Рішення № 13022367, 14.12.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.10                                                                                           Справа№ 10/247 (10)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЕЯ»с. Сокільники, Пустомитівського району, Львівської області

До відповідача Українсько-німецького спільного підприємства у формі ТзОВ «АНКОН» м. Бучач, Тернопільської області

Про визнання права власності

           Суддя Довга О.І.

Секретар Скремета О.О.

Представники:

Від позивача: Годяк А.І. –представник за довіреністю № 3 від 27.09.2010 року

Від відповідача : Сивик А.П. - представник за довіреністю № 2 від 04.10.2010 року

Представникам сторін роз’яснено їх права та обов’язки передбачені ст. 22 ГПК України та право відводу судді ( ст. 20 ГПК України) . Заяв та клопотань про відвід судді не подано ( не заявлено).

          Сторони подали письмове клопотання про відмову від технічного запису судового процесу.

Суть спору:

На розгляді господарського суду Львівської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЕЯ»с. Сокільники, Пустомитівського району, Львівської області до Українсько-німецького спільного підприємства у формі ТзОВ «АНКОН» м. Бучач, Тернопільської області про визнання права вланості на земельну ділянку, що знаходиться за вдресою6 Львівська обл., Пустомитівський район, с. Сокільники, вул. Л.Українки, 1.

Представник Позивача в судовому засіданні підтримує позовні вимоги, просить позов задоволити.

Відповідач у відзиві на позов зазначає:

Згідно Договору від 23.12.1999 року, укладеного між ТзОВ «АТЕЯ» та Українсько-німецьким спільним підприємством «АНКОН», Відповідач продав, а Позивач купив будинок, що знаходиться за адресою: Львівська обл., Пустомитівський район, с. Сокільники, вул. Л.Українки,1. Разом з будинком, Позивачу було передано прибудинкову земельну ділянку.

21.11.2001 року Українсько-німецькому спільному підприємству «АНКОН»було видано Державний акт на право власності на землю площею 0,0794 га, що знаходиться за адресою: Львівська обл., Пустомитівського району, с. Сокільники, вул. Л.Українки,1. Цільове призначення земельної ділянки - обслуговування житлового будинку та господарських споруд.

У зв‘язку з втратою вказаного Державного акта, Відповідач замовив виготовлення дубліката, якого отримав 20.10.2008 року. В дублікаті Державного акту зазначено кадастровий номер земельної ділянки –4623686400:01:005:0509.

Виготовлення Державного акту на право власності на землю по вулиці Л.Українки,1 в селі Сокільники Пустомитівського району Львівської області вже після продажу будинку, який знаходиться за вказаною адресою, пов‘язано з тим, що Відповідач замовив оформлення Державного акту ще до підписання договору купівлі-продажу будинку. У зв‘язку з тривалим строком виготовлення технічної документації на землю, Державний акт було видано Відповідачу лише 21.11.2001 року.

З врахуванням викладеного, Відповідач не заперечує проти задоволення позовних вимог ТзОВ «АТЕЯ».

Подача позову відбувається шляхом звернення до суду з письмовою заявою, в якій зацікавлена особа ( позивач ) формулює свою вимогу до осіб, до яких звернена вимога. Правова природа позову як процесуального засобу захисту права полягає у тому, щоб суд, прийнявши позовну заяву, у певному процесуальному порядку перевірив законність та обґрунтованість цієї матеріально-правової вимоги однієї особи до іншої, які стають сторонами процесу і між якими відбувається спір.

Сторони зобов‘язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об‘єктивного дослідження всіх обставин справи.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників, створивши, у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України сторонам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин і правильного застосування законодавства, суд встановив наступне.

Згідно частини 2 статті 16 Господарського процесуального кодексу України, справи у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна.

Так, 23 грудня 1999 року між Товариством з обмеженого відповідальністю «АТЕЯ»(Позивач) та Українсько-Німецьким спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю «АНКОН»(Відповідач) було укладено договір № 4 купівлі-продажу будинку, що знаходиться за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с. Сокільники, вул. Л.Українки 1.

Згідно пункту 1.2. договору, площа земельної ділянки, на якій розташований даний будинок, складає 0,095 га.

Відповідно до акта приймання-передачі будинку від 23 грудня 1999 року відбулась передача будинку Відповідачем Позивачу, що підтверджується даним актом, який підписаний сторонами та належним чином завірена копія знаходиться в матеріалах справи.

Згідно вищевказаного акту, Товариство з обмеженою відповідальністю «АТЕЯ»отримало, а Українсько-Німецьке спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «АНКОН»передало будинок з підсобними спорудами за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с. Сокільники, вул. Л.Українки, 1, площа земельної ділянки 0,095 га.

Як зазначено в позові - Позивачу стало відомо в серпні 2010 року те, що право власності на земельну ділянку, на якій знаходиться придбаний позивачем будинок, оформлено на Українсько-Німецьке спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «АНКОН».

21 листопада 2001 року Відповідачу видано Державний акт на право власності на землю площею 0,0794 га, що знаходиться за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с. Сокільники, вул. Л.Українки,1. Цільове призначення земельної ділянки - обслуговування житлового будинку та господарських споруд.

20 жовтня 2008 року Відповідачу видано дублікат Державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,0794 га, що знаходиться за вказаною вище адресою. Дублікат видано взамін Державного акту на право власності на землю від 21 листопада 2001 року. Кадастровий номер земельної ділянки 4623686400:01:005:0509.

Відповідно до частини 1 статті 30 Земельного кодексу України, в редакції від 18 грудня 1990 року, діючого на момент укладення сторонами договору № 4 купівлі-продажу будинку, при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди.

Розмір спірної земельної ділянки відповідає вимогам частини 2 статті 67 Земельного кодексу України, в редакції від 18 грудня 1990 року, згідно якої розмір ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) повинен бути не більше: у сільських населених пунктах - 0,25 гектара.

Аналогічна норма щодо переходу права власності на земельну ділянку міститься також у чинному Земельному кодексі України, в редакції від 25 жовтня 2001 року. Відповідно до частини 1 статті 120, уразі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Відповідно до статті 377 Цивільного кодексу України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно пункту 3.4.2 Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 02.02.2010 року № 04-06/15 «Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства», виникнення права власності на об'єкт нерухомості на підставі договору відчуження тягне за собою безумовний перехід права власності на земельну ділянку під об'єктом нерухомості.

Відповідно до частини 3 статті 152 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання прав.

Відповідно до частини 2 статті 158 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року, виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Згідно ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права - особистого немайнового або майнового та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання, одним із способів захисту якого є визнання права.

З аналізу зазначених норм Цивільного кодексу України право на звернення до суду має особа, яка має матеріально-правову заінтересованість у справі. У цьому якраз полягає суть принципу диспозитивності господарського процесу. Основним проявом дії принципу диспозитивності у процесуальному законодавстві, одним із аспектів якого є положення про те, що кожна особа повинна дбати про своє право, і ніхто не зобов'язаний дбати про права інших, якщо останнє не є обов'язком в силу закону чи договору.

Конституційні засади правового порядку господарювання в Україні - це право кожного володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю (ч. 1 ст. 317 ЦК України).

Згідно ст. 321 ЦК України: «Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні».

Згідно ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»для державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно до місцевого органу державної реєстрації прав разом із заявою про державну реєстрацію прав подаються документи про правочини щодо такого об'єкта нерухомого майна та їх копії або інші документи, що свідчать про встановлення, зміну чи припинення речового права.

Статтею 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»встановлено, що серед підстав для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є також рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрали законної сили, а також інші акти органів державної влади або органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом.

Пунктом 1.3. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 р. № 7/5, встановлено, що державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.

За змістом пп. 10, 13 Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна, що є додатком 1 до Положення «Про затвердження Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно», затвердженого наказом Мінюсту від 07.02.2002 № 7/5 в такий перелік включено рішення судів про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, а також дублікати правовстановлюючих документів, видані нотаріусами та органами місцевого самоврядування, органами приватизації, копії архівних документів, видані державними архівами.

Судовий захист права власності та майнових інтересів власників відповідно до ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами про установлення, зміну і припинення господарських правовідносин тощо, одним із способів з яких є визнання права власності на майно.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення у повному обсязі.

Судові витрати слід покласти на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 182, 317, 321, 392, 876 ЦК України, ст.ст. 20, 134, 135 ГК України, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення на підставі поданих доказів у справі.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 1, 2, 4, 4-3 - 4-7, 12, 18, 22, 27, 32, 33, 34, 35, 43, 69, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, господарський

суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги позивача задоволити повністю.

2. Визнати недійсним Державний акт серії ЯД № 464888 на право власності на земельну ділянку площею 0,0794 га, що знаходиться за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с. Сокільники, вул. Л.Українки, 1, виданий Українсько-Німецькому спільному підприємству у формі товариства з обмеженою відповідальністю «АНКОН» 20 жовтня 2008 року. Кадастровий номер земельної ділянки 4623686400:01:005:0509.

3. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «АТЕЯ»право власності на земельну ділянку площею 0,0794 га, що знаходиться за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с. Сокільники, вул. Л.Українки,1. Кадастровий номер земельної ділянки 4623686400:01:005:0509.

4. Стягнути з Українсько-Німецького спільного підприємства у формі ТзОВ «АНКОН»( 48400, Тернопільська обл. м. Бучач, вул. Галицька,174, код ЄДРПОУ 21143896) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЕЯ»( 81130, Львівська обл. Пустомитівського району, с. Сокільники, вул. Л.Українки,1, код ЄДРПОУ 20831418) 980,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Наказ видати відповідно до вимог ст. 1216 ГПК України.

Суддя Довга О.І.

Згідно частини 3 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Львівського апеляційного господарського суду через господарський суд Львівської області.

Суддя