Рішення № 13025187, 15.12.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" грудня 2010 р. Справа № 67/132-10

вх. № 9370/6-67

Суддя господарського суду Буракова А.М.

при секретарі судового засідання Голуб В.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився, відповідача - не з’явився;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Профіль України", м. Дніпропетровськ

до Закритого акціонерного товариства "Техноімпекс", м. Харків

про стягнення 44322,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Профіль України" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом в якому просить суд стягнути з відповідача - Фізичної особи - Закритого акціонерного товариства "Техноімпекс" - суму боргу 42401,88 грн. та 1920,12 грн. пені, також до стягнення заявлені судові витрати. В обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання з боку відповідача взятих на себе зобов’язань за договором поставки №225 від 28.07.2009р., а саме щодо оплати за отриманий товар.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.10.2010 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 10.11.2010 року о 10:45.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10 листопада 2010 року розгляд справи було відкладено на 01 грудня 2010 року о 10:00.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01 грудня 2010 року розгляд справи було відкладено на 15 грудня 2010 року о 10:00.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, відзив на позов та витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Відповідач не скористався своїми правами, наданими йому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на участь його представника в судовому засіданні, на спростування позовних вимог позивача, не надав суду доказів належного виконання договірних зобов'язань, не провів звірку взаємних розрахунків з позивачем, не надав суду свій варіант проекту акту звірки.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також з огляду на те, що сторони були попередженні про розгляд справи за наявними матеріалами у разі їх нез’явлення в засідання суду, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Між Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Профіль України" та Закритого акціонерного товариства "Техноімпекс" 28 липня 2009 року був укладений договір поставки № 225, відповідно до якого Позивач зобов'язався постачати Покупцю профіль для г/к систем (товар) у кількості та асортименті згідно до рахунку-фактури.

П.1.1. Договору передбачено, Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність товар, а Покупець прийняти та сплатити товар за цінами в кількості, номенклатурі та асортименті, вказаними в рахунках-фактурах та специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного договору.

П.2.1. Договору, передбачено, Поставка товару за даним договором здійснюється на умовах СРТ відповідно до тлумачення Міжнародних правил "Інкотермс" (в редакції 2000 року).

Згідно п.2.1. Договору, Загальна кількість і вартість товару зазначена в рахунку-фактурі та специфікації, які є невід'ємними частинами даного договору.

П.2.2. Договору, встановлено, Поставка товару здійснюється протягом 5-ти робочих днів з дати виставлення рахунку-фактури Покупцеві.

П.2.3. Договору, Поставка вважається завершеною з моменту передачі товару Покупцеві, що підтверджується накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін, і за наявності необхідних товаросупровідних документів.

П.2.4. Договору, встановлено, Право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця при передачі товару, що підтверджується накладною, підписаною уповноваженими представниками обох сторін.

На виконання умов договору, постачальник (позивач) 08.07.2009 року, 15.07.2010 року, 22.07.2010 року, 28.07.2010 року здійснив поставку товарів Відповідачу на суму 54930,82 грн., про що свідчить, матеріали справи, а саме: рахунок-фактури № СФ-0001417 від 08.07.2010 р. на суму 10213,48 грн., видаткова накладна № РН-0001594 від 08.07.2010 року на суму 10213,48 грн., довіреність № 620 від 08.07.2010 року, рахунок-фактура № СФ-0001510 від 15.07.2010 р. на суму 7289,28 грн., Видаткова накладна № РН-0001692 від 15.07.2010 року на суму 7289,28 грн., рахунок-фактура № СФ-0001511 від 15.07.2010 р. на суму 8117,32 грн., Видаткова накладна №РН-0001693 від 15.07.2010 року на суму 8117,32 грн., рахунок-фактура № СФ-0001607 від 22.07.2010 р. на суму 4013,80 грн., Видаткова накладна № РН-0001768 від 22.07.2010 року на суму 4013,80 грн., довіреність № 659 від 22.07.2010 року, рахунок-фактура № СФ-0001608 від 22.07.2010 р. на суму 9082,38 грн., Видаткова накладна № РН-0001769 від 22.07.2010 року на суму 9082,38 грн., рахунок-фактура № СФ-0001678 від 28.07.2010 р. на суму 5900,46 грн., видаткова накладна № РН-0001845 від 28.07.2010 року на суму 5900,46 грн., рахунок-фактура № СФ-0001680 від 28.07.2010 р. на суму 10314,10 грн., Видаткова накладна № РН-0001844 від 28.07.2010 року на суму 10314,10 грн., довіреність № 682 від 28.07.2010 року.(а.с. 15-31)

Судом встановлено, що відповідач отримав вищенаведений товар, що підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача та печаткою підприємства відповідача.

П.3.1. Договору встановлено, Приймання товару здійснюється згідно товарної накладної, рахунку-фактури та специфікації Постачальника.

Згідно п.5.1. Договору, Ціна за кожну партію товару визначена в накладних, рахунках-фактурах та специфікаціях.

Згідно п.5.2. Договору, Вартість даного договору визначається, виходячи з суми всіх рахунків-фактур або специфікацій, що додають до даного договору.

П.5.3. Договору, передбачено, Покупець здійснює оплату за поставлений товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника згідно виставленого рахунку.

Згідно, п.5.4. Договору, Покупець здійснює оплату протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту поставки товару на склад Покупця.

Як вбачається з матеріалів справи 27 серпня 2010 року позивачем було направлено відповідачу претензію (вих. № 01-98 від 27.08.2010 р.) про сплату 43478,15 грн. заборгованості за поставлений товар. Проте відповідач на претензію не відреагував та суму боргу не сплатив.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач отримав товар на загальну суму 54930,82 грн., однак доказів сплати поставленого товару не надав.

За період постачання товару, відповідач своєчасно не сплачував за поставлений товар, тому заборгованість відповідача становить 42401,88 грн.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 2 ст.712 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, свого контррозрахунку позовних вимог, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення заборгованості в сумі 42401,88 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Крім того, представник позивача просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 1920,12 грн.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.7.4. Договору за прострочку оплати товару відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від вартості несплаченої суми за кожний день прострочки.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарс ького кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши нарахування пені в сумі 1920,12 грн., нарахованої станом на 15.10.2010 року, суд приходить до висновку, що дане нарахування відповідає чинному законодавству, ст. 232 Господарського кодексу України, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, з урахуванням чого позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 1920,12 грн. підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, враховуючи, що відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості або обґрунтованих заперечень проти позову, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 625, 626, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 193, 216, 217, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Техноімпекс» (61145, Харківська обл., м. Харків, вул. Космічна, буд. 21, кв. 914, п/р 260003223 ВАТ «Мегабанк», МФО 351629, ЄДРПОУ 31799372, ІПН 317993720305, № св-ва ПДВ 28302886) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Профіль України» (юридична адреса: 49022, м. Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська, 6-6, Фактична адреса: 49022, м. Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська, 6-б, ЄДРПОУ 35203742, ІПН 352037404645, п/р 2600130340201 в АБ «Кредит-Дніпро», МФО 305749, св-во платника ПДВ 100052458) суму основного боргу 42401,88 грн., пені в сумі 1920,12 грн., державного мита в сумі 443,22 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Буракова А.М.

Повний текст рішення по справі 67/132-10 складено та підписано 17.12.2010 року.