Ухвала суду № 130258819, 16.09.2025, Личаківський районний суд м.Львова

Справа № 463/8632/25

Провадження № 2/463/2393/25

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

16 вересня 2025 року суддя Личаківського районного суду м.Львова Грицко Р.Р., вивчивши матеріали позовної ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Львівської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування,

в с т а н о в и в :

позивачі звернулися в суд з позовом до відповідачів про визнання за кожним з них права власності в порядку спадкування за законом на 1/6 ідеальну частину квартири АДРЕСА_1 , після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до вимог ст.184 ЦПК України, позов пред`являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції.

З урахуванням цієї правової норми особа наділена правом на звернення до суду за захистом саме в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду в інтересах інших осіб.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам, викладеним у ст.175 ЦПК України, а також вимогам ст.177 цього Кодексу.

Статтею 177 ЦПК України визначено, що позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. До позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року 3028,0 гривень.

Спеціальним законом, що визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, є Закон України «Про судовий збір», згідно з ч.ч.1, 2 ст.9, якого судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Згідно з ч.9 ст.185 ЦПК України, заяви, скарги, клопотання, визначені цим кодексом України, за подання яких передбачено сплату судового збору, залишаються судом без руху також у випадку, якщо на момент відкриття провадження за відповідною заявою, скаргою, клопотанням суд виявить, що відповідна сума судового збору не зарахована до спеціального фонду державного бюджету.

Зі змісту позову вбачається, що заявлений позов є майнового характеру, містить дві вимоги майнового характеру пред`явлену кожним з позивачів.

Відповідно дост.4Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч.7 статті 6Закону України«Про судовийзбір» у разі якщо позов подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір обчислюється з урахуванням загальної суми позову і сплачується кожним позивачем пропорційно долі поданих кожним з них вимог окремим платіжним документом.

З позовної заяви вбачається, що позивачем ОСОБА_1 сплачений судовий збір пропорційно долі поданої нею вимоги майнового характеру окремим платіжним документом у розмірі 3994,0 гривень, однак, другим позивачем ОСОБА_2 судовий збір пропорційно долі поданої ним вимоги майнового характеру окремим платіжним документом у розмірі 3994,0 гривень не сплачено.

Разом з тим, позивачем ОСОБА_2 заявлено клопотання про звільнення його від сплати судового збору за подання позовної заяви на підставі п.1 ч.1 та ч.2 ст.8 ЗУ «Про судовий збір», оскільки розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру його річного доходу.

Розглядаючи заявлене клопотання, суд керується наступним.

Частиною другою ст.133 ЦПК України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

У відповідності до вимог ч.1 ст.136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Аналогічні положення містяться у ст.8 Закону України «Про судовий збір».

За нормами законодавства єдиною підставою для вчинення судом дій для відстрочення, звільнення від сплати позивачем судового збору є майновий стан заявника. Обґрунтування пов`язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на цю особу.

Враховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та практику ЄСПЛ (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

У пункті 29 Постанови пленуму ВССУ від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» роз`яснено, що відповідно до ст.8 Закону України «Про судовий збір» єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

При цьому, Європейський суд з прав людини також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення п.1 ст.6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах, так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (п.59 рішення ЄСПЛ від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland»)). Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (п.111 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia»)).

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (п.44 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Kniat v. Poland»; пункти 6364 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland»).

Крім того, Європейський суд з прав людини у справі «Шишков проти Росії» вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду.

Вивчивши матеріали позовної заяви, суд приходить до висновку про необґрунтованість та безпідставність вимог позивача ОСОБА_2 про його звільнення від сплати судового збору, оскільки останнім на підтвердження скрутного майнового стану, який перешкоджає сплаті судового збору не подано жодних доказів (відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про доходи ОСОБА_2 за 2024 рік відсутні), відтак, клопотання задоволенню не підлягає, а тому, позивачу необхідну сплатити судовий збір.

Згідно з ч.1 ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи вищезазначені недоліки позовної заяви, вважаю за необхідне залишити таку без руху, надавши позивачу ОСОБА_2 строк десять днів з дня отримання ухвали для їх усунення, які слід усунути наступним чином, а саме: надати до суду належний доказ сплати судового збору позивачем ОСОБА_2 у розмірі1відсоток цінипозову,що становить 3994,0 гривень та подати до суду відповідну квитанцію, або подати документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Суд роз`яснює, що вказані недоліки позовної заяви необхідно усунути у визначений судом строк та попереджає, що у протилежному випадку, заява вважається неподаною і повертається позивачу.

Керуючись ст.ст.175, 177, 185, 260 ЦПК України, суддя, -

п о с т а н о в и в :

у задоволенні клопотання позивача ОСОБА_2 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,Львівської міськоїради провизнання прававласності впорядку спадкування - залишити без руху.

Надати позивачу ОСОБА_2 строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання ухвали. У випадку їх не усунення позовна заява вважатиметься неподаною і буде повернута позивачу.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та оскарженню не підлягає.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , (рік народження - інформація відсутня), останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - інформація відсутня.

Відповідач: ОСОБА_4 , (рік народження - інформація відсутня), останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - інформація відсутня.

Відповідач: Львівська міська рада, місцезнаходження: 79006, м.Львів, площа Ринок,1, код ЄДРПОУ 04055896.

Суддя Грицко Р.Р.