Ухвала суду № 130251007, 15.09.2025, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:754/8182/25

Провадження №: 2/755/12123/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про залишення позовної заяви без руху

"15" вересня 2025 р. Суддя Дніпровського районного суду міста Києва Хромова О.О., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 30 травня 2025 року відкрито провадження у справі, розгляд вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 08 липня 2025 року на 11 год. 00 хв.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 08 липня 2025 року справу передано на розгляд до Дніпровського районного суду міста Києва за підсудністю.

В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями заяву передано на розгляд судді Хромовій О.О.

Перевіривши матеріали позовної зави та долучених до неї документів, судом встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам статей175, 177 ЦПК України.

Статтею 175, 177 ЦПК України визначені основні вимоги до позовної заяви, які мають бути дотримані особами, які звертаються до суду за захистом своїх прав та інтересів шляхом пред`явлення позову до суду.

Пунктом 4,5, 8 частини третьої статті 175 ЦПК України встановлено, що позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Також відповідно до вимог частини п`ятої статті 177 ЦПК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

У позовній заяві ОСОБА_1 просить поділити спільне майно подружжя, шляхом:

-виділу ОСОБА_1 автомобіля марки Hyundai моделі Accent, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , Vin-код НОМЕР_2 ;

-визнання права власності ОСОБА_2 на гараж № НОМЕР_3 в ГБК «Дачний» за адресою: АДРЕСА_1 , та його виділу на користь ОСОБА_2 .

На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 09 вересня 2024 року по справі № 754/11602/24 шлюб між сторонами розірвано. Питання поділу спільного майна подружжя, нажитого під час шлюбу, сторонами вирішено не було. Відповідач бажає отримати 90 % спільного майна. Після розірвання шлюбу сторони та їх діти проживають разом, позивач несе витрати на утримання дитини, сплату спожитих комунальних послуг, також позивач звернулася з позовом про стягнення аліментів на дітей. З урахуванням положень статей 368, 370 ЦК України, статті 70 СК України, позивач вважає, що здійснювати поділ усього спільного майна не доцільно, поділу підлягає автомобіль марки Hyundai моделі Accent, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , Vin-код НОМЕР_2 , яким користується позивач та здійснює витрати на його утримання, однак право власності зареєстровано на відповідачем. Гараж № НОМЕР_3 , що знаходиться в ГБК «Дачний» за адресою: АДРЕСА_1 , придбано у батька ОСОБА_2 , однак право власності не зареєстровано, договір купівлі-продажу не укладався, щомісячну оплату здійснював позивач. Оскільки позивач фактично утримує відповідача, оплачує комунальні послуги та інші платежі, здійснює витрати на утримання дітей, розмір частки відповідача має становити 40 % від вартості спільного майна. З огляду на викладене просив відступити від засади рівності часток подружжя та виділити позивачеві автомобіль, а гараж залишити у власності відповідача.

Водночас, до позовної заяви позивачем не долучено будь-яких доказів на підтвердження належності сторонам на праві власності автомобіля марки Hyundai моделі Accent, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , Vin-код НОМЕР_2 , а також гаражу № НОМЕР_3 в ГБК «Дачний» за адресою: просп. Алішера Навої, буд. 1-А, м. Київ, в тому числі відомостей, сформованих відповідно до абзацу

1 підпункту 1 пункту 56 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141, а саме: Інформації з Державного реєстру речових прав зареєстровані речові права, обтяження речових прав щодо об`єкта нерухомого майна гаражу № НОМЕР_3 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , станом на дату звернення до суду, та актуальних відомостей про власників вказаного об`єкту нерухомого майна.

Таким чином, на виконання вимог ухвали про залишення позову без руху позивачеві слід надати інформацію про склад спільного майна подружжя, що підлягає поділу, та відповідні документи на підтвердження належності членам подружжя на праві власності такого майна.

Суд звертає увагу позивача, що необхідність надання документів про реєстрацію права власності будь-кого з членів подружжя на майно також необхідно для встановлення дати та обставин набуття права власності на таке майно, що є передумовами здійснення поділу такого майна у судовому порядку.

Також суд звертає увагу позивача, що відповідно до пункту 3 частини третьої статті 175 ЦПК України, позовна заява, серед іншого, повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Як уже зазначалося раніше, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Пунктом 2 частини першої статті 176 ЦПК України встановлено, що у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.

Відповідно до частини четвертої статті 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Також пунктом 16 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» передбачено, що розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно або його витребування (у тому числі з урахуванням положень, передбаченихчастиною п`ятою статті 216, статтею 1212ЦК України тощо) визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Згідно з пунктами 22-26Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року

№ 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленимистаттями 69-72 СК Українитастаттею 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI (із змінами та доповненнями).

Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності, поділ спільного майна подружжя визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Пунктом 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на

1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Розміри ставок судового збору встановлено пунктом 2 статті 4 вказаного Закону. Зокрема, за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, справляється судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, не майнового характеру - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно достатті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» у 2025 році прожитковий мінімум працездатних осіб з 1 січня 2025 року становить 3 028 гривень.

На виконання вимог пункту 3 частини третьої статті 175 ЦПК України позивачем визначено ціну позову 399750,00 грн, водночас інформації про вартість спірного майна не надано, про неможливість проведення оцінки спірного майна у встановленому законом порядку позивач також не зазначає. Долучені до матеріалів позову паперові копії інформації з інтернет-платформ для розміщення оголошень про продаж майна не можуть слугувати доказами на підтвердження дійсної вартості майна станом на дату звернення до суду.

Суд звертає увагу позивача на таке.

Згідно із пунктом 12Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року

№ 20 «Про судову практику в справах за позовами про захист права приватної власності»вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутності - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю майна розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Національного стандарту № 1 «Загальні Засади оцінки майна і майнових прав» від 10 вересня 2003 року № 1440 ринкова вартість - це вартість, за яку можливе відчуження об`єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.

Поняття «дійсна вартість майна» є за своїм змістом тотожним поняттю «ринкова вартість майна».

Дійсна вартість майна визначається відповідно до вимогЗакону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Відповідно достатті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними встатті 9 цього Закону(далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

При цьому, вказаною статтею Закону визначено, що майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (право володіння, розпорядження, користування), спеціальне майнове право на об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, а також інші специфічні права (право на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та право вимоги.

Документом, який підтверджує вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору є звіт про оцінку майна (стаття 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»). Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

Строк дії звіту про оцінку майна не може перевищувати шість місяців з дати оцінки, про що зазначається в такому звіті (пункт 2 розділу ІV Порядку ведення єдиної бази даних звітів про оцінку, затвердженогонаказом Фонду державного майна України 17 травня 2018 року за № 658).

Таким чином, позивачем не зазначено та не підтверджено належними та допустимими доказами вартість спірного майна щодо реальною вартості цього майна на дату подання позовної заяви, з урахуванням якої і має бути визначено ціну позову та сплачено судовий збір як за вимогу майнового характеру щодо визнання права власності на нерухоме майно.

Зазначення ціни позову щодо вимог майнового характеру є обов`язковою вимогою до змісту позовної заяви.

Вищевикладене є недоліками позовної заяви, які повинні бути усунуті позивачами шляхом зазначення ціни позову, виходячи з дійсної (ринкової) вартості об`єкта нерухомого майна на дату звернення з цим позовом до суду, з долученням доказів такої вартості (дослідження/експертизи/звіт, який чинний протягом шести місяців, що передують даті звернення позивача з позовом до суду).

Оскільки позивачем не надано належних доказів на підтвердження реальної вартості майна на момент пред`явлення позову, то суд позбавлений можливості зазначити точну суму судового збору, яку слід сплатити.

Згідно із частиною другою статті 176 ЦПК України, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

Таким чином, позивачу слід надати докази на підтвердження реальної вартості спірного майна на момент пред`явлення позову та виходячи з цього сплатити судовий збір згідно із вимогами наведеного законодавства України, а у випадку, якщо на момент пред`явлення позову встановити точну ціну позову неможливо, судовий збір попередньо визначається судом у сумі 15 140,00 грн, що відповідає 5 розмірам прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.

Таким чином, за подання цієї позовної заяви сума судового збору, що підлягала сплаті позивачем становить 15140,00 грн.

Судом встановлено, що позивачем долучено квитанцію про сплату судового збору від 14 травня 2025 року на суму 3997,50 грн. Також в матеріалах справи міститься виписка від 15 травня 2025 року про зарахування суми судового збору у сумі 3997,50 грн до Державного бюджету.

Отже, позивачу слід доплатити різницю між фактично сплаченою сумою судового збору та визначено сумою судового збору, що становить 11142,50 грн.

Відповідні документи, що підтверджують сплату судового збору, або ж документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, позивачу слід надати суду.

При зверненні з позовом до Дніпровського районного суду міста Києва судовий збір сплачується за наступними реквізитами: отримувач коштів: ГУК у м.Києві/Дніпров.р-н/22030101, Код отримувача (код ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), рахунок отримувача: UA 478999980313141206000026005, кодкласифікації доходів бюджету: 22030101.

Відповідно до роз`яснень, наведених у пункті 26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», відповідно до частини другоїстатті 9 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір»суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. У зв`язку із цим суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додаються до позовної заяви (заяви, скарги), міститивідомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір. При цьому, наприклад, платіжне доручення повинно бути підписано відповідальним виконавцем банку і скріплено печаткою установи банку з відміткою про дату надходження та дату виконання платіжного доручення (пункт 2.14 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженоїпостановою Правління Національного банку України від 21 січня

2004 року № 22(зі змінами).

Відповідні документи подаються до суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, а також платіжне доручення, яке за формою не відповідає наведеним вимогам, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.

Вказаний висновок також підтверджено постановою Київського апеляційного суду від 05 травня 2020 року у справі № 755/3288/20, та постановоюКиївського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року у справі № 755/3292/20.

Таким чином, на виконання вимог ухвали про залишення позову без руху позивачеві також слід надати актуальну інформацію про вартість спірного майна станом на дату звернення до суду, зазначити ціну позову з урахуванням оцінки майна, а також надати документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно із частиною першоюстатті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях175і177цьогоКодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що позовну заяву слід залишити без руху та встановити позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків.

Суд звертає увагу позивача, що відповідно до частини першої статті 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

На підставі викладеного, керуючись статтями175,177,185 ЦПК України, суддя,

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, - залишити без руху.

Встановити позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків п`ять днів з дня отримання копії даної ухвали.

Роз`яснити позивачу, що у разі невиконання вимог ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та підлягатиме поверненню.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.О. Хромова