Ухвала суду № 130246180, 15.09.2025, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

15 вересня 2025 року м. Рівне№460/16421/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді О.В. Поліщук після одержання позовної заяви Головного управління ДПС у Рівненській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енвісто" про визнання недійсним рішення, скасування державної реєстрації,

В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшли матеріали позовної заяви Головного управління ДПС у Рівненській області (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енвісто" (далі - відповідач) про:

визнання недійсним рішення учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Енвісто" (код ЄДРПОУ 44983572) від 12.12.2023 в частині зміни місцезнаходження Товариства на м. Рівне, вул. Данила Галицького, буд 19;

скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу Товариство з обмеженою відповідальністю "Енвісто" (код ЄДРПОУ 44983572), здійсненої 13.12.2023 за № 1005561070001082561 реєстратором Дальницької сільської ради Одеського району Одеської області Родоман І.А. в частині зміни місцезнаходження юридичної особи.

Відповідно до вимог частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, серед іншого, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд приходить до висновку, що наявні підстави для відмови у відкритті провадження у адміністративній справі, виходячи з наступного.

Так, за змістом позовної заяви вимоги позивача ґрунтуються на тому, що в ході опрацювання платників, що змінили місцезнаходження з інших регіонів України на Рівненську область, встановлено платника податків Товариство з обмеженою відповідальністю "Енвісто" (код ЄДРПОУ 44983572), яким 13.12.2023 внесені зміни до відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) про зміну місцезнаходження юридичної особи з "м. Одеса, Люстдорфська дорога, буд. 140-А/2" на "м. Рівне, вул. Данила Галицького, буд. 19", а також змінено керівника, на підставі рішення єдиного учасника Товариства ОСОБА_1 від 12.12.2023 № 01/12. Державну реєстрацію таких змін проведено посадовою особою Дальницької сільської ради Одеського району Одеської області Родоман І.А. шляхом внесення до ЄДР відповідного запису від 13.12.2023 за № 1005561070001082561. З огляду на вказане, з 21.12.2023 відповідач взятий на облік в Головному управлінні ДПС у Рівненській області. Відповідно до відомостей з ЄДР, станом на 08.09.2025 місцезнаходженням відповідача є "Рівненська обл., м. Рівне, вул. Данила Галицького, буд. 19, 33017". Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 26.08.2025, ТОВ "Енвісто" не належать на підставі права власності чи інших речових прав об`єкти нерухомості за адресою: Рівненська обл., м. Рівне, вул. Данила Галицького, буд. 19, 33017. При цьому, встановлено, що вказаною адресою знаходиться об`єкт, який перебуває у власності МПП-фірми "Промсервіс" (код ЄДРПОУ 13981123). У свою чергу, керівник МПП-фірми "Промсервіс" листом від 01.09.2025 № 15 повідомив, що договір оренди з відповідачем не укладався, дозвіл на укладення договору суборенди не надавався. 02.09.2025 посадовими особами позивача здійснено виїзд за податковою адресою відповідача, про що складено відповідний акт, згідно з яким за цією адресою розміщено адміністративну будівлю з офісами понад 170 орендарів (зі слів адміністратора), серед яких не має ТОВ "Енвісто", жодних вивісок щодо перебування у приміщенні вказаного Товариства за результатами його огляду працівниками не виявлено. За наведеного, позивач вважає рішення єдиного учасника ТОВ "Енвісто" від 12.12.2023 № 01/12 в частині зміни місцезнаходження Товариства недійсним, у зв`язку із чим він звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам у контексті обставин справи та зумовленого ними нормативного регулювання правовідносин, що склалися між його суб`єктами, суд звертає увагу на таке.

Статтею 55 Конституції України, кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Саме в запровадженні механізму реального захисту громадянами своїх прав у суді полягає здійснення функцій правової держави та її утвердження як такої.

За приписами частини другої статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права в Україні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Як зазначає Європейський Суд з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 Рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява № 45783/05). Поняття "суд, встановлений законом" у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". З огляду на це, не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції (пункти 24-25 Рішення у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006, заяви № 29458/06 і № 29465/04).

Так, у справі "Bellet v. France" Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Крім того, Європейський суд з прав людини у Рішенні від 25.02.1993 у справі "Доббертен проти Франції" зазначив, що частина перша статті 6 Конвенції змушує держави-учасниці організувати їхню судову систему в такий спосіб, щоб їхні суди і трибунали виконували кожну зі своїх функцій, притаманну відповідній судовій установі (пункт 44 Рішення у справі "Dobbertin v. France" № 88/1991/340/413).

Тобто, відповідно до позиції Європейського Суду з прав людини, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Водночас, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

За правилами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Отже, до юрисдикції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, іншим суб`єктом при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте, сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Отже, публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції, тобто хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого владного суб`єкта, у яких одна особа може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є виконання ним публічно-владних управлінських функцій саме в тих правовідносинах, у яких виник спір (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 914/2006/17 (провадження 12-58гс18, пункти 5.7, 5.8), від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 (провадження 11-377апп18, пункти 28-30), від 02.04.2019 у справі № 137/1842/16-а (провадження № 11-1506апп18)).

Суд констатує, що існує усталена практика Великої Палати Верховного Суду у спорах про скасування дій та рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав на майно, ініційованих особою, яка не була заявником щодо оскаржуваних реєстраційних дій та рішень.

Зокрема, правова позиція про те, що такі спори підлягають розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства в залежності від суб`єктного складу, була висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 04 вересня 2018 року у справі №823/2042/16, від 04 грудня 2018 року у справі № 915/1377/17, від 29 січня 2019 року у справі № 813/1321/17, від 02 квітня 2019 року у справі № 137/1842/16-а та інших.

Крім того, приймаючи постанову від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис.

При цьому Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що в зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження, а тому мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб`єктного складу сторін спору.

З огляду на ту обставину, що саме Велика Палата Верховного Суду є судом, уповноваженим вирішувати юрисдикційні спори, суд не має підстав не погодитися із запропонованим підходом.

Суд зазначає, що спір у даній справі не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки державний реєстратор Родоман І.А., проводячи реєстраційну дію 13.12.2023 за № 1005561070001082561 про внесення змін до відомостей про юридичну особу ТОВ "Енвісто" щодо місцезнаходження юридичної особи не мав публічно-правових відносин саме з позивачем, так як вказана реєстраційна дія була здійснена за зверненням єдиного учасника названого Товариства ОСОБА_1 , який не є позивачем у цій справі.

Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки реєстратор, здійснюючи оскаржувану реєстрацію, не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. У контексті подібних (схожих) фактичних передумов до такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16.01.2023 у справі № 460/293/22.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про те, що ця справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, у зв`язку з чим у відкритті провадження в адміністративній справі належить відмовити.

Водночас, вирішуючи питання про належну юрисдикцію цього спору, суд зазначає, що такі спори є найбільш наближеними до спорів, пов`язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи (пункт 3 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України), а тому повинні розглядатися за правилами господарського судочинства та має вирішуватися за правилами Господарського процесуального кодексу України незалежно від суб`єктного складу за місцезнаходженням юридичної особи (частини шостої статті 30 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини третьої статті 170 КАС України, копія ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надсилається особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається в суді.

Керуючись статтями 170, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Відмовити Головному управлінню ДПС у Рівненській області у відкритті провадження в адміністративній справі.

Роз`яснити позивачу, що розгляд даної справи віднесений до юрисдикції господарського суду.

Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст ухвали складений 15.09.2025.

Суддя Ольга ПОЛІЩУК