Рішення № 130237693, 15.09.2025, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/7335/24

Провадження № 2/466/544/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2025 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючий суддя Едер П. Т.

секретар с/з Заяць У. Ю.

з участю: представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні у залі суду в м. Львові цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Колиба», ТОВ «Галицьке перехрестя», ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 про визнання права власності на майно та зняття з нього арешту,-

в с т а н о в и в:

11.07.2024 року на адресу Шевченківського районного суду м. Львова надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ТОВ «Колиба», ТОВ «Галицьке перехрестя», ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 про визнання права власності на майно та зняття з нього арешту, у якій просила ухвалити рішення, яким визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування на 2/27 частини в будинку АДРЕСА_1 , які належали ОСОБА_13 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; скасувати арешт який було накладено 11.01.2007 р. реєстраційний номер обтяження 4342712 на квартиру АДРЕСА_2 на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Львова від 09.04.1999р.; скасувати арешт який було накладено 15.01.2007 р. реєстраційний номер обтяження 4354987 на квартиру АДРЕСА_2 на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Львова від 09.04.1999р.

Стислий виклад позиції позивача.

Обґрунтування позивача.

Позивачка зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки ОСОБА_13 . Після його смерті відкрилася спадщина на 2/27 частини в будинку АДРЕСА_1 . Вказаною частиною будинку ОСОБА_13 володів на підставі договору дарування 2/27 частин будинку від 25 травня 1995 р., який було посвідчено приватним нотаріусом ЛМНО Мельник Є. А. та зареєстровано в реєстрі за №7313. На підставі вказаного договору дарування покійному ОСОБА_13 . Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації було видано реєстраційне посвідчення №2399 від 05 червня 1995 р.

Відповідно до заповіту від 08 лютого 2011 р., який було посвідчено державним нотаріусом Третьої львівської державної нотаріальної контори Стефанишин М. В., батько позивачки ОСОБА_13 заповідав їй ОСОБА_2 частину приватного будинку АДРЕСА_1 та належну йому на праві приватної власності земельну ділянку площею 0,0529 га , що знаходиться на території Солонківської сільської ради народних депутатів Пустомитівського району Львівської області.

Позивачка у визначений законодавством шестимісячний термін звернулася до Третьої львівської державної нотаріальної контори для оформлення спадщини за заповітом після померлого батька ОСОБА_13 .

Проте нотаріусом було надано лист від 28 квітня 2023р. про те, що не можливо видати свідоцтво про право на належну позивачу спадщину, оскільки в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно нотаріусом було встановлено, що на квартиру АДРЕСА_2 накладено обтяження.

Відповідно до інформації з державного реєстру прав на нерухоме майно від 06.06.2024р. на квартиру АДРЕСА_2 накладено наступні арешти :

Від 11.01.2007 р. реєстраційний номер обтяження 4342712 на квартиру АДРЕСА_2 на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Львова від 09.04.1999р.

Від 15.01.2007 р. реєстраційний номер обтяження 4354987 на квартиру АДРЕСА_2 на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Львова від 09.04.1999р.

Так, відповідно до довідки виданої ОКП ЛОР БТІ та ЕО від 04.04.2024р. 2/27 частини будинку зареєстровано за ОСОБА_13 на підставі договору дарування від 25 травня 1995 р., який було посвідчено приватним нотаріусом ЛМНО Мельник Є. А. та зареєстровано в реєстрі за №7313, в реєстрі ЛМБТІ 05.06.1995 р. за реєстровим №2399.

Решта частки будинку зареєстровані за іншими громадянами у відповідних до їх права власності частках: ОСОБА_4 1/12; ОСОБА_5 1/8 (договір купівлі-продажу від 19.12.1985р. за р.№ 1-5924, посвідчено Третьою Львівською держнотконторою) та 1/8 (договір купівлі-продажу від 18.06.1987р. за р.№ 2-2593, посвідчено Третьою Львівською держнотконторою); ОСОБА_6 1/8 (договір купівлі-продажу від 19.12.1985р. за р.№ 1-5924, посвідчено Третьою Львівською держнотконторою) та 1/8 (договір купівлі-продажу від 18.06.1987р. за р.№ 2-2593, посвідчено Третьою Львівською держнотконторою); ОСОБА_7 1/27; ОСОБА_8 1/9; ОСОБА_9 1/12; ОСОБА_10 2/27; ОСОБА_11 1/27

Таким чином, відповідно до довідки ОКП ЛОР БТІ та ЕО від 04.04.2024р за вищевказаною адресою у житловому будинку відсутні квартири та належить на праві приватної власності співвласникам в різних частках. Таким чином, фактично арешт накладено на не існуючий об`єкт нерухомого майна. Це також підтверджується відповіддю державного нотаріуса Третьої державної нотаріальної контори Стефанишин М. В. від 28 квітня 2023р.

Відповідно до інформації з державного реєстру прав на нерухоме майно від 05.06.2024р. сформованої за запитом адвоката Чліянц А. А. 1/27 частка в будинку АДРЕСА_3 належить ОСОБА_11 , а 1/12 частина цього будинку належить ОСОБА_12 .

Відповідно до інформації з державного реєстру прав на нерухоме майно сформованої за запитом адвоката Чліянц А. А. від 01.07.2024р. за такою адресою як Інструментальна, 1 кв. 5 відсутні відомості з державного реєстру речових прав та відсутні відомості з реєстру права власності на нерухоме майно, що ще раз підтверджує відсутність такого нерухомого майна як квартира АДРЕСА_2 . Натомість, у єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна є записи про два вищевказані арешти.

Адвокат Чліянц А. А. зверталася до Першої львівської державної нотаріальної контори та до Львівського державного нотаріального архіву із запитами про надання інформації щодо підстави арешту та копій відповідних документів.

У відповіді на запити було надано лист Першою львівською державною нотаріальною конторою від 17.11.2023 р. про те, що матеріали за 1999 рік було здано до Львівського державного нотаріального архіву; Львівський нотаріальний архів у свою чергу відмовив у надані такої інформації зіславшись на ст. 8 Закону України «Про нотаріат» щодо нотаріальної таємниці, роз`яснивши, що такі відомості можливо надати лише на вимогу суду або у разі коли особа щодо якої вчинялись нотаріальні дії звернеться до архіву особисто, додатково було роз`яснено, що оскільки власник частини будинку ОСОБА_13 помер, то вказана інформація буде надана лише на вимогу суду.

Враховуючи викладене, з метою захисту своїх спадкових прав та інтересів, позивач змушена звернутись до суду з даним позовом.

Обґрунтування заперечень відповідачів.

Відзив на позовну заяву представником відповідача ТОВ «Колиба» в порядку ст. 178 ЦПК України, у встановлений судом строк до суду не подано.

Відзив на позовну заяву представником відповідача ТОВ «Галицьке перехрестя» в порядку ст. 178 ЦПК України, у встановлений судом строк до суду не подано. 04.09.2025 на адресу суду через систему «Електронний суд» поступила заява представника Онишкевич О. Ч. про розгляд справ без участі відповідача ТзОВ «Галицьке перехрестя», у якій просить провести розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти їх задоволення.

Відзив на позовну заяву відповідачем ОСОБА_3 в порядку ст. 178 ЦПК України, у встановлений судом строк до суду не подано, 14.05.2025 на адресу суду подала заяву про розгляд справи без участі співвідповідача, у які просила розгляд справи провести без її участі, позовні вимоги визнає у повному обсязі та не заперечує проти їх задоволення.

Пояснення третьої особи.

Третіми особами, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 письмові пояснення по суті позову суду не подавались.

Процесуальні дії у справі.

11.07.2024 року на адресу Шевченківського районного суду м. Львова через надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ТОВ «Колиба», ТОВ «Галицьке перехрестя», треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 про визнання права власності на майно та зняття з нього арешту.

Цивільній справі присвоєно номер №466/7335/24 та встановлено загальний порядок розгляду справи.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.07.2024 року матеріали цивільної справи, передано для розгляду судді Донченку Ю.В.

У зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 07.11.2024 року про відставку судді ОСОБА_14 , та суддя виключений зі штату Шевченківського районного суду м. Львова з 20.11.2024 року.

На підставі Розпорядження керівника апарату суду «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ», протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12.2024 року справу № 466/7335/24 передано для розгляду судді Едеру П. Т.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 11 грудня 2024 року цивільну справу прийнято до свого провадження та постановлено справу розглядати в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 20 лютого 2025 року витребувано докази.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 26 березня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_2 адвоката Чліянц Антоніни Арамівни про залучення співвідповідача.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 26 березня 2025 року витребувано докази.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 15 квітня 2025 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_2 адвоката Чліянц Антоніни Арамівни про залучення співвідповідача. Залучено до участі у справі співвідповідача ОСОБА_3 .

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 15 травня 2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Фактичні обставини встановлені судом, зміст спірних правовідносин, оцінка доказів та висновки суду.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 адвокат Чліянц А. А. позовні вимоги підтримала, надавши пояснення, аналогічні викладеній позовній заяві, просила такі задовольнити.

У судове засідання представник відповідача ТОВ «Колиба» не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі.

У судове засідання представник відповідача ТОВ «Галицьке перехрестя» Онишкевич О. Ч. не з`явилася, 04.09.2025 на адресу суду через систему «Електронний суд» подала заяву про розгляд справ без участі відповідача ТзОВ «Галицьке перехрестя», у якій просить провести розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти їх задоволення.

У судове засідання відповідач ОСОБА_3 не з`явилася, 14.05.2025 на адресу суду подала заяву про розгляд справи без участі співвідповідача, у які просила розгляд справи провести без її участі, позовні вимоги визнає у повному обсязі та не заперечує проти їх задоволення.

У судове засідання треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно оцінивши надані докази та давши їм належну оцінку, встановив наступне.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.

Відповідно до положень, викладених у ст. ст. 13, 81 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження.

Так, судом встановлено та підтверджено належними та допустимими доказами наступне.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 виданого Шевченківським районним у місті Львові відділом держаної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 28.04.2018 року, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_13 , який являється батьком ОСОБА_2 .

Після його смерті відкрилася спадщина на 2/27 частини в будинку АДРЕСА_1 .

Вказаною частиною будинку ОСОБА_13 володів на підставі договору дарування 2/27 частин будинку від 25 травня 1995 р., який було посвідчено приватним нотаріусом ЛМНО Мельник Є. А. та зареєстровано в реєстрі за №7313. На підставі вказаного договору дарування покійному ОСОБА_13 Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації було видано реєстраційне посвідчення №2399 від 05 червня 1995 р.

Відповідно до заповіту від 08 лютого 2011 р., який було посвідчено державним нотаріусом Третьої львівської державної нотаріальної контори Стефанишин М. В., ОСОБА_13 заповідав ОСОБА_2 частину приватного будинку АДРЕСА_1 та належну йому на праві приватної власності земельну ділянку площею 0,0529 га, що знаходиться на території Солонківської сільської ради народних депутатів Пустомитівського району Львівської області.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 у визначений законодавством шестимісячний термін звернулася до Третьої львівської державної нотаріальної контори для оформлення спадщини за заповітом після померлого батька ОСОБА_13 .

Нотаріусом було надано лист від 28 квітня 2023р. про те, що не можливо видати свідоцтво про право на належну позивачу спадщину, оскільки в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно нотаріусом було встановлено, що на квартиру АДРЕСА_2 накладено обтяження.

Відповідно до інформації з державного реєстру прав на нерухоме майно від 06.06.2024р. на квартиру АДРЕСА_2 накладено наступні арешти : від 11.01.2007 р. реєстраційний номер обтяження 4342712 на квартиру АДРЕСА_2 на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Львова від 09.04.1999р.; від 15.01.2007 р. реєстраційний номер обтяження 4354987 на квартиру АДРЕСА_2 на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Львова від 09.04.1999р.

Відповідно до довідки виданої ОКП ЛОР БТІ та ЕО від 04.04.2024р. 2/27 частини будинку зареєстровано за ОСОБА_13 на підставі договору дарування від 25 травня 1995 р., який було посвідчено приватним нотаріусом ЛМНО Мельник Є. А. та зареєстровано в реєстрі за №7313, в реєстрі ЛМБТІ 05.06.1995 р. за реєстровим №2399.

Решта частки будинку зареєстровані за іншими громадянами у відповідних до їх права власності частках: ОСОБА_4 1/12; ОСОБА_5 1/8 (договір купівлі-продажу від 19.12.1985р. за р.№ 1-5924, посвідчено Третьою Львівською держнотконторою) та 1/8 (договір купівлі-продажу від 18.06.1987р. за р.№ 2-2593, посвідчено Третьою Львівською держнотконторою); ОСОБА_6 1/8 (договір купівлі-продажу від 19.12.1985р. за р.№ 1-5924, посвідчено Третьою Львівською держнотконторою) та 1/8 (договір купівлі-продажу від 18.06.1987р. за р.№ 2-2593, посвідчено Третьою Львівською держнотконторою); ОСОБА_7 1/27; ОСОБА_8 1/9; ОСОБА_9 1/12; ОСОБА_10 2/27; ОСОБА_11 1/27

Відповідно до довідки ОКП ЛОР БТІ та ЕО від 04.04.2024р за вищевказаною адресою у житловому будинку відсутні квартири та належить на праві приватної власності співвласникам в різних частках. Таким чином, фактично арешт накладено на не існуючий об`єкт нерухомого майна, що стверджується відповіддю державного нотаріуса Третьої державної нотаріальної контори Стефанишин М. В. від 28 квітня 2023р.

Відповідно до інформації з державного реєстру прав на нерухоме майно від 05.06.2024р. сформованої за запитом адвоката Чліянц А. А. 1/27 частка в будинку АДРЕСА_3 належить ОСОБА_11 , а 1/12 частина цього будинку належить ОСОБА_12 .

Відповідно до інформації з державного реєстру прав на нерухоме майно сформованої за запитом адвоката Чліянц А. А. від 01.07.2024р. за такою адресою як Інструментальна, 1 кв. 5 відсутні відомості з державного реєстру речових прав та відсутні відомості з реєстру права власності на нерухоме майно, що ще раз підтверджує відсутність такого нерухомого майна як квартира АДРЕСА_2 . Натомість, у єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна є записи про два вищевказані арешти.

Згідно відповіді на запити адвоката Чліянц А. А. до Першої львівської державної нотаріальної контори від 17.11.2023 р. встановлено, що матеріали за 1999 рік було здано до Львівського державного нотаріального архіву; Львівський нотаріальний архів у свою чергу відмовив у надані такої інформації зіславшись на ст. 8 Закону України «Про нотаріат» щодо нотаріальної таємниці, роз`яснивши, що такі відомості можливо надати лише на вимогу суду або у разі коли особа щодо якої вчинялись нотаріальні дії звернеться до архіву особисто, додатково було роз`яснено, що оскільки власник частини будинку ОСОБА_13 помер, то вказана інформація буде надана лише на вимогу суду.

Згідно ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити її право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.1995 року №20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності", частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними.

У статті 356 ЦК України зазначається, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно ч. 1 ст. 357 ЦК України, частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Згідно ч. 1 ст. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Згідно ч. 2 ст. 370 ЦК України, у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного з співмешканців у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між сторонами, законом або рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 ЦК України.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1226 ЦК України, частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

За загальними положеннями про спадкування, право на спадщину виникає у день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. За змістом статті 392 ЦК України, право власності на майно може бути визнано судом у випадку, коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 ЦК України, здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи.

Разом із тим, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті (частина четверта статті 25 ЦК України).

З урахуванням зазначеного, Верховний Суд резюмує, що визначення судом частки співвласника у праві спільної власності на нерухоме майно за померлим не узгоджується з вимогами чинного законодавства, оскільки у такому разі судом буде вирішено питання про права особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності, що свідчить, у тому числі, про неефективність способу захисту права особи відповідно до положень статті 16 ЦК України. У такому випадку спадкоємець не позбавлений можливості захисту своїх прав шляхом подання позову про визнання права власності в порядку спадкування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Виходячи зі змісту ст. 392 ЦК України, право власності встановлюється в судовому порядку, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право.

Щодо вимог про скасування арешту суд зазначає наступне.

Суд зважає на роз`яснення, викладені у пункті 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 03.06.2016 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», відповідно до яких позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном.

Відповідно до інформації з державного реєстру прав на нерухоме майно від 06.06.2024р. на квартиру АДРЕСА_2 накладено наступні арешти : від 11.01.2007 р. реєстраційний номер обтяження 4342712 на квартиру АДРЕСА_2 на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Львова від 09.04.1999р.; від 15.01.2007 р. реєстраційний номер обтяження 4354987 на квартиру АДРЕСА_2 на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Львова від 09.04.1999р.

Статтею 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно з ст.1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Згідно із частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).

Відповідно до частин першої, другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження арешт, накладений на майно боржника, знімається. У разі, якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження державним виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Положеннями ч. 1 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника, арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Вимоги позивача, що ґрунтуються на праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту. Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 15 травня 2013 року у справі № 6-26цс13 (підлягає обов`язковому врахуванню в розумінні ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Із врахуванням пункту 8 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» якщо позивач є власником спірного майна, то вирішується вимога про зняття арешту з майна.

На сьогодні позивач має намір оформити свої спадкові права на майно, проте через наявність арешту позбавлена можливості це зробити.

Виходячи з вищевикладеного, на час звернення з заявою до суду, за наявності арешту (обтяження) накладеного на майно, порушується право позивача, внаслідок чого вона позбавлена змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, а саме позбавлена можливості оформити спадкові права на вказаний житловий будинок.

Даних чи відомостей на підтвердження необхідності існування на даний час арешту спадкового майна, вказаного в позовній заяві, наявні матеріали справи не містять, стороною відповідача суду надано не було. Виконавче провадження на даний час відсутнє, в зв`язку з чим підстав для продовження існування обтяження на майно суд не вбачає, а тому право позивача підлягає судовому захисту у заявлений ним спосіб шляхом скасування арешту з майна.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку що позов підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Таким чином з відповідача ТОВ «Колиба» на користь ОСОБА_2 слід стягнути суму сплаченого судового збору в сумі 1211,20 грн.

З відповідача ТОВ «Галицьке перехрестя» на користь ОСОБА_2 слід стягнути суму сплаченого судового збору в сумі 1211,20 грн.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, з державного бюджету слід повернути позивачу 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову - 605,60 грн.

З відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 слід стягнути в 50 відсотків судового збору, сплаченого позивачем за подання позовної заяви у розмірі 605,60 грн.

Позивачу ОСОБА_2 слід повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору у розмірі 605,60 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 11, 12, 13, 77, 81, 141, 142, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

позов ОСОБА_2 до ТОВ «Колиба», ТОВ «Галицьке перехрестя», ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 про визнання права власності на майно та зняття з нього арешту задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування на 2/27 частини в будинку АДРЕСА_1 , які належали ОСОБА_13 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Скасувати арешт який було накладено 11.01.2007 р. реєстраційний номер обтяження 4342712 на квартиру АДРЕСА_2 на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Львова від 09.04.1999р.

Скасувати арешт який було накладено 15.01.2007 р. реєстраційний номер обтяження 4354987 на квартиру АДРЕСА_2 на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Львова від 09.04.1999р.

Стягнути з ТОВ «Колиба», код ЄДРПОУ 13840718, на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Стягнути з ТОВ «Галицьке перехрестя», код ЄДРПОУ 13809714, на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , 50 відсотків судового збору, сплаченого позивачем за подання позовної заяви у розмірі 605,60 грн. (шістсот п`ять гривень 60 копійок).

Повернути ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , з державного бюджету 50 відсотків судового збору у розмірі 605,60 грн. (шістсот п`ять гривень 60 копійок., згідно платіжної інструкції від 10.05.2024 року.

Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (особняк).

Відповідач: ТОВ «Колиба», код ЄДРПОУ 13840718, місцезнаходження: м. Львів, с-ще. Брюховичі, вул. Бурденка, 14.

Відповідач: ТОВ «Галицьке перехрестя», код ЄДРПОУ 13809714, місцезнаходження: м. Львів, вул. Поліська, 2.

Відповідач: ОСОБА_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .

Третя особа: ОСОБА_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Третя особа: ОСОБА_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Третя особа: ОСОБА_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Третя особа: ОСОБА_7 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Третя особа: ОСОБА_8 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Третя особа: ОСОБА_9 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Третя особа: ОСОБА_10 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Третя особа: ОСОБА_11 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Третя особа: ОСОБА_12 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складено 15.09.2025 року.

Суддя П. Т. Едер