Рішення № 130234784, 11.09.2025, Рахівський районний суд Закарпатської області

Справа № 305/3081/25

Провадження по справі 2-а/305/47/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2025 Рахівський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Ємчука В.Е.

за участі: секретаря судового засідання Шемоти М.І.

представника позивача Мельничука Я.Ю.

представника позивача Гудза Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Закарпатській області, поліцейського Рахівського районного відділу поліції ГУНП в Закарпатській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління національної поліції в Закарпатській області, поліцейського Рахівського районного відділу поліції ГУНП в Закарпатській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що постановою поліцейського Рахівського РВП ГУНП в Закарпатській області капралом поліції Немешем Іваном Михайловичем, серії ЕНА № 5565247 від 25.08.2025 року, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн, відповідно до ч. 2 ст. 126 КУпАП. У мотивувальній частині постанови зазначено, що 11.06.2025 року о 20:00:28 год в місті Рахів Мельничук Я.В. передав керування транспортного засобу марки Тайота д.н.з. НОМЕР_1 особі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який не має право керувати таким транспортним засобом, чим порушив п. 2.9.г. ПДР України. ОСОБА_1 не визнає себе винуватим у вчиненні наведеного вище адміністративного правопорушення, а постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП за вказане порушення є незаконною. 28.08.2025 року ОСОБА_1 у приміщенні Рахівського відділу поліції ознайомився із матеріалами адміністративної справи, а саме: заявою ОСОБА_3 від 23.07.2025 року, рапортом поліцейського Рахівського районного відділу поліції ГУНП в Закарпатській області Немеша І.М., постановою суду та постановою серії ЕНА № 5565247 від 25.08.2025 року. В даній справі відсутні будь-які належні, допустимі та достатні докази, які підтверджують факт передачі керування транспортним засобом ОСОБА_1 неповнолітньому. Зокрема, у матеріалах справи відсутні пояснення, немає відеофіксації, технічних засобів, жодного акту передачі або свідчень про здійснення передачі ТЗ позивачем, що прямо суперечить ст. 251 КУпАП, згідно з якою рішення щодо вини особи має ґрунтуватися виключно на належних, допустимих, достовірних і достатніх доказах. У постанові Рахівського районного суду №3035/2181/25 від 07.07.2025 року, якою ОСОБА_2 визнано винуватим за ч. 2 ст. 126 КУпАП, не зазначено, що транспортний засіб йому передав саме ОСОБА_1 . Притягнення до відповідальності за передачу керування особі без права керування потребує беззаперечного підтвердження факту такої передачі, якого в матеріалах справи не міститься. Протокол про адміністративне правопорушення не складався у присутності ОСОБА_1 , як того вимагає ст. 256 КУпАП, також ОСОБА_1 не було надано можливості реалізувати право на захисника, що є грубим порушенням ст. 268 КУпАП. З огляду на викладене, просить скасувати постанову серії ЕНА № 5565247 від 25.08.2025 року, винесену поліцейським Рахівського РВП ГУНП в Закарпатській області Немешем Іваном Михайловичем, про накладення на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 3400 гривень, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 126 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - у зв`язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.

Ухвалою Рахівського районного суду від 02.09.2025 було відкрито провадження у даній справі, визначено справу розглядати у порядку, передбаченомуст. 286 КАС України, та роз`яснено відповідачам про їх право до початку судового засідання подати суду відзив на позов та докази, у разі заперечення позовних вимог.

Головне управління національної поліції в Закарпатській області подало 10.09.2025 відзив на позовну заяву, в якому не визнає позов ОСОБА_1 , оскільки 11.06.2025 року в м. Рахів, по вул. Шевченка, 98 було вчинено ДТП неповнолітнім сином ОСОБА_1 . Відповідно позивач передав право керування транспортним засобом своєму неповнолітньому синові ОСОБА_2 . Пунктом 2.2. ПДР передбачено, що власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Отже, передача права керування особі без посвідчення водія є незаконною і тягне за собою адміністративну відповідальність для обох сторін: власника транспортного засобу та особи, яка фактично керувала автомобілем. Водій сплачує штраф за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом (ч. 2 ст. 126 КУпАП), а власник транспортного засобу сплачує штраф за передачу керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом (ч. 2 ст. 126 КУпАП). 07.07.2025 року Рахівський районний суд Закарпатської області у справі № 305/2181/25 визнав винуватим ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 126 КУпАП (керування транспортним засобом особою, яка не має права керування). Постанова набрала законної сили 18.07.2025 року та додана до матеріалів позовної заяви позивачем. 07.07.2025 року Рахівський районний суд притягнув до відповідальності ОСОБА_2 за ст. 122-4 КУпАП за залишення водіями місця ДТП. 23.07.2025 року ОСОБА_3 (потерпіла в ДТП за участі ОСОБА_2 11.06.2025 року) звернулася до Рахівського РВП ГУНП в Закарпатській області із заявою про притягнення до адміністративної відповідальності батька ОСОБА_2 , як власника транспортного засобу за ч. 2 ст. 126 КУпАП, а саме передачу керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 д.н.з НОМЕР_1 «Toyota Corolla», яким було вчинено ДТП, власником транспортного засобу є ОСОБА_1 . Відповідно будучи власником транспортного засобу д.н.з НОМЕР_1 «Toyota Corolla» він передав право керування ним своєму неповнолітньому сину ОСОБА_2 , який 11.06.2025 допустив ДТП та залишив місце ДТП. Крім того, позивач до органів поліції не звертався про викрадення 11.06.2025 його транспортного засобу. Отже, передача права керування його неповнолітньому синові ОСОБА_2 відбулася добровільно з власної волі ОСОБА_1 . Звертає увагу суду, що правові та соціальні основи дорожнього руху визначені Законом України «Про дорожній рух» з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища. Такі обставини як передача права керування транспортним засобом неповнолітній особі, яка не має посвідчення водія та в подальшому створила аварійну ситуацію на дорозі, є серйозним правопорушенням. Отже, працівниками поліції законно була складена постанова з метою притягнення позивача ОСОБА_1 до відповідальності за відповідні дії. Вказані правопорушення поліцейським було зафіксовано за допомогою портативних технічних приладів, як це передбачено згідно з наказом МВС від 18 грудня 2018 року № 1026 "Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, зберігання та видачі відеозаписів". Долучений до справи відеозапис фіксує порядок складання постанови відносно позивача у його присутності, яка є предметом оскарження. Відповідно твердження позивача, що постанова не складалась у його присутності не відповідає дійсності та підтверджується відеозаписом з нагрудної камери поліцейського та постановою серії ЕНА № 5565247 від 25.08.2025 року, в якій у п. 9 ОСОБА_1 власноручно зробив підпис (копію постанови отримав) та на зворотному аркуші постанови (з правами і обов`язками ознайомлений). Крім того, як зафіксовано на нагрудній камері поліцейського, ОСОБА_1 жодних клопотань чи зауважень не робив під час складання постанови. Формальна відсутність у змісті складеної постанови застереження про технічний засіб, яким здійснено відеозапис, не може слугувати за встановлених в цій справі обставин достатньою підставою для неврахування цього доказу, при тому, що фіксація правопорушення не здійснювалася в автоматичному режимі. Оскільки санкція ч. 2 ст. 126 КУпАП не передбачає застосування адміністративного арешту, тому відсутність захисника при складанні оскаржуваної постанови не суперечить його інтересам, оскільки позивач реалізував право на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, відтак подальший захист прав і свобод особи може бути забезпечено в суді при оскарженні дій та рішень суб`єкта владних повноважень. Посилання позивача на порушення ГУНП в Закарпатській області законодавства в даному випадку є безпідставними, необґрунтованими, а позовні вимоги не підлягають задоволенню, тому просить відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ГУНП в Закарпатській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення в повному обсязі.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та пояснив, що 11.06.2025 він був на роботі, коли син без його відома взяв автомобіль й поїхав. Приблизно о 19:30 син передзвонив йому і повідомив, що його на автомобілі збила водійка іншого автомобіля, яка виїхала з другорядної дороги на головну не надавши перевагу в русі сину, коли він їхав вулицею Шевченка, у місті Рахові, яка являється головною дорогою. Автомобіль ОСОБА_4 належить їм з дружиною. Попри те, що він дійсно записаний у реєстраційних документах власником цього власником автомобіля, він не передавав керування автомобілем сину ОСОБА_5 , вважає, що його безпідставно притягнуто до адміністративної відповідальності, тому просить скасувати постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, а провадження у справі закрити.

Представник позивача Гудз Ю.Ю. в судовому засіданні позов ОСОБА_1 підтримав та пояснив, що Відповідач при складанні постанови про притягнення ОСОБА_1 за передачу керування транспортним засобом особі, яка не має права керування, не мав жодних доказів факту передачі ОСОБА_2 керування саме позивачем, а факт того, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу, сам по собі не доводить передачу керування ним ОСОБА_2 , тому просить скасувати постанову про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Представник ГУ НП в Закарпатській області та поліцейський Немеш Іван Михайлович в судове засідання не з`явилися, були повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомили.

Заслухавши позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку щодо обґрунтованості позовних вимог позивача з таких підстав.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

Суд встановив, що поліцейський Рахівського РВП ГУНП у Закарпатській області капрал Немеш Іван Михайлович 25.08.2025 виніс постанову серії ЕАН № 5565247 про накладення на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_1 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі та наклав на останнього штраф в сумі 3400 гривень.

Згідно з цією постановою ОСОБА_1 11.06.2025 близько 20 години передав керування транспортним засобом марки Тойота н/з НОМЕР_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який не мав право керувати таким транспортним засобом, чим порушив п. 2.9 ПДР України.

Відповідно до вимогст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно дост. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За змістом ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її відповідно до закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

У ст. 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Нормами ч.ч. 1-3 ст. 73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний довести правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності, а позивач повинен заперечувати проти доводів суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до Закону України "Про дорожній рух" єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР України).

Згідно з п. 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Пунктом 1.9. ПДР України передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з п. 2.2 ПДР України власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Пунктом 2.9.ґ Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, передбачена заборона водієві передавати керування транспортним засобом особам, які не мають при собі посвідчення на право керування ним, якщо це не стосується навчання водінню відповідно до вимог розділу 24 цих Правил.

Частина 2 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Об`єктом правопорушення за ч. 2 ст. 126 КУпАП є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Об`єктивна сторона правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП полягає, зокрема, у керуванні транспортним засобом особою, яка не має права керування транспортними засобами, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Суб`єктом адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 126 КУпАП є особа, яка досягла на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку, згідно зі ст. 12 КУпАП.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого умислу.

Власник транспортного засобу або інший належний користувач транспортного засобу можуть передавати у своїй присутності керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії або ж передавати користування транспортним засобом особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Таким чином, в момент виявлення поліцейським правопорушення, яке полягає у передачі керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, повинен бути присутнім власник або володілець транспортного засобу, який передав керування цим транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, або ж має бути задокументовано наявність у водія, що керував транспортним засобом реєстраційного документа на транспортний засіб, який йому передав власник.

Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

У постанові Верховного Суду від 27.06.2019 у справі № 560/751/17, яка відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України є обов`язковою для врахування судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, звертається увага на те, що обов`язок доказування правомірності накладення адміністративного стягнення на позивача в даній категорії справ, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України покладений на відповідача, - суб`єкта владних повноважень.

Даючи оцінку правомірності оскаржуваної постанови суд виходить з такого.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Так, зокрема, до відзиву на позов Відповідач додав відеозапис, де проводиться фіксація вже складеної працівником поліції постанови про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 126 КУпАП, при цьому ОСОБА_1 роз`яснено, що його вже притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу й роз`яснено право на оскарження постанови. Жодних з`ясувань, відібрання пояснень ОСОБА_1 з приводу правопорушення не проводилось та не було роз`яснено права особи, що притягується до адміністративної відповідальності до початку розгляду адміністративних матеріалів. Заперечення відповідача щодо притягнення ОСОБА_2 за ст. 122-4 КУпАП за залишення місця ДТП та вчинення ОСОБА_2 дорожньо-транспортної пригоди суд не бере до уваги, оскільки ці обставини не підтверджують вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, а також згідно з даними автоматизованої системи документообігу суду провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за залишення місця ДТП (ст. 122-4 КУпАП), а також за вчинення ДТП (ст. 124 КУпАП) було закрите на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю у його діях події й складу адміністративного правопорушення.

З матеріалів, доданих позивачем до позовної заяви, вбачається, що ОСОБА_2 був притягнутий 07.07.2025 до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом. Водночас ні постанова про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ні матеріали Рахівського РВП з цього приводу не містять жодних доказів, що ОСОБА_2 керував транспортним засобом Тойота Корола д.н. НОМЕР_1 з дозволу власника ОСОБА_1 , тобто передачі цього транспортного засобу його власником ОСОБА_2 шляхом передачі реєстраційного документа на автомобіль. Також було встановлено, що в момент керування ОСОБА_2 автомобілем Тойота Корола з д.н.з. НОМЕР_1 , його власник - ОСОБА_1 у автомобілі не перебував, а приїхав за дзвінком пізніше, уже коли працівник поліції оформляв матеріали про вчинення адміністративного правопорушення щодо ОСОБА_2 .

З огляду відеофіксації вручення ОСОБА_1 постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, встановлено, що поліцейський Рахівського РВП ГУНП в Закарпатській області зробив висновок про винуватість ОСОБА_1 у передачі права керування транспортним засобом особі, яка не має права керування, лише з тих підстав, що він є власником автомобіля Тойота Корола НОМЕР_1 , не з`ясувавши при цьому обставин передачі, зокрема чи дійсно мав місце факт передачі такого керування чи є умисел в діях ОСОБА_1 .

З огляду на викладене, в діях ОСОБА_1 відсутня одна зі складових адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП - прямий умисел, тобто суб`єктивна сторона цього правопорушення.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

При цьому провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 «У справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення», з метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 Кодексу щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її відповідно до закону уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 Кодексу).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Крім цього, суд враховує роз`яснення, викладені у пункті 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», згідно з якими зміст постанови повинен відповідати вимогам, встановленим статтями 283, 284 КУпАП. У ній, зокрема, необхідно зазначити докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, в порушення зазначених вище вимог законодавства щодо обов`язку доказування правомірності своїх дій з приводу складання постанови по справі про адміністративне правопорушення, не було надано суду достовірних доказів, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, та які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, зокрема не надано суду доказів, що один з власників автомобіля - ОСОБА_1 (автомобіль належить подружжю ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності подружжя) у момент керування 11.06.2025 його сином ОСОБА_2 транспортним засобом Тойота Корола НОМЕР_1 перебував у цьому автомобілі, також не надано суду пояснень, у тому числі й ОСОБА_7 , що йому передав керування транспортним засобом ОСОБА_1 , пояснень інших свідків, з яких суд міг би достовірно встановити, що саме ОСОБА_1 передав керування транспортним засобом ОСОБА_2 .

При вирішенні справи суд виходить з того, що відповідачем не було надано жодних доказів, які б об`єктивно вказували на вину позивача у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, тобто порушення ним п.2.2 ПДР України.

Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Положенням ч. 3 ст. 286 КАС Українивстановлено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративні правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, суд дійшов висновку щодо недоведеності відповідачем, всупереч ч. 2 ст. 77 КАС України, правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, а тому оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 25.08.2025 серії ЕНА №5565247 не може вважатись правомірною та підлягає скасуванню, а провадження у зазначеній адміністративній справі закриттю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, з урахуванням задоволення позову на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань ГУНП в Закарпатській області судовий збір у розмірі 605,60 грн, сплачений позивачем за подання позову у даній справі.

Керуючись ст.ст.1, 2,6, 7,20,77,78, 139,242,243,244,246, 255, 286 КАС України суд,

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити.

Скасувати постанову серії ЕНА № 5565247 від 25.08.2025 року поліцейського Рахівського РВП ГУНП в Закарпатській області Немеша Івана Михайловича, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 3400 гривень, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 126 КУпАП закрити.

Судові витрати понесені на сплату судового збору в сумі 605,60 гривні стягнути з Головного управління національної поліції в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлено 15.09.2025.

Суддя: В.Е.Ємчук