Постанова № 13022885, 29.11.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.2010                                                                                           № 36/227

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Поляк О.І.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Миронюк В.П.

від відповідача - Головачук В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Будівельна компанія "ТАУР"

на рішення Господарського суду м.Києва від 25.08.2010

у справі № 36/227 ( .....)

за позовом                               Відкритого акціонерного товариство "Квазар"

до                                                   ТОВ "Будівельна компанія "ТАУР"

про                                                   стягнення заборгованності в розмірі 105 513,74 грн

Суть рішення і апеляційної скарги:

У червні 2010 року ПАТ “Квазар” звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ “Будівельна компанія ТАУР” про стягнення 105 513,74 грн. заборгованості.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач, в порушення умов договору оренди №231/Д від 07.08.2007р., не сплатив позивачу в повному обсязі орендну плату та надані послуги.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.08.2010 року (дата підписання – 27.08.2010 року) у справі № 36/227 (суддя – Трофименко Т.Ю.) позов задоволено повністю. Позов задовольнити повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія «ТАУР» на користь Публічного акціонерного товариства «Квазар» 105513,74 грн. основного боргу, 3793,35 грн. 3% річних, 9001,61 грн. інфляційних, 29539,84 грн. пені, 1478,49 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Будівельна компанія «ТАУР» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило оскаржуване рішення господарського суду міста Києва в частині стягнення 3 % річних, інфляційних нарахувань та пені змінити.

Апеляційна скарга мотивована неповним з’ясуванням обставин, що мають суттєве значення для справи, а також неправильним застосуванням норм матеріального права судом першої інстанції. Так, апелянт зазначає, що місцевий господарський суд, задовольнивши позовні вимоги в частині стягнення пені за строк понад 6 місяців, не взяв до уваги положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Крім того, судом не були враховані зміни, внесені до договору додатковою угодою № 108/511 від 25.03.2009 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2010 року у справі № 36/227 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 10.11.2010 року.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/3 від 09.11.2010 року «Про зміну складу колегії суддів» були внесені зміни до складу суду та доручено здійснити розгляд апеляційної скарги у справі № 36/227 колегії суддів у складі: Поляк О.І. - головуючий суддя, суддів: Кропивної Л.В., Чорної Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2010 року на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 29.11.2010 року.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/4 від 26.11.2010 року «Про зміну складу колегії суддів» були внесені зміни до складу суду та доручено здійснити розгляд апеляційної скарги у справі № 36/227 колегії суддів у складі: Поляк О.І. - головуючий суддя, суддів: Кропивної Л.В., Пашкіної С.А.

У судове засідання 29.11.2010 року з’явилися представники сторін.

Представник позивача відзив на апеляційну скаргу не надав.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 07.08.2007р. між Відкритим акціонерним товариством “Квазар” (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія ТАУР” (орендар) був укладений договір оренди приміщень та надання послуг № 231/Д (далі – договір).

Відповідно до свідоцтва про держану реєстрацію юридичної особи від 04.02.2010р. найменування Відкритого акціонерного товариства “Квазар” було змінено на Публічне акціонерне товариство “Квазар”.

Згідно п.1.1 вказаного договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове користування та сплачує вартість оренди приміщення. До складу орендованих приміщень, які є власністю орендодавця, входить об’єкт нерухомості, розташований за адресою: м. Київ, вул. Північно–Сиренька, 3 (вимоги по експлуатації об’єкту, площа та ціна зазначені в додатках 1-а, 1-б, 1-в, 1-г).

Пунктом 1.2 договору термін договору встановлюється з 07 серпня 2007 року по 01 серпня 2008 року.

Відповідно до п. п. 2.2.1 та 2.2.2 договору орендар зобов’язаний у термін дії договору виконувати обов’язки, передбачені договором і додатками №1-а, 1-б, 1-в,1-г, 2, 3, 4-а, 4-б, 5, 6, 7-а, 7-б. Своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендодавцю вартість послуг і орендну плату.

У п. 5.3 договору сторони погодили, що орендар не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним здійснює оплату згідно акту і рахунків –фактур.

Пунктом 5.4 договору передбачено, що за невиконання п. 5.3 договору згідно зобов’язань по додатках орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми не оплати за кожний день прострочення, починаючи з 16-го числа місяця, наступного за завітним.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи акта приймання–передачі в оренду приміщень від 07.08.2007р. орендар прийняв в орендне користування приміщення в будівлі ВК-3 (сит. План Г-14, поз. 2) на 6–му поверсі загальною площею 325,9 кв. м.

Як встановлено судом першої інстанції, 11 лютого 2008 року між сторонами була укладена додаткова угода № 28/511 до договору оренди № 231/Д від 07.08.2007р., відповідно до якої з 11 лютого 2008 року орендар згідно акту приймання –передачі (додаток 1-а) додатково приймає в орендне користування приміщення складу в будівлі 9 (ситуаційний план Г-14, поз.38 “склад ГСМ” планіровка ПЗ-135, 1-й поверх, вісі 1-5,-Г), площею 430 кв. м.

Відповідно до даної угоди оплата орендованих приміщень буде нараховуватись згідно інвентаризаційної відомості обліку площ (додаток 1-в) з моменту підписання акту вводу в експлуатацію вищевказаних орендованих приміщень (додаток 1-б).

01.08.2008 року між сторонами була підписана додаткова угода № 410/511 до договору оренди № 231/Д від 07.08.2007р., відповідно до якої сторони продовжили термін дії вказаного договору до 31.07.2009р.

01.03.2009 року між сторонами по справі була підписана додаткова угода № 107/511 до договору оренди № 231/Д від 07.08.2007р., відповідно до якої термін дії договору був продовжений до 31.12.2009р.

Згідно п. 2 даної угоди сторони встановили, що на період з 01.03.2009р. по 31.07.2009р. орендна плата встановлюється в розмірі 11 790,76 грн. (з урахування ПДВ -20% у розмірі 1965,13 грн.) згідно інвентаризаційної відомості обліку площ станом на 01.03.2009р. (додаток 1-а).

На період з 01 серпня 2009 року по 31 грудня 2009року орендна плата встановлюється в розмірі 35372,26 грн. (з урахуванням ПДВ -20% у розмірі 5 895,38 грн.) згідно інвентаризаційної відомості обліку площ станом на 01.08.2009р. (додаток 1-б).

Як вбачається з матеріалів справи, 25.03.2009 року між сторонами була підписана додаткова угода № 108/511 до договору оренди № 231/Д від 07.08.2007р., відповідно до якої відповідач визнав заборгованість перед позивачем за даним договором станом на 25 березня 2009 року в сумі 75172,14 грн. і зобов’язався сплатити її в повному обсязі до 31.12.2009р. наступним чином:

в серпні 2009р. – 15034,00 грн.

у вересні 2009р. – 15034, 00 грн.

у жовтні 2009р. – 15034,0 грн.

в листопаді 2009 р. – 15034,0 грн.

в грудні 2009р. – 15036,14 грн.

Крім того, відповідно до умов даної додаткової угоди відповідач гарантував в період з 25 березня 2009 року по 31 грудня 2009року своєчасно і в повному сплачувати поточні рахунки (акти виконаних робіт).

31 липня 2009 року між сторонами була підписана додаткова угода № 284/511 до договору оренди № 231/Д від 07.08.2007р., відповідно до якої з 31 липня 2009 року відповідач відповідно до п. 3.4 додатку №1-а до даного договору на підставі акту здачі відмовляється від орендного використання приміщень в будівлі ВК-3 (сит. План Г-14, поз. 2) на 6–му поверсі загальною площею 325,9 кв. м.

На момент підписання даної додаткової угоди встановлена орендарю орендна плата у розмірі 15480,00 грн.

Однак, в порушення умов договору, своїх зобов’язань щодо сплати орендної плати та наданих послуг відповідач належним чином не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 105513,74 грн.

Встановивши вказані обставини справи, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 105513,74 грн. боргу є обгрнтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно з приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Таким чином, у відповідності до норм чинного законодавства, договір оренди є оплатним договором і умова щодо сплати орендарем орендних платежів є його складовою частиною.

В силу ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як уже зазначалось, у додатковій угоді № 108/511 від 25.03.2009 року відповідач визнав заборгованість перед позивачем за даним договором оренди в сумі 75172,14 грн. і зобов’язався сплатити її в повному обсязі до 31.12.2009р. за графіком, узгодженим сторонами.

Крім того, відповідно до умов даної додаткової угоди відповідач гарантував своєчасно і в повному сплачувати поточні рахунки (акти виконаних робіт), у тому числі у вересні 2009 року на суму 18967,56 грн. та у жовтні 2009 року на суму 11374,04 грн.

Однак доказів сплати заборгованості загальною сумою 105513,74 грн. відповідачем надано не було.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що господарським судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача 105513,74 грн. основного боргу за договором оренди приміщень та надання послуг № 231/Д від 07.08.2007р.

Крім того, місцевим господарським судом стягнуто з відповідача 3793,35 грн. 3% річних, 9001,61 грн. інфляційних, 29539,84 грн. пені за розрахунком, виконаним позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Як уже зазначалось, у п. 5.3 договору сторони дійшли згоди, що орендар не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним здійснює оплату згідно акту і рахунків – фактур.

При цьому, зі змісту додаткової угоди № 108/511 вбачається, що сторони погодили окремий графік погашення заборгованості в сумі 75172,14 грн. за договором № 231/Д, яка виникла станом до 25.03.2009 року, а саме: в серпні 2009р. – 15034,00 грн.

у вересні 2009р. – 15034, 00 грн.

у жовтні 2009р. – 15034,0 грн.

в листопаді 2009 р. – 15034,0 грн.

в грудні 2009р. – 15036,14 грн.

          З наведеного слідує, що орендар повинен сплатити вказані суми боргу не пізніше останнього дня поточного місяця, а не 15 числа, як передбачалося п. 5.3 договору.

В силу ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 5.4 договору закріплено, що за невиконання п. 5.3 договору згідно зобов’язань по додатках орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми не оплати за кожний день прострочення, починаючи з 16-го числа місяця, наступного за завітним.

Таким чином, договором № 231/Д не передбачено нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання орендарем зобов’язання щодо сплати орендної плати та наданих послуг понад встановлений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України строк.

Господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що, крім основного боргу, з відповідача підлягає стягненню пеня, однак, не визначивши початкової та кінцевої дати періоду її нарахування, безпідставно стягнув пеню в розмірі, заявленому позивачем.

Перерахувавши розмір пені, враховуючи зміни щодо строку погашення заборгованості в сумі 75172,14 грн., внесені додатковою угодою № 108/511, а також положення ч. 6 ст. 232 ГК України, колегія суддів дійшла висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 10779,13 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що з відповідача підлягають стягненню інфляційні нарахування та 3 % річних, однак, не визначивши початкової дати періоду їх нарахування, безпідставно стягнув інфляційні нарахування та 3 % річних в розмірі, заявленому позивачем.

Перерахувавши розмір 3 % річних та інфляційних нарахувань, враховуючи зміни щодо строку погашення заборгованості в сумі 75172,14 грн., внесені додатковою угодою № 108/511, колегія суддів дійшла висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2405,01 грн. 3 % річних та 5794,77 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, змінити рішення.

В силу вказаної норми зміна рішення може полягати у внесенні деяких поправок до резолютивної частини рішення (зменшити чи збільшити суму, що підлягає стягненню, змінити розмір державного мита, що підлягає стягненню, тощо), не змінюючи при цьому викладеного в рішенні головного висновку місцевого господарського суду щодо прав та обов’язків сторін у спірних правовідносинах.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ТОВ «Будівельна компанія «ТАУР» на рішення господарського суду міста Києва від 25.08.2010 року у справі № 36/227 підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення в частині нарахування сум пені, 3 % річних та інфляційних втрат підлягає зміні.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ТАУР» задовольнити частково.

          2. Рішення господарського суду міста Києва від 25.08.2010 року у справі № 36/227 в частині стягнення пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань змінити.          

          Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

          «Позов задовольнити частково.

          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “ТАУР” (0101, м. Київ, вул. Софійська, 2, к.11, ідентифікаційний код 34966817) на користь публічного акціонерного товариства “Квазар” (04136, м. Київ, вул. Північно–Сиренька, 3, ідентифікаційний код 14314038) 105 513 грн. 74 коп. основного боргу, 2405,01 грн. 3 % річних, 5794,77 грн. інфляційних нарахувань, 10779,13 грн. пені, 1244,92 грн. державного мита та 198,72 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          В іншій частині позову відмовити».

          3. Стягнути з публічного акціонерного товариства “Квазар” (04136, м. Київ, вул. Північно–Сиренька, 3, ідентифікаційний код 14314038) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “ТАУР” (0101, м. Київ, вул. Софійська, 2, к.11, ідентифікаційний код 34966817) 116,78 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

          4. Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

          5. Матеріали справи № 36/227 скерувати до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Головуючий суддя                                                                      

Судді