Рішення № 13025233, 09.12.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2010 р. Справа № 57/375-09

вх. № 10991/4-57

Колегія суддів господарського суду в складі:

Головуючий суддя

суддя

суддя

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність № 1420 від 12.05.08р.

Представник відповідача- Струкова Л.В., довіреність № 08-11/2923/2-09 від 30.12.09р.

розглянувши справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м.Харків

до Харківської міської ради, м. Харків

про відміну правового акта

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою (з урахуванням прийнятої ухвалою суду від 15.04.2010 року заяви про зміну підстав позову) до відповідача Харківської міської ради з позовною заявою, в якій просить суд:

- визнати незаконним рішення 10 - ї сесії Харківської міської ради 5го скликання від 27.12.2006 року № 217/06 „Про скасування рішень Харківської міської ради ” в частині скасування рішення ХХХVІ сесії Харківської міської ради 4-го скликання від 06.07.2005 року № 121/05 „Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації обєктів про надання ФОП ОСОБА_4 (позивачу) земельної ділянки по пр. Леніна, 13, загальною площею 199,97 кв.м , у тому числі 119,99 кв.м., площа забудови та 79 кв.м додаткової території, відведеної на період будівництва магазину непродовольчих товарів;

- зобовязати відповідача спонукати відповідача у встановленому законом порядку укласти договір оренди земельної ділянки по пр. Леніна, 13 в м. Харкові, загальною площею 199,97 кв.м , у тому числі 119,99 кв.м., площа забудови та 79 кв.м додаткової території з позивачем.

- покласти судові витрати на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28 грудня 2009 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 26 січня 2010 року о 09:30 год.

Ухвалою заступника голови господарського суду Харківської області від 27 січня 2010 року задоволено клопотання відповідача про призначення колегіального розгляду справи № 57/375-09. Для розгляду справи № 57/375-09 призначено судову колегію у складі: головуючий суддя Аюпова Р. М., судді Рильова В. В. та Бринцев О.В.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 28.01.2010 року, 18.02.2010 року розгляд справи відкладався.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15 квітня 2010 року призначено у справі будівельно-технічну експертизу, провадження якої доручено експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені Засл. проф. М.С. Бокаріуса, провадження у справі зупинено на термін проведення експертизи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11 жовтня 2010 року, у звязку з тим, що обставини, які зумовили зупинення провадження у справі усунені, поновлено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 08 листопада 2010 року об 11:00 год.

У судовому засіданні 08 листопада 2010 року, в порядку ст.. 77 ГПК, оголошено перерву до 23 листопада 2010 року о 12:30 год.

У судовому засіданні 23 листопада 2010 року, в порядку ст.. 77 ГПК, оголошено перерву до 29 листопада 2010 року о 12:30 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29 листопада 2010 року відкладено розгляд справи на 07 грудня 2010 року о 10:00 год.

До початку судового засідання 07 грудня 2010 року присутні сторони звернулися до суду із заявою про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксування судового процесу. Ця заява розглянута судом та задоволена як така, що не суперечить чинному законодавству.

У призначеному судовому засіданні 07 грудня 2010 року представник позивача позов підтримував та наполягав на його задоволенні.

Присутній у судовому засіданні 07 грудня 2010 року представник відповідача проти позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні, вважає, що оскаржуване рішення було прийнято з метою реалізації Законів України «Про планування і забудову територій», «Про основи містобудування» та усунення порушень вимог містобудівного та земельного законодавства, враховуючи порушення умов надання земельних ділянок, на підставі Земельного кодексу України, Закону України «Про оренду землі» та керуючись ст.ст. 25, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Щодо вимоги позивача про спонукання на укладання договору оренди земельної ділянки по пр. Леніна, 13 в м. Харкові, суперечить нормам матеріального права, оскільки між сторонами не досягнуто згоди щодо істотних умов договору оренди.

Присутні у судовому засіданні представники сторін, пояснили, що ними надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що норми ч. 4 ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо права господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Рішенням XXXVІІ сесії Харківської міської ради 4 скликання № 121/05 від 06.07.2005 року «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації обєктів» позивачу - ФОП ОСОБА_4 надано земельну ділянку по пр. Леніна, 13 загальною площею 199,97 кв.м. (у тому числі земельна ділянка № 1 площею 119,99 кв.м., земельна ділянка № 2 площею 79,98 кв.м.) в оренду для будівництва магазину непродовольчих товарів до 31.12.2007 року (але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації) та для подальшої експлуатації об'єкту ділянку № 2 до 31.12.2030 року.

Рішенням 10 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 27.12.2006 року № 217/06 «Про скасування рішень Харківської міської ради» скасовано п. 53 додатку 1 до рішення 37 сесії Харківської міської ради 4 скликання від 06.07.2005 року № 121/05 стосовно надання ФОП ОСОБА_4 земельної ділянки по пр. Леніна, 13 загальною площею 199,97 кв.м. (у тому числі земельна ділянка № 1 площею 119,99 кв.м., земельна ділянка № 2 площею 79,98 кв.м.) в оренду для будівництва магазину непродовольчих товарів до 31.12.2007 року (але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації) та для подальшої експлуатації об'єкту ділянку № 2 до 31.12.2030 року.

Проте, позивач з вказаним рішення не погоджується, вважає, що при його прийнятті відповідачем були допущено порушення його права в сфері публічно-правових відносин на отримання у використанні земельної ділянки, встановлені ст.93,124 Земельного кодексу України, а також невірно застосовані норми матеріального права, у звязку з чим, на думку позивача, вказане рішення є недійсним, що і стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить із наступного.

Згідно із ст. 13 Конституції України, земля, її надра. атмосфера, повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади.

Відповідно до ст.14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Статтею 84 Земельного кодексу України передбачено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної, приватної власності.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України встановлено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Статтею 140 Конституції України визначено, що представницьку функцію спільних інтересів на місцях здійснюють районні та обласні ради.

Статтею 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” до виключної компетенції міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

До земельних належать відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, які регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України від 25.10.2001 р. № 2768-III (зі змінами та доповненнями), а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно із ст. 9 Земельного кодексу України до повноважень Харківської міської ради належить розпорядження землями територіальної громади міста Харкова, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу, а також вирішення інших питань в галузі земельних відносин відповідно до Закону.

В силу п. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає правовий режим права комунальної власності.

Ст. 29 Закону України "Про місцеве самоврядування" встановлено, що до відання виконавчих органів місцевого самоврядування належить управління комунальним майном.

Відповідно до ст. 23 Господарського кодексу України, відносини між органами місцевого самоврядування та господарюючими суб'єктами, що здійснюється на договірних засадах, регулюються законами та іншими нормативно-правовими актами. В разі порушення договірної дисципліни сторони вправі звертатися до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Так, територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об'єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку. Майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об'єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню.

Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Відповідно до статей 142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень. Права органів самоврядування захищаються у судовому порядку.

Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Разом з тим, відповідно до пункту 34 статті 26, пункту другого статті 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду та поновлення договору оренди земельної ділянки) вирішується на пленарному засіданні ради - сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Таким чином, законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, щодо регулювання земельних відносин є прийняття рішення сесії.

За приписами ст. 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” Харківська міська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Статтею 20 Господарського кодексу України визначено, що одним із способів захисту порушених прав суб'єктів господарювання є, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання.

Згідно статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно ч. 6 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконком в межах своїх повноважень приймає рішення, а у частині 10 цієї статті вказано, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

У відповідності до ч.5 ст.16 Закону України „Про місце самоврядування в Україні” від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно із п. 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.

Відповідно до п.2 ст.123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації.

З пункту 6 статті 123 Земельного кодексу України вбачається, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Пунктом 9 статті 123 Земельного кодексу України передбачено, що рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

З пункту 1 роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» від 26.01.2000 р. № 02-5/35 вбачається, що акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Відповідно до п. 2 зазначеного вище роз'яснення підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Відповідно до п. 1.2. рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 02.02.2010 р. № 04-06/15 за змістом статей 13, 14 Конституції України, статті 11 ЦК України, статей 123, 124, 127, 128 ЗК України рішення органу місцевого самоврядування або державної адміністрації про надання земельної ділянки господарюючому суб'єкту у власність або у користування втілює волевиявлення власника землі і реалізується у цивільних правовідносинах з урахуванням вимог Земельного кодексу України, спрямованих на раціональне використання землі як об'єкта нерухомості (власності).

В пункті 1.3 вказаних рекомендацій визначено, що юридичні особи у визначеному законом порядку набувають прав власності та користування земельними ділянками відповідно до їх цільового призначення для ведення господарської діяльності або задоволення особистих потреб. Відносини щодо набуття та реалізації юридичними особами прав на земельні ділянки та цивільного обороту земельних ділянок ґрунтуються на засадах рівності сторін і є цивільно-правовими.

Положеннями п. 1.4. рекомендацій передбачено, що спір, який виник внаслідок порушення права суб'єкта господарської діяльності на земельну ділянку, в тому числі органами державної влади та місцевого самоврядування, є спором про право і підлягає розгляду за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 1.6. рекомендацій, в порядку господарського судочинства розгляду підлягають спори з питань набуття та реалізації юридичними особами (в т.ч. субєктами підприємницької діяльності), органами місцевого самоврядування та державою прав на земельні ділянки.

Матеріали справи свідчать про те, що правовідносини, які склалися між позивачем та відповідачем повязані із набуттям позивачем у користування земельної ділянки, відповідач у спірних правовідносинах діє як субєкт, який реалізує повноваження власника земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням 10 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 27.12.2006 року № 217/06 «Про скасування рішень Харківської міської ради» з метою реалізації Закону України «Про планування і забудову територій», Закону України «Про основи містобудування» та усунення порушень вимог містобудування та земельного законодавства, враховуючи порушення умов надання земельних ділянок, на підставі Земельного кодексу України, Закону України «Про оренду землі», ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування», керуючись ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування», враховуючи громадські та приватні інтереси при здійснені планування та забудови земельних ділянок від 13.12.2006 року, скасовано п. 53 додатку 1 до рішення 37 сесії Харківської міської ради 4 скликання від 06.07.2005 року № 121/05 стосовно надання ПП ОСОБА_4 земельної ділянки по пр. Леніна, 13 загальною площею 199,97 кв.м. (у тому числі земельна ділянка № 1 площею 119,99 кв.м., земельна ділянка № 2 площею 79,98 кв.м.) в оренду для будівництва магазину непродовольчих товарів до 31.12.2007 року (але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації) та для подальшої експлуатації об'єкту ділянку № 2 до 31.12.2030 року.

З матеріалів справи вбачається, що 13.12.2006 року відбулось засідання № 5 робочої групи по перевірці дотримання вимог чинного законодавства, у тому числі, врахування громадських та приватних інтересів при здійсненні планування та забудови земельних ділянок.

До п. 4 порядку денного даного засідання входило розгляд питання щодо будівництва магазину непродовольчих товарів по пр. Леніна, 13.

До участі у засіданні було запрошені представники ФОП ОСОБА_4 ОСОБА_7 та мешканців будинку № 13 по пр. Леніна № 13 в м. Харкові: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ін.

За результатами розгляду питання щодо будівництва магазину непродовольчих товарів по пр. Леніна, 13 було вирішено віднести на розгляд чергової сесії Харківської міської ради питання щодо скасування п. 53 додатку 1 до рішення 37 сесії Харківської міської ради 4 скликання від 06.07.2005 року № 121/05 стосовно надання ФОП ОСОБА_4 земельної ділянки по пр. Леніна, 13 загальною площею 199,97 кв.м. (у тому числі земельна ділянка № 1 площею 119,99 кв.м., земельна ділянка № 2 площею 79,98 кв.м.) в оренду для будівництва магазину непродовольчих товарів до 31.12.2007 року (але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації) та для подальшої експлуатації об'єкту ділянку № 2 до 31.12.2030 року.

Як вбачається зі змісту спірного рішення, питання про скасування рішення міської ради в частині надання ФОП ОСОБА_4 земельної ділянки по пр. Леніна, 13 вносились на розгляд пленарного засідання 10 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 27.12.2006 року № 217/06 відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування» та на підставі ст. 5 Закону України «Про основи містобудування» та ст. 18 Закону України «Про планування і забудову території».

Законодавство України про містобудування, відповідно до ст.6 Закону України «Про основи містобудування», складається з Конституції України, названого Закону, законів України «Про планування та забудову території», «Про архітектурну діяльність» та інших нормативно-правових актів, що видаються на їх виконання.

Ст. 5 Закону України «Про основи містобудування» встановлено, що при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені:

-розробка містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил, регіональних і місцевих правил забудови;

- розміщення і будівництво об'єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об'єктів;

- раціональне використання земель та територій для містобудівних потреб, підвищення ефективності забудови та іншого використання земельних ділянок;

- охорона культурної спадщини, збереження традиційного характеру середовища населених пунктів;

- урахування державних та громадських інтересів при плануванні та забудові територій;

- урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва;

- інформування через засоби масової інформації громадян про плани перспективного розвитку територій і населених пунктів, розміщення важливих містобудівних об'єктів;

- участь громадян, об'єднань громадян в обговоренні містобудівної документації, проектів окремих об'єктів і внесення відповідних пропозицій до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій;

- захист прав громадян та громадських організацій згідно із законодавством.

Статтею 7 Закону України "Про основи містобудування" до органів, що здійснюють державне регулювання у сфері містобудування віднесено, зокрема, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування, а також спеціально уповноважені органи з питань містобудування та архітектури.

Статтею 18 Закону України "Про планування та забудову територій", в редакцій на момент прийняття спірного рішення, для врахування громадських і приватних інтересів виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації в межах повноважень, визначених законом зобов'язані здійснювати ряд заходів, таких як, повідомлення через засоби масової інформації про початок розроблення містобудівної документації, про форми, місце і строк подання фізичними та юридичними особами пропозицій щодо цієї документації, оприлюднення рішення про затвердження містобудівної документації, місцевих правил забудови та змін до них, а також надання роз'яснень про їх зміст, інформування про правові, економічні та екологічні наслідки планування території, а також про порядок врахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок, будівель і споруд, що оточують місце будівництва.

Судом встановлено, що на виконання рішення 37 сесії Харківської міської ради 4 скликання від 06.07.2005 року: позивачем в установленому законом порядку були замовлені, а останніми виготовлені:

- Українським державним проектним інститутом «УКРМІСЬКБУДПРОЕКТ» (державна ліцензія № АА 775598 від 02.12.2004 року) - «Ескізний проект магазину непродовольчих товарів з кафетерієм по пр. Леніна, 13 в м. Харкові»

- Товариством з обмеженою відповідальністю «РОЗВІДУВАЛЬНИК» (арх. № 1055, шифр № 1055, 05.2005 р.) «Проект відведення земельної ділянки ФОП ОСОБА_4 для будівництва магазину непродовольчих товарів та подальшої експлуатації обєкту по пр. Леніна, 13 у Дзержинському районі м. Харкова»

- Харківським міським Управлінням земельних ресурсів (реєстрацій № 2674/05 від 02.12.2005 року) «Акт встановлення меж земельної ділянки за адресою: пр. Леніна, 13 у Дзержинському районі»

- КП «МІСЬКПРОЕКТ» - «Архітектурне завдання на розробку будівного обґрунтування розташування обєкту»,

- Науково виробничою фірмою товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЕВЕЛ» (ліцензія № 485383, серія АА) «МІСТОБУДІВНЕ ОБГРУНТУВАННЯ».

Судом також встановлено, що Проектна документація погоджена відповідно до вимог чинного законодавства з дотриманням "Типових регіональних правил забудови", затверджених наказом Держбуду України від 10.12.01 №219 та "Порядку затвердження інвестиційних програм і проектів будівництва та проведення їх комплексної державної експертизи", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 р. N483.

Проектна документація на магазин непродовольчих товарів за вказаною адресою затверджена Харківським міським управлінням земельних ресурсів, архітектором міста, санітарним лікарем міста та ін.

Проектні матеріали перевірені та погоджені:

- Головним управлінням містобудування, архітектури та земельних відносин та затверджені головним архітектором міста і 25.03.2005 року забудовнику видано позитивний комплексний висновок по будівництву магазину непродовольчих товарів по пр. Леніна, 13 у Дзержинському районі в м. Харкові. Висновком встановлено, що межи земельної ділянки по погодженню архітектурному завданню для проектування та будівництва обєкту відповідають межам земельної ділянки по містобудівному обґрунтуванню, враховуючи це управлення містобудування, архітектури земельних відносин вважає, що земельна ділянка по пр. Леніна, 13 придатна для будівництва магазину непродовольчих товарів у Дзержинському районі в м. Харкові;

- Управлінням містобудування та архітектури та 24.05.05 року за вих. № 5121 забудовнику видано позитивний висновок по проекту відведення земельної ділянки ФОП ОСОБА_4 для будівництва та подальшої експлуатації магазину непродовольчих товарів по пр. Леніна, 13 у Дзержинському районі в м. Харкові, яким встановлено, що Управлінням містобудування та архітектури погоджує проект відведення земельної ділянки, в частині меж земельної ділянки по пр. Леніна, 13 для будівництва магазину непродовольчих товарів та подальшої експлуатації магазину непродовольчих товарів, та вважає за можливим надати земельну ділянку № 1 на період будівництва та експлуатації, земельну ділянку № 2 на період будівництва ОСОБА_4 в оренду згідно діючого законодавства;

- Харківською міською санепідстанцією та 24.05.2005 року забудовнику видано позитивний висновок № 990-31, яким встановлено, що земельна ділянка по пр. Леніна, 13 у Дзержинському районі в м. Харкові придатна для розташування магазину непродовольчих товарів , проект відведення земельної ділянки ФОП ОСОБА_4 для будівництва та подальшої експлуатації магазину непродовольчих товарів по пр. Леніна, 13 у Дзержинському районі в м. Харкові погоджується, при умові отримання погоджень інженерних служб міста та перенос інженерних мереж /електрокабелю та каналізації/

- Інститутом археології НАН України ДП «НДЦ «Охоронна архітектурна служба України» ДП «Слобідська археологічна служба» погоджено на підставі наукового звіту № 314-19/04-285 від 30.05.2005 року та висновку наукової експертизи № 314-19/04-285 від 30.05.2005 року проект відведення земельної ділянки ФОП ОСОБА_4 загальною площею 0,0200 га для будівництва та подальшої експлуатації магазину непродовольчих товарів по пр. Леніна, 13 у Дзержинському районі в м. Харкові, у звязку з відсутністю на всій площі ділянки археологічних обєктів;

- Державним Управлінням екології та природних ресурсів в Харківської області, 31.05.2005 року забудовнику видано позитивний висновок № 11-20-1889, яким встановлено, що Держуправлінням розглянуто проект відведення земельної ділянки ФОП ОСОБА_4 для будівництва та подальшої експлуатації магазину непродовольчих товарів по пр. Леніна, 13 у Дзержинському районі в м. Харкові площею 0,0200 га за умови дотримання вимог природоохоронного законодавства;

- Харківським міським Управлінням земельних ресурсів, 31.05.05 року забудовнику видано позитивний висновок № 1812/05, яким встановлено, що розглянувши проект відведення земельної ділянки ФОП ОСОБА_4 та рішення ХХХV сесії ІV скликання Харківської міської ради від 27.04.2005 року № 80/05 управління земельних відносин погоджує його та вважає за можливе відвести ФОП ОСОБА_4 в оренду земельну ділянку «2» площею 79.98 кв.м. та ділянку 1 площею 119,99 кв.м. за рахунок земель житлової та громадської забудови для будівництва та подальшої експлуатації магазину непродовольчих товарів;

- Управління культури Харківської облдержадміністрації, 02.06.2005 року забудовнику видано позитивний висновок № 08-20/1558, яким встановлено, що ДП ОАСУ «Слобідської археологічної служби» від 30 травня 2005 року № 314-19/06-285, управління культури облдержадміністрації погоджує проект відведення земельної ділянки на вказані цілі ФОП ОСОБА_4, діяльність зазначеної особи повинна відповідати памятко охоронного законодавства.

- Харківським обласним головним управлінням земельних ресурсів, 06.06.2005 року забудовнику видано позитивний висновок № 1798 державної землевпорядної експертизи, яким встановлено, що поданий на державну землевпорядну експертизу проект відведення ФОП ОСОБА_4 для будівництва та подальшої експлуатації магазину непродовольчих товарів у Дзержинському районі м. Харкова позитивно погоджується при умові виправлення зауваження - поставити дати на технічному завданні

- Депутатом міської ради 3 округу П.П. П*яновим (17.03.2005 року за вих. № 60).

Також був розроблений проект договору оренди землі від 13.03.2006 року.

Відповідно п. 63 додатку 1 до рішення 46 сесії 4 скликання Харківської міської ради від 06.03.2006 року № 51/06 надано ФОП ОСОБА_4 земельну ділянку по пр. Леніна, 13 загальною площею 0,019997 га (у тому числі земельна ділянка № 1 площею 0,011999 га, земельна ділянка № 2 площею 0,007998 га) в межах акту встановлення меж земельної ділянки на місцевості від 02.12.2005 року № 2674/05 для будівництва магазину непродовольчих товарів з кафетерієм до 06.03.2008 року (але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації) та ділянку № 1 для подальшої експлуатації об'єкту до 06.03.2031 року.

Рішенням 17 сесії 5 скликання Харківської міської ради від 25.12.2007 року № 278/07 «Про скасування рішень Харківської міської ради», у звязку з відсутністю згоди власників квартир у житловому будинку № 13 по пр. Леніна, на влаштування прибудови, що є порушенням норм рішення Конституційного суду України № 4-рп/2004 року від 02.03.2004 року по справі про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків та порушення норм Закону України «Про власність», порушення норм ст. 5 Закону України «Про основи містобудування» щодо необхідності врахування думки мешканців будинків, що отчують місце будівництва, скаргами членів територіальної громади м. Харкова, порушення норм ст. 22 Закону України «Про основи містобудування» щодо заборони самочинного будівництва, порушення вимог пункту 2.14 «Тимчасового положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладені договорів оренди землі у місті Харкові», затвердженого рішенням 18 сесії Харківської міської ради 4 скликання від 24.12.2003 року № 280/03 щодо необхідності здійснення розрахунку розміру орендної плати на етапі підготовки відповідним виконавчим органом міської ради проекту рішення про надання земельної ділянки певному субєкту в оренду для відповідного цільового використання, що є порушенням норм ст. 15,16 Закону України «Про оренду землі», ст. ст. 632,638 Цивільного кодексу України, скасувати пункт 53 додатку 1 до рішення 37 сесії Харківської міської ради 4 скликання від 06.07.2005 року № 121/05 стосовно надання ПП ОСОБА_4 земельної ділянки по пр. Леніна, 13 загальною площею 199,97 кв.м. ( у тому числі земельна ділянка № 1 площею 119,99 кв.м., земельна ділянка № 2 площею 79,98 кв.м.) в оренду для будівництва магазину непродовольчих товарів до 31.12.2007 року (але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації) та для подальшої експлуатації об'єкту ділянку № 2 до 31.12.2031 року.

Законом України «Про планування і забудову територій» в редакції № 1699-ІІІ 20 квітня 2000 року надано визначення наступних термінів, згідно з яким:

- планування територій - процес регулювання використання територій, яка полягає у створенні та впровадженні містобудівної документації, ухваленні та реалізації відповідних рішень;

- об'єкти планування - територія України, території адміністративно-територіальних одиниць або їх частини чи окремі земельні ділянки;

- місцеві правила забудови - нормативно-правовий акт, яким встановлюється порядок планування і забудови та іншого використання територій, окремих земельних ділянок, а також перелік усіх допустимих видів, умов і обмежень забудови та іншого використання територій та

-громадське обговорення - процедура, спрямована на врахування законних інтересів фізичних та юридичних осіб, територіальних громад та держави при плануванні і забудові територій відповідно до вимог цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про планування та забудову територій», Генеральним планом населеного пункту визначаються: потреби в територіях для забудови та іншого використання; потреба у зміні межі населеного пункту, черговість і пріоритетність забудови та іншого використання територій; межі функціональних зон, пріоритетні та допустимі види використання та забудови територій; планувальна структура та просторова композиція забудови населеного пункту; загальний стан довкілля населеного пункту, основні фактори його формування, містобудівні заходи щодо поліпшення екологічного і санітарно-гігієнічного стану; території, які мають будівельні, санітарно-гігієнічні, природоохоронні та інші обмеження їх використання; інші вимоги, визначені державними будівельними нормами.

Частиною 2 ст. 12 Закону України «Про планування та забудову територій» передбачено, що відповідно до генеральних планів населених пунктів сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи в межах повноважень, визначених законом, а також Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами: зокрема, організують розроблення та затвердження місцевих правил забудови, детальних планів території, планів, іншої містобудівної документації та проектів.

З огляду на зазначені рішенням Харківської міської ради 13 сесією 24 скликання із змінами і доповненнями затверджено «Порядок вирішення питань у містобудівній сфері в м. Харкові» (із змінами і доповненнями), в редакції на момент прийняття спірного рішення, порядок інформування мешканців житлових будинків, що оточують місце будівництва, врахування їх думки щодо можливості будівництва об'єкту визначається, наданням згоди з депутатом місцевого округу якого знаходиться будівельний майданчик.

При цьому колегія суддів враховує, що наказом Міністерства житлово-комунального господарства «Про затвердження Методичних рекомендацій із формування громадської думки щодо екологобезпечного поводження з побутовими відходами» (Методичні рекомендації, п.1.2) 16.02.2010 N 38 визначено, що громадська думка - особливий стан масової свідомості, який характеризує явне або скрите відношення людей до подій і фактів соціальної дійсності.

З аналізу матеріалів справи вбачається, що позивачем були дотримані приписи чинного законодавства, що ставляться до особи, зацікавленої у наданні земельних ділянок у постійне її в оренду в порядку відведення для містобудівної діяльності та отримання дозволу на будівництво.

При цьому, колегія суддів враховує, що стаття 141 Земельного кодексу України вказує, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;

е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Зазначений в ст. 141 Земельного кодексу України перелік є вичерпним, тобто інші юридичні факти, які не перераховані в цій статті, не можуть розглядатися в якості підстав припинення права користування земельною ділянкою.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) по справі 1-9\2009 від 16 квітня 2009р. № 7-рп\2009 зазначено, що в Конституції України ( 254к/96-ВР ) закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність. Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами. Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Матеріалами справи встановлено, що позивач після прийняття Харківської міської ради Рішення XXXVІІ сесії Харківської міської ради 4 скликання № 121/05 від 06.07.2005 року «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації обєктів» на його виконання вчинював дії щодо замовлення та отримання всіх необхідних дозволів необхідних для здійснення будівництва обєкту нерухомості.

Таким чином, суд вважає, що відповідно до приписів Рішення XXXVІІ сесії Харківської міської ради 4 скликання № 121/05 від 06.07.2005 року «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації обєктів» у позивача виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів..

З огляду на викладене, колегія суддів вважає спірне рішення 10 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 27.12.2006 року № 217/06 «Про скасування рішень Харківської міської ради» в частині скасування п. 53 додатку 1 до рішення 37 сесії Харківської міської ради 4 скликання від 06.07.2005 року № 121/05 стосовно надання ПП ОСОБА_4 земельної ділянки по пр. Леніна, 13 загальною площею 199,97 кв.м. (у тому числі земельна ділянка № 1 площею 119,99 кв.м., земельна ділянка № 2 площею 79,98 кв.м.) в оренду для будівництва магазину непродовольчих товарів до 31.12.2007 року (але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації) та для подальшої експлуатації об'єкту ділянку № 2 до 31.12.2030 року, не відповідає законам України (зокрема, Закону України «Про планування і забудову територій», Закону України «Про основи містобудування», ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» та інш.), отже воно є незаконним та підлягає визнанню недійсним.

Що стосується вимоги позивача щодо зобовязання відповідача спонукати у встановленому законом порядку укласти договір оренди земельної ділянки по пр. Леніна, 13 в м. Харкові, загальною площею 199,97 кв.м , у тому числі 119,99 кв.м., площа забудови та 79 кв.м додаткової території з позивачем, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; за статтями 142-144 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

За статтею 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

До повноважень органів місцевого самоврядування у галузі земельних відносин на їх території належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; підставою для набуття права користування земельною ділянкою (в тому числі на умовах оренди) є відповідне рішення уповноваженого органу (стаття 116 Земельного кодексу України).

Також слід зазначити, що розділ ІІІ Земельного кодексу України містить перелік прав на землю; такими правами, зокрема, є право власності на землю, право користування землею (в тому числі право на оренду земельної ділянки).

За статтею 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає після його державної реєстрації.

Згідно з положеннями ст.ст. 626, 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або цивільних прав та обовязків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагенту, визначенні умов договору з урахуванням цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Виходячи зі змісту ст.ст. 638, 640 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

У ст. 649 Цивільного кодексу України зазначено, що розбіжності, які виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом.

Порядок укладання господарських договорів визначено також у главі 20 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України, укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:

- вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

- примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;

- типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

- договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

У статті 187 Господарського кодексу України закріплено наступне: спори, що виникають при укладенні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обовязковим на підставі закону або в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобовязані укласти певний договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Аналіз наведених вище правових норм та обставин справи свідчить про те, що за рішенням суду укладаються лише певні господарські договори, перелічені у ст. 187 Господарського кодексу України, ст. 649 Цивільного кодексу України.

Укладення між позивачем та відповідачем договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній власності не є обовязковим для сторін в контексті вказаних вище приписів закону.

Відповідно до частини 2 статті 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. А в силу частини 3 цієї ж статті сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Механізм вирішення розбіжностей, що виникають при укладення договорів та передання переддоговірних спорів на вирішення суд, встановлений статтею 181 Господарського кодексу України.

Зокрема, частина 5 вищевказаної статті вказує на те, що сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобовязана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду у двох випадках:

- якщо укладення договору є обовязковим для сторін в силу закону;

- якщо є згода обох сторін на передання спору на вирішення суду.

В інших випадках у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся) (ч.8 ст. 181 ГК України).

Отже, проект договору та протокол розбіжностей є в даному випадку доказами щодо вжиття заходів досудового врегулювання господарських спорів, а також вони є свідченням існування спору, який сторони передають на вирішення господарського суду.

Колегія суддів звертає увагу на те, що норми ст. 187 Господарського кодексу України та ст. 84 Господарського процесуального кодексу України містять застереження на те, що у спорі про спонукання до укладення договору в резолютивній частині рішення вказують умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору. День набрання чинності рішенням суду щодо переддоговірного спору вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначене інше.

Отже, викладення змісту договору в судовому рішенні є обов'язковою умовою його повноти, законності та обґрунтованості. Невизначення судом умов договору зумовлює неможливість набуття ним чинності разом з рішенням суду та нездатність цього способу захисту досягти мети - визнання прав та законних інтересів позивача.

Проте, натомість, позивачем проект додаткової угоди до договору господарському суду не надавався, умови, на яких сторони повинні укласти цю угоду також не надані.

При вирішенні даного спору колегія суддів вважає за необхідне зазначити те, що під укладенням договору на підставі закону розуміється імперативне застереження про це в законі (що охоплює і підзаконні нормативно-правові акти). Відсутність такого застереження зумовлює відмову в задоволенні позовних вимог про зобов'язання укласти договір з огляду на порушення ст. 19 Конституції, згідно з якою ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законом.

За таких умов, покладання на відповідача обовязку по вчиненню дій не передбачених ні нормами права, ні договором є безпідставним і неправомірним. Це суперечить Конституції України (ст.19), якою визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Також це не відповідає положенням ст.14 Цивільного кодексу України відповідно до якої цивільні обовязки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обовязок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обовязок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких предявлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

У відповідності до вимог ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги з зазначенням доказів. До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач не надав до матеріалів справи документів, на підтвердження вимог щодо необхідності укладання з ним договору оренди землі.

До матеріалів справи не надано жодного іншого доказу на підтвердження того, що на момент звернення до суду відповідач порушив його права чи законний інтерес.

Викладене означає, що позовні вимоги в частині зобовязання Харківської міської ради (відповідача у справі) спонукати у встановленому законом порядку укласти договір оренди земельної ділянки по пр. Леніна, 13 в м. Харкові, загальною площею 199,97 кв.м , у тому числі 119,99 кв.м., площа забудови та 79 кв.м додаткової території з ФОП ОСОБА_4 (позивачем у справі), не ґрунтуються на правових нормах і є безпідставними, а отже задоволенню не підлягають.

З огляду на зазначене, у колегії суддів немає підстав для задоволення позову в цій частині.

Вирішуючи клопотання сторін щодо припинення провадження у справі на підставі п.1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на те, що вирішення даного спору належить до юрисдикції адміністративних судів, а справа, що розглядається, є адміністративною, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 14 Конституції України встановлено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Субєктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Статтею 80 Земельного кодексу України встановлено, що субєктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані обєкти комунальної власності.

Згідно п.1 ч.1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства до компетенції адміністративних судів віднесено спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Термін "субєкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший субєкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч. 1 ст. 3 КАС). Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів, відповідно прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Земельні відносини поділяються на публічні та приватні. Відповідно і спори в таких відносинах можуть бути як публічно правовими так і приватноправовими (цивільними і господарськими).

Згідно ч. 2, ст. 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші субєкти публічного права.

Колегія суддів також зазначає, що земельні відносини поділяються на публічні і приватні. Відповідно, і спори у таких відносинах можуть бути як публічно-правовими, так і приватноправововими (цивільними, господарськими).

Відповідно до ст. 172 Цивільного кодексу України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обовязки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Господарським судом встановлено, що оскаржуваним рішенням Харківської міської ради позивачу було скасовано п. 53 додатку 1 до рішення 37 сесії Харківської міської ради 4 скликання від 06.07.2005 року № 121/05 стосовно надання ПП ОСОБА_4 земельної ділянки по пр. Леніна, 13 загальною площею 199,97 кв.м. ( у тому числі земельна ділянка № 1 площею 119,99 кв.м., земельна ділянка № 2 площею 79,98 кв.м.) в оренду для будівництва магазину непродовольчих товарів до 31.12.2007 року (але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації) та для подальшої експлуатації об'єкту ділянку № 2 до 31.12.2030 року.

Харківська міська рада у справі, що розглядається, виступає як субєкт цивільних правовідносин і має такий самий правовий статус, що й інші учасники цих відносин. Реалізуючи право розпорядження земельною· ділянкою, яка перебувала у її власності Рада відповідно до статті 5 Земельного кодексу України має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими вона вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Тобто, при здійсненні повноважень власника землі відповідач є рівноправним субєктом земельних відносин, дії якого спрямовані на реалізацію права розпоряджатися землею. У даному випадку відсутня підпорядкованість одного учасника земельних правовідносин (ФОП ОСОБА_4) іншому (Харківська міська рада), яка має місце під час здійснення органом місцевого самоврядування владних управлінських функцій.

Пунктом “в” статі 5 Земельного кодексу України закріплено, що земельне законодавство базується на принципі невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Правовідносини, які склалися між сторонами, стосуються права користування спірною земельною ділянкою та права на її оренду, підстав набуття та втрати останнього. Рада, як власник землі вільна у виборі субєкта щодо надання йому права на користування земельної ділянкою чи припинення цього права в порядку встановленому законом. Разом із цим, Рада владних управлінських функцій не здійснювала і субєктом владних повноважень у цих відносинах не виступала. Ураховуючи викладене твердження позивача та відповідача про те, що даний спір предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї зі сторін щодо розпорядження земельною землею і припинення відповідних прав на неї не відноситься до публічно-правових спорів, в розумінні у рішення Конституційного Суду України від 01.04.2010 року у справі №10рп/2010, а є приватно правовим (господарським) спором і належить до підвідомчості господарського суду.

Колегія суддів враховує, що такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 27.04.2010р. у справі №21-2328во09 та інформаційному листі Вищого господарського суду України від 23.06.2010р. №05-5/357.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про те, що позов, предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї із сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав на неї, може бути розглянутий за правилами, встановленими Кодексом адміністративного судочинства, у звязку з чим відмовляє у клопотанні сторін про припинення провадження у справі на підставі п.1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються пропорційно обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог .

Керуючись статтями 6, 8, 14, 19, 121, 124, 129,142-145, Конституції України, статтями 11, 16, 21, 172,649, Цивільного кодексу України, статтями 20,23,179,187, 188,Господарського кодексу України, статтями 1,2,5,12,26,80,83, 116, 123, 125, 141, Земельного кодексу, статтями 16,29,59 Закону України «Про місцеве самоврядування» статтями 18, 12,Закону України «Про планування і забудову територій», ст.. 7, Закону України «Про основи містобудування», ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування», ст.. 17, Кодексу адміністративного судочинства,статтями 1, 12, 33, 34, 44, 45, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним рішення 10 - ї сесії Харківської міської ради 5го скликання від 27.12.2006 року № 217/06 „Про скасування рішень Харківської міської ради ” в частині скасування рішення ХХХVІ сесії Харківської міської ради 4-го скликання від 06.07.2005 року № 121/05 „Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації обєктів про надання ФОП ОСОБА_4 (позивачу) земельної ділянки по пр. Леніна, 13, загальною площею 199,97 кв.м , у тому числі 119,99 кв.м., площа забудови та 79 кв.м додаткової території, відведеної на період будівництва магазину непродовольчих товарів.

Стягнути з Харківської міської ради (61200, м. Харків, майдан Конституції,7 код ЄДРПОУ 24134490) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (код НОМЕР_1; 61098, АДРЕСА_1) 85,00 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Головуючий суддя

суддя

суддя

Рішення оформлено згідно з вимогами ст. 84 ГПК України

та повний текст рішення складено та підписано 14 грудня 2010 року

справа № 57/375-09