Рішення № 130227408, 13.06.2024, Городищенський районний суд Черкаської області

Справа № 699/72/17

Провадження № 2/691/23/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2024 року м. Городище

Городищенський районний суд Черкаської області під головуванням судді Синиці Л. П., за участі секретаря судового засідання Задорожньої М. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Городище Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Корсунь-Шевченківська міська рада Черкаської області про відшкодування моральної шкоди, завданих руйнуванням будинку та усунення перешкод користування земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

12.05.2020 до Городищенського районного суду Черкаської області, на виконання постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2020 року, надійшла цивільна справа № 699/72/17-ц за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Корсунь-Шевченківська міська рада Черкаської області про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих руйнуванням будинку та усунення перешкод користування земельною ділянкою.

Із матеріалів справи вбачається, у лютому 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області з позовом до відповідача ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди завданих руйнуванням будинку та усунення перешкод користування земельною ділянкою (а. с. 1 - 4 т. 1), які відповідно до ухвали суду від 21.03.2017 року передані до Городищенського районного суду Черкаської області для розгляду по суті (а. с. 55 - 56, 62 т. 1).

30.03.2017 протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями, визначено головуючого суддю Подорога Л. В. (а. с. 63 т. 1).

Ухвалою суду від 12.06.2017 року до вказаної цивільної справи, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залучено Корсунь-Шевченківську міську раду Черкаської області (а. с. 78 т. 1).

Рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 08 грудня 2017 року, у задоволенні даного позову відмовлено (а. с. 155 - 157 т. 1).

Постановою апеляційного суду Черкаської області від 14 березня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін (а. с. 204, 205 - 210 т. 1).

01 квітня 2020 року постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 08 грудня 2017 року та постанову апеляційного суду Черкаської області від 14 березня 2018 року скасовано у частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, зобов`язання демонтувати незаконно збудовану стіну та розподіл судових витрат, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції. В частині вирішення позову про відшкодування майнової шкоди рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 08 грудня 2017 року та постанову апеляційного суду Черкаської області від 14 березня 2018 року залишено без змін (а. с. 51 - 55 т. 2).

Ухвалою від 14 травня 2020 року цивільну справу № 699/72/17, за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Корсунь-Шевченківська міська рада Черкаської області, в частині позовних вимог, про відшкодування моральної шкоди, зобов`язання демонтувати незаконно збудовану стіну та розподіл судових витрат, прийнято до провадження, призначено судовий розгляд.

Позовні вимоги (лютий 2017 року) мотивовано тим, що ОСОБА_1 є власником частки будинку по АДРЕСА_1 . Суміжним власником частини будинку є ОСОБА_2 , який у 2012 році повідомив його (позивача), що має бажання здійснити ремонт спільної внутрішньої стіни будинку. Після даної пропозиції останній (відповідач) написав розписку та розпочав ремонтні роботи. Разом з тим, внаслідок проведеного будівництва частина його (позивача) будинку демонтована, ОСОБА_2 продовжив будівництво суміжної стіни далі на його (позивача) території, перенісши суміжну стіну. Починаючи з 2012 року порушені його (позивача) права як власника будинку, оскільки будинок зруйнований, спільну стіну перенесено та продовжено її будівництво на його ж (позивача) земельній ділянці. Неодноразово намагався вирішити питання з ОСОБА_2 щодо незаконного будівництва стіни на його (позивача) земельній ділянці. Подав заяву до поліції за фактом знищення частини будинку ОСОБА_2 , відомості були внесені до ЄРДР 07.05.2014 року, за ч. 1 ст. 194 КК України, відкрито кримінальне провадження, яке постановою слідчого від 29.12.2016 року було закрито. ОСОБА_2 притягнено до адміністративної відповідальності, в зв`язку з тим, що сума збитків не перевищувала розміру, за яку передбачено кримінальну відповідальність. Вартість відновлення знесеної частини будинку з урахуванням ПДВ становить 129340 грн 80 коп. З урахуванням індексу інфляції станом на 01 грудня 2016 року кошторисний розрахунок складає 137488 грн 73 коп. Відповідно до статті 625 ЦК України сума 3% річних становить 384 грн 92 коп. Загальна сума збитку складає 137 873 грн 65 коп. Упущена вигода від здачі житлового будинку в оренду за останні три роки становить 7 200 грн. Також, своїми діями ОСОБА_2 завдав йому (позивачу) моральної шкоди, розмір якої становить 150 тис грн. Внаслідок посягання на майнові права, зазнав душевних страждань (збентеженість, переживання, хвилювання, емоційний неспокій, приниження, душевний дискомфорт). Не міг продовжувати звичний спосіб життя і режим існування. Ці зміни примусили його (позивача) докладати додаткових зусиль для організації свого житя. У звязку з цим, позивач ОСОБА_1 просив суд стягнути з ОСОБА_2 збитки з урахуванням суми інфляції у розмірі 146362 грн 47 коп; затрати повязані з проведенням експертно-технічного дослідження знесеної частини будинку в сумі 2100 грн 00 коп та витрати на пальне у сумі 750 грн; моральну шкоду в сумі 30000 грн 00 коп; зобовязати ОСОБА_2 здійснити до 01.05.2018 року демонтування незаконно збудованої стіни, довжина якої 9,52 м., 3,36 м. та 1,10 м. в ширину, на земельній ділянці ОСОБА_1 ; стягнути з відповідача судовий збір.

Позовні вимоги ОСОБА_1 . В частині відшкодування майнової шкоди вирішено, у їх задоволенні відмовлено (рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 08 грудня 2017 року, постанова апеляційного суду Черкаської області від 14 березня 2018 року та постанова Верховного Суду від 01 квітня 2020 року).

До закінчення розгляду справи, позивач ОСОБА_1 подав уточнені позовні вимоги (дата реєстрації в суді 16.07.2020), в якій зазначає, що в зв`язку з тим, що цивільна справа № 699/72/17 передана на новий розгляд до суду першої інстанції, пройшов значний час по розгляду цивільної справи майже 3 роки, уточнює позовні вимоги, а саме просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 150000,00 грн; зобов`язати відповідача ОСОБА_2 демонтувати незаконну збудовану стіну та звільнити ділянку площею 5,25 кв.м. його земельної ділянки, демонтаж здійснити до 01.09.2020 року; стягнути судові витрати на його користь, понесені в судах першої інстанції, апеляційної та касаційної інстанціях в сумі судового збору 2290 грн (перша інстанція), яку 10.10.2022 уточнив, у звязку з опискою, сума судового збору складає 2890 грн), 4335 грн (апеляційна інстанція), 1280 грн (за подання касаційної скарги), а також на оплату за проведення експертного будівельно-технічного дослідження в сумі 2100 грн; витрати на пальне для поїздки до Городищенського районного суду Черкаської області, в сумі 750 грн, апеляційного суду - 400 грн; витрати на професійну правничу допомогу та підготовку текстів апеляційної та касаційної скарги в сумі 4100 грн.

13.10.2020 від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, вважає, що вимоги позивача ОСОБА_1 до нього є безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення, виходячи з такого. Щодо вимог, про які позивач зазначає в своїй уточненій заяві від 03 червня 2020 року, вважає що її слід залишити без розгляду у звязку з тим, що позивач ОСОБА_1 подав до суду уточнену заяву від 03.06.2020 року, тоді як діючим ЦПК не передбачено такого документу як уточнена позовна заява, а передбачено лише подання заяви про збільшення або зменшення позовних вимог. Зі змісту уточненої заяви вбачається, що позивач фактично ставить питання про збільшення позовних вимог. Враховуючи те, що уточнена заява надійшла до суду після закінчення підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду по суті, то вона підлягає залишенню без розгляду відповідно до положень ч. 2 ст. 126 ЦПК України. Щодо відшкодування моральної шкоди, позивач ОСОБА_1 не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, а саме, що частина будинку, яка належить йому, зазнала значних пошкоджень саме внаслідок його (відповідача) дій під час проведення ним ремонтних робіт іншої частини будинку. Наявний у матеріалах справи висновок експерта не вказує на те, що до утворення таких пошкоджень призвели його (відповідача) дії. У висновку експерт припускає, що причинами утворення пошкоджень та руйнувань будинку можуть бути, зокрема, різноманітні пошкодження конструкцій в результаті порушення правил експлуатації, фізичний знос конструкцій в результаті тривалої експлуатації, знос конструкцій тощо. Ці обставини в своїх виступах підтверджував і сам позивач. Враховуючи викладене, вважає, що позовні вимоги є безпідставним та необґрунтованими, а тому в задоволенні позову ОСОБА_3 просить суд відмовити повністю.

21.10.2020 до суду від позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, вважає, що останній є такий, що не враховує норми матеріального права, процесуального права та правову позицію Верховного суду у постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 699/72/17. Відповідач ОСОБА_2 вказує, що уточнену заяву, яка фактично є збільшенням позовних вимог від 03 червня 2020 року слід залишити без розгляду. Посилання відповідача на пропущення термінів на подачу заяви про уточнення позовних є недоречним. Уточнену позовну заявну подано, з урахуванням ухвали суду від 14 травня 2020 року, яку отримав рекомендованим листом 26.05.2020 року, на протязі 9 днів. ОСОБА_2 у своєму відзиві не оскаржує позовні вимоги заявлені ним, та судові витрати, витрати на пальне, на професійну правничу допомогу, проведення експертного будівельно-технічного дослідження. Відповідач ОСОБА_2 не згідний тільки з поданням позивачем заяви про уточнення позовних вимог. Згідно написаного відзиву відповідачем ОСОБА_2 визнаються в повному обсязі заявлені позовні вимоги. Вважає, що останній необґрунтовано посилається на відсутність доказів доданих ним до позовної заяви, вони були предметом дослідження у Верховному Суді, що відображено у постанові від 01.04.2020 року справа № 699/72/17.

У судовому засіданні 15.02.2022 позивач ОСОБА_1 підтримав уточнені позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, зазначивши, що житловий будинок по АДРЕСА_2 , дістався йому за заповітом. У 2017 році підійшов власник ОСОБА_2 , який придбав іншу половину будинку та повідомив що хоче робити другу стіну, написав розписку. ОСОБА_2 почав реконструкцію своєї частини будинки і завалив його (позивача) половину будинку. Коли через два місяці приїхав до будинку, побачив, що вони розібрали частину будинку і зняли металевий дах, пішла руйнація його (позивача) частини. Відповідач не погодився відшкодувати збитки, бо не вбачав своєї вини в цьому. За захистом своїх прав звернувся до поліції, згідно постанови слідчого справа не підпадає під кримінальну справу, після чого подав цивільний позов. На сьогодні відповідач його принижує, ходить по його території, продовжує будівництво. На його території залив фундамент і поклав стіну, зробив прибудову, без його дозволу, тому просить демонтувати стіну та добудову. Додав до матеріалів справи витяг з ЄРДР. Про стан кримінального провадження йому не відомо, затребував інформацію. Моральна шкода завдана з 2012 року. Відповідач почав реконструкцію та завалив хату, через що виникла невизначеність у майбутньому, довелось ходити до поліції, додаткові зусилля їздити на судові засідання, ходити до свого будинку і чути як його зневажають, продовжують будівництво, внаслідок чого втратив спокій, рівновагу та нормальний сон, це і є моральна шкода, яку оцінює в 1 500 00,00 грн.

Судові засідання з розгляду вказаної справи призначалися до слухання не одноразово, але ні відповідач ОСОБА_2 , ні представник третьої особи Корсунь-Шевченківська міська рада Черкаської області, в суд не зявилися.

13.06.2024 в судове засідання сторони не з`явилися, повідомлені належно, що підтверджено даними АТ "Укрпошта" відстеженням рекомендованої кореспонденції № 0600259371942 (позивач), № 0600259372396 (відповідач), № 0600259230281 (третя особа). Від сторін в матеріалах справи, надійшли заяви про слухання справи за відсутності. Позивач ОСОБА_1 в заяві від 13.06.2024 уточнені позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити. Відповідач ОСОБА_2 в заяві за лютий 2022 року, позовні вимоги не визнає з підстав, що у викладені у відзиві на позов, є надуманими і не підтверджені доказами, просив розглянути справу та ухвалити в ній рішення за наявними матеріалами справи. Третя особа Корсунь-Шевченківська міська рада Черкаської області в заяві від 01.02.2022, у звязку ізнеможливістю прибутив судовезасідання,розгляд справиздійснювати безїх участі,без висловлення своєї думки стосовно позовних вимог. Клопотань про відкладення слухання справи, що призначене на 13.06.2024, на адресу суду не надходило.

Згідно з частиною 1 статті 233 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).

Суд, в межах уточнених (збільшених) позовних вимог, заслухавши позивача в суді 11.02.2021, 15.02.2022, врахуваваши доводи відзиву на позов, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, з урахуванням висновків судів першої, апеляційної та касаційної інстанції (встановлені у них обставини мають преюдиційне значення при вирішення даного спору), в їх сукупності, встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини, та приходить висновку.

Частина 1 статті 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За нормами частини 1 статті 15, частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Під способами захисту субєктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц (провадження № 14-545цс19).

Предметом спору у цій справі є вимоги, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу незаконно збудованої стіни (вимога немайнового характеру), про відшкодування моральної шкоди (вимога немайнового харктеру).

Цивільне судочинство, відповідно до приписів статті 12 ЦПК України, здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Щодо вимог позивача зобовязати відповідача здійснити демонтування незаконно збудованої стіни, та звільнити ділянку площею 5,25 квадратних метрів необхідно зазначити таке.

Відповідно до статті 1 першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений у його здійсненні. Право власності є непорушним.

Із матеріалів справи встановлено, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_1 (позивач) отримав у спадок 9/20 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд по АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці площею 0,2156 га.

14 грудня 1994 року на імя ОСОБА_1 видано технічний паспорт на житловий будинок індивідуального житлового фонду.

На підставі державного акта на право приватної власності на землю від 11 січня 2002 року ОСОБА_1 належить на праві приватної власності земельна ділянка площею 0,1995 га, що розташована по АДРЕСА_1 , для ведення особистого підсобного господарства, кадастровий номер 7122510100.08.11.004.

Згідно наявної в матеріалах справи розписки, складеної 21 вересня 2007 року ОСОБА_2 , він зареєстрований та проживає по АДРЕСА_3 , є власником будинку за даною адресою. Планує на власний розсуд здійснити ремонт спільної стіни будинку, яка буде згідно плану на будинок, спільною для співвласників будинку.

Відповідно даних листа Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Черкаській області від 12.10.2017 № 1023-5-1.20/370, за результатом проведеної перевірки по АДРЕСА_1 відсутній обєкт будівництва (будинок, його частина), що належала ОСОБА_1 . Будівельні роботи на час проведення перевірки не проводяться. З аналізу документів, наданих ОСОБА_1 та візуального огляду другої частини будинку, що належить ОСОБА_2 , вбачається ймовірність захоплення частини земельної ділянки домоволодіння ОСОБА_1 за рахунок здійснення реконструкції ОСОБА_2 свого домоволодіння (довжина стін реконструйованої споруди по межі домоволодіння становить приблизно 9,52м., 3.36 м та 1.10 м.).

Згідно даних висновку ТОВ "Контакт-Сервіс" № 6/16/Буд. експертного будівельно-технічного дослідження, складеного 11 травня 2016 року за заявою ОСОБА_1 , під час натурного обстеження житлового будинку зясовано, що частина житлового будинку, знесені, на земельній ділянці розташовані залишки конструктивних елементів будинку. Станом на травень 2016 року вартість будівництва (відновлення) знесеної частини будинку АДРЕСА_1 з урахуванням ПДВ становить 129340 грн 80 коп.

Отже, встановлено, що ОСОБА_2 , на власний розсуд під особисту відповідальність, здійснив реконструкцію стіни будинку, що поділяє власність останнього із власністю ОСОБА_1 . Внаслідок такої реконструкції, частина будинку позивача була знищена, про що позивачу відомо з 2012.

За таких обставин, позивач має право на відшкодування вартості пошкодженого майна з урахуванням індексу інфляції, витрат, повязаних з оцінкою заподіяної шкоди, а також на відшкодування моральної шкоди. Наявні підстави для задоволення позову в цій частині. Застосовано строки позовної давності. Відмовлено у позові в цій частині (рішення Городищенського районого суду Черкаськоїобласті від 08.12.2017 року (а. с. 155 т. 1). Та, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, який прийшов до вірного висновку про відмову у задоволенні зазначеної частини позовних вимог у звязку з пропуском позивачем строку позовної давності (абзац 2, 3, 4, 10 аркуш 5 постанови Апеляційного суду Черкаської області від 14.03.2028 року (а. с. 209 т. 1), та в частині позовних вимог про відмову у відшкодуванні моральної шкоди є скасований судом касаційної інстанції.

Крім того, суд касаційної інстанції, скасував судове рішення першої інстанції, яке залишено без змін судом апеляційної інстанції, в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобовязання ОСОБА_2 здійснити демонування незаконно збудованої стіни.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2018 року у справі №917/1345/14 (провадження № 12-144гс18) зазначила, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 82 ЦПК України).

На підтвердження заявленої вимоги про зобовязання демонтувати незаконно збудовану стіну, позивачем надано Висновок № 4/18/Буд. Експертного будівельно-технічного дослідження, виготовлений 02 березня 2018 року ТОВ "Контакт-Сервіс", згідно якого ОСОБА_2 здійснив самочинне будівництво, на земельній ділянці, яка належить на праві власності ОСОБА_1 , що призвело до зменшення земельної ділянки, на 5,25 кв.м.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, в тому числі висновками експертів.

Згідно частин 1, 2 статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вказаний висновок експерта не поставлений під сумів відповідачем. Заяв, клопотань до суду про здійснення експертого дослідженя на підставі ухвали суду, відповідачем не заявленого.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства, зокрема є: змагальність сторін; диспозитивність.

Згідно частин 1 - 4 статті 12, частини 2 статті 13, частини 1 статті 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, повязаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Збирання доказів у цивільних справах не є обовязком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Тягар доведення обґрунтованості вимог предявленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суд від 02 жовтня 2019 року у справі № 522/16724/16-ц.

Згідно частини 1 статті Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Відповідно до частини 1 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Аналіз наведених норм цивільного законодавства дає підстави для висновку про те, що в разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, у тому числі житлового приміщення або будинку, власник має право вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним, в тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Частинами 2, 3 статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не повязані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частини перша, четверта статті 376 ЦК України).

Верховний Суд у постановах від 24 липня 2019 року у справі № 369/8107/15-ц (провадження № 61-30914св18), від 20 листопада 2019 року у справі № 685/1537/17-ц (провадження № 61-13076св19), від 10 червня 2020 року у справі № 127/11492/16-ц (провадження № 40353св18), від 04 серпня 2020 року у справі № 638/6655/16-ц (провадження № 61-6540св19) зазначив, що збудований обєкт нерухомості може бути знесений особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок лише на підставі судового рішення у випадках, передбачених частинами четвертою та сьомою статті 376 ЦК України, а саме: якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, що здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці; якщо така забудова порушує права інших осіб; якщо проведення перебудови обєкта є неможливим; особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, відмовляється від проведення перебудови відповідно до прийнятого судом рішення.

Згідно частини 2 статті 212 ЗК України приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

У постанові Верховного Суду України від 19.04.2017 в справі № 354/612/13-ц зроблено висновок, що з урахуванням змісту статті 376 ЦК України в поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 цього Кодексу вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту такого порушення самочинною забудовою.

У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 442/302/17, зазначено, що аналіз частин третьої та четвертої статті 376 ЦК України, дає підстави для висновку, що частина третя цієї статті застосовується не лише до випадків порушення вимог законодавства щодо цільового призначення земель, а й до випадків, коли такого порушення немає, але особа здійснює будівництво на земельній ділянці, яка їй не належить. Встановивши, що самочинна забудова, здійснена на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети цій особі, суди повинні зясувати: чи заперечує власник земельної ділянки проти визнання права власності на таку забудову за особою, що її здійснила; чи не порушує така забудова права на земельну ділянку інших осіб, а в разі зведення забудови на наданій земельній ділянці - чи не здійснено таку забудову з відхиленням від проекту або будівельних норм і правил, чиї права порушено такою забудовою.

Таким чином, за змістом наведених норм матеріального права власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не повязані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків, але за умови доведеності факту порушення речового права власника, зокрема самочинною забудовою.

Отже, оскільки відповідно до висновку експертного будівельно-технічного дослідження № 4/18/Буд. від 02 березня 2018 року, ОСОБА_2 здійснив самочинне будівництво, на земельній ділянці, яка належить на праві власності ОСОБА_1 , то порушене право позивача на користування земельною ділянкою підлягає захисту шляхом зобовязання відповідача демонтувати незаконно збудовану стін, що розташована на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 , та звільнити ділянку площею 5,25 квадратних метрів.

Знесення самочинно побудованого спірного обєкта нерухомості відповідно до частини 4 статті 376 ЦК України є належним та ефективним способом захисту прав власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво.

Щодо стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Відповідно до частини 1 статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сімї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (стаття 23 ЦК України).

Верховний Суд у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17 зазначив, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.

Право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням прав власності, передбачено також частиною 3 статті 386 ЦК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) зроблено висновок, що, виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

За загальним правилом підставою виникнення зобовязання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Відшкодування моральної шкоди за своєю природою є санкцією за порушення прав особи, які були виявлені і доведені та які завдали особі моральної шкоди. Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний звязок між ними.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоровя потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розяснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоровя потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд дійшов висновку, що протиправні дії відповідача щодо пошкодження майна позивача, будівництво на його земельній ділянці, безумовно призвели до душевних страждань останнього (завдано моральної шкоди), та врахував характер і обсяг страждань, яких зазнав позивач, взявши до уваги, що пошкодження майна відбулося з 2012 року та порушення права власності позивача не було усунуто і на момент розгляду цієї справи у суді, що вказує на тривалість негативних емоцій, з огляду на вік позивача (70 років), його сприйняття та оцінки тих зусиль, що потрібно докласти для відновлення, те, що останній був вимушений звертатись за юридичною допомогою, проходити процедуру судового розгляду (оскарження) дій відповідача, звертатися до правоохоронних органів з цього ж питання, внаслідок чого зазнав моральних страждань (завдано втрат немайнового характеру у вигляді душевних страждань та психологічного навантаження).

Між тим, ураховуючи вищевказані негативні наслідки і перенесенні моральні страждання та виходячи з принципів справедливості, розумності та достатності, характеру та обсягу заподіяних потерпілому фізичних та душевних страждань, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, суд вважає, що достатньою компенсацією моральної шкоди є розмір 5 000,00 гривень.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 у справі №752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) зазначено, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Отже, в цій частині позов ОСОБА_1 суд задовольняє частково.

Згідно частини 1, 3 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи (на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи).

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 3 статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

За подання даного позову позивач поніс додаткові витрати, та оскільки суд частково задовольнив позовні вимоги, то з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 749,25 грн судового збору, 2733,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, 2100,00 грн вартості за проведення експертно-технічного дослідження знесеної частини будинку, які знайшли своє підтвердження і доведені суду документально.

Керуючись ст. ст. 23, 316, 319, 321, 376, 386, 391, 1167 ЦК України, ст. ст. 1, 152, 212 ЗК України, ст. ст. 2, 3, 4, 12, 13, 76, 81, 89, 258, 259, 263 - 265, 268, 352 - 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

3обов`язати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , демонтувати незаконно збудовану стіну на земельній ділянці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_1 , та звільнити ділянку площею 5,25 квадратних метрів.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_1 , моральну шкоду в сумі 50000 (п`ятдесят тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір в сумі 749,25 гривень (моральна шкода).

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_1 витрати пов`язані з проведенням експертно-технічного дослідження знесеної частини будинку в сумі 2100 (дві тисячі сто) гривень та витрати на професійну правничу допомогу 2733 (дві тисячі сімсот тридцять три) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складання безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л. П. Синиця