Рішення № 13025059, 15.12.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" грудня 2010 р.Справа № 12/162-10-4655 Позивач: Овідіопольське районне споживче товариство Відповідач: приватне підприємство "ВУД"

про стягнення 27245,39 грн.

Суддя Цісельський О.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Величко Ю.В. –довіреність від 09.08.2010р.;

від відповідача: не з’явився.

СУТЬ СПОРУ: Позивач –Овідіопольське районне споживче товариство (надалі – Овідіопольське РСТ) звернулось до господарського суду Одеської області із позовною заявою до приватного підприємства "ВУД" (надалі –ПП "ВУД"), в якій просить суд стягнути з ПП "ВУД" суму основного боргу в розмірі 8758,00 грн.; пеню в розмірі 608,89 грн.; 182% річних в розмірі 16759,26 грн.; інфляційні в розмірі 1119,24 грн.

Представник позивача позовні вимоги підтримує, просить суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судові засідання не з’явився, проте Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, а саме, за його юридичною адресою, підтвердженою витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 08.09.2010р. наданим суду позивачем, про поважність причин відсутності не повідомив, відзиву на позов не надав, своїм правом на захист не скористався.

Згідно п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8\1228 та п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8\123 до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

01 серпня 2008 року між Овідіопольське РСТ та ПП "ВУД" було укладено договір оренди об'єкта нерухомості (надалі –Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору, Позивач передає, а Відповідач приймає в тимчасове платне користування кабінет адмінбудинку господарчої бази загальною площею 12 кв.м., що знаходиться за адресою: смт. Овідіополь, вул. Одеська, 19.

Пунктом 5.1. Договору, визначено, що розмір орендної плати за користування об’єктом оренди становить 400 грн. на місяць.

Згідно з п 5.2. Договору, орендна плата сплачується Орендарем на рахунок Орендодавця до 10-го числа кожного місяця в якому здійснюється користування об'єктом оренди.

Відповідно до п. 8.2. Договору, у випадку несвоєчасної сплати орендних платежів Орендар сплачує на користь Орендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, що підлягає сплаті, за кожен день прострочення та 182 проценти річних з простроченої суми відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

В порушення вищезазначених умов Договору, відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі сплачував орендну плату, внаслідок чого за відповідачем станом на 18.10.2010р. утворилась заборгованість з орендної плати в розмірі 8758,00 грн.

Позивач неодноразово направляв на адресу відповідача Відповідачу листи а саме: лист № 225 від 28.10.2009р., лист №271 18.12.2009 р., лист № 277 від 30.12.2009 р., лист №189 від 09.07.2010 р., з повідомленням про наявність заборгованості та необхідність її сплатити.

Листом №259 від 20.08.2010р. позивач відмовився від Договору та повідомив відповідача, що Договір припиняє свою дію з 20.09.2010р.

Листом №01/12/09 від 01.12.2009р. відповідач визнав свою заборгованість перед позивачем та зобов'язався її погасити.

У зв’язку з тим, що зобов’язання згідно умов Договору, відповідачем не виконані, позивач був вимушений звернутись з позовом до господарського суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав:

Стаття 41 Конституції України, ст.319 Цивільного кодексу України гарантують право власника на свій розсуд володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном.

З огляду на норми ст.509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. При цьому, зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов’язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами. Припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України, статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1,7 ст.193).

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки –грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов’язання. Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.п.1,2 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

З приписів ст. 536 Цивільного кодексу України, вбачається, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір процентів встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 8.2. Договору, у випадку несвоєчасної сплати орендних платежів Орендар сплачує на користь Орендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, що підлягає сплаті, за кожен день прострочення та 182 проценти річних з простроченої суми відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме з розрахунку заборгованості наданого позивачем не спростованого відповідачем, останнім в порушення вищезазначених приписів закону та договору, договірні зобов’язання з своєчасної сплати орендних платежів не виконувались в повному обсязі, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість з орендної плати в розмірі 8758,00 грн.; пені в розмірі 608,89 грн.; 182% річних в розмірі 16759,26 грн.; інфляційні в розмірі 1119,24 грн.

З огляду на вищевикладене, суд вважає позовні вимоги Овідіопольського РСТ про стягнення з ПП "ВУД" суми основного боргу в розмірі 8758,00 грн.; пені в розмірі 608,89 грн.; 182% річних в розмірі 16759,26 грн.; інфляційні в розмірі 1119,24 грн. підтвердженими матеріалами справи, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті державного мита на суму 272,45 грн. та ІТЗ судового процесу на суму 236 грн.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з приватного підприємства "ВУД" (67801, Одеська область, Овідіопольський район, смт. Овідіополь, вул. Одеська, 19, код. 31258520) на користь Овідіопольського районного споживчого товариства (67801, Одеська область, Овідіопольський район, смт. Овідіополь, вул. Премоги, 5, код. 01731451) основного боргу в розмірі - 8758,00 грн.; пеню в розмірі - 608,89 грн.; 182% річних в розмірі - 16759,26 грн.; інфляційні в розмірі - 1119,24 грн.; витрати на оплату державного мита в розмірі - 272,45 грн.; витрати на ІТЗ судового процесу в розмірі - 236 грн.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України.

Видати довідку на повернення позивачу суми надмірно сплаченого держмита.

Рішення підписане 20.12.2010 р.

Суддя