Рішення № 13025341, 14.12.2010, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.12.2010 Справа № 3/180-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді Людоговської В.В. при секретарі Горголь О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Салім груп", м. Київ

до Державного підприємства "Скадовський морський торговельний порт", м. Скадовськ Херсонської області

про стягнення 30860 грн. 78 коп.

за участю представників сторін:

від позивача –не прибув;

від відповідача –Кобзар М.П. дов.№22 від 08.12.2010 р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Салім груп" (позивач) звернулося до суду з позовом про стягнення з Державного підприємства "Скадовський морський торговельний порт" (відповідач) заборгованості у сумі 30860 грн. 78 коп., з яких: 26544,86 грн. сума основного боргу, 357,81 грн. 3% річних, 3958,11 грн. пеня.

Представник позивача в судове засідання не прибув, 30 листопада 2010 року надав суду заяву про розгляд справи без його участі за наявними матеріалами справи.

Відповідач відзиву на позов не надав, в судовому засіданні проти задоволення позову не заперечував.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд

в с т а н о в и в:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Салім груп»(позивач, постачальник) та Державним підприємством «Скадовський морський торговельний порт»(відповідач, покупець) укладено договір №110/22-09 від 13 липня 2009 р. (далі –Договір), за умовами якого позивач зобов'язується поставити, а відповідач прийняти і оплатити на умовах, викладених в Договорі, нафтопродукти (далі –товар), найменування, кількість, ціна яких вказується в накладних документах на товар, які формуються на кожну окрему партію товару.

Договір підписаний сторонами без зауважень, скріплений печаткою.

11 вересня 2009 року позивач та відповідач уклали Додаткову угоду №1/17-09 до Договору (далі –Додаткова угода).

Із огляду на зазначений Договір суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки, правовідносини, які витікають із нього, регулюються ст. 264-271 ГК України.

Вищевказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Так, ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Законами України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.

Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на корить другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст.175 ГК України.

В силу п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За змістом ст.712 ЦК України та ст.265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Матеріалами справи підтверджується, що за видатковими накладними:

- №РН-0000025 від 14.09.2009 р. на суму 63577,80 грн.,

- №РН-0000026 від 24.10.2009 р. на суму 66462,00 грн.;

- №РН-0000030 від 20.11.2009 р. на суму 56774,86 грн.;

- №РН-0000037 від 23.12.2009 р. на суму 63044,86 грн.

позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 249859,52 грн.

За умовами п.3.1. Договору покупець зобов'язується оплатити повну вартість товару протягом 15 календарних днів з дати здійснення поставки товару.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як свідчать матеріали справи, відповідач свої зобов'язання за договором виконав частково, заборгованість на день розгляду справи складає 26544,86 грн. Представник відповідача визнає суму боргу. Доказів оплати заборгованості відповідач суду не надав. Враховуючи викладене, позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п.4.2. Договору у випадку несвоєчасної оплати покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від вартості неоплаченого або несвоєчасно оплаченого товару.

Згідно частини 1 статті 230 ГК України пеня й штраф є господарськими штрафними санкціями, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст.231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Пункт 6 ст.231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно розрахунку, наданого до позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 3958,11 грн. Позивач 10 грудня 2010 року надав суду уточнений розрахунок пені в сумі 2344,91 грн. за період з 29.04.2010 р. по 28.10.2010 р. Суд перевірив розрахунки пені та, враховуючи вищевикладене, дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню в сумі 2344,91 грн. В задоволенні вимог щодо стягнення 1613,20 грн. пені слід відмовити.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача три відсотки річних з простроченої суми.

Суд перевірив розрахунки в частині стягнення 3 % річних в сумі 357,81 грн. за період з 17.05.2010 р. по 28.10.2010 р. і зазначає, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивачу на підставі ст..49 ГПК України відшкодовуються судові витрати за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

На підставі ст.ст.525, 526, 530, ч.2 ст.625, 712 ЦК України, ч.6 с.232, ст.265 ГК України та керуючись, ст.ст. 49, 75, 82-85 ГПК України, - суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Скадовський морський торговельний порт»(75700, Херсонська область, м.Скадовськ, вул. Пролетарська, 2, р/р 2600702693399 в ВАТ «Укрексімбанк»м.Херсон, МФО 352015, код ЄДРПОУ 01125703) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Салім груп»(01011, м.Київ, вул..Рибальська, буд.2, оф.108, р/р 260060007983 у ПАТ «Банк «Контракт»м.Київ, МФО 322465, код ЄДРПОУ 36385393) 26544,86 грн. боргу, 2344,91 грн. пені, 357,81 грн. 3% річних, в рахунок відшкодування витрат по сплаті державного мита в сумі 292,48 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.В.Людоговська

Дата підписання рішення 16.12.2010 р.

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України