Постанова № 130238412, 16.09.2025, Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 515/1078/25

Провадження № 3/515/1409/25

Татарбунарський районний суд Одеської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2025 року м. Татарбунари

Суддя Татарбунарського районного суду Одеської області Дем`янова О.А., розглянувши матеріали, які надійшла від Відділення поліції № 2 Білгород-Дністровського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючої, рнокпп НОМЕР_1 ,

за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП),

В С Т А Н О В И В:

13 липня 2025 року приблизно о 23 год 00 хв ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 ухилилася від обов`язків щодо виховання свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 , 2008 року народження, який 13 липня 2025 року приблизно о 06 год 00 хв поїхав з дому та не повернувся, після чого приблизно о 23 год 00 хв ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, зателефонувала в поліцію щодо зникнення сина.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася. Судом на дійсну адресу реєстрації та проживання правопорушниці направлялись судові повістки, які повернулися з відмітками пошти «Адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.15,16).

Відповідно до статті 268 Кодексу під час відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, справу може бути розглянуто лише у випадках коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи в якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Отже, судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи.

За таких обставин, а також з урахуванням того, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.184 КУпАП, не передбачається обов`язкова присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 , яка належно повідомлена про дату, час та місце розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їхній сукупності та співставленні, вважаю, що обставини справи з`ясовані повно і об`єктивно, що дає можливість суду дати належну оцінку зібраним по справі доказам та прийняти законне і обґрунтоване рішення, в межах і на підставі протоколу, складеного уповноваженими органами.

Вина ОСОБА_1 підтверджується матеріалами справи, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 172115 від 13.07.2025року, заяви та клопотання не надходили, від підписання протоколу ОСОБА_1 відмовилася; реєстрацією правопорушення від 13.07.2025 року; письмовою заявою ОСОБА_1 про припинення розгляду її звернення за фактом відсутності її сина ОСОБА_2 , 2008 року народження від 14.07.2025 року; письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 14.07.2025 року; письмовими поясненнями неповнолітнього ОСОБА_2 від 14.07.2025 року; відмовою ОСОБА_1 від підписання протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.184 КУпАП, зафіксованою на компакт-диск, тому вважаю доведеним те, що вона вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.184 КУпАП.

Згідно з ч. 1 ст. 12Закону України «Про охорону дитинства»- виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідальність за частиною першоюстатті 184 Кодексунастає за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.

Ухилення від виконання батьківських обов`язків полягає у бездіяльності матері, пов`язаної з неналежним вихованням її неповнолітніх дітей.

Таким, чином сукупність наведених доказів доводить вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 184 КУпАП.

Відповідно до санкції ч.1ст. 184 Кодексуухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей тягне за собою попередження або накладення штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При накладенні адміністративного стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушниці, ступінь її вини, майновий стан, посередню характеристику, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність та те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила правопорушення, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником так і іншими особами, суд вважає за необхідне накласти на неї адміністративне стягнення у виді попередження.

Відповідно достатті 40-1 Кодексу, частини п`ятоїстатті 4 Закону України «Про судовий збір»,судовий збіру провадженніпо справіпро адміністративнеправопорушення уразі винесеннясудом (суддею)постанови пронакладення адміністративногостягнення сплачуєтьсяособою,на якунакладено такестягнення в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 605 грн. 60 коп.

Керуючись ст.40-1,ч.1 ст.184,280,283-284 КУпАП, суддя,

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченогоч.1 ст.184КУпАП та накласти на неї адміністративне стягнення у виді попередження.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави (стягував Державна судова адміністрація України) судовий збір в розмірі 605,60 (шістсот п`ять) грн. 60 коп. за наступними реквізитами: стягувач ГУК у м.Києві/м.Київ 22030106, код за ЄДРПОУ37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом 10 днів з дня винесення постанови до Одеського апеляційного суду через Татарбунарський районний суд Одеської області.

Строк пред`явлення постанови до виконання - 3 місяці.

Суддя О.А.Дем`янова