Ухвала суду № 130234751, 16.09.2025, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/7031/25

2-о/303/208/25

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження

16 вересня 2025 року м. Мукачево

Суддя Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області Заболотний А.М., розглянувши матеріали за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу,-

в с т а н о в и в:

Заявник ОСОБА_1 звернулася до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу. В обґрунтування своїх вимог заявник зазначає, що ОСОБА_1 перебувала з ОСОБА_3 у фактичних шлюбних відносинах, а саме проживала з ним у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу з 2015 року. Проживали вони за адресою АДРЕСА_1 , вели спільне господарство, мали спільний бюджет, фактично виконували права та обов`язки подружжя, тобто проживали однією сім`єю, як чоловік та жінка. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер у віці 56 років. Зазначає, що встановлення факту проживання однією сім`єю необхідне заявнику для реалізації її прав як дружини загиблого (померлого) військовослужбовця. Таким чином просить встановити факт проживання ОСОБА_3 однією сім`єю без шлюбу із ОСОБА_1 в період з 2015 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ознайомившись із матеріалами заяви, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, встановлено наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом (ч. 3 ст. 294 ЦПК України).

Статтею 5 ЦПК України закріплено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, не визнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної у позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Процесуальні гарантії, викладені у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення від 21.02.1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Colder v. The United Kingdom), п.п. 28-36). Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення «спору судом».

Одночасно встановлено, що у провадженні Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області перебувала цивільна справа (справа № 303/2703/25) за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

За результатами розгляду цієї цивільної справи було ухвалено рішення від 06.05.2025 року відповідно до якого в задоволенні заяви відмовлено. Рішення від 06.05.2025 року набрало законної сили.

Встановлено, що заява ОСОБА_1 у справі № 303/2703/25 є фактично ідентичною за своїм змістом цій заяві, в тому числі за учасниками справи, предметом і підставами.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами.

Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який вже розглянуто і остаточно вирішено по суті, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Закриття провадження у справі у цьому разі можливе лише за умови, що позов, з приводу якого ухвалено рішення, яке набрало законної сили, є тотожним з позовом, який розглядається.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 року у справі № 761/7978/15-ц зазначено, що необхідність застосування пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК України (2004 року) зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили (стаття 223 ЦПК України).

За змістом наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі № 917/1739/17 вказано, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасно зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом з тим не вважаються зміною підстави позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 року у справі № 924/1473/15.

Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 28.07.2021 року у справі № 640/9380/19, від 15.11.2021 року у справі № 428/9280/20, від 21.12.2021 року у справі № 295/983/21.

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

У рішеннях Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України», від 28.10.1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Brumarescu v. Romania» (Брумареску проти Румунії) констатовано існування усталеної практики щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Суд, порівнюючи заявлені заявником у цій справі № 303/7031/25 вимоги та вимоги у справі № 303/2703/25, встановив, що в обох заявах заявник позивач вказує на обставини спільного проживання у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу.

Тобто фактично предметом обох заяв є питання наявності підстав для встановлення факту проживання ОСОБА_3 однією сім`єю без шлюбу із ОСОБА_1 в період з 2015 року по 27.11.2023 року.

Проте у справі № 303/2703/25 суд вже надав оцінку обґрунтованості таких вимог - у їх задоволенні відмовлено.

Подання нових доказів та повідомлення нових обставин жодним чином не змінюють предмет та підстави заяви.

Окремо звертається увага і на таке.

Відповідно до п. 11 ч. 3 ст. 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Частиною 1 ст. 44 ЦПК України визначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 143 ЦПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Так, до цієї заяви додано квитанцію про сплату судового збору в розмірі 605,60 грн., датовану 11.04.2025 року. В той же час, при зверненні до суду з заявою (справа № 303/2703/25) суду була надана ця ж квитанція про сплату судового збору.

Таким чином, надання суду квитанції про сплату судового збору, яка вже використана у іншій справі, всупереч вимогам Закону України «Про судовий збір» та заздалегідь розуміючи, що судовий збір не буде зарахований до Державного бюджету України, може бути свідченням недобросовісного використання особою наданих законом процесуальних прав та, як наслідок, необхідністю вжиття заходів процесуального примусу (постанова Верховного Суду від 03.11.2020 року у справі № 530/1630/18.

Згідно з ч.ч. 2, 4 ст. 186 ЦПК України про відмову у відкритті провадження у справі постановляється ухвала не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви. Така ухвала надсилається заявникові не пізніше наступного дня після її постановлення в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу. Ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі може бути оскаржено. У разі скасування цієї ухвали позовна заява вважається поданою в день первісного звернення до суду.

З огляду на вищенаведене, слід застосувати положення п. 2 ч. 1 ст. 186 ЦПК України та відмовити у відкритті провадження.

Керуючись ст.ст. 186, 258-260 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

У відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя А.М.Заболотний