Рішення № 130257104, 10.09.2025, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/13322/25

Провадження № 2/127/2616/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2025 рокум/ Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Іщук Т. П.,

за участю секретаря судового засідання Коваленко Д. І.,

представника позивача - адвоката Борусевича С. Й., представника відповідача Собчук Т. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вінницької міської ради про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з цим позовом та просив визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 його матері ОСОБА_2 на частку у спільній сумісній власності на земельну ділянку для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 0510100000:01:005:0177, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_2 . Після смерті останньої відкрилася спадщина, до складу якої увійшло нерухоме майно, а саме: частки житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , та частка в спільній сумісній власності на земельну ділянку площею 0,0776 га, кадастровий номер 0510100000:01:005:0177, що розташована за цією ж адресою.

Позивач вказує, що йому як спадкоємцю видано свідоцтво про право на спадщину за законом на частки житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 після смерті матері ОСОБА_2 . Однак у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку земельної ділянки площею 0,0776 га, кадастровий номер 0510100000:01:005:0177, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , було відмовлено, у зв`язку з неможливістю визначення складу спадкового майна та належності цього майна спадкодавцеві. У зв`язку з цим у позивача відсутня можливість належним чином оформити право на спадщину на вищевказану земельну ділянку у позасудовому порядку, що і стало підставою звернення до суду із даним позовом.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 13 травня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрите загальне позовне провадження у справі, з роз`яснення учасникам їх процесуальних прав.

Правом подання відзиву на позовну заяву Вінницька міська рада не скористалася.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 10 червня 2025 року витребувано з Другої вінницької державної нотаріальної контори копію спадкової справи №383/2024 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (у спадковому реєстрі №72933003).

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 02 липня 2025 року закрите підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Брусевич С.Й. позовні вимоги підтримав, з підстав викладених в позовній заяві, та просив позов задовольнити.

Представник Вінницької міської ради Собчук Т.П., у судовому засіданні, покладалася на думку суду.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позов обґрунтований та такий, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом установлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є сином ОСОБА_2 (копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 03 листопада 1953 року, а.с.9).

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належить на праві спільної часткової власності (по частки) житловий будинок з відповідними господарськими будівлями, що знаходиться у АДРЕСА_1 (свідоцтво про право на спадщину за законом від 05 жовтня 2010 року, видане державним нотаріусом Першої вінницької державної нотаріальної контори Семенковою Т.В., зареєстроване в реєстрі за №4-2366, а.с.13).

Право власності кожного із них на частку в праві власності на даний будинок зареєстроване 21 жовтня 2010 року КП «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації» в Реєстрі прав власності на нерухоме майно (витяг про державну реєстрацію прав від 21 жовтня 2010 року, інформація з Державного реєстру речових прав від 28 березня 2025 року, зворотній бік а.с.72, а.с.77).

Вказаний житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 0,0776 га, кадастровий номер 0510100000:01:005:0177, яка на підставі рішення Вінницької міської ради від 22 грудня 2023 року №2053, передана ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у спільну сумісну власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель комунальної власності, що перебувають у користуванні (розташовані об`єкти нерухомого майна).

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували право спільної сумісної власності (без визначення часток) на вказану земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав, про що свідчить інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №422033096 від 10 квітня 2025 року, а.с.22).

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 мати позивача, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 (а.с.8).

Після смерті ОСОБА_2 позивач звернувся у встановлений законом строк до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

05 вересня 2024 року Другою вінницькою державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу №383/2024 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (витяг про реєстрацію в спадковому реєстрі від 05 вересня 2024 року №78234459, а.с.62).

За життя ОСОБА_2 залишила на ім`я ОСОБА_3 заповіт на частку житлового будинку з господарськими будівлями під номером АДРЕСА_1 , посвідчений державним нотаріусом Першої вінницької державної нотаріальної контори 19 листопада 2019 року за реєстром №3-1877. Проте ОСОБА_3 подала заяву про відмову від спадщини за заповітом, яка залишилася після смерті ОСОБА_2 (зворотній бік а.с.65).

Інші особи із заявами про прийняття спадщини або відмову від неї до нотаріальної контори не зверталися.

28 березня 2025 року державним нотаріусом Другої вінницької державної нотаріальної контори Швець Л.А. ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на частки житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами номер АДРЕСА_1 , що також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав від 28 березня 2025 року №420055665 (а.с.11, 12).

Постановою державного нотаріуса Другої вінницької державної нотаріальної контори Швець Л.А. від 10 квітня 2025 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку земельної ділянки площею 0,0776 га, кадастровий номер 0510100000:01:005:0177, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_2 , оскільки неможливо визначити частку померлого у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку (а.с.13).

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно ст.15,16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Статтею 41 Конституції Українита статтею 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст. 316ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч. 1ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1, 2ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Згідно ч. 1ст. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до ч.2ст. 372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

Звертаючись до суду із даним позовом з метою захисту свого спадкового права, позивач вказує на неможливість отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті його матері ОСОБА_2 у позасудовому порядку, оскільки відсутнє визначення часток у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку.

Згідност. 1216 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав і обов`язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно достатті 1217 ЦК Україниспадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно статті 1218 ЦК Українидо складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 2 ст. 1225ПК Україниправо власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ст. 1226ПК Україничастка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Частиною першоюст. 1297 ЦК Українивстановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

За загальними положеннями про спадкування, право на спадщину виникає у день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті1220,1222,1270 ЦК України).

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року.

Відповідно до пунктів 4 та 6 глави 1 розділу II нотаріус може видати свідоцтво про право на спадщину за законом чи за заповітом після смерті одного з учасників спільної сумісної власності лише після визначення (виділення) частки померлого у спільному майні. Тому при спадкуванні таких часток істотне значення має встановлення їх розміру, що може бути зроблено як за життя спадкодавців, так і після відкриття спадщини.

Згідно частини першої статті 25 ЦК Україниздатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Разом із тим, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті (частина четвертастатті 25 ЦК України).

З урахуванням зазначеного, Верховний Суд резюмує, що визначення судом частки співвласника у праві спільної власності на нерухоме майно за померлим не узгоджується з вимогами чинного законодавства, оскільки у такому разі судом буде вирішено питання про права особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності, що свідчить, у тому числі, про неефективність способу захисту права особи відповідно до положеньстатті 16 ЦК України. У такому випадку спадкоємець не позбавлений можливості захисту своїх прав шляхом подання позову про визнання права власності в порядку спадкування.

Аналогічний правовий висновок неодноразово було викладено Верховним Судом у постановах від 20 червня 2018 року у справі № 640/13903/16-ц (провадження № 61-15147св18); від 20 червня 2018 року у справі № 266/5267/18 (провадження № 61-6647св19); від 20 березня 2019 року у справі № 550/1040/16-ц (провадження № 61-28423св18); від 22 квітня 2020 року у справі № 601/2592/18 (провадження № 61-17859св19); від 22 квітня 2020 року у справі № 127/23809/18 (провадження № 61-11210св19); від 27 травня 2020 року у справі № 361/7518/16-ц (провадження № 61-43734св18); від 16 вересня 2020 року у справі № 464/1663/18 (провадження № 61-9410св19), що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах.

Верховний Суд в постанові від 14 серпня 2024 року в справі № 522/3974/20 зазначив, що визначення частки померлого у праві спільної сумісної власності є неналежним способом захисту з огляду на те, що вирішення судом питання про права померлої особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності, суперечить законодавству, і тому обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Натомість належним способом захисту порушеного права позивача в такому випадку є позов про визнання права власності (права на частку у праві спільної власності на спірне майно) в порядку спадкування.

Пленум Верховного Суду України в постанові від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»виснував, що в разі смерті співвласника частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними. Частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду.

Згідно ч. 1ст. 377 ЦК України, до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувана (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначенихЗемельним кодексом України. Як передбачено ч. 1ст. 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувана (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувану (попередньому власнику) такого об`єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об`єкта переходить право власності на таку частку.

Верховний Суд у постановах від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16, від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15 та від 16.09.2020 у справі № 464/1663/18 висловив правову позицію про те, що при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

Виходячи із наведеного вище, суд прийшов до переконання, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності на вищевказану земельну ділянку є рівними.

Суд звертає увагу, що спадкоємець вчинив усі дії, які були необхідними для прийняття спадщини та отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, однак з незалежних від нього причин у видачі свідоцтва йому було відмовлено.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 ЦК України).

З огляду на викладене, суд вбачає можливим визнати за позивачем право власності в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на частку у спільній сумісній власності на земельну ділянку для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 0510100000:01:005:0177, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Суд також звертає увагу, що позивач у будь-який інший спосіб реалізувати свої спадкові права не може, тому цей спір підлягає вирішенню шляхом визнання права власності на спадкове майно та саме такий спосіб захисту є ефективним.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зважає, що позивач просив судові витрати залишити за ним, а тому розподіл судових витрат судом не здійснюється.

На підставі викладеного, керуючись ст. 15, 16, 356, 368, 392, 1217, 1218, 1268 ЦК України, ст. 13, 81, 133, 141, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на частку у спільній сумісній власності на земельну ділянку для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 0510100000:01:005:0177, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Вінницька міська рада, м.Вінниця, вул.Соборна,59,код ЄДРПОУ 25512617,

Повний текст рішення складений 15.09.2025.

Суддя: