Рішення № 13025221, 16.12.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2010 р. Справа № 08/143-10

вх. № 9456/3-08

Суддя господарського суду Ковальчук Л.В.

при секретарі судового засідання Гетьман І.А.

за участю представників сторін:

позивача - Волкова С.О., дов. № 01-62юр/4249 від 25.05.10 р. відповідача - Костін О.Ю., дов. № 70/16-5554 від 31.03.10 р.

розглянувши справу за позовом АК "Харківобленерго" м. Харків

до Управління служби безпеки України в Харківській області, м. Харків

про стягнення 1795,58 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь 636213,37 грн., з яких 1243,26 грн. пені, 273,56 грн. індексу інфляції, 54,71 грн. ПДВ на індекс інфляції, 186,71 грн. 3% річних, 37,34 грн. ПДВ на 3% річних, а також віднести на відповідача свої витрати по сплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позивач 03.12.10 р. надав до суду заяву про виправлення помилки в позовній заяві, посилаючись на те, що ним в її прохальній частині невірно вказано суму боргу, а саме 636213,37 грн. замість 1795,58 грн., на підставі чого просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 1795,58 грн., з якої 1243,26 грн. пені, 273,56 грн. індексу інфляції, 54,71 грн. ПДВ на індекс інфляції, 186,71 грн. 3% річних, 37,34 грн. ПДВ на 3% річних, а також віднести на відповідача свої витрати по сплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Дана заява приймається судом до розгляду як така, що не суперечить вимогам чинного законодавства України.

В судовому засіданні 09.12.10 р. було оголошено перерву до 16.12.10 р. Після перерви судове засідання продовжено.

Відповідач відзив на позов не надав, проти позовних вимог заперечує, у зв'язку з чим справа розглядається на підставі ст.75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що 15.08.04 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір про постачання електричної енергії № 041-16513, пролонгований відповідно до п.9.11 договору на 2010 рік. Відповідно до умов вказаного договору позивач зобов'язався постачати відповідачеві електричну енергію, як різновид товару, в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 договору, з урахуванням розділів 6,7 Договору, а відповідач - своєчасно оплачувати вартість спожитої електричної енергії та інші нарахування згідно з умовами додатку № 2 "Порядок розрахунків" до договору.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, та здійснив у період з квітня по серпень 2010 р. відпуск електроенергії в повному обсязі, що підтверджується документально матеріалами справи.

Відповідачем свої договірні зобов'язання було виконано не належним чином та не своєчасно.

Відповідно до п.6 додатку № 2 до договору про постачання електричної енергії сторони погодили, що у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним додатком нарахувань позивач проводить відповідачеві нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу та 3% річних з простроченої суми.

Враховуючи те, що договірні зобов'язання відповідачем було виконано неналежним чином, позивач, відповідно до п.6 додатку № 2 до договору № 041-16513 від 15.08.04 р. та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" нарахував відповідачеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка складає 1243,26 грн.. Правомірність нарахування пені перевірена судом, вона відповідає наданому розрахунку, передбачена умовами договору, в зв'язку з чим позовна вимога в цій частині є обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню, а вказана сума стягненню з відповідача на користь позивача.

Позивач нарахував відповідачеві 3% річних в сумі 186,71 грн., 37,34 грн. ПДВ на 3% річних, 273,56 грн. індекс інфляції та 54,71 грн. ПДВ на індекс інфляції.

Розглянувши дану позовну вимогу суд дійшов висновку, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до п.п.3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість", об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.

Продажем товарів, згідно п. 1.4 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість", визнаються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

У відповідності до п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" база оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включається в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включається будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку, безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.

Відповідно до вимог п.4.1 ст.4 вказаного Закону, договірна (контрактна) вартість електроенергії, яку позивач постачає споживачам, визначається регульованими цінами, які встановлює НКРЕ України у вигляді тарифу. Відповідно до цих цін позивач сплачує ПДВ до бюджету.

Включення до складу договірної (контрактної) вартості з метою оподаткування податком на додану вартість інших сум, ніж визначені п.4.1 ст.4 даного Закону, чинним податковим законодавством України не передбачено.

3% річних та індекс інфляції, нарахування, які передбачені ст. 625 ЦК України, не входять до складу договірної (контрактної) вартості товарів і не є оплатою продажу будь-якої послуги, а тому вказана сума 3% річних та індекс інфляції від простроченої суми заборгованості не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість у відповідності до чинного законодавства України.

У відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на виконання кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Суд вважає необхідним зазначити, що передбачені вищевказаною статтею 3% річних та індекс інфляції є самостійним засобом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, оскільки за своєю правовою природою передбачені законом забезпечення не відносяться до неустойки (штрафу, пені), не є штрафними санкціями за невиконання або неналежне виконання грошового зобов’язання, а є певною компенсацією знецінення грошових коштів внаслідок прострочення оплати боргу.

Тому, 3% річних та індекс інфляції не є мірою відповідальності, тому не можуть бути розцінені як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), у зв'язку з чим відсутні будь-які підстави для збільшення бази для оподаткування ПДВ.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що нарахування 3% річних та індекс інфляції від простроченої суми заборгованості проводиться позивачем виходячи від суми боргу за відпущену електричну енергію з податком на додану вартість, в той час як відповідно до положень пп. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 Закону: “податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг)”.

З урахуванням вищевикладеного, 3% річних та індекс інфляції, передбачені ст.625 ЦК України, пов'язані лише з компенсацією кредитору знецінених грошових коштів, а тому не входять до складу договірної (контрактної) вартості товарів, та не є оплатою продажу будь-якої послуги, тобто не пов'язані з продажем товарів (робіт, послуг), у розумінні Закону суми індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми заборгованості не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість у відповідності до чинного законодавства України. Тому, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 37,34 гривень ПДВ на 3% річних, та стягнення 54,71 грн. ПДВ на індекс інфляції, а стягненню підлягає 186,71 грн. 3% річних та 273,56 грн. індексу інфляції.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно із ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Витрати по сплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача.

Керуючись ст.625 ЦК України, ст.ст.22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Управління служби безпеки України в Харківській області (61002, м.Харків, вул.Мироносицька,2, п/р 35214002000095 в УГК в Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 20001711) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго", (61037, м.Харків, вул.Плеханівська,149, п/р 26003010050912 в АТ "Банк Золоті ворота", МФО 351931, код 00131954) - 1243,26 грн. пені, 273,56 грн. індексу інфляції, 186,71 грн. 3% річних.

Стягнути з Управління служби безпеки України в Харківській області (61002, м.Харків, вул.Мироносицька,2, п/р 35214002000095 в УГК в Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 20001711) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго", (61037, м.Харків, вул.Плеханівська,149, п/р 260053011272 в Першій Харківській філії АКБ "Базис", МФО 351599, код 00131954) - 102,00 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 37,34 грн. ПДВ на 3% річних та 54,71 грн. ПДВ на індекс інфляції відмовити.

Суддя Ковальчук Л.В.

Повне рішення складено 20.12.10 р.