Рішення № 130237663, 10.09.2025, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/4658/25

Провадження № 2/466/2268/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

10 вересня 2025року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Свірідової В.В.

при секретарі Карпа М.З.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (даліТзОВ «ФК «Еліт Фінанс»)Наваренко В.Г. 16.05.2025 звернувся в суд із позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 29781,40 грн., а також судові витрати, що складаються з витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9200 грн. та судового збору, сплаченого при поданні позову, у розмірі 3028 грн.

В обґрунтування позову покликається на те, що 21.01.2021 між Акціонерним товариством «ОТП Банк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2035421818, за умовами якого банк надав позичальнику кредит на споживчі потреби з фіксованою ставкою 40.00% за користування кредитом, строком на 24 місяці. Загальний розмір кредиту 32005,00грн. В свою чергу позичальник не виконав умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів внаслідок чого виникла заборгованість. Станом на 21.06.2024 загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 29781,40грн., яка складається з тіла кредиту в розмірі 15405,24грн., заборгованості за відсотками за користування кредитом 14376,16грн., що підтверджується розрахунком заборгованості.

Між АТ «ОТП Банк» та ТзОВ «ФК «Еліт Фінанс» 21.06.2024 укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за вказаним кредитним договором. Таким чином, ТзОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло статусу кредитора за кредитним договором №2035421818 від 21.01.2021, укладеним між АТ «ОТП Банк» та відповідачем. На підставі викладеного, позивач просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості, а також судові витрати.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м.Львова від 20.05.2025 року провадження у справі відкрито та вирішено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.(а.с.35)

У визначений відповідачу строк в ухвалі від 20.05.2025 відповідач не скористався своїм правом відповідно дост.178 ЦПК Українидля подання відзиву на позов.

Сторони у справі про судовий розгляд даного позову були повідомлені належним чином.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у відповідності до положень ч. 5ст. 279 ЦПК Українидо суду не надійшло.

Оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без участі сторін, суд у відповідності до вимог ст. ст. 280-282 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних доказів та ухвалити заочне рішення.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідно до ч.2ст. 247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ч.1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленомуЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін відповідно до ст. 12 ЦПК України. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення усіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Частинами 1 та 3статті 13 ЦПКвстановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

При цьому, виходячи з положеньст. 16 ЦК Україниособа звертається до суду за захистом свого порушеного права.

Згідно із ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Перевіривши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити, виходячи з наступних міркувань.

Судом встановлено, що 21.01.2021 відповідач ОСОБА_1 звернувся до АТ «ОТП Банк» з метою отримання кредитних послуг, підписавши Оферту на укладання угоди про надання кредиту №2035421818, паспорт споживчого кредиту та графік платежів за вказаним кредитом, тобто уклав Кредитний договір №2035421818 від 21.01.2021, згідно якого отримав в банку кредитні кошти в сумі 32005,00 грн. на споживчі потреби з фіксованою ставкою 40.00% за користування кредитом, строком користування на 24 місяці, які відповідач зобов`язався повернути кредитору.

Паспорт споживчого кредиту надавався для ознайомлення відповідачу та він погодився з ним, підписуючи угоду. Вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів містив умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами зазначеному в цьому документі, що додані до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Взяті на себе зобов`язання за кредитним договором позивач виконав своєчасно і в повному обсязі, надавши відповідачу у розпорядження кредитні кошти. Наведене підтверджується випискою по рахунку за кредитною карткою відповідача, копія якої долучена до справи (а.с.22-25).

Станом на 21.06.2024 загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 29781,40грн., яка складається з тіла кредиту в розмірі 15405,24грн., заборгованості за відсотками за користування кредитом 14376,16грн., що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.26).

Статтею 11 ЦК Українивизначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1, ч. 2ст. 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1ст. 509 ЦК Українизобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1ст. 525 ЦК України).

Нормоюстатті 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.1049, ст.1054 Цивільного кодексу Українипередбачено, що позичальник зобов`язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.

В силу приписівстатті 610 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК Українипередбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року (справа №342/180/17, провадження №14-131цс19) дійшла правового висновку про те, що Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети, а тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Разом із тим, Велика Палата Верховного Суду, з огляду на укладеність договору й вимоги частини другоїстатті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, вказала на те, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Крім того, в іншій справі №382/327/18-ц (провадження №61-21994св19), Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 12 лютого 2020 року, застосовуючи правовий висновок Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року, вказав на наявність правових підстав для стягнення з позичальника інших, окрім тіла кредиту, складових частин заборгованості, зокрема, заборгованості по процентам за користування кредитними коштами, якщо, окрім анкети-заяви, пред`явлені до позичальника вимоги підтверджені довідкою про умови кредитування, підписаною позичальником, в якій зазначено розмір процентів за користування кредитними коштами, комісії, пені, розмір та порядок внесення щомісячного платежу тощо, оскільки Тарифи Банку та Умови і правила надання банківських послуг, на які посилається банк, не є складовою кредитного договору.

В силу приписівстатті 610 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статей525,611,612,629 ЦК Українидоговір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до вимог пункту 1 частини першоїстатті 512 ЦКкредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1ст. 514 ЦК України).

Згідно частини першоїстатті 513 ЦК Україниправочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (ч. 1ст. 517 ЦК України).

Як вбачається із матеріалів справи, що 21.06.2024 року згідно Договору факторингу №21/06/24 первісним кредитором АТ «ОТП Банк» відступлено право вимоги за вищевказаним Кредитним договором №2035421818 від 21.01.2021 року на користь позивача ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС», який відповідно набув право вимоги до відповідача ОСОБА_1 (а.с12-17).

Як вбачається з матеріалів справи, що відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за вищевказаним кредитним договором належним чином не виконав, унаслідок чого за розрахунком заборгованості ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» станом на 20.09.2021 року відповідач має прострочену заборгованість на загальну суму 29781,40грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 15405,24грн., заборгованість за відсотками 14376,16грн., яку відповідачем спростовано не було.

При цьому, відповідачем не надано до суду доказів, які спростовували би наданий розрахунок заборгованості перед позивачем ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» як новим кредитором у грошовому зобов`язанні відповідача, яким також не доведено про відсутність такої заборгованості перед позивачем чи попередніми кредитором у вищевказаному грошовому зобов`язанні (АТ «ОТП Банк»).

Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогамист. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивачем надано суду належні, допустимі та достатні докази на підтвердження позовних вимог.

Отже, за відсутності будь-яких інших доказів у справі щодо розміру заборгованості відповідача перед позивачем та попереднім кредитором у цьому зобов`язанні, його погашення відповідачем, суд вважає доведеним факт наявності фактично отриманих відповідачем кредитних коштів, на які вказує позивач, що не були погашені ним у розмірі 29781,40 грн. (тіло кредиту та нараховані відсотки), які підлягають стягненню із відповідача на користь позивача.

Відтак, суд приходить до переконання про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Щодо розподіл судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно достатті 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Представником позивача в позовній заяві заявлено вимоги про стягнення із відповідачки витрат зі сплати судового збору в сумі 3028 грн., а також витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9200 грн.

Приписами частини першоїстатті 141 ЦПК Українипередбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позивачем при поданні цього позову до суду сплачено судовий збір у розмірі 3028 грн., а тому враховуючи повне задоволення цього позову, такий збір слід стягнути із відповідачки на користь позивача.

Разом із тим, суд вважає, що заявлені представником позивача до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9200 грн. підлягають до часткового відшкодування, виходячи із таких мотивів.

Зокрема, частиною другоюстатті 137 ЦПК Українипередбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно частини третьоїстатті 137 ЦПК Українидля визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року в справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як вбачається із матеріалів справи, що 03 липня 2024 року між позивачем ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» та адвокатом Литвиненко Оксаною Ігорівною укладено Договір про надання правничої допомоги №03-07/24, у п. 3.1 цього Договору за надання правової допомоги позивачу по справах сторони визначили вартість послуг за одну годину в розмірі 2000 грн.

Відповідно до Акту №1 приймання-передачі наданих послуг від 15.07.2024 року позивач ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» отримав від адвоката Литвиненко О.І. такі послуги: надання первинної консультації, кількістю 0,5 год., вартістю 1000 грн.; правовий аналіз наявних документів замовника по справі, кількістю 2 год., вартістю 4000 грн.; підготовка позовної заяви, кількістю 2,1 год., вартістю 4200 грн., а загальна вартість наданих послуг складає 9200 грн., що були сплачені позивачем у користь адвоката Литвиненко О.І. згідно платіжної інструкції №4932 від 01.10.2024 (а.с.27-30).

Однак, суд констатує, що розмір витрат на правничу допомогу повинен бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт чи наданих послуг; витраченим адвокатом часом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони чи публічним інтересом до справи.

Натомість, аналізуючи розмір гонорару адвоката на дотримання вимог співмірності, суд, з урахуванням складності справи, ціни позову, обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), враховуючи, що адвокатом фактично було надано правову допомогу шляхом підготовки позовної заяви, що згідно Акту №1 приймання-передачі наданих послуг від 15.07.2024 року склало 2,1 години затраченого адвокатом часу та становило 4200 грн., а відтак заявлений до відшкодування представником позивача розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 9200 грн. є, на думку суду, неспівмірним зі складністю справи, ціною позову та обсягом виконаної адвокатом роботи, а заявлений розмір витрат виглядає необґрунтованим та завищеним, оскільки також справа належить до категорії нескладних справ, розгляд якої проводився в спрощеному провадженні без участі представника позивача, спір пов`язаний зі стягненням заборгованості за порушення грошового зобов`язання; матеріали справи не містять значної кількості документів для дослідження, на збирання яких адвокат витратив би значний час, а вирішення спірних правовідносин має сталу судову практику та релевантне законодавство.

Крім того, відповідно до Додаткової постанови Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 вересня 2020 року в справі №201/14495/16-ц фактично констатовано право суду самостійно зменшувати розмір відшкодування витрат на правову допомогу. Зокрема, розподіляючи витрати особи на професійну правничу допомогу, Верховний Суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. При цьому, колегія суддів самостійно визначила їх розмір, що підлягає відшкодуванню, виходячи з критерію їх розумної необхідності. Зокрема, ураховуючи характер виконаної адвокатом роботи (аналіз касаційної скарги, складання та оформлення відзиву на касаційну скаргу, аналіз судової практики), принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи (підготовка відзиву), критерію необхідності подання відзивів на касаційну скаргу та значимості таких дій у справі, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн., а на користь третьої особи - 1500 грн.

Відтак, аналізуючи вищенаведені фактичні обставини справи, релевантне законодавство та судову практику його застосування, із огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи із ціни позову, конкретних обставин справи, її складності та фактично виконаної адвокатом роботи у виді підготовки позовної заяви, суд приходить до переконання про часткове стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4200,00 грн.

Керуючись ст.ст.2,4,5,10,12,13,76-81,89,133-137, 141,247,259, 260, 263-265, 268,273,274, 279,280-283, 352,354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «ЕЛІТ ФІНАНС» заборгованість в сумі 29 781,40 грн (двадцять дев`ять тисяч сімсот вісімдесят одну гривню 40 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «ЕЛІТ ФІНАНС» судовий збір у розмірі 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «ЕЛІТ ФІНАНС» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 200,00 грн (чотири тисячі двісті гривень).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановленихЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 10.09.2025 року.

Учасники справи:

Позивач: ТзОВ «Фінансова компанія» «ЕЛІТ ФІНАНС» (03035,м. Київ, пл. Солом`янська, 2, код ЄДРПОУ 40340222).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя В. В. Свірідова