Рішення № 130261294, 16.09.2025, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2-а/447/39/25 Справа №447/2570/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

16.09.2025 Миколаївський районний суд Львівської області у складі судді Головатого А.П., за участю секретаря судового засідання Кісіль А.В.,

розглянув у судовому засіданні у залісуду в місті Миколаїв Львівської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Процесуальні дії у справі.

25.08.2025 позивач ОСОБА_1 пред`явив позов до ГУНП у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. В обґрунтування позову наведено наступне.

16.08.2025 поліцейським відділу №1 (м. Жидачів) Стрийського РУП ГУНП у Львівській області капралом поліції Стефанюком Іваном Михайловичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №5500144, відповідно до якої позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП. Позивач просить скасувати вищевказану постанову, оскільки така є незаконною, винесеною без повного, об`єктивного з`ясування всіх обставин справи, з порушенням його прав. Вказує, що у справі не міститься доказів керування ним транспортним засобом, оскільки таким керувала його дружина ОСОБА_2 . На підставі наведеного просить таку постанову скасувати. Крім цього, представник позивача просить суд стягнути з відповідача судові витрати у справі.

27.08.2025 постановлено ухвалу щодо прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, призначено судове засідання.

На виконання вимог ст. 269 КАС України суд скерував відповідачу копію ухвали про відкриття провадження у справі, згідно з якою визначив строк подачі відзиву на позовну заяву, та копію позовної заяви з доданими до неї документами в електронний кабінет ГУНП у Львівській області.

Відповідач отримав електронне відправлення з вищевказаним вмістом 27.08.2025, яке було доставлено в його електронний кабінет, що стверджується відповідною довідкою.

У визначений судом строк відповідач відзиву не подав та не надав матеріалів, на підставі яких було прийнято оскаржуване рішення, хочаст. 77 КАС Українипокладає на відповідача такий обов`язок.

16.09.2025 позивач подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримав.

Належним чином повідомлений відповідач у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Заяв чи клопотань до суду не надходило.

Згідно ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

На підставі ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося у зв`язку з неявкою всіх учасників справи.

Суд встановив:

Згідно з постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5500144 від 16.08.2025, 16.08.2025 о 21:02 год. у с. Березина по вул. Промислова водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом, будучи позбавленим права керування, чим порушив п. 2.1. «а» ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність, передбачена ч. 4 ст. 126 КУпАП.

У пункті 7 вказаної постанови вказано, що такої додаються «відео з бодікамери поліцейського ГОР-10, Р-12».

Позивач у позовній заяві зазначає, що працівниками поліції доказів вчинення ним інкримінованого йому правопорушення надано не було.

Доказів протилежного відповідач не надав. Відзиву в установлений строк не подав, у судові засідання, призначені на 02.09.2025 та 16.09.2025 не з?явився. Клопотань чи заяв від такого не надходило.

Відповідно до ст. 159 КАС України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Статтею 162 КАС Українивизначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оцінка суду.

Між сторонами виник спір з приводу оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, щодо правомірності притягнення особи до адміністративної відповідальності у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, які регулюються положеннямиКодексу України про адміністративні правопорушення, Законом України«Про дорожнійрух» від30.06.1993, Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015, Правилами дорожнього руху,затвердженимипостановою КМУ від 10.10.2001 №1306, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі затвердженоїНаказом Міністерства внутрішніх справ №1395 від 07.11.2015.

Згідно ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. Учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п. 1.1 ПДР України, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Згідно з п. 1.9 ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 1.3 ПДР України передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Диспозицією частини 4 статті 126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Відповідно до п. 2.1 «а» ПДР, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обов`язок доказування правомірності складання постанови про адміністративне правопорушення, наявності в діях особи складу правопорушення покладено законом на відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Разом із тим, всупереч вищевказаним вимогам, відповідачем не представлено суду жодних доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували правомірність винесення оскаржуваної постанови. Викладені позивачем у позовній заяві обставини, не спростовані, а тому суд приходить висновку, що позов у цій частині підлягає до задоволення.

Щодо позовної вимоги у частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 132 КАС України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов?язаних із розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 2 ст. 132 КАС України).

Статтею 134КАС Українипередбачено,що витрати,пов`язані зправничою допомогоюадвоката,несуть сторони,крім випадківнадання правничоїдопомоги зарахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілейрозподілу судовихвитрат: 1)розмір витратна правничудопомогу адвоката,в томучислі гонораруадвоката запредставництво всуді таіншу правничудопомогу,пов`язану зісправою,включаючи підготовкудо їїрозгляду,збір доказівтощо,а такожвартість послугпомічника адвокатавизначаються згідноз умовамидоговору пронадання правничоїдопомоги тана підставідоказів щодообсягу наданихпослуг івиконаних робітта їхвартості,що сплаченаабо підлягаєсплаті відповідноюстороною аботретьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витратна оплатупослуг адвокатамає бутиспівмірним із: 1)складністю справита виконанихадвокатом робіт(наданихпослуг); 2)часом,витраченим адвокатомна виконаннявідповідних робіт(наданняпослуг); 3)обсягом наданихадвокатом послугта виконанихробіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність й розумність.

У постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі№211/3113/16-ц, від 06.11.2020 у справі№760/11145/18 зауважено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Велика Палата Верховного Суду вказувала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови ВП ВС від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Згідно копії договору про надання правової допомоги від 21.08.2025, вартість послуг адвоката, наданих позивачу, становить 5000 грн. Інших документів щодо отримання адвокатських послуг позивачем не надано.

За результатами дослідження та оцінки долучених до матеріалів справи доказів щодо понесення витрат на правову допомогу у їх сукупності, беручи до уваги викладені позиції ВС з приводу розподілу судових витрат між сторонами, враховуючи характер справи, а саме те, що така не є складною справою, судові засідання у справі не проводилися, відтак вимоги з приводу стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката є частково обґрунтованими та підлягають до задоволення у розмірі 1000,00 грн.

Згідно абз. 2 ч. 5 ст. 139 КАС України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи те, що позов підлягає до задоволення частково, а позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки є учасником бойових дій, що стверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 , виданим 01.06.2023, судовий збір у розмірі за подання до суду позовної заяви належить компенсувати за рахунок держави. Відтак, підстав для їх розподілу відсутні.

Керуючись ст.126, 245, 251, 286 КУпАП, ст. 134, 139, 159, 162, 229, 246, 286 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Позов задоволити частково.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5500144, винесену 16.08.2025 поліцейським відділу поліції №1 (м. Жидачів) Стрийського районного управління поліції ГУНП у Львівській області капралом поліції Стефанюком Іваном Михайловичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Львівській області понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 1 000 (одна тисяча) гривень 00 копійок на користь ОСОБА_1 .

У задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення витрат на правову допомогу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач Головне управління Національної поліції у Львівській області, місцезнаходження: пл. Генерала Григоренка, 3, м. Львів, 79007, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 40108833.

Повний тест рішення складено 16.09.2025.

Суддя Головатий А. П.