Рішення № 130246266, 16.09.2025, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

16 вересня 2025 року м. Рівне№460/9923/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доВідділу державного нагляду (контролю) в Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувсядо суду з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) в Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №071523 від 20.05.2025.

Ухвалою суду від 10.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; розгляд справи ухвалено провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Згідно з позовною заявою, вимоги ґрунтуються на тому, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу Volvo н.з. НОМЕР_1 , причіпу Wielton, який використовується у власних господарських цілях, однак 23.04.2025 ним не керував. Цього дня вказаним транспортним засобом керував його товариш ОСОБА_2 , який за його проханням поїхав до кар`єру та придбав йому щебінь, однак не являється найманим водієм. За наведеного, вважає, що відсутнє порушення вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» і як наслідок до нього протиправно застосовано адміністративно-господарський штраф. Тому, постанова №071523 від 20.05.2025 підлягає скасуванню. За наведеного, просить позов задовольнити повністю.

Відповідно до відзиву на позовну заяву, відповідач позов не визнає. Наголошує, що ОСОБА_1 є автомобільним перевізником в розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт», а тому на нього поширюються вимоги статті 48 цього Закону, Положення №340, Інструкції №385. Звертає увагу, що сам же позивач зазначає, що перевозить вантаж для подальшого використання у власній господарській діяльності. За наведених обставин, вказує, що спірна постанова прийнята у повній відповідності до норм чинного законодавства, а тому скасуванню не підлягає. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Дослідженням письмових доказів, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з 21.05.2002 зареєстрований як фізична особа-підприємець; види діяльності за КВЕД:

43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у. (основний);

47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами;

77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів;

49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

23.04.2025 Відділом державного нагляду (контролю) у Рівненській області о 12 год 20 хв проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, місце перевірки: а/д М-07 поблизу н.п. Клесів; направлення на рейдову перевірку: №000783 від 18.04.2025.

За результатами перевірки складено Акт №099700 від 23.04.2025, відповідно до якого, був зупинений транспортний засіб Volvo н.з. НОМЕР_1 , причіп Wielton н.з. НОМЕР_2 ; серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 / НОМЕР_4 , що належить ОСОБА_1 . Водій ОСОБА_2 .

Під час перевірки виявлено порушення: «ст. 34, ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», наказу МТЗУ №340 від 07.06.2010, а саме перевезення вантажу виконувалося водієм без роздруківки на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок з 11 год 18 хв 18.04.2025 до 01 год 18 хв 22.04.2025 за часом UTC за відсутності бланку підтвердження діяльності водія». У тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»: абц. 3 ч. 1 ст. 60 Закону, перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 цього Закону.

Пояснення водія про причини порушень: « ОСОБА_1 авто перевізник». Водій з актом ознайомлений під підпис.

ОСОБА_1 направлялось повідомлення про розгляд справи на 20.05.2025, що ним не заперечується. Позивач був присутній при розгляді справи, надавав пояснення.

Відділом державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті прийнято постанову про застосування адміністративно господарського штрафу №071523 від 20.05.2025 до ФОП ОСОБА_1 , якою застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 грн за порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 цього Закону.

Не погодившись із прийнятою постановою, позивач звернулась з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до абзацу 3 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» №442 від 10.09.2014 Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті була реорганізована шляхом злиття з Державною інспекцією України з безпеки на морському та річковому транспорті, та утворено Державну службу України з безпеки на транспорті.

Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Підпунктами 2, 15, 27, 54, 58, 62 пункту 5 даного Положення передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті; здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю; проводить перевірки за додержанням суб`єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт; здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється; здійснює інші повноваження, визначені законом.

Згідно з пунктом 8 вказаного Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України «Про автомобільний транспорт» №2344-ІІІ від 05.04.2001 (далі Закон №2344-ІІІ), що регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Статтею 2 Закону №2344-ІІІ передбачено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України «Про транспорт», «Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Статтею 5 Закону №2344-ІІІ визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Відповідно до частини 12 статті 6 цього Закону, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. А згідно з частиною 14 статті 6 Закону передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 (далі Порядок №1567).

Цей Порядок визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт (пункт 1 Порядку №1567).

Відповідно до пункту 4 Порядку №1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Пунктом 13 Порядку №1567 передбачено, що графік проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) складається та затверджується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

За приписами пункту 14 Порядку №1567, рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до пункту 21 Порядку №1567, у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Згідно з пунктом 25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності) (пункт 26 Порядку).

Позивачем не заперечується, що йому направлялось повідомлення про розгляд справи на 20.05.2025. Позивач був присутній при розгляді справи, надавав пояснення.

Тобто, відповідач виконав свій обов`язок щодо повідомлення суб`єкта господарювання про час і місце розгляду справи про порушення транспортного законодавства.

Щодо правомірності винесення оспорюваної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу згідно зі статтею 60 Закону №2344-ІІІ, суд зазначає наступне.

У статті 1 Закону №2344-ІІІ наведено визначення основних термінів, а саме: автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка; документи на вантаж - документи, визначені відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про транспортно-експедиторську діяльність», «Про транзит вантажів», інших актів законодавства, в тому числі міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, які необхідні для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом; послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.

Відповідно до абзацу 2 пункту 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Статтею 33 Закону №2344-ІІІ визначені засади діяльності автомобільного перевізника, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах.

За визначенням, наведеним у частині першій статті 33 Закону №2344-ІІІ автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах. підставах.

Вимоги до автомобільного перевізника зазначені у статті 34 Закону №2344-ІІІ, відповідно до якої автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Статтею 48 Закону №2344-ІІІ установлено перелік документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

За умовами частини першої статті 48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника -документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Отже, перелік документів, наведений у статті 48 Закону №2344-III не є вичерпним.

Основні права та обов`язки водія транспортного засобу при перевезенні вантажу у внутрішньому сполученні визначені статтею 49 Закону №2344-ІІІ.

Так, за приписами частини другої указаної норми водій транспортного засобу зобов`язаний: мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, що визначають права, обов`язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників (далі Правила перевезень вантажів).

За визначенням, наведеним у розділі 1 Правил перевезень вантажів передбачено, що перевізник - це фізична або юридична особа - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Статтею 18 Закону №2344-III визначено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, статті 18 Закону №2344-ІІІ та з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв колісних транспортних засобів, Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 за №811/18106 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі Положення №340).

Згідно з пунктом 1.3 Положення №340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).

Пунктом 1.4. Положення №340 передбачено, що це Положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються, зокрема фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв.

У відповідності до пункту 1.5 Положення №340 у цьому Положенні терміни вживаються в такому значенні: автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи/та вантажів транспортними засобами; тахограф - обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їх водіїв.

Відповідно до пунктів 6.1, 6.3 Положення №340, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення. Водій, що керує ТЗ, на автобусних маршрутах протяжністю до 50 км включно, вантажними автомобілями з повною масою до 3,5 тонн включно, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв, або використовувати діючий та повірений тахограф.

Згідно з пунктом 6.4 Положення №340, графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігаються у Перевізника. У разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, Перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (додаток 4).

Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення. Перевізники зберігають бланк підтвердження діяльності протягом 12 місяців.

Згідно з пунктом 7.1 Положення №340, органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.

Тобто, законодавець чітко встановив обов`язок водія надати при перевірці відповідному державному органу тахокарти у визначеній кількості (29 штук), а також бланки підтвердження діяльності в разі відсутності тахокарт, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв, а перевізників - забезпечити їх наявність у водія.

24.06.2010 Міністерство транспорту та зв`язку України наказом №385 затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (далі Інструкція №385), відповідно до пунктів 1.1 - 1.3 розділу І якої, Інструкцію розроблено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух».

Вказана Інструкція визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів, а її норми поширюються на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі) (пункти 1.2, 1.3 Інструкції №385).

Відповідно до п. 1.4 Інструкції №385 визначені у ній терміни вживаються у такому значенні: тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР; контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

Згідно з пунктом 3.3 Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

У сукупності вищенаведеного слід дійти висновку, що автомобільний перевізник, безвідносно до того, здійснює він перевезення за плату чи перевозить власний вантаж, має дотримуватись вимог щодо обліку та фіксації робочого часу та відпочинку.

Відповідальність перевізників за порушення законодавства про автомобільний транспорт установлена, зокрема абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що за перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарський штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, відповідальність у даному випадку несуть фізичні чи юридичні особи, які безпосередньо здійснюють, у тому числі, за власний кошт, перевезення вантажів на комерційній основі транспортними засобами. Перевезення на комерційній основі означають надання послуг, а перевезення за власний кошт - перевезення для власних потреб.

Застосування штрафу у спірних правовідносинах поставлене у залежність від наявності/відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Відповідно до обставин даної справи, ОСОБА_1 є ФОП, здійснює господарську діяльність за КВЕД 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи (основний), а також 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами, 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів, 49.41 Вантажний автомобільний транспорт. При цьому, позивач є власником транспортного засобу Volvo н.з. НОМЕР_1 , причіп Wielton н.з. НОМЕР_2 (серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 / НОМЕР_4 ).

У позовній заяві позивач вказує, що займається діяльністю з будівництва бетонних заборів, вкладання тротуарної плитки, які пов`язані з необхідністю використання щебеневої продукції різних фракцій, яку сам купує. Транспортний засіб Volvo н.з. НОМЕР_1 з причіпом Wielton експлуатується ним для придбання і транспортування щебеню у власних господарських цілях.

Судом встановлено, що 23.04.2025 транспортним засобом Volvo н.з. НОМЕР_1 , причіп Wielton н.з. НОМЕР_2 здійснювалось перевезення вантажу: піску з відсівів дроблення гірських порід для будівельних робіт.

Враховуючи, що позивач здійснює господарську діяльність задля отримання прибутку, його твердження про здійснення перевезення для власної потреби є безпідставним, наявність власних потреб є опцією фізичної особи.

При цьому, особа, яка керувала транспортним засобом (водій) ОСОБА_2 , у Акті перевірки, у причинах порушення вказав: « ОСОБА_1 авто перевізник», а з Актом ознайомився під підпис.

Разом з тим, вказана особа у поясненнях не зазначала, що є товаришем позивача та здійснює перевезення вантажу для власних потреб на безоплатній основі (тобто, що не є найманим працівником позивача). Відповідних доказів позивачем не надано.

Так, під час перевірки було виявлено порушення: «ст. 34, ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», наказу МТЗУ №340 від 07.06.2010, а саме перевезення вантажу виконувалося водієм без роздруківки на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок з 11 год 18 хв 18.04.2025 до 01 год 18 хв 22.04.2025 за часом UTC за відсутності бланку підтвердження діяльності водія».

Відповідно до наявних в матеріалах справи роздруківок тахографа SIEMENS VDO, судом встановлено, що з 11 год 18 хв 18.04.2025 до 01 год 18 хв 22.04.2025 за часом UTC наявне значення пікторгами «?» (режим невідомо), тобто відсутня інформація про роботу та відпочинок водія за вказаний період.

Жодних доказів надання під час перевірки бланку підтвердження діяльності водія за період з 11 год 18 хв 18.04.2025 до 01 год 18 хв 22.04.2025 матеріали справи не містять.

Водночас, відсутність бланка підтвердження діяльності, з огляду на відсутність інших доказів щодо обліку робочого часу водія, вказує на те, що останній тимчасової непрацездатності не мав, у відпустці не перебував. Суду не надано доказів, що водій позивача не здійснював перевезення вантажів за спірні періоди.

Суд повторює, що аналіз положень статті 48 Закону №2344-ІІІ дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено про необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством. В свою чергу, законодавством чітко встановлено обов`язок водія надати при перевірці відповідному державному органу тахокарти у визначеній кількості (29 штук), а також бланки підтвердження діяльності в разі відсутності тахокарт, а перевізника забезпечити їх наявність у водія.

З огляду на ненадання до перевірки усіх документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», матеріалами справи в повній мірі підтверджується порушення ст. 34, ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», наказу МТЗУ №340 від 07.06.2010, а саме перевезення вантажу виконувалося водієм без роздруківки на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок з 11 год 18 хв 18.04.2025 до 01 год 18 хв 22.04.2025 за часом UTC за відсутності бланку підтвердження діяльності водія.

Таким чином, встановлені судом фактичні обставини справи та їх оцінка в розрізі норм чинного законодавства дають підстави для висновку, що при прийнятті постанови про застосування штрафу відповідач діяв обґрунтовано та розсудливо, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Тому, суд дійшов висновку, що постанова №071523 від 20.05.2025 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» прийнята правомірно та не підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналіз вказаної правової норми свідчить про те, що відповідач повинен доводити правомірність свого рішення, дій чи бездіяльності. Водночас, позивач не позбавлений обов`язку довести ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги. Тобто, обов`язок доказування в адміністративному процесі не покладено виключно на суб`єкта владних повноважень, а розподілений в залежності від вимог та заперечень.

У даному випадку обов`язок доказування правомірності спірних рішень належить відповідачу, в той час як позивач зобов`язаний підтвердити належними та допустимими доказами спростування обставин, які стали підставою для прийняття контролюючим органом таких рішень, а також підтвердження обставин, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги.

З огляду на встановлені обставини, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що не підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) в Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №071523 від 20.05.2025, відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 16 вересня 2025 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 )

Відповідач - Відділ державного нагляду (контролю) в Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Відінська, буд. 8,м. Рівне,Рівненська обл.,33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 39816845)

Суддя Н.В. Друзенко