Постанова № 13022917, 21.12.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2010                                                                                           № 7/403

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Шипка В.В.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -

від відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державне підприємство "Вугілля України"

на рішення Господарського суду м.Києва від 18.10.2010

у справі № 7/403 ( .....)

за позовом                               Відкрите акціонерне товариство "Донбасенерго"

до                                                   Державне підприємство "Вугілля України"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення збитків у розмірі 23073,46 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Відкритого акціонерного товариства “Донбасенерго” до Державного підприємства “Вугілля України” про стягнення 23.073,46 грн. збитків. Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок постачання відповідачем неякісної продукції згідно Договору № 3-02/1-П на поставку вугільної продукції від 01.02.2007 р. останньому були спричинені збитки в сумі 23.073,46 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.10.2010 р. у справі № 7/403 позов задоволено повністю, стягнуто Державного підприємства “Вугілля України” (01601, м. Київ, вул.Б. Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 32709929) на користь Відкритого акціонерного товариства “Донбасенерго” (83048, м. Донецьк, пр. Тітова, 8-б, код ЄДРПОУ 23342582) 23.073 (двадцять три тисячі сімдесят три) грн. 46 коп. - збитків, 230 (двісті тридцять) грн. 74 коп. - державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з даним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати Рішення суду в частині стягнення з відповідача 20.702,07 грн. та прийняти у цій частині нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Апелянт стверджує, що: місцевий судом не було встановленого того, що простій вагонів більшістю епізодів відбувся в результаті зволікання позивача в розвантаженні вагонів; умовами договору не передбачено відшкодування витрат покупця понад встановлені 24 години простою вагонів в очікуванні прибуття представника постачальника. Відтак, апелянт стверджує, що місцевий суд безпідставно визнав встановленими недоведені позивачем обставини стосовно нарахування суми збитків у розмірі 20.702,07 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2010 р. прийнято до розгляду апеляційну скаргу Державного підприємства „Вугілля України” і порушено апеляційне провадження у справі № 7/403.

Представник скаржника у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в її задоволенні.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як підтверджено матеріалами справи, 01 лютого 2007 року між Відкритим акціонерним товариством “Донбасенерго” (покупець) та Державним підприємством “Вугілля України” (постачальник) було укладено договір поставки вугілля № 3-02/1-П, за умовами якого (п. п. 1.1, 1.2) постачальник зобов’язується поставити покупцю вугільну продукцію (далі - вугілля) в асортименті, по реквізитах і з якісними характеристиками, приведеними в цьому договорі, а покупець зобов’язується прийняти вугілля, оплатити його вартість на умовах, встановлених цим договором.

Договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.03.2007 р., а частині проведення розрахунків за договором – до повного їх виконання (п. 8 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору вугілля постачається рівномірно добовими обсягами протягом періоду поставки залізничним транспортом у відкритих напіввагонах вантажною швидкістю на умовах DDP залізнична станція призначення, згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів “Інкотермс” в редакції 2000 р. з урахуванням особливостей, передбачених цим договором, та за реквізитами покупця, вказаними в додатках до договору.

Пунктами 4.1 - 4.16 договору сторони погодили порядок приймання вугілля по кількості і якості.

Пунктом 4.1 визначено, що приймання вугілля по кількості та якості здійснюється у відповідності з вимогами Інструкцій Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965р. № П6 та № П7 з подальшими змінами і доповненнями, ГОСТ 1137-64 “Угли бурые, каменные, антрацит, горючие сланцы и брикеты. Правила приемки по качеству”, ДСТУ 4083-2002 “Вугілля кам’яне та антрацит для пиловидного спалювання на теплових електростанціях. Технічні умови”, ДСТУ 4096-2002 “Вугілля буре, кам’яне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикети. Методи відбору та підготовки до лабораторного випробування”, Статутом залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1998 р. № 457 та нормативно-правових актів, виданих відповідно до Статуту залізниць України.

Згідно з п. 4.11 договору фактична кількість та якість вугілля, що надійшло від постачальника та прийняте покупцем на умовах договору відображається в актах прийому-передачі вугілля.

Як зазначено в оскаржуваному рішенні, на виконання умов договору протягом вересня-жовтня, грудня 2007 року на адресу Слов’янської ТЕС надійшло вугілля в загальній кількості 103 вагони, вантажовідправником якого є ДП “Свердловантрацит”, що підтверджується поясненнями позивача, відповідача та видатковими накладними. При прийманні спірного вугілля позивачем встановлений факт поставки вугілля невідповідної якості. Після проведення, спільно з вповноваженими представниками вантажовідправника, приймання вугілля по якості було виявлено значне перевищення граничних показників якості. Приймання вугілля здійснювалося у відповідності до вимог договору.

У зв’язку з находженням позивачу вугілля із значними перевищеннями встановлених договором гранично допустимих критеріїв якості спірне вугілля було повернуто вантажовідправнику та направлено рахунки-фактури на сплату залізничних витрат за використання вагонів і витрат на подачу-прибирання вагонів, які були поставлені відповідачем на загальну суму 24.151,80 грн.

Як встановлено місцевим судом, відповідач частково оплатив рахунки-позивача, у підтвердження наявності залишку заборгованості підписав акт звірки та підтвердив заборгованість в розмірі 23.073,46 грн.

Відповідно до пункту 8.4 договору у випадку відмови від прийняття вугілля якісні показники якого не відповідають умовам договору, постачальник несе відповідальність перед покупцем у вигляді відшкодування його витрат пов’язаних з надходженням та поверненням вагонів з неприйнятим вугіллям, а саме – вартості залізничного тарифу, оплати за користування вагонами, їх подачу – прибирання, маневрові роботи.

Статтею 623 ЦК України визначено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

З урахуванням наведеного місцевий суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині відшкодування з відповідача збитків у розмірі 23.073,46 грн., понесених у зв’язку з поставкою вугілля неналежної якості, є обґрунтованими й відповідають матеріалам справи та вимогам закону, і тому підлягають задоволенню.

Переглядаючи рішення по суті, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до п. 3.3 Договору якість вугілля Постачальник вугілля засвідчує сертифікатами якості та технологічних властивостей і Технічними умовами вугледобувних підприємств.

Відповідно до п. 4.9 Договору, якщо показники якості вугілля, визначені в лабораторії Вантажоотримувача, відрізняються від посвідчень якості на величину більшу допустимої похибки, Вантажоотримувач, протягом 24 годин з моменту отримання результатів, зобов'язаний викликати Вантажовідправника та Постачальника для проведення спільного опробування вугілля. У разі неприбуття представника Вантажовідправника на протязі 24 годин з моменту отримання повідомлення, до рахунку приймаються показники якості визначені лабораторією Вантажоотримувача.

Відповідно до п. 6.1 Договору Постачальник гарантує відповідність кількості і якості вугілля до умов, що узгоджені в цьому Договорі.

Відповідно до п. 6.4 Договору, за постачання неякісного вугілля Постачальник несе відповідальність у вигляді повного відшкодування всіх збитків Покупця, пов'язаних з постачанням такого вугілля (витрати по транспортуванню вугілля до Вантажоотримувача, переадресація вагонів, плата за використання вагонів, витрати на подачу-прибирання вагонів, витрати на проведення хімічного аналізу вугілля, витрати по вивантаженню вагонів, витрати по складуванню, зберіганню реалізації вугілля та ін.).

Умовами договору термінів відшкодування збитків не передбачено, тому відповідно до положень ч. 2 ст. 530 ЦК України ВАТ «Донбасенерго» має право вимагати виконання цього зобов'язання у будь-який час.

Як зазначалось вище, на адресу Слов'янської ТЕС ВАТ «Донбасенерго» у вересні - жовтні та грудні 2007 року надійшли партії вугільної продукції у кількості 103 вагонів (вантажовідправник ДП «Свердловантрацит»). Під час проведення приймання вугілля виявлена невідповідність його якісних показників посвідченням якості, яка була підтверджена при спільному відборі проб.

На підставі п. 6.4 Договору ВАТ «Донбасенерго» направило на адресу ДП «Вугілля України» рахунки-фактури від 31.12.2007 р. №№ 59, 60, 61, 68, 69, 70, 71, 80, 81, 83, 87, 88, 93, 94 та від 26.03.2008 р. № 83 на відшкодування залізничних витрат за використання вагонів і витрат на подачу-прибирання вагонів, які були поставлені Відповідачем (результати опробування якості Постачальником та Вантажовідправником не оскаржувались).

Загальна сума витрат за використання вагонів і витрат на подачу-прибирання вагонів, які були понесені Позивачем і пред'явлені для відшкодування Відповідачеві згідно із зазначеними рахунків, складає 24.151,80 гривень, що зафіксовано відповідними підтверджуючими документами (факсограмами, листами, актами, результатами аналізу контрольних проб, відомостями оплати за користування залізничними вагонами, накопичувальними картками та інше).

Рахунки оплачені Відповідачем частково на суму 1.078,34 грн.

ВАТ „Донбасенерго" направляло на адресу ДП «Вугілля України» претензії № 19-499 від 13.06.2008 р. і № 19-3155 від 09.06.200 8р., № 19-839 від 26.02.2010 р., № 19-3788 від 21.08.2010 р. з вимогою виконання умов Договору та погашення заборгованості по відшкодуванню витрат за використання та подачу-прибирання вагонів з неякісним вугіллям. Відповідач підтвердив наявність заборгованості, підписавши акт звірки від 01.09.2009 р.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Статтею 193 ГК України також встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Таким чином, на момент подання позову Відповідач мав заборгованість перед Позивачем по відшкодуванню за використання вагонів і витрат на подачу-прибирання вагонів з неякісним вугіллям по Договору від 01.02.2007 № 3-02/1-П у розмірі 23.073,46 гривень.

Як зазначалось вище, судом першої інстанції встановлено, що під час приймання спірного вугілля Позивачем виявлений факт поставки вугілля невідповідної якості. Приймання вугілля здійснювалося у відповідності до вимог договору.

У своїй апеляційній скарзі Відповідач підтверджує та не оскаржує факт постачання ним неякісного вугілля, а також те, що приймання вугілля здійснювалося відповідно до умов договору.

В апеляційній скарзі Відповідач також посилається до ч. 3 ст. 509 ЦК України, згідно якої зобов'язання повинно ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Відповідач наводить припущення, що простій вагонів відбувся в результаті зволікання Позивача в розвантаженні вагонів.

Дане припущення Відповідача спростовується матеріалами справи. Відповідач не надав суду жодного доказу зволікання Позивачем в розвантаженні вагонів, який би підтвердив порушення Позивачем засад добросовісності, розумності та справедливості під час виконання зобов'язань по договору від 01.02.2007 р. № 3-02/1-П.

Натомість у матеріалах справи наявні документи, які підтверджують терміновий виклик представників Відповідача та Вантажовідправника для спільного приймання неякісного вугілля. Наявність таких викликів підтверджує й Відповідач в апеляційній скарзі.

У своїй апеляційній скарзі Відповідач стверджує, що умовами договору не передбачено відшкодування витрат Покупця понад встановлені 24 години простою вагонів в очікуванні прибуття представника Постачальника.

Дане твердження Відповідача спростовується матеріалами справи, в яких наявний договір від 01.02.2007 р. № 3-02/1-П між Позивачем і Відповідачем у п. 6.4 якого сторони погодили, що за постачання неякісного вугілля Постачальник несе відповідальність у вигляді повного відшкодування всіх збитків Покупця, пов'язаних з постачанням такого вугілля (витрати по транспортуванню вугілля до Вантажоотримувача, переадресація вагонів, плата за використання вагонів, витрати на подачу-прибирання вагонів, витрати на проведення хімічного аналізу вугілля, витрати по вивантаженню вагонів, витрати по складуванню, зберіганню реалізації вугілля та ін.).

Таким чином, розрахунок Відповідача суми збитків пов'язаних з постачанням неякісного вугілля, наведений у апеляційній скарзі, є безпідставним та таким, що суперечить домовленостям між Позивачем і Відповідачем, які погоджені у договорі від 01.02.2007 № 3-02/1-П, щодо повного відшкодування всіх збитків Позивача.

В апеляційній скарзі Відповідач також стверджує, що місцевий суд безпідставно визнав встановленими недоведені Позивачем обставини стосовно нарахування суми збитків.

Дане твердження Відповідача спростовується матеріалами справи, в яких наявні відповідні документи, що підтверджують наявність та розмір суми збитків понесених Позивачем у зв'язку з постачанням Відповідачем неякісного вугілля (факсограми, листи, результати аналізу контрольних проб, відомості оплати за користування залізничними вагонами, накопичувальні карти залізниці та переліки ТехПД).

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано визнав наявність та розмір наявність та розмір суми збитків, понесених Позивачем у зв'язку з постачанням Відповідачем неякісного вугілля.

Також місцевим судом вірно встановлено, що Відповідач підтвердив наявність заборгованості в розмірі суми позову: 23.073,46 грн., підписавши акт звірки між Позивачем та Відповідачем. Копія даного акту звірки від 01.09.2009 р. наявна у матеріалах справи.

При цьому відповідач в апеляційній скарзі не оскаржує висновок місцевого суду щодо наявності факту підтвердження Відповідачем суми заборгованості перед Позивачем в розмірі 23.073,46 грн. та не заперечує проти чинності акту звірки.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не підтверджуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Всі інші доводи та заперечення сторін, надані на їх підтвердження докази колегією суддів до уваги не беруться на підставі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не мають значення для справи з урахуванням заявлених позовних вимог та визначених законодавством підстав для їх задоволення.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2010 р. у справі № 7/403 прийнято з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для розгляду спору, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим апеляційна скарга, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати, понесені скаржником при поданні апеляційної скарги зі сплати державного мита, не відшкодовуються та покладаються на апелянта.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 75, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства „Вугілля України” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2010 р. у справі № 7/403 – без змін.

2. Матеріали справи № 7/403 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя                                                                      

Судді