Ухвала суду № 130240273, 12.09.2025, Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа№751/7855/25

Провадження №1-кс/751/2018/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2025 року місто Чернігів

Слідчий суддя Новозаводського районного суду міста Чернігова ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваної ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого відділу СУ ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором відділу Чернігівської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Кременчук Полтавської області, українки, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 .

ВСТАНОВИВ:

Заступник начальника відділу слідчого управління ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням про застосування до підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб з подальшим утриманням в Державній установі «Чернігівський слідчий ізолятор», з правом внесення застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (242 240 грн.).

В обґрунтування даного клопотання зазначив, що слідчим управлінням ГУНП в Чернігівській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12025270000000283 від 03 березня 2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2, 3 ст. 332 КК України.

У судовому засіданні слідчий та прокурор клопотання підтримали, просили задовольнити з підстав, викладених у ньому, зазначивши, що пред`явлена ОСОБА_5 підозра обґрунтована та підтверджується зібраними доказами, а також існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України. Інші запобіжні заходи не здатні забезпечити виконання підозрюваною обов`язків та запобігти встановленим ризикам.

Підозрювана та її захисник у судовому засіданні заперечували щодо клопотання, оскільки вказані в клопотанні ризики не доведені та являють собою припущення сторони обвинувачення.

Заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши безпосередньо в судовому засіданні матеріали справи, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Так, у судовому засіданні встановлено, що СУ ГУНП в Чернігівській області розслідується кримінальне провадження № 12025270000000283 від 03.03.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2, ч. 3 ст. 332 КК України.

10.09.2025 ОСОБА_5 вручено письмове повідомлення про підозру в сприянні організації незаконного переправлення кількох осіб через державний кордон України шляхом надання засобів та усунення перешкод, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України.

Того ж дня, о 07 год. 10 хв. ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 615 КПК України за підозрою у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років (п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочину діяльність.

Згідно зі ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якого підозрюється особа.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваного, слідчий суддя враховує вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано (для даної стадії досудового розслідування) підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, та підозра підтверджується зібраними у справі доказами, які безпосередньо досліджені в судовому засіданні, а саме: протоколом за результатами проведення НСРД- візуального спостереження від 07.08.2025; протоколом огляду місця події від 27.07.2025; копіями матеріалів притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_7 та ОСОБА_8 від 28.07.2025; протоколом допиту ОСОБА_9 від 28.07.2025; протоколом впізнання за фотознімками зі свідком ОСОБА_7 від 29.07.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 28.07.2025; протоколом впізнання за фотознімками зі свідком ОСОБА_8 від 29.07.2025; допитом свідка ОСОБА_10 від 14.08.2025; допитом свідка ОСОБА_11 від 12.08.2025; копіями договорів оренди автомобіля марки «Renault Megane 3», реєстраційний номер НОМЕР_1 від 27.07.2025; протоколом обшуку від 10.08.2025; речовими доказами у кримінальному провадженні.

Підозрюваною та її захисником у ході дослідження матеріалів клопотання в судовому засіданні не було наведено аргументів, які би ставили під сумнів обґрунтованість підозри на даній стадії кримінального провадження.

При цьому слідчий суддя зауважує, що в межах розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу судом оцінюється ступінь обґрунтованості підозри виключно для даної стадії кримінального провадження та виключно в аспекті наявності підстав для застосування запобіжного заходу. Слідчий суддя під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу не вирішує питання про винуватість або невинуватість особи. Згідно з положеннями статті 198 КПК України висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

При цьому, на даному етапі оцінці підлягає встановленню, чи є підозра обґрунтованою та розумною. Так, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 32 рішення ЄСПЛ від 30.08.1990 у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України»). Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином, і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справах «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).

Відтак наявні в матеріалах клопотання докази, зокрема отримані за результатами негласних слідчих (розшукових) дій відомості, є достатніми для висновку, що підозра ОСОБА_5 є обґрунтованою для даної стадії кримінального провадження, у зв`язку з чим слідчий суддя вважає вірогідною причетність останньої до вчинення кримінального правопорушення, що є достатнім для застосування щодо нього запобіжного заходу.

У ході судового розгляду клопотання стороною обвинувачення доведено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

- ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину та у випадку визнання судом її винуватою, вона намагатиметься уникнути кримінальної відповідальності, в тому числі шляхом переховування від органів досудового розслідування та суду;

- перебуваючи на волі, матиме реальну можливість здійснювати незаконний вплив на свідків та інших підозрюваних у кримінальному провадженні, з метою їх відмови від надання показань чи їх зміни так як ОСОБА_5 відомо, які саме особи володіють інформацією про вчинення нею злочину;

- може продовжити вчиняти злочини пов`язані із незаконним переправленням осіб через державний кордон України, в тому числі і за грошову винагороду або вчиняти інші кримінальні правопорушення, так як офіційного джерела доходів остання не має, та знає маршрути перевезення осіб до прикордонної смуги Чернігівської області.

Також слідчим суддею враховано відсутність медичних протипоказань для тримання ОСОБА_5 під вартою.

Щодо посилань сторони захисту на відсутність ризиків, слідчий суддя доходить висновку про відхилення таких аргументів з огляду на те, що станом на даний момент досудове розслідування не закінчено, повний обсяг слідчих дій не проведено, а ризики переховування, незаконного впливу та продовження вчинення аналогічних кримінальних правопорушень є об`єктивними та не спростовуються наведеними стороною захисту аргументами. При цьому слідчий суддя зауважує, що ризики у кримінальному провадженні можуть змінюватися в бік зменшення або збільшення в залежності, зокрема, від стадії кримінального провадження. У період після безпосереднього повідомлення особі про підозру у кримінальному правопорушенні ризики мають тенденцію до збільшення, оскільки викриття може спричинити спроби порушення процесуальних обов`язків або переховування від органу досудового розслідування чи суду.

Крім того, слідчим суддею враховуються обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме: вік та стан здоров`я підозрюваної, відсутність протипоказань для утримання під вартою. Аналізуючи міцність соціальних зв`язків підозрюваної слідчий суддя відзначає, що слідчому судді не надано переконливих відомостей про характер та джерело доходів підозрюваної, що не може не викликати обґрунтованих сумнівів у міцності її соціальних зв`язків.

Ураховуючи зазначені обставини, а також тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання підозрюваної винною у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, вік та стан її здоров`я, відсутність сталих соціальних зв`язків, слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для застосування стосовно підозрюваної ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Стороною захисту не надано даних про наявність підстав для обрання більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання зазначеним ризикам та досягнення дієвості цього кримінального провадження.

За наведених вище умов застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання, на переконання суду, не може запобігти передбаченим статтею 177 КПК України ризикам.

Застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту слідчий суддя не вбачає за можливе, зокрема з огляду на віддаленість місця проживання підозрюваної від місця здійснення досудового розслідування.

Отже, клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_5 є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

При цьому слідчий суддя зазначає, що в межах розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу судом оцінюється ступінь обґрунтованості підозри виключно для даної стадії кримінального провадження та виключно в аспекті наявності підстав для застосування запобіжного заходу. Слідчий суддя під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу не вирішує питання про винуватість або невинуватість особи. Згідно з положеннями статті 198 КПК України висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Пунктом 2 частини 5 статті 182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину.

У рішеннях Європейського Суду з прав людини неодноразово висловлювалася думка про те, що розмір застави повинен встановлюватися головною мірою з урахуванням особи підсудного, належної йому власності, його стосунків з поручителями, іншими словами - з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі (Неймайстер проти Австрії, рішення від 27.06.1968 р.; Гафа проти Мальти, рішення від 22.05.2018).

13 січня 2022 року Європейський Суд ухвалив рішення в справі «Істоміна проти України» (Istomina V. Ukraine, заява № 23312/15), у якому зазначив, що застава має на меті передусім забезпечення явки особи на судове засідання. Тому розмір застави повинен оцінюватись залежно від особи, про яку йде мова, із урахуванням його/її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду.

Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваній розмір застави.

Положення КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують на такі критерії, які слід врахувати при визначені розміру застави: (1) обставини кримінального правопорушення; (2) особливий характер справи; (3) майновий стан; (4) його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; (5) масштаб його фінансових операцій; (6) даних про особу; (7) встановлені ризики, передбачених статтею 177 КПК України; (8) «середовище»; (9) помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин; (10) шкода, завдана кримінальним правопорушенням.

Виходячи з наведених норм, беручи до уваги мотиви кримінальних правопорушень, тяжкість злочину, у якому підозрюється ОСОБА_5 , враховуючи обставини інкримінованого кримінального правопорушення, слідчий суддя вважає за необхідне визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваною покладених на неї обов`язків, у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 181 680 грн, з тією ж вірогідністю, що вказаний розмір застави зможе забезпечити виконання підозрюваною своїх процесуальних обов`язків та буде найбільш домірним заходом на теперішній час, який збалансує інтереси суспільства і держави та інтереси підозрюваного.

Застава у вказаному розмірі, на переконання суду, не є завідомо непомірною для підозрюваної.

При цьому слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Крім цього, застосовуючи щодо підозрюваної альтернативний запобіжний захід у виді застави, яка може бути внесена у будь-який момент, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрювану ОСОБА_5 обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України.

Згідно з ч. 7 ст. 194 КПК України, обов`язки покладаються на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.

Керуючись статтями ст.ст. 176-178, 184, 193, 194, 196, 197, 376 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого задовольнити.

Застосувати до підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Кременчук Полтавської області, українки, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 (шістдесят) днів з часу фактичного затримання о 07 год. 10 хв. 10 вересня 2025 року до 08 листопада 2025 року включно, з утриманням в Державній установі «Чернігівській слідчий ізолятор».

Визначити підозрюваній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Кременчук Полтавської області, українки, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , заставу у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 181 680 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот вісімдесят) гривень 00 копійок, яка може бути внесена як підозрюваною, так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок (одержувач: ТУ ДСА України у Чернігівській області; код ЄДРПОУ 26295412; банк одержувача: Державна казначейська служба України м. Київ; розрахунковий рахунок UA128201720355289002000005960).

Підозрювана або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави уповноваженій службовій особі місця ув`язнення негайно звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрювану ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у разі внесення застави, наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження, прокурора та суду за викликом;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому ОСОБА_5 зареєстрована, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками та підозрюваними у кримінальному провадженні;

- здати на зберігання слідчому, у провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Визначити термін дії зазначених обов`язків до 08 листопада 2025 року включно.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваної з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрювана зобов`язана виконувати покладені на неї обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Роз`яснити підозрюваній ОСОБА_5 , що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо підозрювана, обвинувачена, будучи належним чином повідомленою, не з`явилялась за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомила про причини своєї неявки, або якщо порушила інші покладені на неї при застосуванні обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду.

Повний текст ухвали проголошено 16.09.2025 о 10 год. 00 хв.

Слідчий cуддя ОСОБА_1