Рішення № 130248442, 28.08.2025, Кобеляцький районний суд Полтавської області

532/730/25

2/532/577/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2025 р. м. Кобеляки

Кобеляцький районний суд Полтавської області в складі:

судді - Омельченко І.І.,

з участю секретаря судового засідання - Логвиненко А.В.,

учасники справи:

позивач - ТОВ «Фінпром Маркет»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кобеляки в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВ «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

В С Т А Н О В И В:

01 квітня 2025 року до Кобеляцького районного суду Полтавської області надійшла позовна заява ТОВ «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.

Позовна заява обґрунтована тим, що 20.06.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 75289299 (на умовах повернення позики в кінці строку позики), за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти в розмірі 8480,00 гривень, строком на 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99 % в день (базова процентна ставка/фіксована). Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора Wah2qfSJe6, у порядку ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». На виконання п. 1 Договору, позикодавець виконав свої зобов`язання, зокрема, передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 8480,00 гривень, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 , за посередництвом платіжної установи (ТОВ «ФК Фінекспрес» діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку (платіжний інструмент для перерахування коштів на картковий рахунок фізичної особи), так як перерахунок коштів з банківського рахунку позикодавця на картковий рахунок фізичної особи технічно неможливий. Відповідачем здійснені платежі в рахунок погашення заборгованості за договором позики, які складають 158,00 гривень. Однак відповідач належним чином не виконав зобов`язання, в зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 28572,00 гривень, з яких: 8480,00 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу; 20092,00 гривень - сума заборгованості за відсотками. В подальшому позивач отримав право грошової вимоги до відповідача за укладеним договором позики.

Таким чином, ТОВ «Фінпром Маркет» прохав суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за договором позики № 75289299 від 20.06.2021 року в розмірі 28572,00 гривень, суму сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500,00 гривень.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 02 квітня 2025 року по даній справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.62-63).

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 28 серпня 2025 року постановлено ухвалити заочне рішення.

Представник позивача ТОВ «Фінпром Маркет» Гедзь О.В. подала заяву про розгляд справи у відсутність представника.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України, в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила. Відзив на позов не подала, будь-яких заперечень проти позову, заяв, клопотань чи пояснень з приводу позовних вимог по суті до суду від неї не надходило.

Суд, розглянувши та вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню повністю.

Судом установлено, що 20.06.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 75289299 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) (а.с.13-зворот).

Пунктом 1 Договору передбачено, що позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти (позику) на погоджений умовами Договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.

Сума позики: 8480,00 гривень (пп. 2.1 п. 2 Договору).

Строк позики: до 20.07.2021 року (30 днів) (пп. 2.2 п. 2 Договору).

Процентна ставка (базова, фіксована) становить 1,99 %. Знижена процентна ставка - 0,60 % в день. Процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) - 2,70 % в день. (пп. 2.3 п. 2 Договору).

Цей Договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію», Договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі (п. 12 Договору).

Договір позики № 75289299 від 20.06.2021 року, Додаток № 1 до Договору - Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит підписані ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором Wah2qfSJe6 (а.с.19-зворот-14,26).

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного, іншого технічного засобу зв`язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (cт. 629 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Положеннями ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 11 цього Закону передбачено, що електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Нормами частин 3, 6, 7, 8, 12 ст. 11 цього Закону встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: 1) надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 2) заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 3) вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

У статті 12 цього Закону закріплено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; 2) електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 3 цього Закону визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 цього Закону).

Встановивши, що без отримання смс-повідомлення, без здійснення входу на вебсайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений, суд вважає, що укладення кредитного договору в запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача, цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Аналогічні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року по справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року по справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14 червня 2022 року по справі № 757/40395/20-ц.

Підписавши договір позики № 75289299 від 20.06.2021 року електронним підписом одноразовим ідентифікатором, відповідач ОСОБА_1 засвідчила, що вона погодилася на отримання грошових коштів у позику саме на умовах, що визначені в цьому договорі. Сторони узгодили всі істотні умови надання грошових коштів у позику, а отже, волевиявлення сторін на укладення і підписання договору були вільними.

Таким чином, договір позики № 75289299 від 20.06.2021 року укладено між сторонами відповідно до положень ст.ст. 10, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», тобто шляхом пропозиції на його укладення однієї сторони та її прийняття іншою стороною та підписанням зі сторони позичальника електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

20.06.2021 року відповідачу ОСОБА_1 було перераховано 8480,00 гривень на банківський картковий рахунок № НОМЕР_1 на підставі договору про переказ коштів № 23-01-18/5 від 23.01.2018 року, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» і ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (а.с.26-зворот-27).

На виконання ухвали Кобеляцького районного суду Полтавської області від 01.07.2025 року (а.с.92-94), АТ «Державний ощадний банк України» надало запитувану інформацію, відображену на CD-R 46/12/250/2025 (а.с.108-109).

Так, ОСОБА_1 належить картка № НОМЕР_2 (IBAN НОМЕР_3 ), на яку 20.06.2021 року перераховано 8480,00 гривень

Відповідачкою не спростовані доводи позивача щодо перерахування кредитних коштів у сумі 8480,00 гривень на її банківську картку № НОМЕР_2 , вказану нею при укладенні договору позики № 75289299 від 20.06.2021 року.

Таким чином, суд вважає доведеним факт отримання ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 8480,00 гривень, які підлягають стягненню з неї на користь позивача.

19.11.2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і ТОВ «Фінансова компанія Управління активами» уклали Договір факторингу № 1911, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, у тому числі за договором позики № 75289299 від 20.06.2021 року (а.с.28-зворот-36,38).

Відповідно до Реєстру прав вимог № 3 від 19.11.2021 року до Договору факторингу № 1911, ТОВ «Фінансова компанія Управління активами» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 28572,24 гривень, з яких: 8480,00 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу; 20092,24 гривень - сума заборгованості за відсотками (а.с.36-зворот-37).

03.04.2023 року ТОВ «Фінансова компанія Управління активами» і ТОВ «Фінпром Маркет» уклали Договір факторингу № 030423-ФК, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, у тому числі за договором позики № 75289299 від 20.06.2021 року (а.с.39-47).

Згідно Реєстру заборгованості до договору факторингу № 030423-ФК від 03.04.2023 року, ТОВ «Фінпром Маркет» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 28572,24 гривень, з яких: 8480,00 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу; 20092,24 гривень - сума заборгованості за відсотками (а.с.47-зворот-48).

З розрахунку суми заборгованості вбачається, що за період з 20.06.2021 року по 25.03.2025 року ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 28572,00 гривень, з яких: 8480,00 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу; 20092,00 гривень - сума заборгованості за відсотками (а.с.6-8).

Відповідач частково виконувала свої зобов`язання за договором позики № 75289299 від 20.06.2021 року, сплативши кошти на загальну суму 158,00 гривень, які зараховані ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» на погашення процентів (а.с.6-зворот).

Зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідачка вчинила конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором позики.

Верховний Суд у постанові від 05 червня 2018 року по справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) зазначив, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Крім того, в постанові Верховного Суду від 23.12.2020 року по справі № 127/23910/14- ц зазначено, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та або суми санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що була передана йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання, а в ч. 1 ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

На підставі викладеного вище, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Фінпром Маркет» є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2422,40 гривень.

Положеннями частин 1-3 ст. 137 ЦПК визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частиною 3 ст. 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

На підтвердження вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем, надано договір про надання правничої допомоги № 01-11/24 від 01.11.2024 року, витяг з акту № 9-П приймання-передачі наданої правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги № 01-11/24 від 01.11.2024 року, акт приймання-передачі справ на надання правничої допомоги, платіжну інструкцію № 579933656.1 від 20.03.2025 року (а.с.49,53-55).

З даних документів вбачається, що вивчення документів, проведення їх аналізу, визначення правової позиції/аналіз судової практики та збір документів/доказів (у разі їх відсутності в клієнта, адвокат збирає їх самостійно шляхом направлення адвокатських запитів) по малозначних справах для формування позовної заяви - 500,00 гривень; підготовка/складання позовної заяви до боржника за договором позики в малозначній справі - 3000,00 гривень.

Позивач ТОВ «Фінпром Маркет» прохав стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500,00 гривень.

Вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 14 листопада 2019 року по справі № 826/15063/18, додатковій постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року в справі № 201/14495/16-ц.

За змістом ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто в розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони в разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Втручання суду в договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц суд звернув увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, в положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Відповідач не скористався своїм правом на подачу письмових пояснень чи заперечень, а також на звернення з клопотанням про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Враховуючи складність справи, обсяг та характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності, реальності цих витрат та розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3500,00 гривень.

Керуючись статтями 12, 133, 137, 141, 268, 280-289 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ТОВ «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет» (код ЄДРПОУ 43311346, банківські реквізити: НОМЕР_4 , відкритий в АТ «ПУМБ», код банку 334851) заборгованість за договором позики № 75289299 від 20.06.2021 року в розмірі 28572,00 гривень, з яких: 8480,00 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу; 20092,00 гривень - сума заборгованості за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет» (код ЄДРПОУ 43311346, банківські реквізити: НОМЕР_4 , відкритий в АТ «ПУМБ», код банку 334851) сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500,00 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом за заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Сторони:

позивач - ТОВ «Фінпром Маркет», код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження: 08200, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, 9А, офіс 204.

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя