Рішення № 130249236, 16.09.2025, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/689/25-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОРІВАН» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування постанов,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДОРІВАН» звернулось до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування постанов.

Позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області від 27 серпня 2024 року №136989 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОРІВАН» адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000,00 грн;

- визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області від 27 серпня 2024 року №136990 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОРІВАН» адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000,00 грн.

В обґрунтування протиправності оскаржуваних постанов позивач посилався на те, що відповідач при їх винесенні не правильно визначив суб`єкта відповідальності. Так, у позові зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ДОРІВАН» станом на момент винесення оскаржуваних постанов, як і станом на день звернення до суду з цим позовом, не є власником транспортного засобу, відносно якого відповідачем здійснювалась рейдова перевірка, а водій, який на момент її проведення керував транспортним засобом, не є найманим працівником позивача. Таким чином, позивач не може вважатися автомобільним перевізником у розумінні положень Закону України «Про автомобільний транспорт» і не може бути суб`єктом відповідальності за порушення, передбачене статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Крім цього, позивач звертав увагу на те, що питання про притягнення його до відповідальності було вирішено відповідачем за відсутності уповноважених осіб Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОРІВАН», останніх не було повідомлено належним чином про дату, час і місце розгляду акту рейдової перевірки, що, фактично, позбавило позивача можливості надати свої пояснення та відповідні докази і, відповідно, захистити свої права та інтереси.

Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено строки для подання заяв по суті справи; витребувано докази.

Відповідач у поданому до суду відзиві зазначив про безпідставність доводів позову та законність оскаржуваних постанов. Вказано, що під час проведення рейдової перевірки належного позивачу транспортного засобу водієм не було надано всіх документів, які вимагаються статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а також не надано дозвільних документів на перевезення вантажу з перевищенням вагових параметрів. Також відповідач вважає безпідставними доводи позивача щодо невірного визначення суб`єкта відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, адже в ході проведення рейдової перевірки водієм було надано для огляду накладну (яка згідно з Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 вважається основним документом на перевезення вантажів), в якій було вказано, що вантаж був відпущений ТОВ «ДОРІВАН». Саме на підставі цієї накладної і було визначену особу автомобільного перевізника. Крім цього, відповідач звернув увагу на те, що одним із засновників ТОВ «ДОРІВАН» то його кінцевим бенефіціарним власником є одна і та ж особа ОСОБА_1 власник автомобіля, відносно якого здійснювалась рейдова перевірка, який, до того ж, не з`явився до Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області під час розгляду справи про порушення ТОВ «ДОРІВАН» законодавства про автомобільний транспорт, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. З урахуванням наведеного та зважаючи на не прибуття на розгляд справи уповноваженої особи позивача, керівником територіального органу Укртрансбезпеки під час винесення оскаржуваних постанов було встановлено особу автомобільного перевізника на підставі наявних у матеріалах справи документах, а саме документів на вантаж. Також відповідачем у відзиві зазначено, що факт відсутності трудових відносин між ТОВ «ДОРІВАН» та водієм, який здійснював перевезення вантажу станом на момент проведення рейдової перевірки, не впливає на наявність у позивача статусу автомобільного перевізника, оскільки закон не визначає наявність трудових відносин між перевізником та водієм як обов`язкову умову здійснення перевезення. До того ж зазначена інформація не відноситься до предмета рейдової перевірки. Вважаючи законними оскаржувані позивачем постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову.

Правом подання відповіді на відзив позивач не скористався.

Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 26 липня 2024 року №003537 уповноваженими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті було проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезення вантажу транспортним засобом марки МАЗ, днз НОМЕР_1 , власником якого згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 є ОСОБА_1 (дата реєстрації 24 липня 2024 року).

За результатами проведеної перевірки складено акт №АР056142 від 30 липня 2024 року, в якому вказано про виявлення порушень законодавства про автомобільний транспорт, а саме:

- статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» - здійснення перевезення вантажу згідно накладної від 30 липня 2024 року №16 перевізником ТОВ «ДОРІВАН» з перевищенням вагових норм, а саме: фактична маса транспортного засобу становить 42,8 т при допустимих 36 т, що становить 12,6%;

- статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» - перевізник не забезпечив водія індивідуальною контрольною книжкою водія, передбаченою п. 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07 червня 2010 року №340.

30 липня 2024 року уповноваженою особою Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті складено акт №0061475 про перевищення транспортним засобом нормативно вагових параметрів, в якому вказано, що при нормативно допустимій масі 38 т фактична повна маса автомобіля МАЗ, днз НОМЕР_1 становила 42,8 т. Вказане також підтверджується довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 30 липня 2024 року №0079754 і талоном про зважування транспортного засобу від 30 липня 2024 року №107.

31 липня 2024 року уповноваженою особою Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті надіслано на адресу ТОВ «ДОРІВАН» повідомлення про розгляд справи щодо порушення вимог Закону України «Про автомобільний транспорт» згідно з актом №056142 від 30 липня 2024 року. Так, згідно з даним повідомленням розгляд справи було призначено на 27 серпня 2024 року о 10 год. 00 хв. Додатково зазначено, що у разі неявки представника ТОВ «ДОРІВАН» справа розглядатиметься без його участі.

З матеріалів справи вбачаться, що повідомлення Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про призначення розгляду справи на 27 серпня 2024 року о 10 год. 00 хв. не було отримано уповноваженою особою позивача, у зв`язку з чим таке було повернуто адресату (відповідачу) із зазначенням причини невручення «у зв`язку із закінченням терміну зберігання».

27 серпня 2024 року за результатами розгляду справи про порушення ТОВ «ДОРІВАН» законодавства про автомобільний транспорт в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №136989, згідно з якою у зв`язку з допущенням ТОВ «ДОРІВАН» порушень законодавства про автомобільний транспорт, а саме: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, за що передбачена відповідальність абзацом 15 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», постановлено стягнути з ТОВ «ДОРІВАН» адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 грн.

Також 27 серпня 2024 року в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №136990, згідно з якою у зв`язку з допущенням ТОВ «ДОРІВАН» порушень законодавства про автомобільний транспорт, а саме: відсутня індивідуальна контрольна книжка водія, за що передбачена відповідальність абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», постановлено стягнути з ТОВ «ДОРІВАН» адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 грн.

Вказані вище постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів були надіслані відповідачем на адресу ТОВ «ДОРІВАН» листом від 10 вересня 2024 року №78992/44/24-24.

За таких обставин, не погоджуючись з указаними рішеннями суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою та другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пунктів 7-9 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг; позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду; відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

За змістом частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач оскаржує постанови суб`єкта владних повноважень про застосування адміністративно-господарського штрафу у зв`язку із порушенням законодавства про автомобільний транспорт. Позивача притягнуто до відповідальності згідно абзаців 3, 15 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

У зв`язку з цим суд зазначає таке.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року №2344-III (далі Закон №2344-III в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Статтею 6 Закону №2344-ІІІ передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначено Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року №1567 (далі Порядок №1567 в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Пунктами 2, абзацом 1 пункту 4 Розділу «Загальна частина» Порядку №1567 визначено, що рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Відповідно до пункту 1 Положення про державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №103 (далі Положення №103 в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Підпунктами 2, 54, 57 пункту 5 Положення №103 визначено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; проводить перевірки за додержанням суб`єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт; проводить перевірку транспортно-експедиційної документації на здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Згідно з абзацом 1 пункту 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до абзацу 1, 10 пункту 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання водієм режиму праці та відпочинку.

Абзацом 1 пункту 16 Порядку №1567 встановлено, що рейдова перевірка (перевірка на дорозі) може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки.

Відповідно до пунктів 20, 21 Розділу «Оформлення результатів рейдової перевірки (перевірки на дорозі) та застосування адміністративно-господарських штрафів» Порядку №1567 виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Статтею 1 Закону №2344-ІІІ визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Згідно зі статтею 18 Закону №2344-ІІІ з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

У главі 6 (статті 29-34) Закону №2344-III наведені положення про автомобільного перевізника. Так, згідно частини першої статті 33 Закону №2344-III автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Положеннями частини першої статті 34 Закону №2344-ІІІ передбачено, що автомобільний перевізник повинен, зокрема, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства.

Частинами першою, другою статті 48 Закону №2344-ІІІ встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Як визначено у статті 1 Закону №2344-III, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Частиною третьою статті 48 Закону №2344-III встановлено, що при оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити:

при оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити: дата і місце складання; вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення; вантажоодержувач8 (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто; пункти завантаження і розвантаження.

Порядок ведення та надання інформації з реєстру товарно-транспортних накладних визначається Кабінетом Міністрів України.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків (частина четверта статті 48 Закону №2344-III).

Відповідно до частини другої статті 49 Закону №2344-III водій транспортного засобу зобов`язаний, зокрема, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень; дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.

Статтею 60 Закону №2344-III передбачена відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Так, відповідно до абзацу 3 частини першої статті 60 Закону №2344-III за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, застосовується адміністративно-господарський штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з абзацом 15 частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу застосовується адміністративно-господарський штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Притягуючи позивача до відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт на підставі абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідач в оскаржуваній постанові від 27 серпня 2024 року №136990 вказав про неподання водієм транспортного засобу марки МАЗ, днз НОМЕР_1 індивідуальної контрольної книжки водія.

У зв`язку з цим суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №340 від 07.06.2010 року (далі Положення №340 в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), водій, який керує транспортним засобом, який не обладнаним тахографом, веде індивідуальну контрольну книгу згідно додатку 3 або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Як вбачається зі змісту форми Індивідуальної контрольної книжки водія, яка є Додатком 3 до Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, в такій зазначаються відомості про: посвідчення водія (серія та номер документа), дані про перевізника, дата здійснення перевезення, марка та реєстраційний номер колісного транспортного засобу, маршрут руху, показник одометра (початковий, кінцевий, загальний пробіг), початок та кінець робочої зміни, дані про тривалість перерви між періодами керування за зміну (год., хв.) із зазначенням дати початку і дати кінця перерви, тривалість змінного періоду керування і міжзмінного відпочинку, підпис водія, відмітки про перевірки.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом водій повинен мати при собі заповнені або тахокарти, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа. У разі керування транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, водій веде або індивідуальну контрольну книжку водія або графік змінності водіїв.

У випадку встановлення факту відсутності вказаних документів наявні правові підстави для притягнення автомобільного перевізника до відповідальності, встановленої статтею 60 Закону №2344-III.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладений в постанові від 11.02.2020 року у справі №820/4624/17, яка враховуються судом в силу приписів частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, аналізуючи положення статті 48 Закону №2344-ІІІ, суд зауважує, що до переліку документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, крім тих, що визначені названою вище статтею Закону №2344-ІІІ, віднесено також інші документи, що передбачені законодавством. Тобто перелік таких документів не є вичерпним. В даному випадку до таких документів відносяться тахокарти (якщо транспортний засіб обладнаний тахографом), індивідуальна контрольна книжка водія або графік змінності водіїв (у разі, якщо транспортний засіб не обладнаний тахографом).

Натомість, як свідчать обставини цієї справи, 30 липня 2024 року при проведенні рейдової перевірки транспортного засобу марки МАЗ, днз НОМЕР_1 (який не був обладнаний тахографом, що сторонами цієї справи не заперечується) водієм цього транспортного засобу не було пред`явлено ані індивідуальної контрольної книжки водія, ані копії графіка змінності водіїв.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем під час здійснення перевезення вантажу було порушено законодавство про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників, а саме: порушено статті 34 та 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та пункт 6.3 Положення №340, що є підставою для застосування адміністративно-господарського штрафу, передбаченого абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Отже, прийняття відповідачем оскаржуваної у цій справі постанови від 27 серпня 2024 року №136990 є обґрунтованим та законним.

Притягуючи позивача до відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт на підставі абзацу 15 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідач в оскаржуваній постанові від 27 серпня 2024 року №136989 вказав про перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу, без відповідного дозволу.

Стосовно наведеного суд зазначає таке.

Згідно частини другої статті 29 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08 вересня 2005 року №2862-IV (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вказаних статей Законів України «Про дорожній рух» та «Про автомобільні дороги» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 27 червня 2007 року №879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування», якою затвердив Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі Порядок №879).

Відповідно до підпункту 5 пункту 2 Порядку №879 дозвіл на рух - єдиний уніфікований документ, що видається уповноваженим органом відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. №30 «Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами» (Офіційний вісник України, 2001 р., № 3, ст. 75), після внесення в установлених порядку і розмірі плати за проїзд таких транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, в якому визначаються умови експлуатації транспортних засобів протягом певного часу за встановленим маршрутом і який дає право на проїзд за таких умов.

Підпунктом 5-1 пункту 5 Порядку №879 визначено, що документальний габаритно-ваговий контроль - визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу.

Згідно підпункту «б» пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. №1306 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли параметри транспортного засобу за типом: чотирьохвісний автомобіль з двома рульовими вісями та ведучими вісями, оснащеними спареними колесами не перевищують фактичної маси доріг державного значення 38 тонн, доріг місцевого значення 24 тонни.

Рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. №30 «Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами».

Згідно з пунктом 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30 (далі Правила №30), транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Відповідно до абзаців 1, 4 пункту 4 Правил №30 рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції за формою, наведеною в додатку до цих Правил, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Згідно з пунктом 3 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Відповідно до пункту 6 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно у зонах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.

Пунктами 7-14 Порядку №879 передбачені вимоги до контрольно-вимірювального обладнання та пунктів габаритно-вагового контролю, а пунктами 15 25 Порядку №879 - вимоги до габаритно-вагового контролю.

Так, контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль. Габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль. Габаритно-ваговий контроль транспортного засобу проводиться протягом не більше однієї години (з моменту заїзду транспортного засобу на ваги до кінцевого оформлення матеріалів у разі виявлення порушення). За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення. За результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних. Водії під час здійснення габаритно-вагового контролю повинні виконувати законні вимоги посадових осіб та/або працівників Укртрансбезпеки, її територіальних органів та поліцейських. У разі виявлення факту перевищення вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу під час руху без дозволу на рух або у разі здійснення руху з порушенням умов, визначених у дозволі на рух, подальший рух такого транспортного засобу забороняється до усунення порушення шляхом отримання дозволу на рух за пройдену частину маршруту або повного (часткового) перевантаження вантажу, що перевозиться в інший транспортний засіб, з подальшим підтвердженням дотримання вагових та/або габаритних параметрів, установлених законодавством, або отримання дозволу на рух на весь маршрут. (пункти 15 20, 21 Порядку №879).

Пунктом 37 Порядку №879 встановлено, що учасники відносин у сфері габаритно-вагового контролю несуть відповідальність згідно із законодавством.

Отже, перебування у дорожньому русі транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують хоча б один з параметрів, визначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, (зокрема, перевищення навантаження на осі транспортного засобу), допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. У разі перевезення вантажу без такого дозволу перевізник несе ризик притягнення його до відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт шляхом стягнення з нього адміністративно-господарського штрафу, розмір якого коливається від відсоткового перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.

Як вбачається зі встановлених у цій справі обставин, уповноваженими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті було здійснено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки МАЗ, днз НОМЕР_1 , в ході якого виявлено перевищення нормативно допустимої маси транспортного засобу, а саме 42,8 т при допустимій масі 38 т, що підтверджується талоном про зважування транспортного засобу від 30 липня 2024 року №107, довідкою за результатами здійснення габаритно-вагового контролю від 30 липня 2024 року №0079754, актом про перевищення транспортним засобом нормативно вагових параметрів від 30 липня 2024 року №0061475.

Водночас при проведенні рейдової перевірки названого вище транспортного засобу відповідного дозволу, передбаченого частиною четвертої статті 48 Закону №2344-III, Порядком №879, Правилами №30 і Правилами дорожнього руху, водієм не було надано для огляду уповноваженим особам Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті, що, фактично, не заперечується позивачем та підтверджується матеріалами перевірки.

З огляду на викладене, враховуючи виявлений відповідачем факт допущення перевищення позивачем нормативно допустимої маси транспортного засобу, а саме фактичної маси транспортного засобу на 4,8 т від нормативно допустимої межі 38 т, що становить 12,6% перевантаження (4,8*100/38=12,6%), суд погоджується з висновками відповідача про допущення позивачем порушення законодавства про автомобільний транспорт, що виразилось у перевищенні встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу, без відповідного дозволу, за що застосовується адміністративно-господарський штраф згідно абзацу 15 частини першої статті 60 Закону №2344-III.

Отже, прийняття відповідачем оскаржуваної у цій справі постанови від 27 серпня 2024 року №136989 також є обґрунтованим та правомірним.

Стосовно доводів позову в частині неправильності визначення відповідачем саме позивача суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт (зокрема, які стосуються факту неналежності транспортного засобу саме ТОВ «ДОРІВАН» і відсутності трудових відносин між позивачем та водієм ОСОБА_2 , який на момент проведення рейдової перевірки здійснював керування транспортним засобом), то такі суд оцінює критично, виходячи з наступного.

Аналіз положень Закону №2344-III свідчить про те, що відповідальність за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт несуть саме автомобільні перевізники суб`єкти господарювання. В розумінні вимог статті 1 Закону №2344-III автомобільний перевізником вважається фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Стаття 29 цього ж Закону встановлює, що автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб`єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.

Відповідно до пункту 2.2 Правил дорожнього руху власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Зміст наведених норм указує на те, що перевезення вантажу може здійснювати особа, яка не є власником транспортного засобу.

Як вбачається з наявних у справі матеріалів, на момент проведення рейдової перевірки 30 липня 2024 року водієм транспортного засобу марки МАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1 був ОСОБА_2 . Водночас станом на 30 липня 2024 року (дата проведення рейдової перевірки) названий вище транспортний засіб перебував у власності ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 . Датою реєстрації права власності на вказаний вище транспортний засіб є 24 липня 2024 року.

З наявних у справі матеріалів судом установлено, що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань громадянин ОСОБА_1 є одним із засновників та кінцевим бенефіціарним власником (з правом прямого вирішального впливу) ТОВ «ДОРІВАН». Ця ж особа є єдиним керівником та представником ТОВ «ДОРІВАН».

Наведене, на переконання суду, свідчить про те, що транспортний засіб, відносно якого відповідачем проводилась рейдова перевірка 30 липня 2024 року, фактично перебував у безпосередньому розпорядженні та користуванні ТОВ «ДОРІВАН», а тому останній вважається автомобільним перевізником у розумінні положень Закону України «Про автомобільний транспорт».

Крім цього, суд зауважує, що з наданих відповідачем матеріалів рейдової перевірки вбачається і те, що водієм транспортного засобу було надано для огляду уповноваженим інспекторам накладну №16 від 30 липня 2024 року, в якій вказано про те, що товар, який перевозився транспортним засобом марки МАЗ, днз НОМЕР_1 30 липня 2024 року, було відпущено саме ТОВ «ДОРІВАН», такий має визначену вартість, що вказує на перевезення товару на комерційній основі і додатково свідчить про те, що в даних спірних відносинах саме позивач вважається автомобільним перевізником.

Відтак, помилковими є зазначені у позові твердження про не правильне визначення відповідачем ТОВ «ДОРІВАН» як суб`єкта відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Також суд відхиляє доводи позову про відсутність факту перебування водія транспортного засобу ОСОБА_2 у трудових відносинах з ТОВ «ДОРІВАН», оскільки чинними нормами законодавства, які регулюють спірні відносини, не передбачено обов`язку у посадових осіб Державної служби України з безпеки на транспорті під час проведення рейдової перевірки встановлювати наявність тих чи інших відносин, у тому числі трудових чи цивільно-правових, між автомобільним перевізником та водієм.

Твердження позову про неналежне повідомлення його представника про дату, час і місце розгляду справи суд також вважає безпідставними та відхиляє.

Так, згідно з абзацом 1 пункту 25 Розділу «Оформлення результатів рейдової перевірки (перевірки на дорозі) та застосування адміністративно-господарських штрафів» Порядку №1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Відповідно до пункту 26, 27 Розділу «Оформлення результатів рейдової перевірки (перевірки на дорозі) та застосування адміністративно-господарських штрафів» Порядку №1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності). У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Як встановлено судом з наявних у справі матеріалів, 31 липня 2024 року уповноваженою особою Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті надіслано на адресу ТОВ «ДОРІВАН» повідомлення про розгляд справи щодо порушення вимог Закону України «Про автомобільний транспорт» згідно з актом №056142 від 30 липня 2024 року.

Згідно з даним повідомленням розгляд справи було призначено на 27 серпня 2024 року о 10 год. 00 хв. Додатково зазначено, що у разі неявки представника ТОВ «ДОРІВАН» справа розглядатиметься без його участі.

Разом з цим указане вище повідомлення не було отримано уповноваженою особою позивача, у зв`язку з чим таке було повернуто адресату (відповідачу) із зазначенням причини невручення «у зв`язку із закінченням терміну зберігання».

В контексті наведеного суд зазначає, що відповідач, який вжив належних заходів з метою повідомлення позивача про дату, час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, не може відповідати за обставини вручення чи не вручення та фактичного отримання адресатом поштової кореспонденції, оскільки такі від нього не залежать.

На переконання суду, відповідач належним чином та завчасно надіслав на адресу позивача повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт у спосіб, передбачений Порядком №1567, водночас факт не отримання позивачем такого поштового відправлення не залежить від відповідача.

При цьому суд звертає увагу на те, що у постанові Верховного Суду від 01 березня 2018 року у справі №820/4810/17 з подібних правовідносин зазначено, що відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє її спростовувати вину у суді, та, у зв`язку з цим, не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Крім цього, враховуючи положення частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду у справі №640/27759/21 (постанова від 19 жовтня 2023 року), згідно якої основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

Натомість, нові докази, які подають заінтересовані особи, зокрема до суду, який розглядає відповідний спір, після визначення контролюючим органом належного перевізника та його притягнення до адміністративної відповідальності мають оцінюватися з розумною критикою та із чітким застосуванням критеріїв належності, допустимості, достовірності та достатності таких нових доказів, а також їх взаємозв`язку із документами, які були надані контролюючому органу в момент перевірки.

Тільки такий підхід забезпечить дотримання принципу належного виконання учасниками спірних правовідносин вимог законодавства, яке регулює перевезення пасажирів та вантажів, та реалізацію принципу правової визначеності у спорах щодо встановлення дійсного автомобільного перевізника компетентним органом, який контролює дотримання державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.

Отже, достатньою для встановлення особи перевізника є та інформація і документи, яка була надана водієм (перевізником) саме під час проведення рейдової перевірки.

Враховуючи наведене, суд вважає, що відповідачем було дотримано норми Порядку №1567 в частині дотримання процедури розгляду матеріалів справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт.

У свою чергу позивачем ні під час процедури розгляду відповідачем матеріалів про порушення законодавства про автомобільний транспорт, ні під час розгляду цієї справи судом, не надано жодного належного доказу того, що транспортний засіб, власником якого є керівник ТОВ «ДОРІВАН», законно було передано у користування іншій фізичний особі.

З огляду на викладене у свої сукупності, правомірним є визначення відповідачем саме позивача як автомобільного перевізника в розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт».

В даних спірних відносинах саме позивач вважається автомобільним перевізником, а тому саме він несе відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів.

Стосовно доводів позову про розгляд матеріалів справи за його відсутності, то суд звертає увагу на те, що позивачем не подано до суду жодних належних доказів, які могли б бути або повинні були бути пред`явлені контролюючому органу для спростування ним обставин вчинення правопорушення, та які б суттєво впливали на результат розгляду. За таких підстав розгляд матеріалів за відсутності позивача не може нівелювати сам факт виявлених порушень та бути достатньою підставою для скасування прийнятих постанов.

Доводів відзиву, якими відповідач обґрунтовує законність оскаржуваних постанов, позивачем (його представником) не спростовано.

Отже, за наявності доведених відповідачем та не спростованих позивачем у ході судового розгляду цієї справи фактів допущення останнім порушень законодавства про автомобільний транспорт, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно застосовано до позивача адміністративно-господарський штраф згідно абзаців 3, 15 частини першої статті 60 Закону №2344-III.

Тому, оскаржувані постанови скасуванню не підлягають. При їх винесенні відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74-76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно частин першої-третьої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що відповідач довів законність оскаржуваних постанов. Натомість доводи позову не свідчать про наявність правових підстав для задоволення заявлених вимог.

Керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОРІВАН» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування постанов відмовити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 16 вересня 2025 року.

Повне найменування учасників справи: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ДОРІВАН» (вул. Коломийська, 9-Б, м. Чернівці, РНОКПП 30935945), відповідач Державна служба України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області (вул. Руська, 248 «У», м. Чернівці, код ЄДРПОУ 39816845).

Суддя О.П. Лелюк