Вирок № 130233335, 16.09.2025, Іллінецький районний суд Вінницької області

ІЛЛІНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 131/1121/25

Провадження № 1-кп/131/74/2025

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" вересня 2025 р. м. Іллінці

Іллінецький районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,

за участю учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 і його захисника, адвоката ОСОБА_5 ,

та потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі судових засідань №2 в м. Іллінці Вінницької області кримінальне провадження, відомості по якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02 червня 2025 року за №12025020250000083, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Григорівка Обухівського району Київської області, проживаючого по АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, раніше судимого 21 серпня 2024 року Іллінецьким районним судом Вінницької області за ч.2 ст.263 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 150 /сто п`ятдесят/ годин (судимість не погашена),

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч.2 ст. 194 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Приблизно у квітні місяці 2025 року (точного часу досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_4 , проходячи по території лісонасадження поблизу с. Романово-Хутір, знайшов осколкову ручну гранату Ф- 1, взяв її до рук і тим самим незаконно придбав.

В подальшому, ОСОБА_4 , маючи умисел на незаконне носіння та зберігання бойових припасів, дану гранату, не маючи на її придбання та зберігання спеціального дозволу, добровільно не здав до правоохоронних органів у порушення наказу МВС України № 662 від 21.08.1998р., «Положення про дозвільну систему», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992р., приніс знайдену осколкову ручну гранату Ф-1 до місця свого проживання в АДРЕСА_1 та зберігав у господарському приміщенні.

01 червня 2025 року близько 18 години ОСОБА_4 , перебуваючи на території свого домогосподарства із господарського приміщення взяв осколкову ручну гранату Ф-1 та пішов до житлового будинку, що розташований по АДРЕСА_2 , де проживає ОСОБА_7 , та, висмикнувши запобіжне кільце, кинув дану гранату у віконний отвір однієї із кімнат будинку від чого стався вибух в середині будинку.

01 червня 2025 року в період з 22 години 15 хвилин до 23 години 00 хвилин слідчим СВ ВП № 3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області проведено огляд місця події -домоволодіння, що розташоване по АДРЕСА_2 , в ході якого у приміщенні веранди виявлено 14 (чотирнадцять) металевих уламків та металевий важіль з маркуванням «53 УЗРГМ 583 -67», які вилучено в ході огляду місця події.

Відповідно до висновку судової вибухо-технічної експертизи від 11.07.2025 року № СЕ-19/102-25/13732-ВХТ, 01.06.2025 року по АДРЕСА_2 мав місце вибух бойового припасу - оборонної осколкової ручної грати Ф-1 промислового виготовлення військового призначення.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України, тобто носіння, зберігання, придбання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

Крім цього, 01 червня 2025 року близько 18 години ОСОБА_4 перебував за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де у нього виник умисел на пошкодження майна його знайомого ОСОБА_7 з використанням гранати Ф-1 через конфлікт, що виник між ним та останнім напередодні.

В подальшому, ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, реалізуючи свій злочинний умисел на умисне пошкодження чужого майна шляхом вибуху, взяв із собою гранату Ф-1, яку зберігав у господарському приміщенні свого домогосподарства, що в АДРЕСА_1 , та пішов до місця проживання ОСОБА_7 , саме в АДРЕСА_2 , де з метою умисного пошкодження чужого майна шляхом вибуху, висмикнув запобіжне кільце з осколкової ручної гранати Ф-1, кинув дану гранату у віконний отвір однієї із кімнат будинку від чого стався вибух в середині будинку.

Внаслідок вибуху гранати Ф-1 у приміщенні будинку спричинені наступні пошкодження: точкові пошкодження (посічення) внутрішніх стін будинку, вхідних дерев`яних дверей, міжкімнатних дерев`яних дверей, вибито скляні шибки у двох дерев`яних вікнах, в коридорі будинку скло в міжкімнатних дверях, точково посічено холодильник, який стояв у веранді будинку.

Відповідно до висновку судової вибухо-технічної експертизи від 11.07.2025р. № СЕ-19/102-25/13732-ВХТ, 01.06.2025 року по АДРЕСА_2 мав місце вибух бойового припасу оборонної осколкової ручної гранати Ф-1 промислового виготовлення військового призначення.

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи від 01.07.2025 року № СЕ-19/102-25/13727-БТ розмір матеріальної шкоди спричиненої житловому будинку, розташованому по АДРЕСА_2 , внаслідок вибуху станом на момент проведення експертизи становить 28 025,00 грн. (двадцять вісім тисяч двадцять п`ять гривень).

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 194 КК України, тобто умисне пошкодження чужого майна, вчинене шляхом вибуху.

Суд, враховуючи повне визнання вини обвинуваченим, з`ясувавши думку учасників судового провадження щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового розгляду, з`ясувавши, чи правильно розуміють учасники судового розгляду зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, визнав недоцільним дослідження тих обставин, які ніким не оспорюються, та вважає за можливе обмежитись допитом обвинуваченого, дослідженням характеризуючих даних, які долучені до матеріалів кримінального провадження, а також роз`яснив, що у такому випадку учасники судового провадження будуть позбавлені права оскаржити ці обставини справи в апеляційному порядку. Прокурор та обвинувачений проти цього не заперечили, пояснили, що їм зрозумілі положення ст. 349 КПК України. При цьому, суд виходить з того, що обвинувачений розуміє суть пред`явленого обвинувачення, визнає свою вину повністю, розуміє зміст фактичних обставин справи, які не оспорює, усвідомлює неможливість у подальшому оспорити ці фактичні обставини в апеляційному порядку, про, що заявив у судовому засіданні, а відтак у даному випадку у суду відсутні сумніви щодо добровільності і істинності позиції обвинуваченого з цього питання.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 194 КК України, визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся, повністю підтвердив обставини, що викладені в обвинувальному акті, повністю погодився зі всіма зібраними в процесі досудового розслідування доказами, що її підтверджують, відмовився від їх дослідження під час судового розгляду.

Зокрема, ОСОБА_4 вказав, що задовго до того, як сталися вищеописані події, зранку, в ході прогулянки із собакою в посадці, недалеко від магазину, що знаходиться в с.Романово-Хутір Іллінецької ТГ Вінницького району Вінницької області, знайшов поліетиленовий пакет, в якому був кітель та «лимонка» (осколочна граната зеленого кольору без слідів іржі). Він забрав гранату та поклав та зберігав її в господарському приміщенні за місцем свого проживання.

Зустрівши 01 червня 2025 року ОСОБА_7 біля магазину, між ними виникла суперечка в ході якої вони сварилися та лаялися нецензурними словами. Він «псіханув» та пішов додому. Того ж дня, взявши з дому гранату, щоб «полякати» потерпілого, він попрямував до житлового будинку за місцем проживання ОСОБА_7 . Переконавшись, що в будинку нікого немає, він висмикнув запобіжне кільце з гранати, кинув її у віконний отвір однієї із кімнат будинку, а сам пішов до хвіртки. Пройшовши близько трьох метрів пролунав вибух. Вказав, що розумів наслідки, однак не думав, що граната зірветься.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтвердив, що 01 червня 2025 року, на час вчинення кримінального правопорушення, перебував в стані алкогольного сп`яніння.

Відмітив, що виявляє жаль з приводу вчинених кримінальних правопорушень, запевнив суд, що готовий нести покарання за вчинені кримінальні правопорушення і в подальшому не вчинятиме злочини. Додатково висловив готовність повністю відшкодувати потерпілій ОСОБА_6 заподіяну шкоду. Просив призначити показання не пов`язане із позбавленням волі.

Показання обвинуваченого є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні просила обвинуваченого суворо не карати, при визначенні міри покарання поклалася на розсуд суду. Відмітила, що матеріальних притензій не має, збитки обіцяв ОСОБА_4 їй відшкодувати.

Потерпілий ОСОБА_7 в судовому засіданні вказав, що притензій до обвинуваченого не має, просив призначати ОСОБА_4 покарання не пов`язане із позбавленням волі.

Таким чином, на підставі наведеного, з урахуванням визнавальних показань обвинуваченого, який не оспорював фактичних обставин справи, позицій потерпілих, досліджених в судовому засіданні характеризуючих матеріалів кримінального провадження, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_4 в носінні, зберігання, придбання бойових припасів без передбаченого законом дозволу та в умисному пошкодженні чужого майна, вчиненому шляхом вибуху, доведена і його дії кваліфіковані вірно за ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 194 КК України.

Відповідно до ст.65 КК України та роз`яснень, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (з послідуючими змінами), суд призначає покарання з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винного та обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання, яке має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

При призначенні покарання ОСОБА_4 , суд враховує тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальні правопорушення, що відповідно до ст. 12 КК України, класифікуються як тяжкі злочини.

ОСОБА_4 притягувався раніше до кримінальної відповідальності, за місцем проживання характеризується негативно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_4 , є вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Обвинувачений ОСОБА_4 визнав вину, щиро кається у вчиненні кримінальних правопорушень, активно сприяв їх розкриттю, що виразилося у послідовних показаннях щодо обставин та механізму здійснення носіння, зберігання, придбання бойових припасів без передбаченого законом дозволу та умисного пошкодження чужого майна, вчиненого шляхом вибуху. Вказані обставини суд враховує як такі, що пом`якшують покарання.

Враховуючи сукупність обставин, що пом`якшують покарання (визнання вини, щире каяття у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень, активне сприяння їх розкриттю), за наявності таких, що обтяжують покарання (вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння), з урахуванням тяжкості і суспільної небезпеки скоєних кримінальних правопорушень, способу вчинення одного із них (шляхом вибуху), особи винного, який негативно характеризується за місцем проживання, не відшкодував заподіяну шкоду, та, будучи раніше притягнутим до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.263 КК України ( ОСОБА_4 відбувши покарання у виді громадських робіт, до закінчення строку погашення судимості знову вчинив кримінальні правопорушення), продовжує протиправну поведінку, що свідчить про його небажання ставати на шлях виправлення і перевиховання, позицію потерпілих, які просили суворо не карати обвинуваченого, а також висновки органу пробації, які містяться в досудовій доповіді суд, керуючись принципами гуманності, необхідності і достатності покарання для виправлення обвинуваченого, вважає за можливе призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання за ч.1 ст.263, ч.2 ст.194 КК України в межах санкцій статтей у виді позбавлення волі, і, на підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, слід остаточно визначити покарання у виді позбавлення волі, що буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Суд вважає, що перевиховання й виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 неможливо без ізоляції від суспільства, а також не знаходить підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, або ж застосування ст.69 КК України, чи норм ст.69-1 КК України у зв`язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.

Таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім та буде відповідати цілям, передбаченим ч. 2 ст. 50 КК України, зокрема, буде пропорційною карою за вчинені кримінальні правопорушення та є достатнім для виправлення засудженого, а також буде запобігати вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

Оскільки ОСОБА_4 призначається покарання у виді позбавлення волі реально, тому останньому, з метою забезпечення виконання судового рішення до набрання вироком законної сили, слід залишити обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Згідно п.2 ч.4 ст.374 КПК України в разі визнання особи винуватою у резолютивній частині вироку, з-поміж іншого, зазначається початок строку відбування покарання та рішення про залік досудового тримання під вартою.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, згідно протоколу затримання, ОСОБА_4 затримано 02 червня 2025 року, в порядку ст.208 КПК України.

Таким чином, на підставі ч.5 ст.72 КК України слід зарахувати ОСОБА_4 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з дня затримання з 02 червня 2025 року до набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні відсутній.

Відповідно до статті 124 КПК України, з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави підлягають стягненню документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експертів для проведення судових вибухо-технічних експертиз в розмірах 3565,60грн. (довідка про витрати на проведення експертизи в кримінальному провадженні №12025020250000083 до висновку експерта №СЕ-19/102-25/12501-ФХВР від 05.06.2025р.) та 17828,00грн. (довідка про витрати на проведення експертизи в кримінальному провадженні №12025020250000083 до висновку експерта №СЕ-19/102-25/13732-ВТХ від 11.07.2025р.), проведення судової дактилоскопічної експертизи в розмірі 2674,20грн. (довідка про витрати на проведення експертизи в кримінальному провадженні №12025020250000083 до висновку експерта №СЕ-19/102-25/12634-Д від 06.06.2025р.), та проведення судової будівельно-технічної експертизи в розмірі 14262,40грн. (довідка про витрати на проведення експертизи в кримінальному провадженні №12025020250000083 до висновку експерта №СЕ-19/102-25/13727-БТ від 01.07.2025р.), в загальному розмірі 38330,20грн., оскільки вони були зумовлені розслідуванням скоєних ним кримінальних правопорушень.

Заходи забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна підлягають скасуванню. Речові докази підлягають вирішенню відповідно до ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст.50,65,70,194,263 КК України, ст. ст.100,124, 349, 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.2 ст.194 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч. 1 ст. 263 КК України - у виді у виді позбавлення волі на строк 4 /чотири/ роки;

- за ч.2 ст. 194 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 /п`ять/ років.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю вчинених кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити остаточне покарання ОСОБА_4 у виді позбавлення волі на строк 5 /п`ять/ років.

До набрання вироком законної сили, запобіжний захід щодо ОСОБА_4 залишити попередній - тримання під вартою.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з дня набрання вироком законної сили.

Відповідно до ч.5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з дня затримання з 02 червня 2025 року до набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Стягнути із ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів, у зв`язку із проведенням судових вибухо-технічних експертиз, судової дактилоскопічної експертизи та судової будівельно-технічної експертизи у кримінальному провадженні №12025020250000083 у загальному розмірі 38330,20грн., /тридцять вісім тисяч триста тридцять гривень двадцять копійок/.

Скасувати заходи забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна по кримінальному провадженню, відомості про яке внесені 02 червня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025020250000083, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.194, ч.1 ст.263 КК України, накладених ухвалою слідчого судді Іллінецького районного суду Вінницької області ОСОБА_8 №131/871/25 від 04 червня 2025 року.

Речові докази:

- 14 (чотирнадцять) металевих уламків та металевий важіль з маркуванням 53, УЗРГМ 583-77-67, які передані на зберігання в кімнату зберігання речових доказів Відділення поліції №3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, - знищити.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Іллінецького районного суду Вінницької області ОСОБА_9