об`єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України підтверджуються зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:

протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від ОСОБА_6 ;

протоколом допиту потерпілої ОСОБА_6 ;

протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участі потерпілої ОСОБА_6 ;

протоколом допиту свідка ОСОБА_7 ;

протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участі свідка ОСОБА_7 ;

протоколом допиту свідка ОСОБА_8 ;

протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участі свідка ОСОБА_8 ;

протоколом огляду відеозапису;

З огляду на викладене, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється в скоєнні тяжкого злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі від 5 до 8 років.

Вказані здобуті під час досудового розслідування докази є вагомими та свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого їй кримінального правопорушення.

Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об`єктивний зв`язок підозрюваного із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою отримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.

При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Згідно ч. 5ст. 9 КПК Україникримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.

Отже, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування відносно такої особи запобіжного заходу, зокрема, у вигляді тримання під вартою.

Згідно з доводами, викладеними у клопотанні, долученими доказами, обґрунтованість підозри щодо вчинення інкримінованого кримінального правопорушення є підтвердженою.

При цьому ОСОБА_4 не зазначено обставин та не надано доказів на підтвердження існування таких обставин, які б очевидно та беззаперечно свідчили про непричетність її до кримінального правопорушення, у вчиненні якого їй повідомлено про підозру, або вказували на необґрунтованість повідомленої підозри.

Щодо існування ризиків.

Слідчий вказує на існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 частини 1статті 177 КПК України.

Так, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1статті 177 КПК України).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1статті 177 КПК(частина 2статті 177 КПК України).

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьомуКПКне вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Як передбачено ст. 177 КПК України, підставою як для застосування, так і для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.

На переконання слідчого судді ризики, заявлені слідчим, є доведеними і полягають у наступному.

Ризик переховуватисявід органівдосудового розслідуваннята/абосуду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України). Так, відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, мають враховуватись вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення. Інкриміноване підозрюваному кримінальне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, відповідно до ст. 12 КК України, за ступенем тяжкості є тяжким злочином, за вчинення якого передбачене основне покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.

Тобто суворість покарання беззаперечно може слугувати приводом до переховування підозрюваного від слідства та суду. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Ризик незаконно впливати на свідків (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України). ОСОБА_4 усвідомлюючи, що вручене їй письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, базується на доказах, якими насамперед є показання свідків у даному кримінальному провадженні, свідчить про наявність ризику можливості впливу на них шляхом вмовляння, підкупу, психологічними чи фізичними методами тиску, з метою схилити до зміни показань, «помилки» впізнання, викривлення фактів та обставин.

Ризик вчинитиінше кримінальнеправопорушення чипродовжити кримінальнеправопорушення,у якомупідозрюється чиобвинувачується (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України). Перебуваючи на волі ОСОБА_4 може продовжити вчиняти аналогічні правопорушення. Так, встановлено, що остання засуджена 04.12.2024 вироком Деснянським районним судом м. Києва, за ч. 2 ст. 309 КК України до 2 років позбавлення волі; на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнена з іспитовим строком 1 рік.

Проте, ОСОБА_4 на шлях виправлення не стала, належних висновків для себе не зробила та вчинила корисливий злочин за вищеперерахованих обставин. З огляду на викладене, в повному обсязі запобігти настанню вказаних ризиків у випадку застосування більш м`яких запобіжних заходів неможливо.

Висновки.

Слідчим суддею встановлена обґрунтованість підозри та ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на сьогоднішній день існують.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, встановлено, що органу досудового розслідування дійсно необхідно провести ряд слідчих та процесуальних дій та враховується, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), в умовах воєнного стану.

Крім того, відповідно до п.1 ч.1 ст.178 КПК України, однією з обставин, що враховується судом при застосуванні запобіжного заходу є вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, на теперішній час зібрані докази, які мають суттєве значення для доказування вини ОСОБА_4 по вказаному кримінальному провадженню, що підтверджується матеріалами кримінального провадження, тому вказана обставина може бути врахована судом, при застосуванні підозрюваній запобіжного заходу.

До того ж, слідчий суддя звертає увагу на обставини, передбачені ст. 178 КПК України, що враховуються при застосуванні запобіжного заходу.

Так, підозрювана ОСОБА_4 є молодою жінкою, стан її здоров`я не потребує додаткового нагляду, вона не має постійне джерело прибутку, її дитина перебуває у притулку у м. Києві, підозрювана не знає його назву, лише адресу, поїхала до м. Дніпра, про дитину не піклується, не має тісних соціальних зв`язків, раніше судима.

Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України, однією з обставин, що враховується судом при застосуванні запобіжного заходу є тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчинені кримінального правопорушення в якому він підозрюється. Вказана обставина може бути врахована судом при застосуванні до ОСОБА_4 запобіжного заходу, оскільки остання підозрюється у вчинені тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до 8 років.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. У розумінні положень, що наведені у чисельних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від З0.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Мета затримання полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання. «Для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5&1(с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання» (справа «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.2007).

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Таким чином, клопотання слідчого підлягає задоволенню.

Щодо строку дії запобіжного заходу.

У відповідності дост. 219 КПК Українидосудове розслідування може бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

В подальшому згідно з ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно з ч. 3ст. 115 КПК Українипри обчисленні строку днями строк закінчується о двадцять четвертій годині останнього дня строку. Відповідно до ч. 5 ст. 115 КПК України, при обчисленні строків днями та місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк, за винятком строків тримання під вартою.

Тому, оскільки 11.09.2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру, то досудове розслідування має бути закінчено 11.11.2025, а тому саме до цього строку в межах 60 днів слідчий суддя може застосувати запобіжний захід.

Щодо застави.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбаченихчастиною четвертоюцієї статті.

Згідно із ч. 5ст. 182 КПК Українирозмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Частиною 4статті 183 КПК Українипередбачений вичерпний перелік, коли суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні.

Однак, суд звертає увагу на те, що вищевказаною статтею законодавець надає право суду при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи його продовження не визначати розмір застави, однак дана стаття не є нормою прямої дії, тобто не містись обов`язкового характеру, а тому враховуючи те, що ОСОБА_4 хоча підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, втім, застосування застави є правом, а не обов`язком суду, суд, з урахуванням вищенаведених ризиків, вважає за доцільним визначити йому заставу у межах, встановлених у п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Мангурас проти Іспанії», ухваленому Великою Палатою від 28 вересня 2010 року за №12050/04, сума застави за звільнення з-під варти заявника не була надмірною. У рішенні, у справі «Мангурас проти Іспанії», Європейський суд з прав людини постановив, що не було порушено ч. 3 ст. 5 (право на свободу та особисту недоторканість)Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за наступних підстав: «Відповідно до ч. 3ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвнесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи. Органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більш того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується».

Отже, розмір застави повинен, головним чином, визначатися виходячи з особи підозрюваного/обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховуючи той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки підозрюваного/обвинуваченого до слідчого або до суду суд достатнім стримуючим фактором для нього, щоб не здійснити втечу.

При цьому Європейський суд з прав людини також наголошує, що якщо на карту поставлене право на свободу, гарантоване статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, влада повинна приділяти питанню встановлення відповідного розміру застави таку ж увагу, якби це стосувалося обґрунтування необхідності тримання особи під вартою.

Визначаючи розмір застави, а також виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання сховатися, враховуючи матеріальний стан підозрюваного, тяжкість злочину, у вчиненні якого він підозрюється, дані, що характеризують його способу і наявність вищезазначених ризиків, суд вважає, що застава у зазначених розмірах здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, тому у співставленні з існуючими ризиками призначає заставу.

Так, на думку суду, застава у зазначених у п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмірах цілком здатна забезпечити виконання належної процесуальної поведінки підозрюваним та може гарантувати виконання ним покладених на нього обов`язків і зазначений розмір застави буде належною гарантією того, що, у разі сплати його, підозрюваний вирішить не зникати через побоювання втратити цю заставу.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене та особу підозрюваного, а також обґрунтованість підозри і встановлені ризики, слідчий суддя вважає за необхідне визначити заставу у мінімальному розмірі, зазначеного у п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, тобто 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яку підозрюваний чи інша особа має право у будь-який момент внести на спеціальний рахунок у порядку, визначеному КМУ, після чого може бути звільнений з-під варти, при цьому у випадку внесення застави суд покладає на нього певні обов`язки.

На підставівикладеного,керуючись ст.ст. 177,178,183,331 КПК України, суддя слідчий

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити частково.

Застосувати до ОСОБА_4 запобіжнийзахід увигляді триманняпід вартоюна 59днів,тобто до 09 листопада 2025 року.

Встановити, що датою закінчення дії цієї ухвали щодо тримання підозрюваного ОСОБА_4 під вартою є 09 листопада 2025 року включно.

ОСОБА_4 взяти під варту в залі суду негайно.

ОСОБА_4 визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 60560,00 грн, за умови внесення якої на призначений для цього депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, її слід негайно звільнити з-під варти.

У задоволенні іншої частини клопотання відмовити.

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою-заставодавцем на депозитний рахунок № UA158201720355229002000017442 в ГУДКСУ в м. Київ, одержувач платежу ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 26239738, МФО 820172.

У разі внесення вказаної застави покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- не відлучатися зі свого місця мешкання без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження;

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну місця свого проживання та роботи, залежно від стадії кримінального провадження;

- за наявності здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- утримуватись від спілкування зі свідками, потерпілим і експертами у цьому кримінальному провадженні.

Вказані обов`язки, в разі внесення застави, покладаються на ОСОБА_4 строком на 2 місяці, який починається з моменту звільнення з-під варти після внесення застави.

У разі невиконання вище перелічених обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовуються у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України (застава, домашній арешт, тримання під вартою) та може бути накладено грошове стягнення.

Роз`яснити, що за умисне невиконання ухвали суду передбачена відповідальність заст. 382 КК України.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора ОСОБА_3 .

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення, але може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним, який перебуває під вартою - в той же строк з моменту вручення копії ухвали.

Повний текст ухвали буде оголошений 16 вересня 2025 року о 19 год. 00 хв.

Слідчий суддя ОСОБА_1