Ухвала суду № 130230427, 15.09.2025, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

про розгляд заяви

"15" вересня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2415/25

Господарський суд Одеської області у складі Мусієнко О.О.

за участі секретаря судового засідання Дробиш К.А.,

дослідивши матеріали справи

за позовом: заступника керівника Подільської окружної прокуратури Одеської області (66302, Одеська обл., Подільський район, м. Подільськ, пр-т Шевченка, 10) в інтересах держави в особі Кодимської міської ради Подільського району Одеської області (66000, Одеська обл., Подільський район, м. Кодима, площа Перемоги, буд. 1-1)

до відповідача: Кодимське споживче товариство (66000, Одеська обл., Кодимський район, м. Кодима, вул. Соборна, буд. 60)

за участю третьої особи, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: фізичної особи-підприємця Лукової Анни Петрівни ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 79 803, 28 грн

у відкритому судовому засіданні

представники сторін:

від Подільської окружної прокуратури Одеської області: Капустін М.В.;

від позивача в особі Кодимської міської ради Подільського району Одеської області: Марковська І.В.;

від відповідача: Панченко В.Ю. (брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні іншого суду);

від третьої особи, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Лукова Анна Петрівна (брала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні іншого суду).

Судове засідання 15.09.2025 проведено в порядку ст. 197 ГПК України в режимі відеоконференції у приміщенні іншого суду.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.06.2025, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.07.2025, заяву (вх. № 2-936/25 від 20.06.2025) заступника керівника Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Кодимської міської ради Подільського району Одеської області про забезпечення позову задоволено частково; вжито заходи забезпечення позову в межах ціни позову в розмірі 131 203, 64 грн шляхом: накладення арешту на грошові кошти, що належать Кодимському споживчому товариству як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову, крім рахунків із спеціальним режимом використання та рахунків (зокрема, кореспондентських), звернення стягнення на які заборонено законом; в решті заяви, сформованої в системі Електронний суд 19.06.2025 (вх. № 2-936/25 від 20.06.2025), про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Керівник Подільської окружної прокуратури Одеської області звернувся із заявою, сформованою в системі «Електронний суд» 09.09.2025 (вх. № 27996/25 від 10.09.2025), в якій просить зменшити розмір суми вжитих заходів забезпечення позову до Кодимського споживчого товариства, з суми 131 203, 64 грн на суму 79 803, 23 грн. Вказує, що сума збитків місцевого бюджету від несплати Кодимським споживчим товариством плати за користування вказаною земельною ділянкою за період з 01.09.2022 по 01.05.2025 зменшилась за рахунок сплати ФОП Луковою А.П. суми орендної плати в розмірі 51 400, 41 грн відповідно до податкової декларації за 2024 рік.

У судовому засіданні 15.09.2025 прокурор усно повідомив, що подана заява про зменшення розміру суми забезпечення позову є заявою про часткове скасування заходів забезпечення позову.

Ч. 1 ст. 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Порядок вжиття судом заходів забезпечення позову врегульований нормами статей 136, 137, 140 ГПК України.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Водночас, статтею 145 ГПК України передбачено порядок та підстави скасування заходів забезпечення позову.

Частинами 1,2 статті 145 ГПК України регламентовано, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду.

Отже, забезпечувальні заходи застосовуються та скасовуються судом шляхом ухвалення процесуального рішення - ухвали.

Наслідком скасування заходів забезпечення позову є зняття всіх обмежень, встановлених забезпеченням позову.

Враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення. Такий висновок Верховного Суду викладений у постанові від 08.08.2025 у справі №910/15790/23 та у постанові від 15.08.2019 у справі № 15/155-б.

Верховний суд у постанові від 08.08.2025 у справі № 910/15790/23 також зазначив, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і скасовуються (можуть бути скасовані) в порядку, визначеному статтею 145 ГПК України. За клопотанням учасника справи суд також може допустити заміну одного заходу забезпечення позову іншим (ч.1 ст.143 ГПК України).

Зазначене є додатковою гарантією прав учасника, який за умови виникнення, зміни та / або припинення певних обставин, вправі звернутися до суду та поставити на вирішення питання про скасування (чи заміну) відповідного заходу забезпечення позову.

Верховний Суд зазначив, що під час розгляду клопотання/заяви про скасування заходів забезпечення позову суд не оцінює законність та правомірність вжиття таких заходів забезпечення позову, а лише з`ясовує, чи потреба у забезпеченні позову відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

Забезпечення позову за своєю правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Застосування конструкції скасування заходів забезпечення позову дозволяють вчасно реагувати на зміну чи припинення певних обставин, сприяючи захисту прав учасників процесу, однак не передбачає перегляду відповідної ухвали про вжиття заходів забезпечення позову на предмет її правомірності.

При цьому, обов`язковим є подання заявником доказів того, що після вжиття судом відповідних заходів забезпечення позову змінились обставини, що спричинили їх застосування. Тобто, обґрунтування необхідності скасування забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про скасування забезпечення позову.

Згідно з ст. 73, 74, 77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з сумою коштів, на які просить накласти арешт.

Поряд з цим щодо питання належної процесуальної форми поданої заяви суд приймає до уваги принцип "jura novit curia" ("суд знає закони"), згідно з яким неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.

У процесуальному законодавстві діє принцип "jura novit curia" ("суд знає закони"), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на "норму права", що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на положення ГПК України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходять своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах.

В даному випадку, беручи до уваги процесуальний принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), враховуючи процесуальне навантаження зазначеної вище заяви (вх. № 27996/25 від 10.09.2025), в сукупності з нормами ст. 145 ГПК України, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою та процесуальним статусом даний документ є заявою про часткове скасування заходів забезпечення позову.

Якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права) (ч. 10 ст. 11 ГПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 2-591/11 зазначено, що інститут аналогії закону і аналогії права первісно був доктринально обґрунтований і застосовувався судами задовго до часткового відображення цього інституту в законодавстві. Суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли, на переконання суду, певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні. Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права. Тому, відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.06.2025, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.07.2025, вжито заходи забезпечення позову в межах ціни позову в розмірі 131 203, 64 грн шляхом: накладення арешту на грошові кошти, що належать Кодимському споживчому товариству як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову, крім рахунків із спеціальним режимом використання та рахунків (зокрема, кореспондентських), звернення стягнення на які заборонено законом.

Керівник Подільської окружної прокуратури Одеської області звернувся із заявою, сформованою в системі Електронний суд 28.08.2025 (вх. № 26702/25 від 28.08.2025), в якій просить стягнути з Кодимського споживчого товариства на користь Кодимської міської ради Подільського району Одеської області безпідставно збережені кошти у сумі 79 803, 23 грн.

Тобто, предметом позову з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, є майнова вимога про стягнення грошових коштів у сумі 79 803, 28 грн.

Піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами. До таких висновків Верховний Суд дійшов у постановах від 15.09.2019 у справі № 915/870/18, від 05.09.2019 у справі № 911/527/19, від 16.10.2019 у справі № 911/1530/19, від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20, від 25.09.2020 у справі № 925/77/20, від 20.09.2022 у справі № 916/307/22, від 03.03.2023 у справі № 907/269/22.

Зважаючи на викладене та встановлені обставини справи в їх сукупності, а також з метою дотримання балансу інтересів сторін, суд дійшов висновку про задоволення заяви (вх. № 27996/25 від 10.09.2025) керівника Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Кодимської міської ради Подільського району Одеської області про зменшення розміру суми вжитих заходів забезпечення позову до Кодимського споживчого товариства з суми 131 203, 64 грн на суму 79 803, 23 грн.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Порядок заміни одного заходу забезпечення позову іншим врегульовано ст. 143 ГПК України. Тобто, за своєю суттю заміна вжитого судом заходу забезпечення позову полягає в заміні раніше прийнятого заходу на інший, передбачений законом захід, з одночасним припиненням раніше накладених заходів.

Таким чином, клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, розглянуто в порядку ст. 145 ГПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 145 ГПК України за результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.

Згідно з ч. 5 ст. 145 ГПК України ухвала господарського суду про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, або про відмову в скасуванні забезпечення позову може бути оскаржена.

Керуючись ст. ст. 145, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву (вх. № 27996/25 від 10.09.2025) керівника Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Кодимської міської ради Подільського району Одеської області про зменшення розміру суми вжитих заходів забезпечення позову до Кодимського споживчого товариства з суми 131 203, 64 грн на суму 79 803, 23 грн - задовольнити.

2. Скасувати вжиті ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.06.2025 заходи забезпечення позову в межах ціни позову в розмірі 51 339, 73 грн шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Кодимському споживчому товариству (66000, Одеська обл., Кодимський район, м. Кодима, вул. Соборна, буд. 60; ідентифікаційний код юридичної особи: 01706245) як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову, крім рахунків із спеціальним режимом використання та рахунків (зокрема, кореспондентських), звернення стягнення на які заборонено законом;

3. Вжиті ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.06.2025 заходи забезпечення позову в межах ціни позову в розмірі 79 803, 28 грн шляхом:

- накладення арешту на грошові кошти, що належать Кодимському споживчому товариству (66000, Одеська обл., Кодимський район, м. Кодима, вул. Соборна, буд. 60; ідентифікаційний код юридичної особи: 01706245) як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову, крім рахунків із спеціальним режимом використання та рахунків (зокрема, кореспондентських), звернення стягнення на які заборонено законом, зберігають свою дію.

Ухвала набирає законної сили 15 вересня 2025 року у відповідності до ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Повну ухвалу складено та підписано 16 вересня 2025 року.

Суддя О.О. Мусієнко